Розробка жіночого костюма, який складається із куртки та спідниці з котонової тканини напівприлеглого силуету з оздобленням декоративним

Робоча документація на моделі швейного виробу розробляється, як правило, в формах моделей або безпосередньо на швейному виробництві на основі конструкторської документації технічного проекту та його креслення.

Робоча конструкторська документація крім технічного опису включає:

- комплекс лекал деталей виро6у з основного матеріалу;

- комплекс лекал деталей виро6у з підкладки;

- комплекс лекал деталей виро6у з прикладу;

- комплекс допоміжних лекал.

На цій стадії проектування уточнюють лекала після виготовлення першого зразка, визначають норму витрат матеріалу на модель, виконують технічне розмноження лекал i повністю оформлюють технічний опис на модель, що проектується.

Для вдосконалення конструювання одягу промислового виробництва необхідно провести великий обсяг науково – дослідницьких робіт по створенню засобів забезпечення всіх стадій проектування.[3]

 

 

 

3.1. Розробка остаточних  лекал на модель

         Лекала деталей виробу - кінцева мета конструювання. По лекалам в подальшому процесі масового виробництва одягу на підприємстві виконують обкрейдування, вирізають i перевіряють край, уточнюють контур деталей при обробці їх в потоці. Лекала отримують по технічним кресленням конструкції. Розробку робочих креслень лекал деталей виробу виконують у встановленій послідовності:

1) перевірка креслень конструкції;

2) винесення уточнень, які враховують  усадку тканини;

3) копіювання креслень деталей;

4) розробка контурів лекал з  урахуванням технічної обробки;

5) оформлення робочих креслень  лекал деталей одягу;

6) побудова робочих креслень  лекал допоміжних деталей i лекал;

7) розробка шаблонів лекал деталей  виробу для промислового використання.

При перевірці креслення конструкції контролюється спряженість ліній по спряжених зрізах, місця розташування контрольних знаків (надсічок), довжини монтованих зрізів деталей.

Для виготовлення лекал креслення деталей копіюють, контури лекал розробляють з урахуванням технологічної обробки i в відповідності з конструкцією шва. Тут також враховуються товщина i осипання тканини, конфігурація зрізу, необхідність подальшого уточнення крою i т. д. [25]

Розрізняють три види шаблонів: основні, похідні, допоміжні.

Основні, в залежності від призначення поділяють на шаблони-оригінали, шаблони - еталони, робочі шаблони.

Шаблони-оригінали постійно відповідають розробленому зразку конкретної моделі (основного базового розміру). Отримують їх виконуючи деталі конструкції з креслення i додають до кожного зразку деталей необхідні технічні припуски.

Шаблон-еталони отримують по лекалах-оригіналах шляхом градації їх на всі рекомендовані для даної моделі розміри i зросту. Їх використовують для виготовлення виробів-еталонів i для перевірки якості робочих шаблонів.

Робочі шаблони виготовляють для виконання розкладки шаблонів, перевірки якості крою.

До основних лекал відносять лекала деталей конструкції із основного матеріалу (тканин и верха): спинка, пілочка, нижній колір, рукав i т.д.

Похідні лекала отримують на базі основних, до них відносяться лекала деталей, які виготовлені із матеріалу верха (підборт, кишені, хлястики), а також лекала деталей виробу із підкладочних i прокладочних матеріалів. [3]

Допоміжні лекала будують на основі основних i похідних лекал. По них виконують намітку розташування кишень, виточок, дрібних деталей, місця розташування петель, ґудзиків та оздоблення, ліній підрізу при уточненні деталей після ВТО.

На кожному шаблоні вказують найменування шаблона, назву виробу, номер моделі, призначення шаблону, найменування деталі, зріст, розмір, кількість деталей, нитку основи, лінії допустимих відхилень від неї, лінії доступних надставок.

На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою.

На лекалах також виконують контрольні знаки - надсічки. [24]

3.2 Специфікація деталей крою та лекал.

          Специфікація деталей крою є невід'ємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.

        При складанні специфікації деталей спочатку вказують деталі верху,

підкладки, прокладки і т.д.

          Таблиця 3.2.1 Специфікація деталей крою та лекал

 

