Правове регулювання переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей

Аналіз норм, закріплених  у чинному МК України свідчить, що повноваження митних органів щодо здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України в ньому не визначені. Процедура здійснення контролю та повноваження посадових осіб митної служби під час митного контролю визначено підзаконним нормативним актом , а саме "Інструкцією про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України", затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 року № 258 (далі – Інструкція).

Відповідно  до Розділу 4 Інструкції контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами порядку переміщення культурних цінностей здійснює мистецтвознавець, а в разі його відсутності – посадова особа митного органу (п.4.1). Таке визначення є суперечливим і потребує уточнення. Закріпивши таке положення в Інструкції, Мінкультури України не визначило про який контроль узагалі йдеться. Якщо говорити про митний контроль, то його аж ніяк не можуть здійснювати мистецтвознавці, які не наділені таким повноваженням згідно з МК України. Щодо повноважень мистецтвознавців, як до посадових осіб Служби контролю, то відповідно до Закону України від 21.09.1999 року вони тільки приймають рішення про можливість вивезення (тимчасового) вивезення культурних цінностей та здійснюють реєстрацію (тимчасово) ввезених культурних цінностей.

Оскільки йдеться  про переміщення культурних цінностей  через митний кордон України, доцільно було б використовувати в п.4.1 Інструкції термін "митний контроль", а не загальне поняття "контроль", а також детально визначити повноваження мистецтвознавців, які фактично можуть бути присутніми під час здійснення процедури митного контролю як фахівці з цієї галузі.

Окрім цього, для  органічного виконання положень Інструкції необхідно було б функціонально  закріпити за конкретними посадовими особами відділів митного контролю в пунктах пропуску на митному кордоні, які пройшли спеціальну підготовку та які мали б фахову освіту, повноваження щодо здійснення митного контролю та митного оформлення культурних цінностей під час переміщення їх через митний кордон України. [19, 32]

Відповідно  до п. 4.2 Інструкції культурні цінності, що вивозяться з України, декларуються в установленому законодавством порядку митному органу України, якій здійснює контроль за їх переміщенням та митне оформлення.

Щодо положень п.4.2 Інструкції про декларування митному органові культурних цінностей особами, які вивозять їх за межі країни, та безпосередньо здійснення митних процедур та митного оформлення знову у відомчому нормативному акті є неузгодженість у закріпленні повноважень посадових осіб Служби контролю.

Визначивши, що "під час здійснення контролю мистецтвознавець (у разі його наявності) та посадова особа митного органу звіряють подані культурні цінності з інформацією, що міститься у  свідоцтві та доданих до нього  переліку і фотографіях, оформлених до вимог, визначених у п.п.2.1,3.4,3.5 Інструкції", Мінкультури України не взяло до уваги, що під час вивезення товарів, предметів від часу, коли митні органи прийняли митну декларацію, починається митний контроль, який здійснюють лише посадові особи митних органів.

 Отже, на  підставі вищезазначеного можна  дійти висновку про те, що в  Інструкції під час визначення  компетенції митних органів та  посадових осіб Служби контролю  щодо здійснення процедури митного  контролю і митного оформлення поняття "взаємодія органів" трактують без урахування загальних норм, що закріплені МК України.

У разі, коли подані власником під час здійснення митного контролю культурні цінності не відповідають інформації, що міститься  у свідоцтві та/або поданих до нього переліку і фотографіях, мистецтвознавець на зворотному боці свідоцтва робить запис "Заявлені до вивезення культурні цінності не відповідають тим, що подані для контролю", проставляє відтиск особистої номерної печатки, дату, у відтиску печатки – підпис і вилучає це свідоцтво. При вилучення свідоцтва мистецтвознавець складає акт про вилучення свідоцтва (у двох примірниках), який підписує власник культурних цінностей, мистецтвознавець та посадова особа митного органу. Вилучене свідоцтво та акт передаються до Державної служби контролю, яка вносить до Реєстру порушень порядку переміщення культурних цінностей через державний кордон України дані про власника цієї культурної цінності з подальшим наданням такої інформації правоохоронним органам. Другий примірник акта залишається у власника культурних цінностей.

