Організація аналізу наявності і використання основних засобів в ЧСП АФ «Союз»

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра статистики та економічного аналізу

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

По навчальній дисципліні

«Організація і методика економічного аналізу»

На тему «Організація аналізу наявності і використання основних засобів

в ЧСП АФ «Союз»»

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 346 групи

Ганзюк Л. О.

Перевірив:

Кушнарьов В.С.

 

 

 

 

 

Луганськ - 2011 
 
Зміст

 

 

	Вступ	4
1.	Теоретико-правові аспекти використання основних засобів на підприємстві	6
1.1	Правові засади аналізу використання основних засобів	6
1.2	Теоретичні основи аналізу використання основних засобів	9
1.3	Методологічні аспекти аналізу використання основних засобів	15
2.	Організація аналізу використання основних засобів в ЧСП АФ «Союз»	25
2.1	Фінансово-економічна характеристика підприємства	25
2.2	Організація аналізу складу і структури основних засобів підприємства	37
2.3	Організація аналізу руху і забезпеченості підприємства основними засобами	38
2.4	Організація аналізу ефективності використання основних засобів	41
3.	Основні напрями збільшення ефективності використання основних засобів на підприємстві	44
3.1	Удосконалення організації використання основних засобів на підприємстві	44
3.2	Оптимізація структури та перспективи залучення додаткових основних засобів	46
3.3	Перспективи використання при аналізі основних засобів комп’ютерної техніці.	47
	Висновки і пропозиції	52
	Список використаної літератури	54
	Додатки	56

 

 

Вступ

 

Зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління України, вимагають радикальних перетворень щодо організації і методології обліку і  аналізу.

Важливою підсистемою в системі обліково-економічної інформації підприємства є облік основних засобів і контроль за їх збереженістю і використанням.

Основні засоби, що перебувають у підприємства на правах власності і володіння - це сукупність матеріально-предметних цінностей як засобів праці, що експлуатуються у виробничій і невиробничій сферах протягом тривалого періоду з метою отримання економічних вигод шляхом реалізації продукції, створеної внаслідок їх прямої експлуатації, а також шляхом реалізації послуг з надання цих засобів в оренду іншим суб’єктам, і вартість яких поступово переноситься на всі нові вартості, створені підприємством протягом усього терміну експлуатації.

Актуальність теми. Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років спрямовані на реформування господарського механізму адекватної ринковій економіці. Особливе місце в цьому займає організація  аналізу наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх  аналізу за національними стандартами безпосередньо на підприємствах галузі недостатньо висвітлені в економічній літературі. Отже, дослідження аналізу наявності, руху і технічного стану основних засобів на окремо взятому підприємстві є актуальним.

У даній курсової роботі пропонується розглянути питання, пов'язані з ефективністю використання основних виробничих засобів. Основні кошти є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, і від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентоздатність на ринку.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми дипломної роботи.

 Дана курсова робота  складається з трьох частин: теоретичної, аналітичної, та з пропозиціями  щодо удосконалення шляхів поліпшення  використання основних виробничих  засобів. А також із літератури, додатків. Вона викладена на 50 сторінках, ілюстрована 10 таблицями, та  додатками. Список використаної літератури включає 35 найменувань.

 У теоретичній частині  дається поняття основних засобів  підприємства, а також їх класифікація, прийнята в економіці. У цій  частині дається методика проведення  аналізу основних засобів.

У аналітичній частині як приклад розглядається конкретне підприємство ЧСП АФ «Союз» і аналізується використання його основних засобів в 2009 році, що аналізується у порівнянні 2007 та 2008 роками. У процесі аналізу розраховуються показники використання основних засобів, проводиться факторний аналіз. Отримані результати зіставляються і виявляються ті причини, що призвели їх зміні. У третій частині курсової роботи даються рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.

Методи дослідження .У курсової роботі використовувались такі методи дослідження як системний аналіз - для деталізації і розчленування об’єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; синтез - для узагальнення різних аспектів обліку і аналізу основних засобів; інформаційне моделювання - для забезпечення дослідження нормативно-довідковими матеріалами; абстрагування - для  формування узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорій і практики організації системи забезпечення обліку ОЗ,та інші. 
1. Теоретико-правові аспекти використання основних засобів на підприємстві

 

1.1 Правові засади аналізу  використання основних засобів

 

 

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР п.8.2.1 під терміном "основні засоби" потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з П(С)БО 7 та Інструкцією №291 "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" до ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття "використовуються для здійснення соціально-культурних функцій", що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності.

