Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2014 в 23:55, реферат
Високоякісне насіння – запорука отримання високої врожайності та якості товарної продукції. Встановлено, що обмін речовин, який відбувається в насінні в процесі розвитку, залежить не тільки від спадкової основи ознак, а й від тих умов, в яких воно формується. Залежно від цих умов у насінні інакше перебігають фізіологічні процеси, по-різному відбувається синтез і накопичення білків, ферментів та інших хімічних сполук, що в кінцевому результаті значною мірою визначає врожайні та якісні властивості насіння. Лише за умови оптимального поєднання факторів навколишнього середовища, застосування відповідних технологічних заходів можна виростити насіння овочевих культур з високими врожайними та якісними показниками.
Вступ
Вплив погодніх умов на врожайність та якість насіння.
За вимогливістю до тепла.
Вплив температури на ріст і розвиток овочевих рослин.
Способи підготовки насіння овочевих культур до посіву.
Вплив екологічних умов.
Висновок.
Список літератури.
За високої вологості повітря насінні рослини уражуються хворобами: помідори (грибними) – фітофтороз, біла плямистість, макроспоріоз; огірок і цибуля (маточники і насінники) – несправжня борошниста роса; капуста – слизовий бактеріоз; часник – склеротинія. За низької відносної вологості повітря і спекотної погоди поширюються на рослинах помідора альтернаріоз, на баштанних культур та огірка – справжня борошниста роса.
Овочеві культури неоднаково вимогливі до відносної вологості повітря. Так, огірок і зеленні культури найкраще ростуть за вологості 85-90%; капуста, цибуля, горох, коренеплідні рослини – 70-80%; помідор, перець, баклажан, кукурудза – 60-70%; кавун, диня, гарбуз – 45-60%.
За вирощування овочевих культур у відкритому грунті водний режим поліпшують проведенням поливів, снігозатриманням, мульчуванням, кулісними посівами, своєчасним і якісним обробітком ґрунту. Перезволожений ґрунт вимагає дренування і більш інтенсивної аерації. За таких умов овочеві культури вирощують на гребнях і грядках.
Знання періодів найбільшої вимогливості насінників до вологи дозволяє обгрунтувати оптимальні режими їх зрошення. Дуже важливо правильно скласти графік, встановити норму і частоту поливів. Це дає можливість управляти процесами формування суцвіть і впливати на підвищення врожайності та якості насіння.
Більшість овочевих культур походять із субтропічних і тропічних районів, ґрунтово-кліматичні умови яких суттєво відрізняються від умов різних зон України. Ѓрунти там характеризуються підвищеною родючістю, розміщені вони у місцях пониженого рельєфу, в заплавах річок і озер. Цим і пояснюється підвищена вимогливість овочевих культур до умов ґрунтового живлення.
Вплив ґрунтового живлення насінних рослин по-різному проявляється у різних фазах їх росту і розвитку. Так, підвищене фосфорне живлення однорічних овочевих культур прискорює процесс достигання і старіння рослин, азотне, навпаки, сповільнює і затримує цей процесс. За вирощування маточників у капусти і коренеплідних рослин потрібно вносити помірні дози азотних добрив. За надмірного азотного живлення маточники переростають (у цибулі багато рослин з товстою шийкою), погано зберігаються і сильніше уражуються хворобами у сховищах. Під коренеплідні овочеві культури не рекомендується внесення органічних добрив. На другий рік насінники дворічних овочевих культур добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив.
Фосфорне живлення прискорює утворення репродуктивних пагонів у насінників дворічних овочевих культур на 4-6 діб порівняно з внесенням лише азотних добрив. Погіршення умов вирощування насінників негативно відбивається на живленні частини плодів і насіння. У межах насінного куща перебіг пластичних речовин посилюється у найбільш розвинені плоди і насіння. За покращення чи погіршення живлення насінних рослин більше змінюється кількість насіння з рослин, ніж його якість.
Залежність посівних якостей насіння від місця репродукції вивчено достатньо повно. Багатьма дослідниками встановлені оптимальні ґрунтово-кліматичні зони для вирощування насіння більшості овочевих і баштанних культур [Маласай В.М., Макрушина Е.М., 2000]. Так, насінництво гороху овочевого та інших бобових доцільно вести в Лісостепу. У квасолі насіння високої якості формуються на сході Степу, де енергія проростання може сягати 91%, а лабораторна схожість – 98%. Для бобових виділяється ще один сприятливий мікрорайон в Чернівецькій області. Окрім квасолі, зона Придністров’я сприятлива також для насінництва інших вимогливих до тепла рослин – кукурудзи цукрової, помідора, перцю. За даними В.І. Овчарука., С.І. Бацея (2004), ця зона сприятлива також для безвисадкового вирощування моркви, що забезпечує врожайність насіння до 1200 кг/га за витрат на виробництво у 3-4 рази менше, порівняно з іншими технологіми і зонами вирощування.
