Бурякозбиральні машини

по полю. Для цього використовують різні конструкції розкидачів. У  разі

розкидання гички по полю у вологих  умовах роботи або під час атмосферних

опадів зафіксовано ускладнення  руху автотранспорту, який відвозить

коренеплоди. У вітряну погоду під  час розкидання гички її соки

забруднюють лобове скло автотранспорту. За таких умов роботи практикують

відмикання розкидача і гичку  укладають у валок. Без дальшого

перерозподілу гички з валків по всій зібраній площі поживні речовини в

грунті розподіляються неоднаково. Це впливає на рівномірність розвитку

та продуктивність нової культури в сівозміні. Крім того, під час

розкидання гички по полю на забур’янених ділянках бур’ян штучно

розсівається. Для найефективнішого використання гички цукрових буряків

її слід збирати на корм або переробляти  на органічні добрива в

спеціальних місцях (гноєсховищах).

 

Для поліпшення очищення головок коренеплодів від решток гички в

конструкціях гичкозбиральних  агрегатів використовують пасивні  та активні

дообрізувачі. Найчастіше використовують пасивні дообрізувачі з

фіксованою або автоматичною системою регулювання висоти дообрізування.

 

Бурякозбиральні комбайни оснащують  пасивними або активними

викопувальними робочими органами.

 

Пасивні викопувальні органи — це такі знаряддя та пристосування, які  в

динаміці стало виконують технологічний  процес і не потребують приводу.

До пасивних робочих органів  належать: безприводні дискові,

полозково-дискові, лемішні та полозково-ножеві копачі.

 

Активні викопувальні органи — це такі знаряддя та пристосування, які  в

динаміці стало виконують технологічний  процес і мають примусовий привод.

До активних робочих органів  належать: бральні, приводні дискові,

ротаційно-вилчасті, лемішно-коливальні копачі.

 

Очисні робочі органи, які в бурякозбиральних комбайнах встановлюють

безпосередньо за копачами, за конструкцією поділяються на турбінні,

кулачково-бітерні, вальце-шнекові  та прутково-транспортерні.

 

Кулачково-бітерні, вальце-шнекові  та прутково-транспортерні типи

очисників можуть між собою поєднуватися в різні конструкційні

комбінації.

 

Для додаткового очищення    коренеплодів від землі та рослинних  решток

під час їх транспортування у  бункер або технологічний транспорт  у

конструкціях бурякозбиральних комбайнів  здебільшого використовують

пруткові транспортери. Як тягові ланки використовують ребристі гумові

стрічки або ролико-втулкові ланцюги.

 

Загальні компонувальні схеми  самохідних бурякозбиральних комбайнів

відпрацьовані у двох типових варіантах: із заднім і переднім розміщенням

двигуна і відповідним зміщенням  бункера. Заднє розміщення двигуна

характерне для неуніверсальних, суто збиральних машин, а переднє  — для

універсальних шарнірно-блочних, що будуються  за модульним принципом і

мають можливість ширше використовувати  енергомодуль.           

 

Усі комбайни оснащені бункерами для  нагромадження зібраних коренеплодів.

Місткість бункерів — від 4 до 40 м3. Бункери невеликої місткості (4–4,5

м3) розміщено ззаду комбайнів, середньої (12,5–25 м3) та великої (40 м3)

— між переднім і заднім мостами.

 

Комбайни з великою місткістю  бункерів оснащено трьома мостами. Завдяки

оснащенню бункерів високопродуктивними  вивантажувальними транспортерами,

досягається швидке вивантаження коренеплодів навіть із бункерів великої

місткості. Тривалість вивантаження — не більше 1 хв.

 

Більшість самохідних комбайнів — 6-рядні, але є й 3-рядні.

 

Маса 6-рядних самохідних комбайнів  — 15100–25200 кг, 3-рядних —

9500–12900 кг.

 

Потужність двигунів, установлених на 6-рядних самохідних комбайнах, —

200–480 к.с., на трирядних — 180–260 к.с.

 

Для полегшення обслуговування самохідні  комбайни оснащено

автоматизованими системами водіння  по рядках і регулювання глибини  ходу

викопувальних органів, системами  автоматичного контролю технологічних  і

технічних параметрів, системами централізованого автоматичного

змащування всіх вузлів, бортовими  комп’ютерами, зручними постами

керування, комфортабельними кабінами з кондиціонерами та опаленням,

потужним електроосвітленням.

 

Деякі моделі комбайнів передбачають можливість бічного зміщення мостів

для запобігання проходженню коліс  по одному сліду та зменшення

ущільнення грунту.

 

Передбачено також можливість поворотів  передніх і задніх коліс у різні

боки (для зменшення радіуса  повороту) та в один бік (для забезпечення

бічного зміщення всієї машини —  система “крабового” ходу).

