Світова організація торгівлі, її роль у Міжнародних економічних відносинах

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою  стримують зростання українського експорту :

• помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;
• значно ускладнений вихід на світові ринки для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн по захисту власних ринків;
• низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;
• недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примушує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;
• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескординованість дій на державному рівні;
• розрив традиційних виробничих та коопераційних зв’язків з підприємствами країн СНД та з Східної Європи;
• низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;
• критично недостатнє інвестування експортно орієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні  обсягів відчизняного експорту є  також такі чинники : низька ефективність виробництва, висока енерго та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції , машин та устаткування, невиправданне ввезення багатьох споживчих товарів, фактична відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою  міжнародною структурою, здатною  виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням науково-технічного прогресу (НТП). Розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) потребує величезних фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Швидкий розвиток торгівлі технологіями, науково-технічними знаннями значною мірою пов'язаний з істотними* розходженнями в технічному рівні окремих країн. В умовах прискорення НТП передова техніка і технологія сконцентровані в невеликій групі промислово розвинутих країн, що витрачають величезні кошти на НДДКР. Так, у США витрати на НДДКР перевищують витрати на ці цілі в Німеччині, Франції, Англії, Італії, Японії, разом узяті. Тому в США зосереджена велика частина передових наукових досліджень.

Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансовоїсекретності. 
На сьогодні МЕРКОСУР залишається одним з найбільших інтегрованих ринків Латинської Америки, який об’єднує країни з майже 200 мільйонним населенням, з сукупним ВВП більше ніж 1 трильйон доларів США. На долю цього об’єднання припадає 40% прямих іноземних інвестицій (від усього об’єму, що надходить до Південної Америки), 60% сукупного товарообігу та 33% зовнішньої торгівлі. 
Не дивлячись на масу позитивних здобутків, МЕРКОСУР страждає від тих самих проблем, які гальмують розвиток майже усіх інтеграційних об’єднань «третього світу». 
Головні з них – неоднорідність країн-учасників та відносно низький рівень їхнього економічного розвитку. В межах МЕРКОСУР крупні та відносно стабільні нові індустріальні країни Бразилія та Аргентина намагаються інтегруватися з більш слабкими Парагваєм та Уругваєм. Створення єдиних умов промислової конкуренції призводить до того, що більш слабкі Парагвай та Уругвай ризикують опинитися в ролі підпорядкованих більш розвиненим сусідам. Тому для них постійно зберігаються деякі винятки з правил лібералізації торгівлі. Однак, все одно в невеликих країнах Південного конусу зберігається ситуація, коли в ці країни збуваються товари, які складно експортувати в більш розвинені країни. Однак, в той самий час участь Парагваю таУругваю у цьому об’єднанні приносить свою користь. 
Велика потреба в розвитку міжнародних зв'язків обумовлена необхідністю використання величезного світового науково-технічного потенціалу. Співробітництво з іноземними країнами у цьому напрямі принесе вигоду державі не тільки від впровадження досягнень НТП, а й від участі у його розвитку. Відомо, що тепер акцент у міжнародній сфері дедалі більше переноситься з торговельно-економічних зв'язків на науково-технічну і виробничу кооперацію, інформацію, інфраструктуру, обмін послугами.

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Шишков Ю. Интеграционные процессы на пороге XXI века. Почему не интегрируются страны СНГ. – М.: Деловая литература, 2001.
2. Вісник донецького університету, сер. Б: гуманітарні науки, вип.1, 2008, УДК 94 (4): 94 (728),  А.В.Бредіхин, В.М.Завадський, «ЕС та МЕРКОСУР: історія створення та розвиток співробітництва.»

3.http://www.economy.gov.ru/minec/activity/sections/foreigneconomicactivity/economic_organization/merkosyr 
 
4.http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/ekonomika_i_pravo/MERKOSUR.html

 
5.http://www.imperiya.by/economics2-8218.html

6.“Розміщення продуктивних сил” за редакцією В.В. Ковалевського та інших. Київ “Знання” 1998р.

7.“Розміщення продуктивних сил України” за редакцією Є.П. Качан. Київ “Вища школа” 2003р.

8.“Формування економічних відносин в умовах ринку” збірник наукових праць під редакцією професора І.Д.Фаріона. Тернопіль 2000.

9.“Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні”. Журнал “Право України” 1998р.

10.Основи світогосподарських зв’язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и фак./ В. Н. Гринева, В. В. Мамонова, В. В. Парамонов ]: Під ред. В. Н. Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основа, 1997.

11.Журнал “Провізор” серпень N20, 1998р.

12.WWW.RADA.KIEV.UA

13. Апопій В.В. та інші Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2002 – 458с.

14. Концепція  розвитку внутрішньої торгівлі  України. Схвалено пост. КМУ від  20 грудня 1997 р. № 1449.

15. Половцева  Ф.П. Коммерческая деятельность.- М.: ИНФРА-М, 2000. 248 с

16. http://wto.in.ua/

17. Егоров А. В. Международная финансовая инфраструктура. — М.: Линор, 2009. ISBN 978-5-900889-28-3

18. http://ru.wikipedia.org/wiki/Меркосур

19.http://pidruchniki.ws/19740704/politekonomiya/rozvitok_zovnishnoekonomichnoyi_diyalnosti_ukrayini

20. Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири

макрополітики в кризових умовах // Економіка України. — 2005. —№4.—С.

4—15.