Статистичне дослідження ринку праці України

 

         Розрахунок динаміки абсолютного базисного відхилення пропозиції показав, що пропозиція  на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшилась на 1197,4тис.осіб, у т.ч.  пропозиція робітників 1-5 категорії зменшилась на 198,13, 222,34, 484,67, 141,92 та 150,34 тис.осіб відповідно. Темп росту базисний склав 105,27%, тобто пропозиція робочої силу в звітному році порівняно із базисним збільшилась на 5,27%, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії робітників збільшилась на 6,36%, 2,63%, 7,38%, 7,08% та 5,87% відповідно. Темп приросту ланцюговий показав також збільшення  на 0,81% порівняно із попереднім роком, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії робітників збільшилась на 1,79%, 0,79%, 0,55%, 0,72% та 0,42% відповідно. Показники структури свідчать про те, що доля 1-5 категорії робітників складають 13,86%, 36,32%,29,50%, 8,98% та 11,34% в загальній чисельності пропозиції робочої сили. 

      2.3. Кореляційно-регресійна  модель взаємозв’язку  показників ринку  праці України  за 2007-2009рр.

Параметри лінійного рівняння регресії:

.

Для цього  використовується метод найменших  квадратів та розв'язується система  рівнянь відносно а0 і а1 :                                              

 

З наведеної  системи параметри рівняння регресії розраховуються різними способами, в тому числі за формулами:                         

   

Параметри а0 і а1 мають певний економічний  зміст, зокрема, а1 називається коефіцієнтом регресії, що показує, на скільки одиниць змінюється Y при збільшенні Х на одну одиницю. Якщо цей коефіцієнт додатний – зв'язок прямий, а якщо від'ємний – зв'язок між показниками обернений.

На третьому етапі за одержаним рівнянням  регресії розраховуються теоретичні значення результативної ознаки Yх та показники рівня апроксимації (наближення), які показують розбіжність між фактичними і теоретичними значеннями Y :

середня квадратична (стандартна) помилка:                                      

                                                      (11)

коефіцієнт  апроксимації:    

                                            .                                                     (12)

Чим меншими  є значення S та V, тим краще рівняння регресії описує (апроксимує) взаємозв'язок між Х та Y .

На четвертому етапі оцінюється тіснота зв'язку за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції (r):                    

                      

   .        (13) 

Значення  коефіцієнта кореляції r знаходиться  в межах від -1 до +1. При r>0 зв'язок між показниками прямий, а при  r<0 – обернений. Якщо :  вважається, що зв'язок між Х та Y практично відсутній; - зв'язок слабкий; - зв'язок середній; - зв'язок сильний; - зв'язок дуже сильний.

Коефіцієнт  детермінації D=r2 показує, на скільки  відсотків варіація Y обумовлюється  варіацією Х.

Часто також визначається коефіцієнт еластичності (Е) за формулою:                                                                                                                    

 Е=  .                                            (14) 

Цей коефіцієнт показує, на скільки процентів змінюється Y при збільшенні Х на 1%.

На п'ятому  етапі здійснюється перевірка суттєвості (невипадковості) взаємозв'язку між  показниками за допомогою F-критерія Фішера:                                                             

F= ,                                   (15)

де К1=m-1; K2=n-m; n – кількість одиниць у  сукупності; m - кількість параметрів у рівнянні регресії.

Застосуємо  вищезазначену методику розрахунків для визначення залежності показників ринку праці, як «Економічно активне населення» та «Зайняті».

(див.Таблицю 6).

Таблиця 6.

Розрахунок  показників

Тобто, наше рівняння регресії має вигляд:

Yx=3.93X-68751.62

При збільшенні показника «Економічно активне населення» на 1, результуючій показник «Зайняті» збільшується на 3,93, тобто 4 особи.

Середня квадратична (стандартна) помилка:

S=1.73 (за формулою 11)

коефіцієнт  апроксимації:

V=913% (за формулою 12)

Розраховане значення S достатньо невелике, тому рівняння регресії добре описує (апроксимує) взаємозв'язок між Х та Y.                                          

Для оцінки тісноти взаємозв'язку між ознаками підрахуємо лінійний коефіцієнт кореляції:

r=0.92 (за формулою 13)                     

Таким чином, між ознаками існує дуже тісний кореляційний зв'язок.

Коефіцієнт детермінації (D=0.8464) показує, що варіація Y на 84,64% зумовлена варіацією Х.

Коефіцієнт  еластичності                                

 Е=  4.63%.  

Отже, при  збільшенні Економічно активного населення на 1% показник Зайняті збільшується на 3,2%.

Далі  здійснюється перевірка суттєвості зв'язку за допомогою F-критерія Фішера:  

F=0,85/(1-0,85)*8= 45,14 

Табличне  значення  F-критерія при рівні значимості 0,05 та числі ступенів волі 8 і 1 дорівнює 5,3. Таким чином, F>Fтабл (45,14>5,3), а зв'язок між ознаками невипадковий (суттєвий).        

 

      ВИСНОВОК 

         Отже, проведене статистичне  дослідження ринку праці України  дало нам наступну інформацію. Рівень зайнятості у 2009р. скоротився на 7% у порівнянні із минулим роком, та на 11%-у порівнянні із 2007р, та становив 79%. Якщо ж аналізувати рівень безробіття, то у 2009р. він становив 13%, що на 1% більше попереднього року, та на 3%-2007р. Спостерігається тенденція зменшення кількості економічно активного населення. У 2007 році економічно активного населення було 22701,7тис. осіб, а в 2009 році – 22002,4тис. осіб. Абсолютне відхилення склало:

2008р-зменшення  на 530,4 тис.осіб у порівнянні із 2007р

2009р-  зменшення на 699,3 тис.осіб у порівнянні із 2007р, що менше на 168,9тис.осіб у порівнянні із 2008р.

