Статистичне вивчення зайнятості населення

 

Рис.2.2. Працевлаштування населення за сприянням виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування України на випадок безробіття по Дніпропетровській області.

Рівень працевлаштування незайнятого населення за 11 місяців 2011року збільшився на 12,6 в.п., по жінкам цей показник збільшився на 10,6 в.п, а по молоді до 35 років на 14,6 в.п., проти аналогічного періоду 2010 року, табл..2.7.

Таблиця 2.7

 

Таблиця 2.7 Рівень працевлаштування незайнятого населення за 11 місяців 2011року

	Чисельність незайнятого  населення	Жінки	Молодь	працевлаштовано			Рівень працевлаштування
				незайнятого населення	жінки	молодь	незайнятого населення	жінки	молодь
А	1	2	4	6	7	8	9	10	11
11 міс. 2010	135879	69399	65213	34821	15138	16280	25,6	21,8	25
11 міс. 2011	111796	58373	56177	42715	18921	22264	38,2	32,4	39,6
2010 до 2010 %	82,28	84,11	86,14	122,67	124,99	136,8	12,6	10,6	14,6

     За даними табл.2.7 можна зробити висновок про ефективність діяльності виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по Дніпропетровській області. Кількість працевлаштованих серед незайнятого населення за 11 місяців 2011року на 22,67 % більше за аналогічний період 2010 року. При цьому жінок було працевлаштовано на 24,99 %.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу  щодо державного регулювання зайнятості населення в Україні, можна зробити висновок про негативні тенденції протягом 2010 року. Так показник рівня працевлаштування населення на кінець 2010 року складає 33 %, при його значенні в 2008 році на рівні 43%.

У першому кварталі 2011 року рівень зайнятості населення віком 15–70 років порівняно з відповідним періодом 2009 року підвищився на 0,8 відсоткового пункту і становив 58 відсотків. На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2010 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 раза більше, ніж у 2010 році.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері  зайнятості існує ряд проблем, які  потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного  населення працездатного віку становить  понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний  дисбаланс між попитом та пропонуванням  робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення найвагомішими є значне відставання ціни робочої сили від  її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної  підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

Залишаються гострими проблема зайнятості у малих містах, вугледобувних регіонах та сільській  місцевості, зокрема зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та проблема наявності нелегальної трудової міграції громадян України за межі держави, внутрішньої трудової міграції та тіньової зайнятості. Так, у 2010 році у малих містах створено робочих місць для 119,7 тис. осіб (16 відсотків загальної кількості громадян, для яких створено робочі місця у цілому в країні), з них майже для 80 відсотків громадян — фізичними особами — підприємцями. Створення незначного обсягу робочих місць у малих містах пояснюється недостатньою державною підтримкою розвитку виробничої та соціальної інфраструктури цих міст.

Відбувається  звуження сфери застосування праці  у вугледобувних регіонах у зв’язку  із закриттям неперспективних шахт без створення нових робочих місць (у 2009–2011 роках закрито 12 шахт). Це призводить до зменшення попиту на робочу силу. Так, у 2011 році у Донецькій області зменшилася кількість вакантних робочих місць порівняно з 2008 роком у 2,2 раза, Львівській — 1,6, Луганській області — 1,4 раза. На початку січня 2011р. співвідношення чисельності незайнятих громадян і вакантних робочих місць у Донецькій області становило майже 13 осіб на одне вільне робоче місце (на початку 2010 р. — 6 осіб). Дисбаланс між попитом і пропонуванням робочої сили спостерігається також у Львівській та Луганській областях, в яких на одне вільне робоче місце претендувало відповідно 22 і 14 осіб. У містах, в яких закривалися шахти, цей показник досягав 130 осіб.

Надзвичайно обмеженими є можливості працездатних сільських  громадян отримати роботу в сільському господарстві, що пов’язано з існуючими  проблемами розвитку цієї галузі. Станом на 1 січня 2010 р. у сільському господарстві було лише 2,2 тис. вільних робочих місць, на одне вільне робоче місце претендували 57 осіб.

Глобальною проблемою  національного ринку праці є  його функціонування в умовах набуття  Україною членства у Світовій організації торгівлі, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців. Тому зазначені проблеми потребують розробки та реалізації відповідних заходів з боку держави щодо покращення зайнятості в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Розділ3. Шляхи удосконалення державного регулювання зайнятості в України

      3.1 Напрями та шляхи реалізації державної політики зайнятості в Україні

 

Для подолання  проблем регулювання зайнятості населення пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості населення мають стати проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття, рис. 3.1.

Проведення економічної  політики в інтересах зайнятості полягає у створенні економічних  передумов зайнятості за рахунок  розробки і реалізації економічної  політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих  місць. У зв’язку з цим необхідним є поєднання інвестиційної, кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики держави  з політикою зайнятості.

До основних напрямків  цієї політики в контексті забезпечення стійкого економічного зростання України слід віднести наступні:

1. Підвищення інвестиційної активності у всіх секторах економіки. Державна інвестиційна політика відіграє вирішальну роль у структурній перебудові економіки та реалізації соціальних програм, виступаючи одним з головних засобів регулювання зайнятості, сприяючи модернізації виробничої бази з подальшим підвищенням якості робочих місць. Однак, як показує стан ринку праці в Україні, створення робочих місць залежить не тільки від наявності інвестицій, а ще й від їх розміру.

