Вплив екологічних умов і технологій вирощування на врожайність і якість насіння. Способи і строки вирощування насіннєвих рослин та площа

За таких умов маточники формуються середніх розмірів, фізіологічно молодші і здоровіші, що в подальшому позитивно впливає на продуктивність насінних рослин та якість вирощеного з них насіння. За використання молодих, здорових маточників меншого розміру, зменшується потреба у сховищах для їх зберігання. Насінні насадження будуть формувати здорове потомство.

Виключення становить цибуля ріпчаста, насіння якої можна вирощувати за два і три роки (через насіння і сіянку). Строки сівби насіння ранньовесняні, як і в товарному овочівництві. За пізніших строків сівби маточники не досягнуть технічної стиглості, буде багато цибулин з товстою шийкою, непридатних для зберігання.

Схеми розміщення та площі живлення маточних і насінних рослин. Для одержання здорових, типових маточників дворічних овочевих культур важливе значення має схема розміщення рослин у перший рік культури та їх площа живлення. Порівняно з товарним овочівництвом у насінництві застосовують загущену схему сівби і меншу площу живлення кожної рослини. Створюючи такі умови для росту і розвитку рослин, можна виростити повноцінні, молодші за віком маточники, в яких чітко виражені апробаційні (сортові) ознаки, як і при застосуванні пізніших строків сівби.

Відібрані в процесі збирання маточники краще зберігається і менше уражуються хворобами у сховищі, оскільки вони молодші за віком, що сприятиме одержанню високої врожайності та якості насіння. Однією з найважливіших умов підвищення врожайності та якості насіння є збільшення густоти насінних рослин на одиниці площі. За менших площ живлення вони швидше розвиваються, зменшується галуження пагонів, тобто утворення пагонів вищих порядків, прискорюється цвітіння і достигання насіння. За таких умов на одній рослині утворюється в кілька разів менше насіння, ніж за розрідженого розміщення, але на кожну насінину припадає значно більша асиміляційна поверхня листків, завдяки чому створюються кращі умови для формування насіння. За менших площ живлення зменшується проявлення неоднорідності насіння (переважає середня фракція) і підвищуються його посівні і фізичні якості. Проте, застосовуючи загущене розміщення насінних рослин, потрібно враховувати родючість ґрунту, режими зрошення, удобрення і розмір маточників.

Дослідження, проведені з насінниками капусти білоголової сорту Амагер 611, свідчать, що за більш загущеного розміщення насінників на рослині формується більше пагонів першого порядку, але зменшується загальна їх кількість (табл. 3). При цьому скорочується період цвітіння насінних рослин, зменшується кількість діб від висаджування до збирання. Урожайність насіння з одного насінника через менше їх розгалуження знижується, а в перерахунку на одиницю площі значно збільшується за рахунок більшої кількості рослин. Відповідно змінюється маса 1000 насінин, тобто вона зменшується в міру загущення рослин.

В умовах загущення створюються умови для утворення насінних рослин першого типу. Зменшене галуження насінних рослин в умовах загущеного розміщення їх позитивно впливає на якість насіння, воно більш однорідне, вирівняне за розміром, переважає середня фракція. Незважаючи на деяке зниження енергії проростання, схожість насіння залишається високою і між варіантами різниця неістотна.

Аналогічні результати отримані і за загущеного висаджування маточників моркви, буряка столового та інших коренеплодних. При цьому, більше формувалось мало розгалужених насінників ІІ типу і менше сильно розгалужених ІV типу, різко зменшувалася кількість пагонів, на 7-8 діб прискорювалось достигання насінників, поліпшувалась якість насіння. Таку ж закономірність встановлено і за більш загущеного розміщення насінників цибулі, редиски, редьки зимової і літньої. Збільшення виходу насіння і високу його якість за меншої площі живлення відмічено і в інших культур - помідора, огірка, кабачка, кавуна і дині.

Застосування добрив. Для одержання високої і гарантованої врожайності маточників і насінників у дворічних овочевих культур, а також насінних посівів в однорічних, потрібно додатково вносити в ґрунт добрива, поживні речовини яких легкодоступні рослинам. Органічні добрива збагачують ґрунт поживними речовинами, поліпшують його фізичні властивості, водний і повітряний режими, життєдіяльність мікроорганізмів, зменшують шкідливий вплив кислотності ґрунту на ріст рослин і є важливим джерелом вуглекислого газу. Вони містять у своєму складі всі поживні речовини, необхідні для рослин: азот, фосфор, калій, кальцій, магній, бор, молібден, марганець тощо.

Цінним джерелом поживних речовин для насінних посівів і висадків є мінеральні добрива, які вносяться під овочеві культури в різних комбінаціях, або у вигляді складних добрив. Для забезпечення високого виходу маточників і насіння, насінних плодів потрібно вносити в комплексі органічні і мінеральні добрива. Проте, вносячи органічні добрива, потрібно чергувати розміщення овочевих культур залежно від їх вимог до гною та інших добрив. Після внесення свіжого гною можна розміщувати капусту, огірок, кабачок, гарбуз, салат, шпинат; на другий рік після угноєного попередника – буряк столовий, моркву, редиску, редьку, помідор, цибулю, картоплю; на третій-четвертий рік після внесення мінеральних добрив – горох, картоплю.