Найменування деталей		Кількість
		Лекал	Деталей
1		2	3
Деталі з основної тканини
Центральна частина пілочки 1 Бокова частина пілочки Центральна частина спинки Бокова частина спинки Рукав Підборт Обшивка горловини спинки Пояс правої пілочки Пояс лівої пілочки Пояс спинки Пата Підкладка кишені Центральна частина переднього полотнища спідниці Бокова частина переднього полотнища спідниці Кокетка заднього полотнища спідниці Нижня частина заднього полотнища спідниці Обшивка верхнього зрізу переднього полотнища спідниці Обшивка верхнього зрізу заднього полотнища спідниці		1 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1   1 1 1 1   1	2 3 2 2 2 2 2 1 2 2 1 4 4 1   2 2 2 1   2
Деталі з підкладочної тканини
Підкладка центральної частини пілочки Підкладка бокової частини пілочки Підкладка центральної частини спинки Підкладка бокової частини спинки Підкладка рукава Підкладка переднього полотнища спідниці Підкладка заднього полотнища спідниці		1 1 1 1 1 1 1	2 2 1 2 2 1 2
1	2		3
Деталі з прокладочного матеріалу
Прокладка в центральну частину пілочки Прокладка в бокову частину пілочки по зрізу пройми Прокладка в бокову частину пілочки по лінії входу в кишеню Прокладка в бокову частину пілочки по зрізу низу Прокладка в центральну частину спинки по зрізу горловини Прокладка в центральну частину спинки по зрізу пройми Прокладка в центральну частину спинки по зрізу низу Прокладка в бокову частину спинки по зрізу пройми Прокладка в бокову частину спинки по зрізу низу Прокладка в рукав по окату Прокладка в рукав по зрізу низу Прокладка в підборт Прокладка в обшивку горловини спинки Прокладка в верхній пояс правої пілочки Прокладка в верхній пояс лівої пілочки Прокладка в верхній пояс спинки Прокладка в верхню пату Прокладка в обшивку переднього полотнища спідниці Прокладка в обшивку заднього полотнища спідниці Клейова павутинка в низ спідниці		1 1   1   1 1   1   1   1   1 1 1 1 1 1 1 1 1 1   1   1	2 2   2   2 2   2   2   2   2 2 2 2 1 1 1 1 2 1   2   1

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конструкційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власниками підприємства і працівниками з питань безпеки, гігієни, праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

      Підприємства швейної промисловості характеризуються досить складним технологічним обладнанням, фізико-хімічними процесами і важкими умовами праці. Тут застосовуються автоматичні лінії великої потужності, фасувальні автомати, апарати що працюють під тиском та розрідженням, енергетичні установки тощо. Брак кваліфікованих кадрів, слабкі знання з охорони праці й низька виробнича дисципліна обумовлюють досить високий виробничий травматизм та професійні захворювання.

        Щодо зовнішнього середовища, то найбільше на нього впливають процеси, які відбуваються в області «Промислове підприємство». Зменшити негативний вплив на природу можна за рахунок екологізації виробництва, що передбачає:

           1) перехід на безвідходні технології;

           2) економію енергії;

           3) повне знешкодження усіх видів відходів.

Організація здорових і безпечних умов праці працюючих запобігає нещасні випадки та професійні захворювання. Кожен роботодавець зобов'язаний забезпечити навчання безпечним методам, прийомам виконання робіт і надання першої допомоги постраждалим з виробництва, проведення інструктажу з охорони праці, стажування робочому місці й перевірки знання вимог охорони праці. Дотримання правил інструктажу з охорони праці веде до працездатності, до меншою ймовірності травматизму з виробництва. [20]

 

 

 

4.1 Правові основи охорони праці

  У конституційній державі всі закони і підзаконні акти повинні базуватися і відповідати основному закону держави – конституції. В ній декларуються права і свободи всіх громадян України. Для сфери трудової діяльності ці права і свобода конкретизовані в деяких законах України і Державних нормативних актах про охорону праці, Держаних стандартах та постановах Кабінету Міністрів України, що стосується охорони праці.

Закон України «Про охорону праці» і «Кодекс законів про працю України» є основною законодавчою базою охорони праці. Їх доповнюють державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці – це стандарти, правила, норми, положення, статути, інструкції та інші документи,я ким надано чинність правових норм, обов’язковим для виконання усіма установами і працівниками України. Далі йдуть закони про охорону здоров’я, про пожежну безпеку, про використання ядерної енергії та радіаційний захист, про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, про загальне обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, кодекс законів про працю України. [20]

Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов’язаний відповідно до Закону України “Про охорону праці” створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці умови праці відповідно до норм чинного законодавства, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Під час укладання трудового договору відповідно до вимог Закону України “Про охорону праці” роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України “Про охорону праці” та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

З метою організації виконання правових, організаційно-технічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям у процесі роботи, та з урахуванням специфіки виробництва роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці.

Працівники, які допускаються до виконання робіт у виробничих процесах швейного виробництва, повинні мати відповідну професійну підготовку та відповідати фізіологічним і психофізіологічним особливостям, необхідним для виконання робіт.

    4.2 Техніка безпеки при виконанні робіт при тематиці курсової роботи

Техніка безпеки – це система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають дії на працюючих небезпечних факторів. Під час виконання технологічних процесів у швейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть впливати на працівників.

Небезпечний виробничий фактор – це фактор, дія якого на працівника в певних умовах призводить до травм чи іншому різкому погіршенню здоров’я.

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники швейного виробництва забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Вимоги до техніки безпеки, встановлені законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, системою стандартів безпеки праці, правилами і інструкціями, повинні забезпечити такий стан умов праці, який би виключав нещасті випадки на виробництві. Виконання цих вимог забезпечуються чіткою організацією праці, дотриманням трудової дисципліни, безпекою виробничого обладнання і процесів, кількістю та ефективною роботою технічних засобів захисту та інше.

Головна відповідальність забезпечення безпеки роботи лежить на директорі підприємства. Проведення інструктажів також сприяє гарантуванню безпеки праці. За характером і часом проведення інструктажі поділяють на вступний, первинний робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий. [13]

Важливий також самоконтроль, встановлюються щоденні чергування. Чергові зобов'язані ознайомитися з станом охорони праці, виробничої дисципліни, правилом інструктажу з охорони праці, приймати активні заходи для усунення всіх виявлених недоліків.