Рис. 3.1 Пріоритетні напрямки державного регулювання зайнятості населення в Україні

2. Стримування  відтоку капіталів за кордон, який спричиняє вилучення інвестиційних ресурсів з вітчизняного виробництва і скорочення робочих місць, та стимулювання їх припливу. Для цього необхідно запровадити сповіщальний характер вивезення капіталу; здійснювати контроль не лише за вивезенням, а й за легальністю походження самого капіталу. Крім того слід підвищити ефективність системи валютного контролю в Україні за рахунок використання договорів страхування ризику неповернення переведеної за імпортними контрактами іноземної валюти; розробки процедури повернення незаконно вивезених коштів тощо. Стимулювати повернення капіталів в Україну доцільно шляхом проведення економічної амністії на тлі посилення економічної та політичної стабілізації.

3. Формування  інституту банкрутства, що сприяв  би підвищенню мотивації до більш ефективних форм господарювання. Для цього необхідно розробити і прийняти національну концепцію механізму банкрутства і створити відповідну економіко-правову базу та організаційну структуру; удосконалити методику проведення антикризової діагностики стану суб’єктів господарювання шляхом оцінки потенціалу запобігання банкрутству; удосконалити прогнозування та виявлення фактів неправомірного використання інституту банкрутства.

4. Реструктуризація  та рекапіталізація банківської  системи з метою підвищення її надійності та дієздатності відповідно до потреб реального сектору в розрахунках і кредитуванні.

5. Проведення  пільгової кредитної та податкової політики щодо підприємств, які збільшують кількість робочих місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого населення (жінкам, молоді, інвалідам); надання дотацій підприємствам, що зобов’язуються підтримувати певний рівень зайнятості.

Регулювання безробіття передбачає здійснення комплексу заходів  активного (професійна підготовка; організація громадських робіт; фінансова допомога безробітним, бажаючим відкрити власну справу) та пасивного (допомога по безробіттю; програми дострокового виходу на пенсію) спрямування, які мають на меті збереження у безробітних і незайнятих громадян мотивації до праці та сприяють працевлаштуванню. При їх одночасному застосуванні перевагу слід надавати заходам активного спрямування, при цьому фінансова підтримка безробітних має бути помірною та стимулювати їх до вирішення проблеми працевлаштування. Тому в сучасних умовах для забезпечення стійкого економічного зростання України доцільно регулювати безробіття у таких напрямках:

1. Подовження  терміну дії Закону України  «Про внесення змін до деяких  законів України щодо зменшення  впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р. № 799-VI, який набув чинності з 13.01.2009 р., в частині визначених шляхів мотивації незайнятого населення до пошуку підходящої роботи при скороченні попиту на робочу силу. Це стосується дотримання певних обмежень та санкцій до тих громадян, які не виявляли активної позиції на ринку праці і відмовлялися від пропонованого працевлаштування, професійного перенавчання чи громадської роботи.

2. Забезпечення  сприятливих умов для розвитку  сфери малого бізнесу, самозайнятості  та підприємницької діяльності безробітних шляхом спрощення процедур створення підприємств, ліквідації бюрократичних перешкод. Доцільно також на регіональному рівні створити банки даних виробничих потужностей, що не використовуються, об’єктів незавершеного будівництва, на базі яких можна організовувати малі підприємства. При прийнятті рішення про надання фінансової допомоги безробітним, бажаючим відкрити власну справу, пріоритет слід надавати тим, хто збирається створювати нові підприємства у виробничій сфері, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, для перероблення м’яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфраструктурі.

3. Запровадження  ідей маркетингового підходу до регулювання ринку праці та безробіття, який полягає у реалізації маркетингу праці через послуги посередників (державних і приватних), що базуються на інформації про ринок, впливі як на пропозицію, так і на попит. Для цього слід розвивати інформаційну систему ринку праці, яка об’єднала б навчальні заклади, кадрові служби підприємств, кадрові агенції, центри зайнятості регіону; розробити та впровадити правове і методичне забезпечення вивчення сегментів роботодавців з урахуванням психологічних, економічних, соціальних факторів; стимулювати попит на робочу силу шляхом підвищення якості надання послуг роботодавцям з підбору і навчання працівників.

Реалізація державної  політики зайнятості у 2010–2011 роках  здійснюватиметься за такими основними напрямами:

-  мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці;

-  розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці;

-  забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

-  підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

-  зміцнення позиції молоді на ринку праці;

-  посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці;

-  повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту;

-  розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями;

-  регулювання трудової міграції населення.

Розширення сфери  застосування праці за рахунок створення  робочих місць з належними  умовами праці здійснюватиметься  шляхом:

-  державної підтримки національного товаровиробника відповідно до визначених пріоритетів розвитку окремих галузей економіки та вимог до підвищення ефективності виробництва на інноваційній основі;

-  установлення сприятливого інвестиційного клімату на депресивних територіях та підприємствах, на яких створюються робочі місця з належними умовами праці;

-  державної підтримки фермерського, особистого селянського господарства та інших сільськогосподарських товаровиробників, сприяння розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності (сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, рекреаційно-туристичного підприємництва тощо);

-  підтримки самостійної зайнятості, сприяння розвитку підприємницької ініціативи громадян;

-  впровадження кластерної моделі розвитку народних художніх промислів, зокрема у малих містах, сільській місцевості та гірських населених пунктах;