За відсутності  у пункті пропуску через митний кордон України мистецтвознавця та у  разі виникнення у посадової особи  митного органу сумніву щодо відповідності  культурних цінностей, пред'явлених  при митному контролі, культурним цінностям, на які видано свідоцтво, та/або доданих до нього переліку і фотографій, посадова особа митного органу повинна залучити до процедури митного контролю працівника Державної служби контролю або уповноваженого Державної служби контролю у термін,  що не перевищує трьох діб.

При тимчасовому  вивезенні культурних цінностей  свідоцтво, переліки та фотографії з  відтиском особистої номерної печатки, датою та підписом мистецтвознавця (у разі його наявності) та з відтиском  особистої номерної печатки посадової особи митного органу про їх пропуск через митну територію України залишаються в митному органі, який здійснив їх митне оформлення.

У такому випадку  потребують уточнення повноваження мистецтвознавців під час процедури  митного контролю. Фактично з Інструкції випливає, що вони беруть участь у процедурі митного оформлення лише як фахівці з мистецтвознавства, тобто їх статус під час митних процедур можна визначити і за ст.65 МК України як спеціалістів. Якщо дійсно така особа виступає у функції спеціаліста, то зовсім незрозумілим стає положення, відповідно до якого у мистецтвознавця з'явилася особиста номерна печатка, що в ситуації митного контролю є предметом митного забезпечення і може належати лише посадовій особі митного органу. Незрозуміло, чому при вилученні свідоцтва у власника культурних цінностей у разі виявлення невідповідностей саме мистецтвознавець складає акт, якщо з моменту прийняття  декларації та товаросупровідних документів митне оформлення проводить лише посадова особа митного органу, лише вона має право проставляти митне забезпечення. [24, 114]

Копія свідоцтва  та другий примірник переліку і фотографій з аналогічними реквізитами залишаються  у власника і є підставою для  повернення ним культурних цінностей  в Україну.

Культурні цінності, повернуті в Україну після її тимчасового вивезення, підлягають обов'язковій державній експертизі у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для державних  сховищ культурних цінностей обов'язковим  є надання у десятиденний термін спеціалістами цього сховища висновку державної експертизи із зазначенням у ньому факту повернення тимчасово вивезених культурних цінностей у повному обсязі, а також стану їх збереження.

Юридичні та фізичні особи, які здійснювали  тимчасове вивезення культурних цінностей, в десятиденний термін після їх ввезення в Україну письмово повідомляють Державну службу контролю або уповноваженого Державної служби контролю, який видав свідоцтво, про повернення культурних цінностей та додають висновок державної експертизи.

У разі відсутності такого повідомлення від фізичної або юридичної особи Державна служба контролю протягом трьох днів інформує правоохоронні органи про факт порушення встановленого порядку переміщення культурних цінностей для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства України [12].

Отже, розглянувши  компетенцію митних органів щодо здійснення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України, ми бачимо, що є деякі  недоліки, що стосуються цього питання. У зв'язку з цим, до чинного законодавства необхідно внести відповідні положення, які б конкретизували повноваження всіх контролюючих органів.

Аналіз існуючого  механізму митного контролю за переміщенням культурних цінностей виявляє недосконалість сучасних форм і методів його здійснення, що має негативний вплив на рівень економічної та соціальної безпеки держави.

2.2 Експертиза культурних цінностей, що переміщуються через митний кордон України

Експертиза  культурних цінностей є важливою ланкою в системі обліку та контролю за збереженням пам'яток національної культури, їх переміщенням через митний кордон України, а також у сфері регулювання правовідносин розпорядництва, пов'язаними з ними майновими комплексами усіх форм власності. [18, 6].

