Вплив екологічних умов і технологій вирощування на врожайність і якість насіння. Способи і строки вирощування насіннєвих рослин та площа

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет імені В.В Докучаєва

 

 

 

Реферат

 

На тему: «Вплив екологічних умов і технологій вирощування на врожайність і якість насіння. Способи і строки вирощування насіннєвих рослин та площа їх живлення.»

 

 

Зміст:

Вступ

Вплив погодніх умов на врожайність та якість насіння.

За вимогливістю до тепла.

Вплив температури на ріст і розвиток овочевих рослин.

Способи підготовки насіння овочевих культур до посіву.

Вплив екологічних умов.

Висновок.

Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Високоякісне насіння – запорука отримання високої врожайності та якості товарної продукції. Встановлено, що обмін речовин, який відбувається в насінні в процесі розвитку, залежить не тільки від спадкової основи ознак, а й від тих умов, в яких воно формується. Залежно від цих умов у насінні інакше перебігають фізіологічні процеси, по-різному відбувається синтез і накопичення білків, ферментів та інших хімічних сполук, що в кінцевому результаті значною мірою визначає врожайні та якісні властивості насіння. Лише за умови оптимального поєднання факторів навколишнього середовища, застосування відповідних технологічних заходів можна виростити насіння овочевих культур з високими врожайними та якісними показниками.

 

 

Вплив погодніх умов на врожайність та якість насіння. Погодні умови в період формування насіння справляють вирішальний вплив на його формування та подальший розвиток, а в кінцевому підсумку і на посівні якості. Температурні умови, надлишкова чи недостатня вологість, ії розподіл протягом вегетаційного періоду, інтенсивність освітлення і тривалість світлового дня, умови ґрунтового живлення значною мірою впливають на інтенсивність синтетичних процесів у насінні. Вищезазначені умови знаходяться в тісній залежності і одночасно справляють значний вплив на ріст та розвиток насінних рослин та врожайні якості насіння.

Важливе значення у процесі формування насіння має температура повітря і ґрунту. За вимогливістю до тепла овочеві культури поділяють на такі групи:

• морозо - і зимостійкі – багаторічні сорти цибулі, часник, ревінь, щавель, хрін, естрагон, катран, спаржа;
• холодостійкі, які витримують короткочасні зниження температури повітря до мінус 3-7°С. Це – дворічні види капусти, коренеплідні рослини, салат, горох, біб, цибуля ріпчаста, цибуля шалот, порей, гірчиця салатна, крес–салат;
• середньохолодостійкі, у яких за зниження температури до 0-1°С пошкоджуються надземні частини (стебла, листки). Це – картопля;
• тепловимогливі, у яких за низьких позитивних температур до 7°С протягом 3–4 діб припиняються процеси асиміляції, а при 3°С рослини гинуть. Це – помідор, перець, баклажан, огірок, кабачок, патисон, гарбуз твердокорий і великоплідний;
• жаростійкі (здатні переносити температуру повітря до 36-40°С) – гарбуз мускатний, кавун, диня, квасоля, кукурудза. Останні досить погано переносять зниження температури до 10-15°С.

Вплив температури на ріст і розвиток овочевих рослин залежить також від сортових особливостей, фази росту, строків формування і наливу насіння, природно-кліматичної зони вирощування, комплексу інших факторів навколишнього середовища.

Овочеві рослини по–різному реагують на тривалість світлового дня, інтенсивність освітлення і спектральний склад світла. Слабка інтенсивність сонячного освітлення в процесі онтогенезу сповільнює процеси фотосинтезу і нагромадження в рослинах органічної речовини, що, у свою чергу, затримує формування вегетативних і репродуктивних органів.

За вимогливістю до інтенсивності освітлення овочеві культури поділяють на групи: дуже вимогливі, помірновимогливі і слабовимогливі. До дуже вимогливих належать помідор, перець, баклажан, диня, кавун, гарбуз, квасоля. Вони нормально ростуть, розвиваються і плодоносять лише за інтенсивності освітлення 30 – 40 тис. лк.

Помірновимогливі – цибуля, коренеплідні, капуста, огірок, зеленні овочеві, багаторічні та ін. Оптимальна освітленість для них 20 – 30 тис. лк.

Слабовимогливі добре ростуть впродовж зими за рахунок запасу поживних речовин у продуктових органах і без інтенсивного освітлення. До них належать цибуля на перо, вигонкова культура петрушки, селери, ревіню, щавлю, буряка столового. Для цих культур під час вигонки достатньо освітлення 1000 – 1500 лк.