Ефективність добрив значною мірою залежить від строків і способів їх внесення. Розрізняють три способи внесення добрив – основне (восени або навесні до сівби, внесення одночасно із сівбою в рядки або лунки і підживлення (під час вегетації рослин).

Для одержання високої врожайності маточників, насіння, насінних плодів, необхідна, перш за все, добра заправка ґрунту органічними добривами і невеликою дозою мінеральних з врахуванням їх потреб і вимог до того чи іншого виду поживних речовин. Рядкове внесення добрив одночасно із сівбою найбільш перспективне для ранніх і дрібнонасінних овочевих культур (салат, редиска, редька, морква, петрушка, кріп). Підживлення є допоміжним способом внесення добрив і не може замінити основне. Проте, підживлення справляє позитивний вплив на випадок недостатнього живлення рослин у період вегетації, несприятливих погодних умов, вимивання поживних речовин на легких ґрунтах опадами чи поливами тощо. Найбільш ефективним способом є підживлення разом з поливною водою, на яке добре реагують огірок, помідор, зеленні і багаторічні овочеві культури.

За недостатньої кількості мікроелементів у рослинах потрібно проводити позакореневе підживлення. Дефіцит бору найчастіше відчувається на заболочених ґрунтах або які вапнували. Мідні добрива найбільш ефективно діють на торфових ґрунтах, молібденові – на кислих при внесенні їх під бобові культури, моркву, капусту цвітну. Марганцеві добрива корисно вносити після вапнування ґрунтів під капусту, буряк столовий, інші овочеві культури.

Потрібно зазначити, що органічні і мінеральні добрива слід вносити під овочеві культури з урахуванням їх вимог і наявності поживних речовин у ґрунті. Крім того, доцільно пам’ятати, що азотні добрива не можна застосовувати у підвищених дозах при вирощуванні маточників дворічних овочевих культур. Буде подовжуватись ріст рослин, затримуватись достигання маточних рослин та погіршуватись їх лежкість. У результаті цього може значно знизитись продуктивність насінних рослин та якість насіння.

Якщо маточники, насінні посіви вибірково позитивно реагують на внесення органічних і мінеральних добрив, вимагають більш ретельно враховувати потреби рослин та їх реакцію на той чи інший вид добрив, то насінники потребують доброї заправки ґрунту органічними і мінеральними добривами залежно від зони вирощування, погодних умов року.

Роль сівозміни у підвищенні врожайності та якості насіння. Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування овочевих та інших сільськогосподарських культур, пару (у богарному землеробстві) в часі і просторі (розміщення їх по полях). Організовуючи сівозміни, враховують систему застосування добрив, обробітку ґрунту, боротьбу з бур’янами, захист рослин від хвороб і шкідників та інші технологічні заходи вирощування.

Сівозміна – це важлива ланка комплексу технологічних заходів підвищення врожайності маточників, насінників у дворічних овочевих культур, насінних плодів – в однорічних. За даними Київської дослідної станції ІОБ, приріст урожайності помідора за вирощування в сівозміні становив 66%, моркви – 64%, капусти – 24% порівняно з беззмінною культурою. За беззмінного вирощування врожайність огірка знизилась на 3,8 т/га, капусти – 21,6, помідора – 16,6, моркви – 19,0 т/га. Навіть лише повторне вирощування помітно знижує врожайність капусти, помідора. Це зумовлюється однобічним використанням поживних речовин із ґрунту, нагромадженням у ґрунті токсичних речовин, які виділяються кореневою системою, а також шкідниками і збудниками хвороб.

Зважаючи на високу вимогливість рослин овочевих культур до умов вирощування, при розробленні сівозмін слід враховувати родючість ґрунту. Більшість овочевих культур (капуста, огірок, коренеплідні рослини) краще ростуть на родючих ґрунтах з пониженими елементами рельєфу.

Важливою вимогою при розробленні сівозміни є розміщення культур відповідно до їх біологічних особливостей, забезпечення оптимального розміру поля, за вирощування кількох культур в одному враховують і їх особливості технології вирощування. Так, в одному полі часто розміщують буряк столовий, моркву, петрушку, а іноді і цибулю-матку. В полі з огірком вирощують кабачок, патисон.

У польових сівозмінах овочеві культури найдоцільніше розміщувати після пшениці озимої, яка добре очищує поле від бур’янів, і після бобових культур, які збагачують ґрунт на азот. Не дозволяється вирощувати овочеві культури однієї родини на тому самому полі раніше як через 3-4 роки, а за масового поширення хвороб і шкідників – через 5-6 років.

