Технології роботи з безробітними

     Відповідно  до пункту 2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним  замовленням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1996 року, статус молодого фахівця мають  випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію з вищою  освітою різних освітньо- кваліфікаційних  рівнів і які працевлаштовані  на підставі направлення на роботу протягом 3 років з моменту укладення  ними трудового договору із замовленням [21; 460].

     Указом  Президента України "Про заходи по реформуванню системи підготовки спеціалістів і працевлаштування випускників  вищих навчальних закладів" встановлені  три способи фінансового забезпечення підготовки фахівців вищими навчальними  закладами: за державним замовленням, за рахунок коштів юридичних і  фізичних осіб та за рахунок власних  коштів учня.

     Відповідно  до джерела фінансування визначається і сектор народного господарства, де молодий фахівець буде працевлаштований. Особи, які навчалися за державний  рахунок, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються відпрацювати не менше 3 років; коли за рахунок коштів відповідних юридичних і фізичних осіб - визначається угодою між ними, якщо ж за власні кошти - самі обирають місце працевлаштування [2; 335-336].

Працевлаштування  молодих фахівців здійснюється на основі Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих  навчальних закладів України, затвердженого  наказом Міністерства освіти України.

Випускники, які навчаються за держзамовленням  укладають угоду згідно і и кою зобов'язані відпрацювати за місцем призначення не менше 3 років. Розірвання угоди допускається лише з поважних причин, передбачених штатом. Законодавчо забезпечено й розвиток альтернативних форм задіяності молоді на ринку праці . Однією з таких форм є підприємництво. Проте цей напрям потребує вдосконалення. Соціологічне дослідження молоді „Молодь Україні: червень 2007 р.”, проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, відзначає неготовність молоді розпочати власну справу. Підприємницьку діяльність та власний бізнес не цікавить 48% опитаних. 33% респондентів зазначили, що хотіли б стати підприємцями, але їм заважають обставини. Лише 7% опитаної молоді визнали себе підприємцями. Серед перешкод на шляху відкриття власного бізнесу молодь назвала: відсутність первинного капіталу та недоступність кредитів – 58% респондентів; високі податки – 36%; складна економічна і політична ситуація – 23% опитаних. [10; 15]

     Недоліки  законодавчого забезпечення працевлаштування молоді:

відсутність чітких напрямів вирішення працевлаштування молоді, яка не має освіти;

недостатній рівень зацікавленості потенційних роботодавців у забезпеченні робочих місць для молоді, через відсутність законодавчо закріпленої системи стимулювань роботодавців у сприянні працевлаштуванню молоді;

відсутність дієвих механізмів підтримки молоді у започаткуванні власного бізнесу.

     Таким чином, молодіжна політика має розгалужене  законодавство, яке гарантує право  молоді займати важливе місце  в суспільстві. Проте нормативно-правове  забезпечення практично є несистематизованим, що ускладнює його застосування. Існує  потреба оптимізації механізмів реалізації цих законодавчих гарантій у молодіжній сфері відповідно до сучасних реалій.

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНОЮ МОЛОДДЮ

3.1 Аналіз ефективності технологій соціальної роботи з безробітною   молоддю

     Найбільш  поширеними серед молоді формами  трудової, економічної активності є  трудова міграція (можливість виїздити на заробітки зі збереженням колишнього місця основної роботи, навчання чи стажування за направленням фірми, що гарантує місце роботи після повернення); залучення молоді до підприємницької  діяльності (торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробництво, виробництво продуктів харчування і споживчих товарів), участь молоді у тіньовій, неформальній економіці (виробництво, продаж і перепродаж домашньої  сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних  осіб, виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів, економічний  туризм). Досить важливими джерелами  доходів для молоді е також  такі види незареєстрованої діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, заняття домашніми ремеслами, будівельними, ремонтними роботами. [23; 236]

Послуги державної служби зайнятості для безробітної молоді

     - консультування щодо гарантій держави в сфері зайнятості неповнолітньої молоді;

     - сприяння у підборі підходящої роботи, працевлаштування відповідно до професійної підготовки , освіти та потреб ринку праці;

     - консультацію з професійної орієнтації;

     - профтестування щодо підбору підходящої роботи;

     - професійне навчання за направленням служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;

     - участь в оплачуваних громадських роботах.

     Участь  у громадських роботах дозволяє тимчасово працювати і отримувати реальний заробіток. Але слід знати, що громадські роботи є підходящою роботою для осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), молоді у період до призиву на військову службу, випускникам шкіл до направлення їх центром зайнятості на професійну підготовку, учнівській та студентській молоді у вільний від навчання час за умови їх реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості.

     Організація громадських робіт є ще й одним  з варіантів проходження випробувального  терміну при працевлаштуванні на роботу. Частину молодих людей  по закінченню громадських робіт  роботодавці можуть залишити на постійну роботу.

