Статистичне вивчення зайнятості населення

-  сприяння розвитку гнучких форм організації праці.

Інтенсифікація  ринку праці в умовах набуття  Україною членства у Світовій організації торгівлі може призвести до ліквідації як неефективних, так і конкурентоспроможних робочих місць, вивільнення працівників. Зростання попиту на робочу силу на підприємствах, в установах та організаціях може очікуватись лише за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції та/або розширення обсягів виробництва. Починаючи з 2010 року очікуються зміни на ринку праці, пов’язані з поступовим виходом економіки з кризи (чисельність зайнятого населення віком 15–70 років збільшиться до 20,6–20,4 млн осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, знизиться до 7,6–8,1 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи).

У процесі реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити вирішенню  таких питань:

1.посилення мотивації до продуктивної праці, забезпечення ефективного використання робочої сили;

2.забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недопущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями;

3.сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

4.забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Механізм регулювання  зайнятості населення включає сукупність правових, адміністративних та економічних  важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.

Існують різні  погляди на роль держави в регулюванні  зайнятості, що багато в чому визначається різними підходами до розуміння  причин безробіття, які формуються у контексті конкретно історичних етапів розвитку суспільства та економічних  систем. Так, класична теорія зайнятості (Д. Рікардо, Дж.С. Міліь, А. Маршалл, А.С.Пігу) базується на невтручанні держави  в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. У рамках неокласичного  підходу (Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл) зайнятість розглядається як один з  виробничих ресурсів, які розподіляються через ринок.

За результатами аналізу рівня зайнятості в Україні можна зробити висновок, що кількість зайнятого населення віком 15–70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 780,8 тис. осіб, або на 3,7% та становила 20,2 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно знизився за означений період в цілому по Україні з 59,3% до 57,7%, а у населення працездатного віку з 67,3% до 64,7%. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30 – 49 років, а найнижчий – у молоді у віці 15 - 24 років та осіб віком 60 – 70 років,

В Україні одним  із головних інститутів державного регулювання  зайнятості населення є Державна служба зайнятості. Це спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

За сприяння державної  служби зайнятості у 2009р. було працевлаштовано 702,7 тис. осіб, або 32,8% незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2010р. – 1084,0 тис. та 43,3% відповідно). Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, майже половину (46,6%) з них становили жінки та молодь у віці до 35 років (47,1%).

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2010р. проходили професійне навчання 157,1 тис. безробітних, що на третину менше, ніж у 2009р. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання у зазначеному періоді (135,3 тис. осіб.), 76,7% – навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 16,3% – пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта з них (7,0%) – вперше отримали професійну освіту.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері  зайнятості існує ряд проблем, які  потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного  населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Глобальною проблемою  національного ринку праці є  його функціонування в умовах набуття  Україною членства у Світовій організації торгівлі, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців. Тому зазначені проблеми потребують розробки та реалізації відповідних заходів з боку держави щодо покращення зайнятості в Україні.

Зарубіжний досвід свідчить про різні підходи окремих країн щодо розподілу коштів на активні й пасивні заходи політики зайнятості. У цих країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад, частка витрат на активні й пасивні заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1% і 55,9%. Зворотну картину щодо витрат на активні й пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%.

Стратегія зайнятості населення в Україні має пов'язуватися  з подальшим розвитком і розширенням  активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці.

Проведення економічної  політики в інтересах зайнятості полягає у створенні економічних  передумов зайнятості за рахунок  розробки і реалізації економічної  політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих  місць. У зв’язку з цим необхідним є поєднання інвестиційної, кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики держави  з політикою зайнятості.

Починаючи з 2012 року очікуються зміни на ринку праці, пов’язані з поступовим виходом економіки з кризи (чисельність зайнятого населення віком 15–70 років збільшиться до 20,6–20,4 млн осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, знизиться до 7,6–8,1 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи)

У процесі реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити вирішенню  таких питань: посилення мотивації  до продуктивної праці, забезпечення ефективного  використання робочої сили; забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недопущення випадків неналежного  оформлення трудових відносин з роботодавцями; сприяння зайнятості громадян, які  потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Голуб Л.А. Социально-экономическая статистика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2009. – 272 с.
2. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. Общая теория статистики: Учебник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 416 с.
3. Рудакова Р.П., Букин Л.Л., Гаврилов В.И. Статистика. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2007 – 288 с.: ил.
4. Салин В.Н., Кудряшова С.И. Система национальных счетов: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 272 с.
5. Салин В.Н., Чурилова Э.Ю. Курс теории статистики для подготовки специалистов финансово-экономического профиля: учебник. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 480 с.: ил.
6. Социальная статистика: Учебник / Под ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисеевой. - 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 480 с.: ил.
7. Социально-экономическая статистика: Практикум: Учеб. пособие / Под ред. Салина В.Н., Шпаковской Е.П. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 192с.
8. Статистика: Учеб. пособие / Багат А.В., Конкина М.М., Симчера В.М. и др.; Под ред. В.М. Симчеры. – М.: Финансы и статистика, 2009. – 368 с.: ил.
9. Статистика: Учеб. пособие / Харченко Л.П., Ионин В.Г., Глинский В.В. и др.; Под ред. канд. экон. наук, проф. В.Г. Ионина. - 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 445 с.
10. Статистика: Учебник / под ред. Елисеевой И.И. – М.: Высшее образование, 2007. – 566 с.
11. Теория статистики: учебник / Шмойлова Р.А., Минашкин В.Г., Садовникова Н.А., Шувалова Е.Б.; под ред. Шмойловой Р.А. – 5-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 656 с.: ил.
12. Федеральный закон от 24 октября 2007 г. N 134-ФЗ "О прожиточном минимуме в Российской Федерации" (с изм. и доп. от 27 мая 2006 г., 22 августа 2008 г.)
13. Экономика и статистика фирм: Учебник / В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова, Т.П. Сиротина, С.А. Смирнов; Под ред. д-ра экон. наук, проф. С.Д. Ильенковой. -3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 288 с.: ил.
14. Экономическая статистика. 2-е изд., доп.: Учебник. / Под ред. Ю.Н.Иванова. - М.: ИНФРА-М, 2009. – 480 с.
15. Экономическая статистика: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. проф. Иванова Ю.Н. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 736 с.