В овочевій сівозміні за наявності поля з багаторічними травами після них по обороту пласта розміщують основну культуру: огірок чи капусту. Багаторічні трави поліпшують структуру ґрунту, нагромаджують органічну речовину і очищують поле від бур’янів, а бобові компоненти збагачують його на азот.

Позитивна роль сівозмін обумовлюється тим, що одні овочеві культури мають добре розвинену кореневу систему, яка проникає глибоко в ґрунт, а в інших вона розміщується переважно в орному шарі. В результаті цього вони по-різному використовують з ґрунту поживні речовини і вологу, а також залишають у ньому різну кількість органічної маси. Одні рослини розвивають велику надземну частину, яка пригнічує бур’яни, інші – формують лише невелику розетку листків. Капуста, помідор залишають після себе багато органічної маси, а огірок – мало. Після капусти, помідора, редьки зимової забур’яненість поля завжди менша, ніж після цибулі, моркви, петрушки. Багаторічні трави, капуста, буряк столовий використовують багато вологи з ґрунту, тобто більше висушують його, огірок і цибуля – значно менше. Капуста і коренеплідні рослини виносять з ґрунту більше поживних речовин, ніж огірок. Враховуючи ці особливості овочевих культур, після культур з високим виносом поживних речовин доцільно розміщувати ті, які вимагають їх менше.

Правильне чергування культур у сівозміні убезпечує рослини від ураження хворобами і пошкодження шкідниками, сприяє інтенсивному їх росту і розвитку, підвищує врожайність та якість маточників, насінників і насінних плодів. У насінництві дворічних овочевих культур не дозволяється вирощувати в одному полі маточники і насінні рослини, оскільки через спільні хвороби, шкідники буде відбуватись ураження та пошкодження посівів чи насаджень. Так, у цибулі значної шкоди і в перший, і в другий рік вирощування завдає пероноспороз. У капусти, внаслідок поширення попелиці на маточних рослинах вона швидко переселяється на репродуктивні органи насінних рослин. Таке явище спостерігається і на посівах та висадках буряка столового.

Оскільки в овочевих культур, які формують стеблові насінники (капуста, коренеплідні рослини, цибуля, редиска, редька), у період достигання насіння сортові ознаки визначити неможливо, то перед збиранням проводять обстеження їх на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками, забур’яненість.

Способи підготовки насіння овочевих культур до посіву.

Підготовка насіння овочевих культур до посіву, прискорює процес зростання і дозрівання врожаю, овочівники застосовують такі агротехнічні прийоми: протравлення, прогрівання, намочування, пророщування, гартування, дражування і деякі інші.

1. Калібрування. Краще всього використовувати для посіву найбільш важкі (повновагі) насіння. За питомою вагою їх можна сортувати в 3-5% розчині кухонної солі або аміачної селітри (30-50 гр. На 1 л води). Чим вище концентрація розчину, тим більш жорстко відбираються насіння, тобто тим менша частина, але найбільш важких насіння падає на дно посудини. Після сильного розмішування насіння в розчині, посудина залишають у спокої на 3-5 хв., Потім насіння, які спливли на поверхню, віддаляються, а осіли на дно промивають чистою водою і просушують.

2. Знезараження насіння. На насінні знаходиться, як правило, величезна кількість збудників хвороб. Насіння перед посівом обов'язково знезаражують. Це можна зробити декількома способами:

 Сухе протруювання - в  пакет з насінням (1 кг) додають 2 г отрутохімікату (Вітавакс). Після сухого протравлювання при посіві необхідно дотримуватися заходів безпеки (захистити руки рукавичками, очі - окулярами і органи дихання - марлевою пов'язкою

 Прогрівання в гарячій  воді (+50 ... 60 ° С): насіння капусти - 20 хв., Насіння огірка - 2 години;

 Прогрівання (сухе). Лук - севок, вражений несправжньої борошнистої росою, знезаражують на печі (+40 ... 45 ° С) протягом 8-10 годин.

3. Дражування - насіння збагачують поживними елементами, включаючи їх у спеціальну оболонку (капсулу). Попередньо відкалібровані і відсортовані насіння змочують розчином коров'яку (1:10), процідженим через дрібне сито, або 1,5% пектинових клеєм або 0,02% розчином полімеру № КМЦ. Після замочування насіння поміщають в 3-літрову скляну банку, куди засипають органо-мінеральні суміш, і повільно обертають банку уздовж великої осі. Час від часу насіння зволожують робочим розчином з пульверизатора і додають суху органо-мінеральні поживну суміш до досягнення оптимальних розмірів драже. Такі насіння зберігаються не менше 6 місяців, вони більш рівномірно висіваються, дружніше сходять і краще ростуть, особливо в перший період вегетації.

4. Намочування насіння у воді перед посівом. Тривалість намочування: морква, томат, цибуля, петрушка, буряк - 2 доби; огірок, кабачок, капуста, салат, редис, кавун, диня - 8-12 годин; горох і квасоля - до 2 годин.