В.М. Маласай і Е.М. Макрушина (2000) встановили такі оптимальні зони для інших овочевих культур:
Типи насінних рослин та їх вплив на врожайність та якість насіння. Завданням насінництва передбачається не тільки розмноження, збереження сортової чистоти та біологічних і урожайних властивостей, а й забезпечення якомога вищої врожайності якісного насіння. Основою отримання високої врожайності та якості насіння є знання морфологічних ознак і біологічних особливостей насінної рослини, закономірностей її формування, будови, фізіолого-біохімічних процесів, які відбуваються в рослині і насінні під час його формування і достигання.
Урожайність та якість насіння овочевих культур тісно пов’язані перш за все з будовою насінної рослини, тобто її архітектонікою. Характер її розвитку визначається не тільки спадковими властивостями, а й факторами навколишнього середовища, умовами вирощування, впливом людини на рослину. У більшості насінних рослин овочевих культур спостерігається моноподіальний тип галуження. Тобто, крім головного (центрального) пагона на них утворюється значна кількість пагонів першого-третього порядку галуження (у капусти цвітної – шостого-сьомого). Коренеплідні рослини, крім центрального пагона, формують пагони із бокових бруньок, тобто пагони заміщення або розеткові (за Волковою).
Залежно від розміщення репродуктивних пагонів на кущі в овочевих рослин виділено 4 типи насінників (І - ІV). І тип характеризується тим, що пагони першого порядку галуження розміщені переважно у верхній частині насінної рослини, чітко виражений у них центральний пагін. У нижній частині таких пагонів мало, або вони відсутні. Галуження буває до другого, рідко до третього порядку. Основна маса квіток зосереджена на центральному пагоні і пагонах першого порядку. Облиствленість пагонів помірна.
ІІ тип відзначається тим, що пагони першого порядку зосереджені переважно у нижній частині насінника на центральному пагоні, розвинені менше. Галуження спостерігається до третього порядку. У верхній частині насінної рослини пагонів першого порядку або немає, або вони розвинені слабо. Більшість квіток зосереджена на центральному пагоні і пагонах першого порядку. Облиствленість насінних кущів менша, ніж у насінників першого типу.
ІІІ тип. Насінники мають центральний пагін і 6-7 розеткових, які утворюються із бічних бруньок головки коренеплоду, у пазухах розеткових листків зовнішнього качана капусти. За ростом і розвитком пагони заміщення поступаються центральному.
ІV тип характеризується формуванням 7-8 і більше пагонів заміщення (розеткових), близьких за силою росту і розвитку. Центральний пагін не виділяється і підпорядковується розетковим. Пагони першого порядку розташовані у верхній частині центрального (як у насінників першого типу). Галуження буває до другого порядку. Форма насінника має форму волоті (мітельчаста), розкинута широко. Листки великі, розміщені внизу куща і на пагонах заміщення. У четвертого типу інколи виділяють ще один підтип – ІVа. У насінників відсутній центральний пагін, а розвинені розеткові пагони.
На основі попереднього опису можна зробити висновок, що насінники І і ІІ типів малорозгалужені, а ІІІ і ІV типів – сильнорозгалужені, з наявністю пагонів заміщення. Насінники різних типів зустрічаються в межах окремих культур і навіть одного сорту. Так, у капусти переважають насінні рослини І і ІІ типів, у коренеплідних – ІІІ і ІV, редиски – ІІ і ІІІтипів. У капусти сорту Амагер 611 виявлено 29,3% насінників І типу і 44,4% – близьких до ІІ типу галуження [Прохоров І.А., Крючков А.В., Комісаров В. О., 1997].
Характер галуження насінників овочевих культур залежить від багатьох факторів: скоростиглості сорту, розміру маточника і його головки, довжини внутрішнього качана у капусти, особливостей технології вирощування (строк сівби, площа живлення під час вирощування маточників і насінників), режиму зберігання маточників, прийомів штучного формування насінних рослин (вирізання частини суцвіть у капусти цвітної, видалення бічних головочок у капусти брюссельської, прищипування центрального пагона тощо)
Скоростиглі сорти овочевих культур формують, як правило, мало розгалужені насінники І і ІІ типів. У них продуктові органи утворюються за короткий час порівняно з пізньостиглими формами і меншого розміру. Для пізньостиглих сортів характерні більші маточники і сильніше розгалужені насінні кущі. Виявлено також прямий зв’язок між довжиною внутрішнього качана у капусти і ступенем галуження насінника (у пізньостиглих сортів він довший і насінники більш розгалужені).
Морфоанатомічні дослідження бруньок головки коренеплідних під час зимового зберігання засвідчили, що у коренеплодів моркви з великою головкою одночасно з центральною точкою росту починають проростати і кілька пазушних бруньок. У коренеплодів з невеликою головкою конус наростання розвивається лише у центральній частині. У зв’язку з цим , насінні кущі формуються різних типів: у першому випадку сильніше розгалужені, у другому – менше, навіть за використання маточників однакового розміру, але з різною величиною головок.
