Товарознавча характеристика жоржин

З органічних добрив можна застосовувати гній і різні компости: торфогнойові, торфофекальні та ін. Свіжий неперепрілий гній краще вносити під зяблеву оранку або перекопування ділянки. Якщо восени гній не внесли, то його вносять під веснооранку, або глибоку культивацію, під перекопування ділянки. Норма внесення гною 30—50 т/га, або 3—5 кг на 1 м2 ділянки.

Ефективним удобренням є торфогнойовий компост, що складається з рівних частин гною і торфу з додаванням вапна і суперфосфату. Вносять 10—15 т/га компосту, що складається з 4—7 т гною, 5—8 т торфокришки, 5 ц суперфосфату і 5 ц вапна.

Однак найбільшого ефекту досягають при спільному внесенні органічних і мінеральних добрив.

На 1 га вносять 600—700 кг суміші мінеральних добрив, що складається із 150—200 кг аміачної селітри або 200—300 кг сульфату амонію, 250—300 кг суперфосфату і 200—250 кг 40-процентної калійної солі. На малородючих ділянках або при внесенні низьких норм органічних добрив норму мінеральних слід збільшити в 1,5 раз а, тобто до 900—1000 кг/га.

Указану кількість мінеральних добрив слід вносити в кілька прийомів. Добрі результати дає внесення половини всієї кількості мінеральних добрив перед садінням, при підготовці грунту навесні, і другої половини — під час інтенсивного росту і масової бутонізації. Другу половину добрив можна внести в 2—3 прийоми, поєднуючи підживлення з поливанням.

Позитивно реагують жоржини на удобрення гноївкою. Готують гноївку так: 25—30 кг коров’ячого гною закладають у бочку з водою місткістю 100 л, додаючи 1—2 кг суперфосфату, і залишають на 10—15 днів для бродіння. Після цього розводять рідину п’ятикратною кількістю води і вносять у лунки з розрахунку 0,5— 1 л під одну рослину залежно від її розвитку. Якщо стоїть суха погода, то перед підживленням гноївкою рослини слід рясно полити. Таке підживлення рослин у період інтенсивного росту жоржин можна повторити кілька раз.

Біля підростаючих рослин установлюють кілки, до яких їх підв’язують. Високорослі сорти підв’язують у 2—3 місцях. Для одержання виставочних екземплярів на кожній рослині залишають 2—3 центральних пагони. У період вегетації рослини пінцирують, тобто видаляють бічні ростові і квіткові пагони. Це дозволяє одержати сильні рослини з особливо великими, добре розвиненими суцвіттями. Протягом вегетації грунт підтримують у чистому від бур’янів і розпушеному стані. Якщо стоїть суха жарка погода, жоржини рясно поливають.

Хворі рослини, особливо уражені вірусною мозаїкою листя, видаляють.

Ранньої осені жоржини підгортають, що оберігає нижню частину стебла від ураження заморозками і сприяє кращій лежкості бульб під час зимового зберігання.

 

1.5 Хвороби та  шкідники жоржин

 

Чорна ніжка. З грибкових хвороб для рослин жоржин раннього віку в особливості представляє велику небезпеку чорна ніжка. Збудник хвороби - найдрібніші спори грибка, які вносяться з землею, з водою, з насінням або живцями. Сіянці і черешки жоржин, які уражені чорною ніжкою, знебарвлюються, молоді листочки в'януть, нижні частини стебла і шийки стають темними, а згодом чорніють, стебло робиться тонким, і рослина, ще вчора пашить здоров'ям і зелене, гине.

Захворювання розноситься дуже швидко. З цієї причини при перших ознаках все заразилися і підозрілі рослини жоржин ліквідуємо і зраджуємо вогню, а здорові пересаджуємо в інший ящик. Свіжий грунт заздалегідь кропимо бордоської рідиною.

У нашому саду захворювання жоржин чорною ніжкою - рідко зустрічається випадок. Це можна пояснити тим, що перед посівом насіння або висадкою живців жоржин ми проробляємо профілактичні заходи: ящики для посадки знезаражуємо розчином залізного купоросу, насіння обробляємо хімічним шляхом, при посіві цінних гібридного насіння грунт старанно прожарюємо, сівши проводимо розріджене, полив помірний, приміщення, де снаходятся ящики з посівами, провітрюємо.

У пізнішій віковій групі жоржини уражаються фузаріозом, склеротинія, вірусної мозаїкою, бактеріальним раком.

 Склеротинія хворіють  в основному кволі, що ростуть  у тіні, а також рослини, які  механічно пошкоджені. На уражених  захворюванням органах виникають  злегка побурілі розпливчасті  плями з розм'якшеною тканиною, в подальшому формується білого  кольору пухнастий наліт. Спочатку  гинуть стебла, згодом вся рослина. Склеротинія вражає бульби та  при зимовому зберіганні.

При виявленні захворювання негайно зрізаємо частини стебла, які вражені і рани присипаємо вугіллям. Найбільшою мірою радикальним заходом протидії служить освіту підходящих факторів для формування жоржин: розріджена висадка, хороше розпушування грунту, внесення в грунт вапна, поливання у великій кількості, прибирання бульб в суху погоду, відмінна сушка їх перед приміщенням на зимове зберігання.