     Для розширення можливостей працевлаштування молоді державна служба зайнятості проводить  такі заходи, як «Ярмарок вакансій для  молоді», «День зайнятості молоді», «День відкритих дверей навчальних закладів» тощо. [30;236-365]

     Форми і методи роботи центрів  соціальних служб для молоді щодо сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді

     Пріоритет у профорієнтації та сприянні вторинній  зайнятості молоді належить центрам  соціальних служб для молоді, які  використовують такі форми роботи:

надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, круглих столів з проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах, в яких здійснюється тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;

проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп'ютеризації центрів ССМ, спрямованої на допомогу молодим людям при професійному визначенні;

залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів ‒ проведення днів соціального захисту молоді, днів відкритих дверей, ярмарків вакансій;

створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми з працевлаштування, вакантні робочі місця;

організація клубних об'єднань, які сприяють формуванню у молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодіння знаннями з основ психології;

телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесід із роботодавцями;

надання клієнтам . інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації.

    Інноваційні форми вторинної зайнятості молоді:

виїзні консультування сільської молоді з питань працевлаштування;

місячник з профорієнтації "Вибери собі професію", під час якого проводиться "ярмарок професій", профорієнтаційні та економічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформування молоді з цих питань;

патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для молоді з особливими потребами (курси здобуття професії для інвалідів, бронювання робочих місць для неповнолітніх з числа дітей-сиріт та молоді пільгового контингенту);

збори-семінари керівників підприємств, господарств та фірм регіонів з питань працевлаштування та проходження практики студентів у літній період.

     У сприянні працевлаштуванню та вторинній  зайнятості молоді центри соціальних служб співпрацюють із різними установами та організаціями, не підміняючи і не дублюючи їх роботу: центрами зайнятості, підприємствами, установами, організаціями, громадськими і приватними організаціями, з якими укладають угоди про співробітництво, започатковують спільні проекти і заходи.

     Для багатьох центрів соціальних служб  для молоді цей напрям роботи став провідним. Тенденція зростання  рівня безробіття змушує центри ССМ  збільшувати та удосконалювати форми  і методи соціального впливу на молодь, сприяти підвищенню рівня її професійної  підготовки, налагоджуючи співробітництво  із зацікавленими установами та підприємствами, залучаючи якомога більше кваліфікованих спеціалістів на допомогу молодій людині. [27;236-245]

     Отже, молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках  роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою  вибору виду діяльності, професії, місця  роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і  перепідготовку. Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для молоді надає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в працевлаштуванні у поза навчальний час. Також держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.

3.2 Напрями оптимізації  технологій соціальної  роботи з безробітною  молоддю

     Невирішені  проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова  зайнятість) і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх  трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну  структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості). [8; 90]

     Держава поки що неспроможна вирішувати всі  проблеми самотужки. Тому всім громадським  об'єднанням варто працювати над  цими питаннями та проблемами і шукати ефективні форми їх вирішення  і лише створивши в Україні  сприятливе підприємницьке середовище ми вирішимо багато важливих проблем, у тому числі і для розвитку економічної активності молоді, та реалізації свого трудового потенціалу. Отже, основними заходами, які повинні проводитися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницька роботи. Для цього необхідно: 

     1)  створити Молодіжну біржу праці;

     2)  розробляли проекти, орієнтовані на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді;

     3) проводити дослідження з метою визначення спеціальностей, професійних навиків та рівня кваліфікації, якими повинні володіти випускники;

     4)     включити до навчальних програм обов'язкове стажування студентів. Розробити механізм пропагування серед студентів та учнів роботи за сумісництвом у вільний від навчання час та організацію експериментальних підприємств у навчальних закладах;

     5) розробити та впровадити механізм фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми;

     6) проводити навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдження матеріалів щодо проблем зайнятості, розширення інформаційного поля про стан на локальному ринку праці, потенційних роботодавців з метою створення умов для самовизначення особи;

     7) проводити інформативні й навчальні семінари та тренінги щодо можливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенні проблем зайнятості та підвищенні самооцінки;

     8)  організовувати зустрічі з роботодавцями та колишніми безробітними, які успішно знайшли роботу чи заснували власний бізнес. Забезпечити широке висвітлення позитивного досвіду засобами масової інформації;

     9)     запровадити в програмах навчальних закладів курси з техніки пошуку роботи та факультативні заняття з організації власної справи;

     10)    провадити координацію міжнародної діяльності: в частині обміну студентами з метою стажування, виконання волонтерських і тимчасових робіт. [9; 25-27]

     Таким чином, в Україні розв’язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому  держава повинна піклуватись  розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни  ситуації на ринку праці – корегування  політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних  програм зайнятості, розробка системи  заохочень і пільг регіонам з  низьким рівнем безробіття серед  молоді).

     Зрозуміло, що система заходів щодо зниження рівня безробіття молоді не обмежується  наведеним, існує багато можливостей  для творчого пошуку шляхів виходу зі складної ситуації, що склалася зараз  на ринку праці, але у будь-якому  разі тільки комплексний підхід до розв’язання проблеми дозволить  досягти певних позитивних зрушень  у сфері працевлаштування молоді в Україні.