Розробка жіночого костюма, який складається із куртки та спідниці з котонової тканини напівприлеглого силуету з оздобленням декоративним

Особливості технології пошиття й умови експлуатації готових виробів диктують вимоги, яких мають відповідати швейні нитки. До швейним ниткам залежно від своїх призначення пред'являються різні вимоги. Основними вимогами до швейним ниткам є забезпечення задовільних пошивних властивостей й забезпечення необхідної міцності й зносостійкості швів у процесі експлуатації.

Для виробів із бавовняних матеріалів рекомендується використовувати комплексні лавсанові нитки: бавовняних № 40,33Л,22Л, армовані 44Лх-1 та нитки для джинсової тканини 20s/2, 20s/3 «Micron».

В даному виробі використовуються дві нитки: коричнева для оздоблення (поліестер) і синя для пошиття (армована)

         Для оздоблювальних строчок використана нитки 20s/3 «Micron» для джинсової тканини (товщина №30, 100% поліестер). Ці нитки стійкі до тертя, міцні, еластичні, а також вміщують таку важливу властивість, як стійкість до фарбування, мають мале зсідання, середню стійкість до дії мікроорганізмів та мають гарний зовнішній вигляд, тому шви з цими нитками мають високу міцність, а петлі – високу зносостійкість.

Армована нитка - це текстильна нитка, яка складається з високоміцного поліефірного (лавсанового) стрижня, обвитого різною зовнішньою оплеткою (бавовняною, лавсановою).

Стрижень з малоусадочної комплексної поліефірної (лавсанової) нитки забезпечує нитці високу міцність, а обплетення - еластичність і зносостойкість.

Армована нитка, пропонується, гарантує безобривність швів і високу міцність з'єднання деталей, міцність забарвлення, стійкість до тертя, не дає усадку при волого-тепловій обробці. Наявність обплетення з натуральних волокон (бавовна, віскоза) подовжує життя ниттєпроводних частин швейного устаткування (зменшують коефіцієнт тертя до 15 % в порівнянні з синтетичними нитками), робить нитку стійкою до теплової обробки і екологічно безпечною. Виготовляються лінійною щільністю від 35 до 200 Текс.

Усі нитки мають правий напрямок крутки (Z). [1]

         Для застібання куртки рекомендується застосовувати застібку на тасьму «блискавка». Складається з двох рядів ланок, укріплених на смугах стрічки; замку, який при пересуванні замикає або розмикає ланки; обмежувач ходу замку. У даному випадку використана залізна застібка «блискавка» з роз’ємним обмежувачем золотистого кольору.

           Для застібки спідниці використана потаємна застібка на капроновій основі (стрічці). Потайна блискавка, на якій не видно її елементів не впливає на дизайн одягу, тому вона найбільш підходить для застібки в спідницю. Колір стрічки підібраний під колір основного матеріалу. Блискавка нероз’ємна.

         Для оздоблення костюму використані шнури. В даному випадку - це круглий плетений шнур, який виготовлений з бавовняної або штапельної пряжі, з віскозних та капронових ниток, триколірний із золотим декором, металізований. Він легкий, міцний, гнучкий, зручний в використанні. 

        Гудзики використані для застібки поясу на куртці і як оздоблення на патах рукавів. Даний ґудзик округлий, пластмасовий, з декоративними ефектами (чорний з золотистим краєм та малюнком посередні), з вушком. Мають високу світло-, водо-, і морозостійкість та гарний зовнішній вигляд. [1]

       Усі матеріали, які пропонуються для виготовлення жіночого костюму відповідають вимогам стандарту та сприяють якості виробу

          2.2 Bибip системи конструювання та її обґрунтування

Обрати максимально ефективну методику дозволяє розвиток сучасних основ конструювання, який характеризується наявністю багатьох систем. Всі вони відрізняються один від одного кількістю і принципами зняття мірок (тобто в деяких методиках є однаково називаємі мірки, які знімаються трохи по-різному), а так же об'ємом розрахунків, які потрібно виконати за даною методикою або методом. Крім того, ці методики ( і методи) висувають різні вимоги до досвіду конструктора - деякі з них мають сенс вивчатися, тільки якщо ви вже володієте досвідом конструювання і пошиття, інакше якісно «посадженої» за індивідуальною фігурою людини конструкції у не вийде. [8]

Завдяки спеціалістами країн - членів СЄВ була створена Єдина методика конструювання одягу (ЄМКО СЄВ). В основу покладений єдиний метод побудови конструкції чоловічого, жіночого i дитячого одягу, використовуються єдині системи розмірних ознак, класифікація одягу з точки зору конструкції, термінології, символіки i цифрового значення конструктивних точок, система i класифікація прибавок, структура формул i послідовність побудови конструкції одягу, конструкторська документація i єдине правило технічного креслення основи конструкції, єдині для основних видів одягу принципи градації деталей одягу. Методика призначена для проектування плечовий і поясного одягу в умовах масового та індивідуального виробництва . Метод побудови конструкції різних видів одягу , що лежить в основі методики , базується на використанні оптимальної кількості розмірних ознак , що обумовлює тісний зв'язок між окремими вимірами фігури і відповідними ділянками креслення. У методиці створені передумови для змін розрахункових формул , узгоджених з модельними особливостями проектованих виробів і властивостями пропонованих для їх виготовлення матеріалів .

Єдина методика конструювання одягу розроблена Центральним науково-дослідним інститутом швейної промисловості ЦНІІШП та базується на даних антропології та розрахунково-графічної системі конструювання. В основу розмірних характеристик контурів фігури людини покладені вимірювання типових фігур, що є важливою перевагою при раніше існуючими. Заснована на антропометричних даних про типові фігури та інженерних методах конструювання одягу ця методика дає можливість конструктору будувати виріб і видозмінювати будь-який вузол конструкції. Таким чином, методика являє собою узагальнений універсальний спосіб побудови креслень вироби незалежно від змін моди і варіації моделі. 