За раннього весняного строку сівби у перший рік культури в коренеплідних рослин відмічено більше насінників ІІІ іІV типу, що можна пояснити більшим розміром маточників. Пізніші строки сівби дозволяють мати маточники меншого розміру і в кінцевому результаті менш розгалужені насінні кущі І і ІІ типу. У молодших маточників пазушні бруньки починають рости пізніше, ніж у старіших, тому з них формуються насінники з меншою кількістю пагонів.
Загущене вирощування маточних рослин у дворічних овочевих культур приводить також до утворення їх меншого розміру і мало розгалужених насінників. Навпаки, розріджене розміщення рослин сприяє формуванню більших маточників і сильніше розгалужених насінників.
Механічне пошкодження головки коренеплоду, внутрішнього качана капусти також впливає на розгалуженість насінних кущів. За таких умов центральний пагін відсутній, і утворюються переважно пагони заміщення у коренеплодів та із бічних бруньок у капусти.
На формування насінних рослин значно впливають температурні умови і відносна вологість під час зберігання маточників. За підвищеної температури зберігання у маточників капусти навесні передчасно проростає верхівкова брунька. Під час навантаження і транспортування вона часто пошкоджується, тому насінники не формують центрального пагона, а лише пагони з бічних бруньок. У результаті насінник буде менш розгалужений, а вихід насіння з куща знизиться.
Зберігання маточників капусти, особливо дуже пізніх сортів, тривалий період за зниженої температури призводить до затримки диференціації конусу наростання, тому з них розвиваються мало розгалужені насінники. Дуже часто спостерігається явище, коли верхівкова брунька не проростає зовсім. Висаджені маточники не формують репродуктивних пагонів, не цвітуть і не дають насіння. Тому, щоб отримувати гарантовану врожайність насіння капусти головчастої, зокрема пізньостиглих сортів, потрібно дотримуватися оптимальних умов зберігання маточників із врахуванням сортових особливостей.
Якщо у сховищі, де зберігаються маточники коренеплідних рослин, температура повітря вища за оптимальну, а коренеплоди підв’ялюються, то на другий рік культури насінники з них сформують мало репродуктивних пагонів, або не формують зовсім. У результаті врожайність насіння зменшується, а посівні якості знижуються. Лише дотримання оптимального режиму зберігання сприятиме кращому галуженню насінників, підвищенню врожайності та якості насіння.
Пошкодження головки у коренеплідних рослин призводить також до формування насінників з пагонів заміщення (ІVа тип), оскільки центральний пагін буде відсутній. За таких умов кущ буде менш розгалужений і продуктивність його – меншою.
Різна будова насінних рослин знаходиться в тісному взаємозв’язку з урожайністю та якістю насіння. Найвищий урожай забезпечують сильніше розгалужені кущі ІІІ і ІV типов. У менш розгалужених насінників І і ІІ типу вихід насіння з рослини значно менший. Проте, посівні якості насіння знижуються у зворотному напрямі (від насінників І до ІV типу. У насінників ІІІ і ІV типу на рослинах утворюються більше насіння, але різних фракцій за розміром, що ускладнює його сортування, у І і ІІ типу галуження на одному кущі формується більш однорідне насіння.
Різноякісність насіння. Насіння в межах навіть однієї насінної рослини, в зв’язку з його неодночасністю формування і достигання, відрізняється за масою, хімічним складом, швидкістю проростання, продуктивною здатністю тощо. Це, в свою чергу, призводить до неоднорідності рослин, які розвиваються з цього насіння. У джерелах літератури таке явище називається різноякісністю насіння. Розрізняють три типи (форми) неоднорідності насіння.
Екологічна неоднорідність насіння визначається зоною та умовами вирощування насінних рослин. В її межах виділяють технологічну неоднорідність, яка обумовлюється технологічними умовами вирощування насінних рослин. Цей тип неоднорідності вдається регулювати підбором оптимальних ґрунтово-кліматичних зон для організації насінництва та застосуванням технологічних прийомів. Мінливість екологічних умов зумовлюють генотипову мінливість якості насіння, тобто призводить до так званої гетероспермії.
Матрикальна (материнська) неоднорідність насіння виникає у зв’язку з різними умовами, які створюються в процесі формування і достигання його на материнській рослині (різне місце розташування, умови живлення, строки цвітіння, освітленість, інтенсивність запилення). Зазначені типи (форми) неоднорідності насіння мають модифікаційний характер і не успадковуються. Явище матрикальної різноякісності насіння проявляється на всіх без виключення овочевих і баштанних культурах, але найбільше воно виражене на дворічниках, які формують ріні типи насінників.