Вимогливість овочевих рослин до інтенсивності освітлення може змінюватися протягом вегетаційного періоду. Найбільша потреба у світлі на початку вегетації, при з’явленні сходів, коли запаси поживних речовин у насінні вичерпані, а подальший ріст відбувається за рахунок асиміляції. За нестачі світла в цей період, спостерігається витягування та ослаблення сходів і навіть загибель їх. Висока вимогливість до світла в овочевих культур і під час розвитку генеративних органів та плодоношення. Нестача його в ці періоди затримує утворення бутонів, квіток і є однією з причин їх опадання. У дворічних і багаторічних культур висока вимогливість до світла проявляється під час утворення коренеплодів, цибулин, головок капусти, кореневищ та в період цвітіння.

Більшість овочевих культур, які походять з тропічних географічних широт (огірок, квасоля, помідор, перець, баклажан) за вимогливістю до тривалості освітлення (10 – 12 год.) належать до рослин короткого дня. Лише за такого освітлення у них нормально розвиваються генеративні органи. Овочеві культури, які походять із широт помірного клімату (капуста, салат, шпинат, редиска, морква, цибуля, кріп, цикорій, горох та ін.) є рослинами довгого дня (тривалість світлового дня понад 12 год.). При довгому світловому дні вони швидше починають цвісти і плодоносити , а при короткому (10 год.) – ці процеси затримуються і розвиваються лише розетки листків. Ось чому скоростиглі культури (редиска, салат, шпинат, кріп) за весняної сівби в умовах літнього тривалого дня передчасно формують репродуктивні пагони (стрілкують).

Характерним у використанні світла насінниками овочевих рослин є те, що вони поступово займають відведену їм світлову площу в міру свого росту і розвитку. Так, маточники капусти під час висаджування розсади займають близько 2% площі, через місяць – 60% ; насінники огірка в першу декаду використовують близько 1% площі, у другу – 8% , а в третю – всю відведену їм площу. У зв’язку з цим дуже важливо розмістити рослини так, щоб максимально використати потік сонячної радіації, визначити густоту рослин у перший і другий рік культури, заходи знищення бур’янів, захисту рослин від шкідників і хвороб, забезпечення вологою і поживою. Умови розподілу світла залежать від площі живлення, напряму рядків насінників, висоти стебел, типу куща, його розгалуження, форми листків тощо.

Неоднакова вимогливість до умов освітлення спостерігається і в окремих рослин та сортів. За недостатнього освітлення у рослин зменшується асиміляція та інтенсивність дихання, в результаті чого зменшується врожайність та якість насіння.

Причиною різної реакції окремих рослин на рівень освітленості та якість світла є неоднакова вимогливість їх до умов для диференціації бруньок. Верхівкові бруньки у капустяних рослин під час зимового зберігання в умовах низьких температур (0 - 3°С) до весни встигають завершити стадійні зміни. Тому після висаджування їх у відкритий ґрунт навіть короткочасне освітлення не затримує утворення репродуктивних пагонів і цвітіння.

У буряка столового і моркви диференціація бруньок узимку не відбувається, тому ці рослини вимогливіші до червоного світла під час відростання (у перші 15 – 30 діб). Аналогічні результати спостерігаються і в практиці з однорічними овочевими культурами.

На врожайність та якість насіння значно впливає забезпеченість маточників і насінників вологою під час вегетації. Це пояснюється біологічними особливостями овочевих культур. До складу продуктових органів овочевих культур входить 83 – 95% води, яка необхідна рослинам для розчинення мінеральних речовин і переміщення, для регулювання температури та транспірації.

Вимогливість овочевих культур до вологості ґрунту і повітря залежить не тільки від їх біологічних особливостей, а й від морфологічної і анатомічної будови надземних органів (стебла, листка), температури ґрунту і повітря, інтенсивності сонячного освітлення, забезпечення поживними речовинами, сили вітру і вологості повітря, розвитку кореневої системи.

Коренева система овочевих рослин, особливо вирощених через розсаду, порівняно з польовими, менш розвинена за глибиною проникнення і горизонтальним розгалуженням. Випаровування овочевими рослинами значної кількості води зумовлене нещільною анатомічною будовою тканин, особливістю функції продихів, наростання великої поверхні листків, перевищенням маси надземних органів над кореневою системою.

Рослини, коренева система яких проникає глибоко в ґрунт і займає в ньому великий об’єм, завжди краще забезпечені вологою і стійкіші проти повітряної посухи. Досить добре розвинена коренева система (до 1-2 м вглиб) у помідора і капусти (за безросадного способу вирощування), у моркви і петрушки. Менше (до 0,5-0,7 м) у капусти і помідора (за розсадної культури) та в цибулі і редиски.

За здатністю вбирати воду з ґрунту і витрачати її надземними органами овочеві культури поділяють на 4 групи. До першої належать ті, які добре вбирають вологу з грунту й інтенсивно її витрачають (буряк столовий); до другої – ті, що добре вбирають і економно витрачають її (кукурудза, квасоля, перець, помідор, морква, петрушка); до третьої – культури, які погано вбирають воду і неекономно її витрачають (капуста, огірок, баклажан, шпинат, редиска, редька); до четвертої – ті, що погано вбирають воду з ґрунту, але економно її витрачають (цибуля, часник). Рослини третьої та четвертої групп вимогливіші до вологи і тому під час їх вирощування застосовують зрошення.