Експертиза – це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких оформляються у вигляді експертного висновку. (п.1.3 Інструкції)

Організаційні питання проведення експертизи культурних цінностей визначені Порядком проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26. 08. 2003 року № 1343 (далі – Порядок проведення державної експертизи ) [20].

Статтею 11 Закону України від 21. 09. 1999 р. передбачено, що заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті в Україну після тимчасового вивезення культурні цінності, підлягають обов'язковій державній експертизі, порядок проведення якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна експертиза культурних цінностей – це всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення) та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатом якого складається експертний висновок (п. 2 Порядку проведення державної експертизи).

Об'єкти експертизи – культурні цінності, заявлені до вивезення, тимчасового вивезення та повернуті в Україну після тимчасового вивезення.

Суб'єкти експертизи – заявники, організатори експертизи, а також експерти та мистецтвознавці.

Існують такі види експертизи:

• попередня експертиза;
• первинна експертиза;
• повторна експертиза;
• додаткова експертиза;
• контрольна наукова експертиза;
• науково-технічна експертиза.

Попередня експертиза проводиться мистецтвознавцями для визнання об'єкта культурною цінністю або предметом культурного призначення серійного чи масового виробництва на підставі норм атрибуції та критеріїв його художньої, історичної, етнографічної та наукової значущості.

Первинна  експертиза проводиться для підготовки обґрунтованого експертного висновку на об'єкт експертизи.

Повторна  експертиза проводиться у разі виявлення порушення вимог Порядку проведення державної експертизи під час проведення первинної експертизи або за наявності обґрунтованих претензій заявника до експертного висновку первинної експертизи.

Додаткова експертиза проводиться у разі, коли виникли нові наукові підстави для характеристики об'єкта.

Контрольна  наукова і науково-технічна експертиза проводиться для перевірки висновків первинної експертизи за ініціативи суб'єктів експертизи, заінтересованих у спростуванні окремих положень, частин, або в цілому висновків раніше проведених експертиз.

За ступенем складності експертиза поділяється на просту і складну.

Проста експертиза не потребує вивчення додаткової спеціалізованої літератури (аукціонні каталоги, монографії, енциклопедії, довідники, архівні матеріали), поглибленого фізико-хімічного аналізу з використанням спеціальної технології.

Складна експертиза передбачає вивчення додаткової спеціалізованої літератури (аукціонні каталоги, монографії, енциклопедії, довідники, архівні матеріали) та/або поглиблений фізико-хімічний аналіз з використанням спеціальної технології.

Слід зауважити, що хоча в Порядку проведення державної  експертизи і указано на обов'язковість  проведення експертизи об'єктів, які  повернуті в Україну після  тимчасового вивезення, фактично в  нормативному акті відсутні положення, які регламентують такий порядок. Але, приймаючи до уваги, що Україна, все ж таки, більш зацікавлена у недопущенні випадків вивезення культурних цінностей без зобов'язання про їх зворотне ввезення, слід приділити особливу увагу саме питанням проведення державної експертизи при вивезенні культурних цінностей за межі країни [22, 30].

Процедура проведення державної експертизи культурних цінностей визначена п. 6 Порядку проведення державної експертизи і передбачає звернення до Державної служби контролю або іншої уповноваженої організації заявника (фізичної або юридичної особи) з письмовою заявою про проведення експертизи об'єкта, який вона бажає вивести (тимчасово вивезти) і який, на її думку, може являти художню, історичну, етнографічну або наукову цінність. У заяві обов'язково слід зазначити мету (експонування, реставрація, відчуження) й умови вивезення (вивезення без обов'язку зворотного ввезення, тимчасове вивезення). До заяви додаються документи, що посвідчують особу заявника, об'єкт дослідження (у разі неможливості його транспортування), два примірники кольорових фотокарток об'єктів розміром 13х18см (крім предметів філателії, письмових та документальних пам'яток, архівних документів, фотокартки яких не подаються).