Фузаріоз є небезпечним захворюванням жоржин. Він вражає бульби в період зимового зберігання. Хворобу можна побачити по в'янення бульб і виникненню на них буруватих плям, покритих спочатку бурим, а згодом рожевим нальотом. Особливо сильно фузаріоз формується, в разі якщо бульби жоржин зберігаються при високих температурних показниках і вологості повітря.

Фузаріоз має можливість вражати і зростаючі частини рослини. Заходи протидії йому такі ж, як і у випадку зі Склеротинія.

Бактеріальним раком уражаються в основному бульби і рідше - сама рослина. Біля шийки виникає значна кількість скупчених наростів. Передається захворювання через землю. Бактерії раку вельми живучі і залишаються в грунті 3-4 роки. Для того щоб не дозволити зараженню рослин жоржин бактеріальним раком, в осінній період проводять огляд бульб при викопуванні, виявлені хворі відбраковують і віддають вогню. На заражені ділянки жоржини не садять у продовження 3-4 років.

Вірусна мозаїка. При ураженні жоржин мозаїкою на листках виникають розпливчасті плями жовтого кольору, квіти практично не розпускаються. Живці, взяті з подібних рослин, зазвичай, не формуються. Бульби теж маленькі, проводять зимівлю незадовільно.

Жоржини, які заразилися даним захворюванням, не поправляються. Збудник хвороби невідомий, з цієї причини заходи протидії створені недостатньо ефективні: всі хворі рослини викопуються і спалюються, а рослини, які викликають сумніви, висаджуються на окрему земельну ділянку. Місце закладення час від часу змінюють.

З комах жоржини страждають від лугового і трав'яного клопа, а також від червоного павучка. Луговий клоп проробляє діри в молодих пагонах, листках і бутонах, чому вони формуються потворно, а при більш сильному ураженні гинуть. Червоний павучок, Локалізуючись на нижній стороні листя, витягує з них соки. Листя стає жовтим і підсихають. Рослина зменшується в розмірах і гине. Знайти червоного павучка можна без проблем по павутині, яка покриває нижні частини листя. Боротьбу з ним проводять обприскуванням потерпілого рослини і землі навколо нього холодною водою. При виникненні на жоржини лугового клопа кущі піддають запиленню дустом або тютюновим пилом.

Кореневу систему жоржин нерідко вражають личинки хрущів і капустянки, жуків-коваликів і дротяників. Для протидії землю при підготовці до посадки обробляють гексахлораном.

З інших шкідників жоржин необхідно відзначити гусениць, нічних і денних метеликів, слимаків. Вони руйнують пагони, квітки і листя рослин. Боротьба з ними ведеться шляхом старанної перевірки рослин і винищення шкідників.

 

1.6 Зрізування  та застосовування жоржин в  озелененні

 

Для вирощування квітів жоржин на зріз краще використовувати спеціальні сорти, які утворюють квітки на довгих міцних квітконосах. Для одержання квітконосів слід своєчасно видаляти на пагонах середні бутони, які мають коротший квітконос, малопридатний для зрізування. Зрізувати квіти жоржин найкраще вранці. Квіти жоржин не витримують тривалого транспортування І довгого перебування без води.

У квітковому оформленні жоржини застосовують досить широко. Махрові великоквіткові сорти ефектно виглядають у квітниках. Добре застосовувати їх групами в чистосортних посадках, розміщених на фоні газонів. У великих парках можна створювати сад жоржин. Великий досвід мають квітникарі м. Львова, де в Стрийському парку щороку створюють жоржинарій. Групові посадки у формі нерегулярних плям розміром 2—10 м2 розміщують так, щоб низькі сорти знаходилися на передньому плані, а високі — на задньому. Групи сортів із світлими квітами чергуються з темнішими.

Для садіння в квітниках краще застосовувати рясно квітучі сорти декоративних, велетенських, декоративних середньо-квіткових, кактусових, хризантемо-видних, помпонних та інших груп жоржин.

Немахрові сорти жоржин, розмножені насінням, завдяки невибагливості до умов вирощування, широко застосовують у квітковому оформленні міст, селищ, присадибних садів. Їх слід висаджувати великими групами на клумбах, рабатках та інших типах квітників. [9]

 

1.7 Викопування та зберіганні бульб

 

Викопувати бульби починають восени, після заморозків, які спричиняються до загибелі надземної частини рослин. Не можна відкладати викопування до настання морозів, бо навіть незначне промерзання грунту спричиняється до пошкодження кореневої шийки і загибелі бульби. Перед викопуванням стебла зрізують секатором, залишаючи основу заввишки 10—15 см. Викопувати бульби можна вручну, лопатою або садивними вилами, а на великих площах — тракторною скобою. Під час викопування не можна допускати механічних пошкоджень бульб.

Після викопування бульби трохи підсушують на відкритому повітрі і переносять у сховище.