Забезпечення овочевих культур вологою за рахунок опадів у різних зонах неоднакове. Так, у західних областях України за порівняно нижчої середньодобової температури випадає найбільше опадів 500-600, а в окремі роки – до 850-890 мм. Ці райони належать до зон достатнього зволоження. Овочеві культури тут вирощують без зрошення, хоча в окремі періоди тут трапляються короткочасні посухи. Тому зрошення овочевих культур також ефективне.

Центральна і східна частини Лесостепу, де річна сума опадів становить 425-550 мм,. належать до зони недостатьнього зволоження. За таких умов овочеві культури випаровують води більше, ніж її надходить з опадами. Крім того, влітку опади розподіляються нерівномірно, часто бувають у вигляді злив, що призводить до швидкого стікання води. Тому застосування поливів у багатозборових овочевих культур, з тривалим вегетацийним періодом підвищує продуктивність рослин.

У південних областях середньорічна сума опадів становить від 500 до 300-250 мм. В окремі роки бездощовий період у посушливих районах триває 90-94 дні, а відносна вологість повітря знижується до 15%. Для забезпечення високої врожайності маточників і насіння овочевих культур обов’язкове зрошення. Лише баштанні культури у цій зоні можна вирощувати без поливу.

У виробництві застосовують різні способи поливу, але найбільш ефективним є дощування і краплинне зрошення. Останній спосіб набуває найбільшого поширення. Норму поливу встановлюють залежно від запланованого врожаю та коефіцієнта водоспоживання рослинами.

Нестача вологи в ґрунті і повітрі негативно впливає на формування врожайності та якості насіння. Так, у цибулі, за таких умов, рослини передчасно закінчують ріст, утворюють невеликі маточні цибулини, що знижує врожайність насіння. У капусти посуха призводить до передчасного опадання листків, посилення пошкодження шкідниками, ураження хворобами, різкого зменшення виходу високоякісних маточників, погіршуються умови для формування насіння.

У дворічних овочевих культур під час вирощування маточників і в однорічних при формуванні насінних плодів поливи організовують відповідно до біологічних особливостей рослин та їх вимогливості до вологи. Лише обмежують часті поливи в період завершення формування маточників і достигання плодів, щоб не допустити їх розтріскування.

На другий рік у дворічних овочевих культур з метою кращого і швидкого приживання насінні качани у капусти і маточники коренеплідних рослин, цибулі висаджують якомога раніше навесні. У цей період ще залишаються достатні запаси вологи в ґрунті після зими, температура ґрунту і повітря знижена позитивна. За таких умов відбувається швидке приживання і подальший ріст кореневої системи, яка буде спроможна забезпечити оптимальні умови для росту і розвитку надземної частини.

Якщо навесні жарко і сухо, то розвиток надземної частини випереджає розростання кореневої системи. Насінники ростуть і цвітуть за рахунок запасних речовин. А коренева система утворюється недорозвинена і не спроможна забезпечувати надземну частину водою і поживними речовинами. Такі рослини передчасно завершують цвітіння, часто не утворюють насіння або гинуть.

У процесі росту і розвитку насінних рослин потреба у воді зростає, лише зменшується в період достигання насіння. На якість насіння овочевих культур значний вплив справляє кількість опадів і температура в період його достигання і збирання. Знижена температура і підвищена кількість опадів у цей період різко сповільнюють процеси достигання та післязбирального дозрівання насіння, що призводить до зниження врожайності і погіршення якості насіння. У такі періоди не організовують поливів.

Волога погода, за сприятливої температури, сприяє доброму забезпеченню насіння поживними речовинами, подовжує період його формування, покращує налив насіння. У насінників дворічних овочевих культур (на другий рік життя), коли утворюються репродуктивні органи, також бувають періоди, коли рослини чутливі до нестачі вологи. Як правило, це співпадає з фазами диференціації верхівкових бруньок і закладання генеративних органів. Нестача води у цей період призводить до загибелі частини квіток і зниження врожайності насіння. Дефіцит вологи у цей час посилюється ще і тому, що коренева система у висаджених насінників розвивається повільно. Надмірний вміст вологи в ґрунті призводить до загнивання листків та поширення грибних хвороб.

Істотно впливає на ріст і розвиток насінних рослин вологість повітря. За високої температури і низької вологості повітря листки випаровують більше води, ніж коренева система її вбирає з ґрунту. Затримується запилення квіток і розвиток зав’язі, посилюється дихання, сповільнюється ріст. В окремі роки за таких умов запилення може зовсім не відбуватись, квітки осипаються, врожайність насіння різко знижується, його якість погіршується.