Розрахункові формули, рекомендовані в методиці, є результатом аналізу та математичної обробки антропометричних матеріалів і експериментальних даних. Тому метод, покладений в основу, названий розрахунково-аналітичним. Відповідно до цього методу будуються геометричні розгортки згладжених контурів фігури людини з відповідними надбавками на вільне облягання і декоративне оформлення за натуральним обмірюваннях фігури при повній відмові від пропорційних розрахунків. 

Для розробки курсової роботи я обрала систему Центральної дослідно-технічної швейної лабораторії ЦОТШЛ, так як ця методика перспективна, створює передумови для типізації, уніфікації i стандартизації деталей одягу, розповсюджена. В даній системі використовується розрахунково-аналітичний метод побудування. Вона спирається на виміри фігури з урахуванням прибавок. Розрахунки не трудомісткі, формули не складні. Побудова конструкції виконується легко i не займає багато часу. Точки побудування мають позначення літерами, які відповідають лініям фігури людини. Макет базової конструкції добре сидить на фігурі. Система дуже проста i зручна, логічна і зрозуміла. В цьому методі дуже мало параметрів береться «на око». Тому конструкція, що отримується за даним методом, дуже точно «облягає» виміряну фігуру, а алгоритм побудови конструкції дозволяє врахувати практично будь-які відхилення від «умовно - типової» фігури і відповідним чином скорегувати конструкцію. [28]

2.3 Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції

Тіло людини має складну просторову поверхню. Основна задача одягу полягає в тому, щоб форма його співпадала з тілом людини. Для цього необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів i зручності, прибавки. Все це враховується при побудові конструкції виробу i має велике значення. Необхідно також враховувати данні про тіло будову людини, форму майбутньої людини. Складність поверхні фігури людини визначає складність розгортки деталей крою, тому побудова конструкції одягу є складним процесом обраної системи конструювання. [29]

Вихідними даними для розробки конструкції виробу є:

1. Данні про тіло будову людини;

2. Величини їх розмірних ознак;

3. Відомості про форму моделі
4. Конструктивні прибавки.

Тілобудова людини - це її зовнішня форма. Вона дає уявлення про форму людини в цілому. Відомо декілька класифікацій тіло будови людини в залежності від розподілу на тілі людини жирових відкладень. Типова ж фігура, на яку розподіляється модель, характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу.

Poзмірнi ознаки - це окремі виміри тіла  людини, що дають його розмірні  характеристики. Розмірні ознаки  бувають дугові i лінійні по засобу  вимірювання.

Величина розмірних ознак залежить від тіло будови людини i повинні бути дуже точними. Вони поділяються на:

1. Дугові розмірні ознаки визначаються на поверхні;
2. Лінійні – по поверхні тіла людини, поділяють його на поперечні та прокольні ділянки;
3. Поперечні вимірювання включають до себе обхвати та ширини;
4. Продольні вимірювання включають довжини, відстані та дуги, що визначають довжину окремих ділянок тіла людини, а також висоти;
5. Лінійні розмірні ознаки визначаються як відстань між двома крапками на поверхні. Їх поділяють на проекційні та прямі;
6. Проекційні розмірні ознаки визначаються відстанню між двома точками на поверхні тіла людини в проекції на вертикальну площину – висоти, чи горизонтальну – проекційні діаметри та глибини;
7. Прямі виміри визначаються по найкоротшому шляху між двома точками на поверхні тіла людини. [23]

Вихідними даними для розробки конструкції є i відомості про форму моделі. Форма - це зовнішній вигляд, зовнішній контур предмету. Сучасний одяг характеризується гнучкою м'якою формою, яка повторює форму тіла людини.

До тотальних розмірних ознак відносяться найбільш крупі антропометричні ознаки: довжина тіла (зріст), вага тіла, обхват (периметр) грудей, парних верхніх та нижніх кінцівок, шиї, тулуба. Вимоги до якості швейних виробів, які повинні відповідати формі та розмірам тіла людини, визначається необхідність глибокого й всебічного вивчення особливостей будови тіла людини всіх віків та статей, для яких виготовляється одяг. Тіло людини має складну поверхню. Для того, щоб одяг відповідав формі тіла людини необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів та зручності – прибавки. Всі ці ознаки враховують при побудові конструкції виробу, що є важливим. При побудові необхідно також враховувати дані про тіло будови людини, її зовнішню форму. Форму та розміри тіла людини визначає його тверда основа – скелет.

Типова фігура, на яку проектується модель характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу, а також нормальною осанкою й пропорціями.

Данні для побудови основних креслень деталей одягу конкретизують залежно від обраної системи конструювання. Розмірні ознаки повинні бути точними для отримання правильної й точної конструкції. [28]

2.3.1 Розмірні ознаки фігури

Розмірна характеристика фігури людини необхідна для отримання вихідних даних для побудови креслень деталей одягу. Для моделей одягу, що виготовляють в індивідуальному виробництві вci розмірні ознаки визначають шляхом безпосереднього вимірювання фігури людини. В масовому виробництві розмірні ознаки визначені на ґрунті комплексної програми вимірювань, яка відображена в ДТСТ для чоловіків та жінок. Розмірні ознаки покладені в основу, але використовують в різних системах конструювань. [2]

 Кількість розмірних ознак залежить від вибраної методики конструювання. Розмірні ознаки фігури, необхідні для побудови базисної сітки виробу наведені в таблиці.

 Таблиця 2.3.1.2 Розмірні ознаки типової жіночої фігури 164-96-100