У сховищах для жоржин треба забезпечити можливість підтримувати температуру вище 0°. У них мусить бути і вентиляція. Сховища обладнують стелажами для розкладання бульб на зиму. Якщо немає спеціальних сховищ, можна використати сухі підвали, погреби, які не промерзають. Перед закладанням бульб на зберігання сховище дезинфікують, спалюючи в ньому сірку з розрахунку 50 г на 1 мг приміщення. Під час дезинфекції приміщення герметично закривають.

Після спалювання сірки стіни, стелю і підлогу сховища обробляють 3—5-процентним розчином формаліну.

При закладанні бульб у сховище трохи укорочують стебло, потім умочують його в рідкий розчин вапна й укладають на зберігання.

У сховищі протягом зими підтримують температуру 3,5—7° і відносну вологість повітря 50—60%. Добре зберігаються бульби, пересипані торфовою кришкою.

Головний Ботанічний сад АН СРСР рекомендує зберігати молоді бульби цінних сортів жоржин, пересипані вермікулітом, у поліетиленових мішечках.

Протягом зими бульби треба періодично переглядати, видаляючи загнилі. Якщо вологість у сховищі низька, що спричиняється до часткового висихання і зморщування бульб, то її слід підвищити, зволожуючи водою з лійки підлогу в проходах. При підвищенні температури повітря понад 6—7° треба посилити провітрювання сховища холодним повітрям. При закладанні на зберігання, у процесі зберігання і під час винесення бульб із сховища треба слідкувати за наявністю сортових етикеток.

Дрібні бульби жоржин добре зберігаються при застосуванні парафінування. Цей метод полягає ось у чому. Бульби старанно очищають від землі і добре висушують. Потім у металевому посуді розтоплюють парафін на слабому вогні і швидко вмочують у нього бульбу, після чого опускають її в холодну воду, а тоді поміщають у сховище. Тонка плівка парафіну на поверхні бульби добре оберігає її від висихання й зморщування, а також від ураження грибними захворюваннями. Парафінують насамперед слабкі і дрібні бульби. [3]

 

Розділ 2

Товарознавча характеристика жоржин

 

2.1 Кактусові жоржини

 

Кактусові жоржини – густомахрові жоржини, які на відміну від інших типів жоржин, володіють пелюстками кидається в очі форми. Вирощування цих квітів приваблює багатьох квіткарів і городників. У кактусових жоржин окремі пелюстки немов скручені в трубочки і сильно настовбурчуються вперед.

Селекціонери ще більш закріпили цю властивість. Так виникли підгрупи жоржин, такі як павукоподібні жоржини, трубочки пелюсток яких не настовбурчуються у вигляді прямих променів, як у кактусових жоржин, а вигнуто розходяться в різних напрямках і цим нагадують павука.

Новою підгрупою є жоржини у формі оленячих рогів, окремі пелюстки яких на кінцях двояться або розходяться на безліч язичків, від чого сама квітка видається торочкуватою.

Напівкактусові жоржини є перехідним типом між кактусовою і перехідною групою жоржин.

Їх пелюстки частково згорнуті в трубочки, більшість їх злегка зігнуті і не загострені на кінцях.

Кактусові жоржини бувають всіх кольорів, окрім синього і чорного. Самі квітки можуть бути одноколірними, двоколірними або з кінчиками пелюсток іншого кольору.

Посадка кактусових жоржин. Довго квітучі кактусові жоржини заслуговують того, щоб бути посадженими на чільне місце і прикрашати дизайн вашої ділянки. Садіть їх окремо або групами разом з іншими рослинами на клумбі, рабатці або в діжці.

Кактусові жоржини підійдуть для обрамлення композиції. Швидке зростання і пишне цвітіння зроблять їх подібними строкатою стрічці, що протягнулася уздовж садових доріжки.

Садіть кактусові жоржини в якості строкатого заднього фону для трав’янистих багаторічників. Посаджені на сонячній стороні будівлі кактусові жоржини можуть стати чудовою прикрасою стіни.

 Вибирайте сорти, квітки  яких яскравими фарбами контрастують  з кольором стіни. Для зрізання  годяться повністю розпустилися  квітки з можливо більш довгими  стеблами, при цьому листя з  них видаляють. Кактусові жоржини  можна різноманітно комбінувати  з іншими літніми квітами.

Жовті жоржини з червоними кінчиками пелюсток можна поєднувати з помаранчевими та жовтими чорнобривцями, а також оранжево-червоними Тітона круглолистною. Створіть композицію з жоржин лососевого відтінку і рослин синіх кольорів, квітучих пізнім літом – шавлією і веронікою довголистою.

Рожеві жоржини саджайте поряд з рожевими і фіолетовими гладіолусами. Навколо такої клумби посадіть синій агератум Хоустон.

Час посадки кактусових жоржин: середина травня. Землю розпушіть і внесіть до неї жменю комплексних добрив і 3 лопати компосту на 1 кв. м.

На відстані 80-100 см викопайте ямки для бульб. Перед посадкою в кожну ямку застроміть по одному кілочка.