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість.

Отже, для правові норми ведення обліку та аналізу основних засобів в перелікуються у деяких положеннях МСБО та на П(С)БО 7 "Основні засоби" яке затверджене наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 р., зареєстроване Мінюстом України 18.05.2000 р. за №288/4509, набрало чинності з 1 липня 2000 року. З введенням у дію додалося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на них покладаються обов'язки зі встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 П(С)БО 7).

Основний міжнародний стандарт, що регулює облік основних засобів на підприємстві, — МСБО 16[6]. Метою цього Стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів, щоби користувачі фінансових звітів могли розуміти інформацію про інвестиції суб'єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв'язку з ними. 

Сфера застосування. Стандарт слід застосовувати в обліку основних засобів, за винятком випадків, коли інший Стандарт вимагає або дозволяє застосування іншого облікового підходу.

Стандарт не застосовують до: a) основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ ( МСФО ) 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; б) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю (див. МСБО ( МСБУ ) 41 «Сільське господарство»); або в) прав на корисні копалини та запасів корисних копалин , такі як нафта, природний газ та подібні не відтворювані ресурси. Проте цей Стандарт застосовують до основних засобів, використаних для розробки або збереження активів, наведених в б) та в).

Інші стандарти можуть вимагати визнання об'єкта основних засобів, що базується на підході, який відрізняється від підходу в цьому Стандарті. Наприклад, МСБО (МСБУ) 17 "Оренда" вимагає від суб'єкта господарювання оцінювати визнання об'єкта орендованих основних засобів на основі передачі ризиків та винагород. Проте, у таких випадках цей Стандарт визначає інші аспекти облікового підходу до таких активів, включаючи амортизацію.

Суб'єктові господарювання слід застосовувати Стандарт до нерухомості, що перебуває у процесі будівництва чи забудови для майбутнього використання як інвестиційної нерухомості, але яка ще не відповідає визначенню інвестиційної нерухомості в МСБО ( МСБУ ) 40 "Інвестиційна нерухомість". По завершенні будівництва чи забудови нерухомість стає інвестиційною нерухомістю і від суб'єкта господарювання вимагається застосовувати МСБО (МСБУ) 40. МСБО (МСБУ) 40 застосовується також до інвестиційної нерухомості, яка перебуває у процесі перебудови для тривалого майбутнього використання як інвестиційної нерухомості. Суб'єкт господарювання, який застосовує модель собівартості для інвестиційної нерухомості відповідно до МСБО (МСБУ) 40, має застосовувати модель собівартості Стандарту.

Наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561 затверджено Методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку основних засобів (далі – МР № 561).

МР № 561 з’явилися на підставі ст. 6 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996). Однак п. 2 ст. 6 Закону № 996 установлено, що Мінфін може здійснювати керівництво питаннями методології бухгалтерського обліку за допомогою П(С)БО чи інших нормативно-правових актів. Ні до тих, ні до інших МП № 561 не відносяться. Більше того, п. 1 самих МР № 561 недвозначно вказує, що вони можуть не застосовуватися. Тобто їх можна проігнорувати і зосередитись на нормативних документах.

У цілому МР № 561 – це інструкція щодо застосування П(С)БО 7 «Основні засоби», яка нагадує Інструкцію з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджену наказом Мінфіну від 24.07.97 р. №159 (далі - Інструкція №159). В МР № 561 згадується про первинні документи, якими звичайно супроводжуються операції з основними засобами. Якщо на великих підприємствах оформлення таких документів як підстав для відображення фактів у бухгалтерському обліку вже давно стало нормою, то на невеликих підприємствах іноді бувають упущення.

Рекомендуючи в МР № 561 правила обліку амортизації основних засобів, Мінфін практично повністю повторив норми П(С)БО 7. На жаль, завжди актуальне питання, як заздалегідь визначити суму витрат, пов’язаних із продажем основних засобів, що ліквідовуються, залишилося без відповіді. Адже сума таких витрат впливає на величину ліквідаційної вартості, а отже, на величину вартості, що амортизується. В п. 26 МР № 561, в якому є згадка про те, що розрахунок амортизаційних відрахувань додається до регістрів бухгалтерського обліку. Звичайно, що такі розрахунки необхідно десь фіксувати, - такий підхід на користь бухгалтера підприємства [12].

 

 

1.2 Теоретичні основи аналізу  використання основних засобів