Якщо  розглядати зміну цього показника  у відносному плані, то спостерігаємо  наступну картину:

2008р.-темп  зростання склав 97,66%, що показує  зменшення показника на 2,34% у порівнянні  із 2007р.

2009р.- темп зростання склав 96,92%, що показує зменшення показника на 3,08% у порівнянні із 2007р., та на 0,76% у порівнянні із попереднім роком.

         Це відбувається з цілого ряду економічних та соціальних причин. Однією з яких є нестабільний ріст економіки та міжнародна криза 2008 року.

Розрахунок  динамики абсолютного базисного відхилення показав, що попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 3105тис.осіб, у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 549,46 , 840,06, 723,91, 351,75 та 639,59 тис.осіб відповідно.

Темп  росту базисний склав 84,78%, тобто попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 15,22%, у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 19,64%, 11,05%, 12,27%, 19,54% та 27,80% відповідно.

Темп  приросту ланцюговий показав також зменшення на 9,75% порівняно із попереднім роком, в т.ч. у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 10%, 9,99%, 10%, 9,50% та 7,78% відповідно.

 Показники структури свідчать про те, що доля 1-5 категорії робітників складають 13%, 39,09%,29,93%, 8,38% та 9,60% в загальній чисельності попиту.

Розрахунок  динамики абсолютного базисного  відхилення пропозиції показав, що пропозиція  на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшилась на 1197,4тис.осіб, у т.ч.  пропозиція робітників 1-5 категорії зменшилась на 198,13, 222,34, 484,67, 141,92 та 150,34 тис.осіб відповідно.

Темп  росту базисний склав 105,27%, тобто  пропозиція робочої силу в звітному році порівняно із базисним збільшилась на 5,27%, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії робітників збільшилась на 6,36%, 2,63%, 7,38%, 7,08% та 5,87% відповідно.

Темп  приросту ланцюговий показав також  збільшення  на 0,81% порівняно із попереднім роком, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії  робітників збільшилась на 1,79%, 0,79%, 0,55%, 0,72% та 0,42% відповідно.

 Показники  структури свідчать про те, що  доля 1-5 категорії робітників складають  13,86%, 36,32%,29,50%, 8,98% та 11,34% в загальній  чисельності пропозиції робочої  сили.

При побудові кореляційно-регресійної моделі взаємозв’язку показників “Економічно активне населення» та «Зайняті», було виявлено, що при збільшенні показника «Економічно активне населення» на 1, результуючій показник «Зайняті» збільшується на 3,93, тобто 4 особи, і цей взаємозв’язок є дуже суттєвим.

      Тверезий  аналіз стану економіки України  свідчить про те, що виконання цих  умов неможливе протягом короткого  відрізку часу. Процес  переходу до ринку в Україні за тих умов, що склалися з самого початку внаслідок  неправильних дій владних структур за минулі більш як 5 років, триватиме щонайменше 10 – 15 років. Протягом цього періоду мають виникнути класичні умови створення вільного ринку, зокрема, як і товарного виробництва загалом: суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація виробників на виробництві тих чи інших конкретних товарів; економічна відокремленість виробників на основі приватної власності на засоби виробництва, що забезпечує еквівалентність товарного обміну; самостійність виробника та свобода підприємництва; наявність попиту на товар, що виробляється, з боку покупців.

      Тільки  після цього можливо створити умови виникнення повноцінного ринку  праці.

      Створення та функціонування ринку праці в  Україні може принести ряд позитивних моментів. Зокрема, він:

• полегшить і прискорить процес узгодження особистих, колективних та загальнонародних інтересів при розміщенні працівників у системі суспільного поділу праці;
• надасть необхідної гнучкості процесу підготовки та розподілу робітників і спеціалістів;
• сприятиме підвищенню ефективності праці за рахунок раціонального розміщення працівників за соціальними сферами виробництва;
• виконуватиме функцію зв’язуючої ланки між професійної підготовкою працівників та їхнім використанням;
• поліпшить вибір людьми професій відповідно до їхніх здібностей і бажань, з урахуванням суспільних потреб;
• буде сильним важелем регулювання індивідуальних доходів, наближення їх до суспільно необхідного рівня з урахуванням кваліфікації та дефіцитності професій;
• у результаті конкуренції роботодавців за залучення кращих працівників  поліпшить умови праці та індивідуального відтворення робочої сили;
• З іншого боку, як свідчить зарубіжний досвід, ринок праці має ряд недоліків:
• розвиток ринку праці, як правило, супроводжується відродженням і поглибленням товарно-грошового фетишизму;
• групові та особисті інтереси відособлених групових та індивідуальних виробників, як правило ,  переважатимуть над загальнонародними цілями та завданнями. Цей недолік ринку праці пом’якшується, якщо в країні підтримується прагнення державних органів, роботодавців та найманих працівників досягти загального блага в суспільстві. Останнє визначається чотирма показниками: зростанням продуктивності праці, що має перевищувати зростання середньої заробітної плати; збільшенням валового національного продукту; вдосконаленням техніки та технології виробництва (науково-технічний прогрес); зростанням рівня життя населення. Представники держави, підприємців і найманих працівників мають бути зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин , однаковою мірою відповідати за розробку взаємоприйнятних рішень;
• ринку праці притаманна стихійність, яка загострює проблеми працевлаштування населення і ускладнює реалізацію права на працю і доходи. Більш жорсткими стануть вимоги до професіоналізмі, посилиться динамічність структурних змін у виробництві, виникне безробіття, знизиться життєвий рівень частини населення. Як наслідок, може виникнути соціальна напруженість.