Економіко – статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур в ПАТ «Агрофірма «Колос» м.Ладижин

 

 

 

 

Міністерство освіти та науки України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії

і економіки підприємства

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Статистика»

на тему «Економіко – статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур в ПАТ «Агрофірма «Колос» м.Ладижина Вінницької області»

 

 

 

 

 

Виконала студентка

економічного факультету

напряму підготовки «Бухгалтерський облік та аудит»

1 групи 2 курсу

денної форми навчання

Пучко Н. С.

Керівник: Лопотан Л.В.

Перевірив: Топов А.Г.

 

 

 

Одеса 2015 
Зміст

 

 

 

ВСТУП

 

Зернове господарство України має давню історію. Ще в середньовіччі українське зерно користувалося популярністю на західноєвропейських ринках і навіть Франція закуповувала його у дуже великій кількості для внутрішніх потреб. На сьогоднішній день українське зерно втратило свою загальноєвропейську роль, однак і зараз Україна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь.

Зернове господарство складає основу рослинництва і всього сільськогосподарського виробництва. Це визначається багатосторонніми зв'язками зернового виробництва з суміжними галузями сільського господарства і промисловості.

Хліб та хлібні продукти є важливими продуктами харчування для більшої частини населення країни, а по калорійності займають майже половину всього харчового балансу в раціоні людини.

Практика показує, що без розвинутого зернового виробництва неможливо спеціалізувати економічні райони на виробництво продукції тваринництва, розвивати виробництво технічних культур та інших галузей сільського господарства. Зерно - це не тільки продукт харчування для населення, але і незамінний корм для худоби і птиці.

У вартості продукції рослинництва зернові культури займають близько 35%, а в структурі посівних площ на їх частку припадає майже 56%.   На виробництво зерна витрачається 20% всіх затрат праці в рослинництві.  
 Зерно, як, сільськогосподарська продукція, в економічному відношенні має ряд переваг. Воно добре зберігався в сухому вигляді, легко, перевозиться на великі відстані; має високу ступінь сипучості.

Тому необхідно розвивати зернове господарство, як основу сільськогосподарського виробництва та одну з ланок підвищення економіки країни. Ось що обумовило актуальність обраної теми.

Багато вчених займаються цією темою, її розглядали такі науковці як В.П.Долинський, В.К.Савчук, М.І.Ковальчук, Г.Г.Омельяненко та багато інших.

Метою курсової роботи є економіко-статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культр.

Завдання курсової роботи полягає:

1. в узагальненні теоретичних та практичних аспектів економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур ;
2. в аналізі впливу різних факторів на рівень прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур;
3. оцінці сучасного стану виробництва зернових культур в Україні;
4. зробити висновки на основі проведених аналізів.

Об’єктом курсової роботи є процес формування прибутку від реалізації та визначення рівня рентабельності продукції зернових культур у досліджуваному підприємстві.

Предметом курсової роботи є методологічні та організаційні основи економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур

У курсовій роботі будуть застосовані такі статистичні методи, як: аналіз рядів динаміки, індексний аналіз, факторний аналіз, кореляційно-регресивний аналіз, дисперсійний аналіз, графічний і табличний метод; методи групувань; методи теоретичних досліджень та загально – наукові методи; методи збирання статистичної інформації.

Основними джерелами інформації для досліджень послужили дані річних звітів ПАТ «Агрофірми «Колос» м. Ладижина з 2006 по 2014 рр.

 

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

 

1. Завдання та джерела даних економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації і рентабельності

 

Прибуток – найважливіший комплексний якісний показник ефективності діяльності підприємства, який у вартісній формі відображає кінцевий підсумок всіх сторін роботи: виробництва та реалізації продукції, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, наявних в його розпорядженні. Від його величини залежить стабільність фінансового стану підприємства, виконання зобов’язань перед бюджетом, кредиторами. Деяка частина прибутку використовується на виплату дивідендів власникам, формування резервного капіталу, а інша є джерелом розширеного відтворення діяльності. Управління прибутковістю діяльності є першочерговим завданням, тому аналізу фінансових результатів та факторам їх формування приділяється велика увага.

Прибуток — частина додаткової вартості, виробленої, реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість реалізується і набуде грошової форми.

Отже, об'єктивна основа прибутку пов'язана з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Таким чином, прибуток — об'єктивна економічна категорія, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [7 с. 123-124].

Водночас прибуток — це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. У формуванні прибутку підприємств є особливості залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності. Отже, прибуток — важливий показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства [19, с. 29].

Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.

Прибуток – це один із основних показників, який вивчають всі користувачі інформації (внутрішні та зовнішні) з огляду на свої інтереси. Так, керівники підприємств аналізують темпи зростання прибутку, адже зростання прибутку становить базу для самофінансування розширеного відтворення виробництва, вирішення соціальних проблем і задоволення матеріальних потреб трудових колективів. 

Основними цілями аналізу прибутку є такі:

1. перевірка обґрунтованості й напруженості планового прибутку;
2. загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка;
3. визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом), вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів;
4. вивчення впливу на зміну суми прибутку чинників, які водночас є складовими частинами прибутку;
5. визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві;
6. вивчення основних напрямів розподілу прибутку [43, с. 326-327].

Оцiнку iнтенсивностi та ефективності дiяльностi підприємства проводять не лише за показником прибутку, але й за показником рентабельностi.

Рентабельність – відносний показник, що порівнює одержаний ефект з витратами або ресурсами, використаними для його досягнення. У сучасній аналітичній практиці застосовується безліч показників рентабельності, які з різних позицій характеризують прибутковість діяльності підприємств. Найчастіше використовується чотири показника: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі не існує. Тому зростання усіх показників рентабельності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку виділяють і групи коефіцієнтів рентабельності (рентабельність капіталу, рентабельність продажів та інша).

Основними завданнями аналізу рентабельності підприємства є:

– оцінка виконання плану і прогнозу рентабельності підприємства;

– вивчення динаміки показників рентабельності;

– виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності підприємства;

– пошук резервів зростання рентабельності роботи підприємства;

– розробка заходів щодо використання виявлених резервів [29, с. 97].

Основним джерелом інформації для оцінки рентабельності підприємства є форма 1 “Баланс” (дані про ресурси підприємства, що використовуються для отримання доходу та прибутку) та форма 2 “Звіт про фінансові результати”, де міститься інформація щодо чистого прибутку підприємства та витрат (за видами діяльності та елементами), які були здійсненні для отримання доходу та відповідного прибутку.

Аналіз загальної рентабельності має значення для комплексної характеристики роботи з погляду ефективність використання всього виробничого потенціалу, яке знаходить у розпорядженні виробничого підприємства.

Основна мета аналізу прибутку і рентабельності підприємства – це визначення і підрахунок можливих резервів зростання прибутку [12, с.127-128].

Узагальнюючи викладене вище, необхідно підкреслити, що значення аналізу рентабельності полягає в оптимізації процесу управління основною діяльністю підприємства шляхом наукового обґрунтування резервів підвищення її ефективності.

 

 

2. Сутність прибутку та рентабельності і методика їх розрахунку

 

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції  передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.
2. Собівартість одиниці продукції.
3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів [4, с. 103-104].

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну [19, с. 32].

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

• визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
• порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
• виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
• розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується [41, с. 127-128].