Застосовуються також повороти задніх коліс під певним кутом  до напрямку

руху та їх автоматична фіксація в повернутому положенні —  для

запобігання знесенню машини під час  роботи на поперечних схилах.

 

Завдяки фронтальному розміщенню гичкозбирального й викопувального

модулів, що автоматично спрямовуються  по рядках, і спеціальних

технологічних люфтів активних лемішно-коливальних  копачів (±20–30 мм),

створюються умови для спрощення  й поліпшення виконання технологічного

процесу в цілому. Велика протяжність  очисного тракту (10–12 м) із зміною

напрямків руху та створенням турбінними очисниками значних інерційних

зусиль забезпечують належне очищення коренеплодів від землі, рослинних

решток і навіть часткове обминання  необрізаної гички у технологічному

потоці. Наявність бункерів місткістю 12,5–25 м3 дає змогу формувати

великі польові кагати на одному кінці поля. Із збільшенням місткості

бункера до 40 м3 коефіцієнт робочих  ходів і продуктивність комбайна

зростають на 15–20%.

 

Завдяки оснащенню комбайнів із великою місткістю бункерів тримостовими

ходовими системами з гідростатичним приводом та широкопрофільними шинами

(завширшки близько 1,1 м), машини  восени мають високу прохідність,  а

активні лемішно-коливальні копачі, потужні  шнекові та турбінні очисники

працюють і у вологих умовах, і на важких суглинках.

 

Поширенню самохідних потужних 6-рядних бункерних комбайнів сприяє їх

висока технологічна й технічна готовність працювати навіть за

несприятливих пізньоосінніх перезволожених умов, а також бажання

вилучити з роботи дорогий технологічний  транспорт і мати на збиранні

цукрових буряків лиш одного машиніста.

 

Самохідні бурякозбиральні комбайни виробляють фірми: Franz Kleine,

Holmer, Stoll, ROPA (Німеччина), Matrot, Moreau (Франція), TIM (Данія),

AGRIFAC, RIECAM, VREDO (Нідерланди), P.Barigelli&C, Italo svizzera

(Iталія) та інші.           

 

В Україні найвідоміші такі самохідні  бурякозбиральні комбайни: SF-10

фірми Franz Kleine (Німеччина), М-41МН фірми Matrot (Франція), GR-4000,

LECTRA-4005 фірми Moreau (Франція), R26.45K та R26.50K фірми ROPA

(Німеччина), KRВS фірми Holmer (Німеччина), SR-1800 i SR-2500 фірми TIM

 

(Данія). Зарубіжні бурякозбиральні  комбайни дорогі, їх використання

ефективне в господарствах з  високою урожайністю (понад 50 т/га) та

великою площею посіву (сезонний наробіток  на комбайн має бути 600–800

га). Україні, яка вирощує цукрові  буряки на площі 800 тисяч гектарів,

доцільно виробляти власний  самохідний бурякозбиральний комбайн, який би

відповідав таким вимогам.

 

 Бурякозбиральні комбайни призначено  для збирання гички чи розкидання  її

по полю та збирання коренеплодів із одночасним навантаженням у

транспортний засіб або для  нагромадження їх у бункері з  дальшим

перевантаженням у транспортний засіб.

 

Бурякозбиральні комбайни обов’язково  оснащують автоматичною системою

керування напрямком руху машини міжряддями, системою автоматичного

контролю за технологічним процесом робочих органів, обліком часу роботи,

зібраної площі та за іншою інформацією  із її збереженням і можливістю

перенесення в комп’ютерну мережу.

 

^

 

>

 

Ю

 

Робоча швидкість бурякозбиральних комбайнів має бути не меншою 6,0

км/год, транспортна — близько 20 км/год. Продуктивність за годину

основного часу — не менше 0,54 га для 2-рядних, не менше 0,81 — для

3-рядних і не менше 1,62 —  для 6-рядних комбайнів. Коефіцієнт  надійності

виконання технологічного процесу  — не менше 0,98, коефіцієнт

використання змінного часу — не менше 0,75. Бурякозбиральні комбайни

повинні забезпечувати 98,5% збору коренеплодів. У купі зібраних

коренеплодів домішок має бути не більше 8,0%, у тому числі рослинних

решток — не більше 0,20%. Пошкоджених  коренеплодів може бути не більше

10,0%, у тому числі сильно пошкоджених  — не більше 5,0. Питомі витрати

палива мають становити для 2-рядних — не більше 24,0 кг/га, для 3- та

6-рядних — не більше 30,0 кг/га. Напрацювання на відмову має  бути не

менше 50 годин основного часу, коефіцієнт готовності за оперативним

часом — не менше 0,95. Питома сумарна  оперативна трудомісткість усунення

відмов — не більше 0,08 люд·год/год. Середньозмінний оперативний час

технічного обслуговування (ТО) —  не більше 0,40 год. Питома сумарна

оперативна трудомісткість ТО —  не більше 0,09 люд.год/год. Питома

конструкційна маса на виконанні технологічної  операції для 2-рядних

комбайнів — не більше 4400 кг/м, для 3-рядних — не більше 5100  і для

6-рядних — не більше 6500 кг/м.  Питома матеріаломісткість для  2-рядних —

не більше 9700 кг/га/год, для 3-рядних — не більше 11000  і для 6-рядних

— не більше 14400 кг/га/год. Оперативна трудомісткість переведення з

транспортного положення в робоче і навпаки — не більше 0,10 люд·год.

Дорожній просвіт — не менше 300 мм. Бурякозбиральні комбайни повинні

відповідати вимогам ДСТУ 2189–93: “Машини  сільськогосподарські навісні

та причіпні. Загальні вимоги безпеки” та ГОСТ 12.2.019—76 “Система

стандартов безопасности труда. Тракторы и машины самоходные

сельскохозяйственные. Общие требования безопасности”. Комбайни має

обслуговувати один тракторист, витрати  праці при цьому мають бути для

2-рядних — не більше 2,44 люд·год/га, для 3-рядних — не більше 1,64  і

 

 

для 6-рядних — не більше 0,82 люд·год/га. Річне завантаження повинне

бути не менше 160 годин. Термін експлуатації комбайнів — 8 років.

 

Монтовані бурякозбиральні комбайни

 

Монтований бурякозбиральний комбайн  — це універсальний енергетичний

засіб (самохідне шасі), на якому  модульно монтують гичкозбиральний  та

коренезбиральний агрегати, бункер (за його наявності), навантажувальний

транспортер та інші пристосування  й вузли. Монтовані бурякозбиральні

комбайни оснащують такими самими типами робочих органів, як і самохідні.

 

Причіпні бурякозбиральні комбайни

 

Усі причіпні бурякозбиральні комбайни мають міцну основну раму, на якій

монтують гичкозбиральний і  коренезбиральний модулі з механічними  або

гідравлічними системами приводів, бункер, встановлюють автономну

гідросистему, систему автоматичного  керування руху рядками.

 

Причіпні бурякозбиральні комбайни оснащують бункерами-нагромаджувачами

різної місткості.

 

Однорядні комбайни агрегатують із енергозасобами, які мають двигуни

потужністю 30–55 к.с., а 2- і 3-рядні —  із енергозасобами на 75–120 к.с.

 

Ширина міжрядь цукрових буряків, на яку розраховано комбайни, — 45 і 50

см. В окремих комбайнах передбачено  можливість зміни ширини міжрядь  у

межах від 40 до 70 см.

 

Маса комбайнів залежить від  конструкції та ширини захвату. Для 1-рядних

комбайнів вона становить 2400–2800 кг, 2-рядних — 3600–6300, 3-рядних —

5400–7020 кг.

 

Усі комбайни розраховано на автоматичне  розкидання гички по полю, але

окремі їх моделі передбачають оснащення  транспортерами або пристроями

для навантаження гички в транспортні  засоби.

 

Зрізання гички причіпними комбайнами здійснюється в дві фази. Перша  фаза

— зрізання гички на рівні найвище  розміщених головок коренеплодів з

одночасним її подрібненням і розкиданням  по полю (або навантаженням у

кузов транспортного засобу, що рухається  поряд). Друга фаза —

дообрізування головок коренеплодів.

 

Першу фазу зрізання гички здійснюють роторні гичкорізи з горизонтальним

валом і шарнірно підвішеними до нього ножами, другу фазу — дообрізувачі

з пасивними гребінчастими копірами та пасивними ножами.

 

Для викопування коренеплодів використовують лемішно-коливальні копачі,

пасивні копачі — “полоз-сферичний  диск”, пасивні дискові копачі.

 

На комбайнах, які оснащено дисковими  копачами, застосовують диски

системи “Опель”, що обертаються  завдяки зчіплюванню з грунтом. Для цього

на дисках є спеціальні грунтозачіпи.

 

Для очищення викопаних коренеплодів від землі та рослинних решток

застосовують пруткові турбіни  з бічними решітками.

 

Транспортери — пруткові, виготовлені  на основі прогумованих пасів.

 

Усі комбайни обладнано автоматичними  системами проходження по рядках та

регулювання глибини ходу копачів. Для полегшення обслуговування

комбайнів застосовують електрогідравлічні системи керування.

 

Щоб запобігти бічному зношенню під час роботи на полях із поперечними