Технології роботи з безробітними

     Причини різні й у їхньому числі:

     - недолік інформації про потреби сучасного рику праці, про затребувані професії, про вимоги пропонованих до професійних і особистісних якостей працівників різних спеціальностей;

     - відсутність у безробітної молоді середньої загальної й базової професійної освіти;

     - професія, отримана випускником, часто в нових мінливих умовах виявляється не затребуваною на ринку праці;

     - недостатньо скоординована взаємодія між органами освіти, роботодавцями, органами служби зайнятості й інших структур, що діють на ринку праці;

     - роботодавці найчастіше не в змозі оцінити такі достоїнства молоді як сучасна освіта, мобільність, гнучкість, навченість і ін., з іншої сторони багато випускників не володіють навичками грамотного пошуку роботи, ведення переговорів з роботодавцями, не завжди активні при рішенні питань свого працевлаштування;

    - завищені амбіції молоді відносно оплати праці й престижності професій не співвідносяться із пропозицією роботодавців. У структурі вакансій найбільшу частку (більше 80%) представляють «не престижні» для молодих людей робочі вакансії причому, потрібні фахівці високих розрядів. Особливо слід зазначити непривабливість для молоді професій сільськогосподарського профілю. [14; 197–198]

     Отже, внутрішній фактор, що залежить від самого суб'єкта, – освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, він обумовлений:

     - амбіційністю випускників сучасних вузів;

     - завищеними вимогами до умов і оплати праці;

     - не бажання робити кар'єру із самих «низів»;

     - відсутність чіткої професійної визначеності.

Здебільшого молоді люди не мають повного й  адекватного уявлення про реальне  положення сучасного ринку праці, тенденції його розвитку, не мають  навичок пошуку роботи й спілкування  з роботодавцями, що надає право  вважати, що молодь має потребу в  більше повній і точній інформації про ринок праці. Разом з тим і такі проблеми, як соціальна незрілість, невміння будувати професійні плани, неадекватна самооцінка випускників утрудняють адаптацію молодих фахівців у сучасних економічних умовах.

2.2 Соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття

     Безробіття  може призвести до погіршення відносин в сім'ї, агресії по відношенню до членів сім'ї, конфліктів і розлучень. Оскільки психопатичні симптоми зустрічаються не тільки у самого безробітного, але і у членів його сім'ї, можна визначити з достатньо високим рівнем вірогідності, що безробіття негативно позначається не тільки на тих, кого вона зачіпає безпосередньо, але і на тих, хто має до неї непряме, опосередковане відношення.

     Причина того, що безробіття сприймається самим  суб'єктом і його оточенням як найгостріша стресова ситуація, полягає  в тому глибинному зв'язку, який існує між особовим самоусвідомленням і трудовою діяльністю. Робота є одним з головних чинників, що визначають внутрішнє самопочуття людини. Роки професійної діяльності роблять сильний перетворюючий вплив на його інтелект, характер, звички і схильності. В юності людина витрачає багато часу і сил на вибір професії і підготовку до неї, а після виходу на пенсію проходить довгий шлях адаптації до свого нового положення. Природно, що втрата роботи в працездатному віці сприймається значною більшістю людей як крах всього життєвого устрою.

     Серед емоційних наслідків безробіття відмічається різке зниження самооцінки, у багатьох випадках виникнення депресивного синдрому з суїцидними тенденціями. Стрес, перенесений в період безробіття, може стати причиною скорочення індивідуальної тривалості життя [16; 129].

     У дітей в сім'ях безробітних частіше  зустрічаються відхилення в поведінці. У дружини безробітного виявляється  той же психологічний стан, що і  у нього самого. Можна зробити  висновок, що безробіття є могутнім джерелом стресу для всіх, хто так  чи інакше потрапляє в поле її дії. Працівники, що уникнули звільнення, але  знаходилися якийсь час під його загрозою, також переживають стрес. По своїй силі і наслідкам психологічна травма, що наноситься очікуванням  звільнення, може бути навіть важче, ніж  стан людини, що реально пережила втрату роботи.

     У безробітних спостерігаються пасивність, розгубленість, фрустрированість, невміння і нездатність адаптуватися в соціально-економічних умовах, що різко змінилися, інфантильність і споживацька позиція, образливість: щось їм недодали, хтось їм зобов'язаний, немає вираженої особистої і соціальної активності. Для представників даної категорії характерно уявлення про державну службу працевлаштування як про філантропну організацію. Звідси і покладання надії на те, що представники державної організації повинні допомогти йому в складній ситуації і тій що різко змінилася [4; 30] .

     Можна стверджувати, що для більшої частини  міського населення стан бідності, як правило, зумовлений саме втратою  роботи. В даний час через розповсюдження прихованого безробіття, коли на великому числі підприємств використовується зайнятість неповний робочий час, встановлюються вимушені відпустки працівників без оплати, групи ризику (з погляду попадання в «бідні») складають ті люди, які були зайняті на ділянках з низьким заробітком або на гігантських підприємствах, що не володіють гнучкою пристосовністю до ринку і його умов. Разом з тим навіть найбідніші серед працюючих мають перед безробітними ті переваги, що володіють доступом до ряду соціальних благ, які продовжують розподілятися через підприємства: вони не відокремлені від трудового колективу і, отже, у меншій мірі схильні до маргіналізації, особливо до її психологічних тягот. Але, з другого боку, вони ж в найменшій мірі можуть розраховувати на опіку служб соціального захисту [4; 31-32].

     Є деякі специфічні обставини, які  спричиняють депривацію ряду соціальних груп суб'єктивно ще більш важкої. По-перше, ще не була зжита успадкована  від радянської епохи психологія. В колишньому суспільному устрої держава гарантувала всім людям  повну зайнятість і задовільний  дохід, забезпечуючи достатній рівень споживання, причому незалежно від  трудового внеску і індивідуальних зусиль. На сучасному етапі адаптаційний механізм до ринкових умов формується у людей дуже повільно. Обнадіює, що наголошується схильність у молодих  людей до підприємництва і у людей  розумових занять — до перепідготовки. По-друге, внаслідок затяжної економічної кризи у людей відсутня переконаність, що ситуація може покращитися. По-третє, немає усвідомлення необхідності жертви у вигляді тимчасового погіршення життєвих стандартів заради майбутнього, як це було в період індустріалізації.

     Крім  перерахованих безробіття має і  інші соціально значущі негативні  наслідки. Вчені вважають, що безробіття породжує соціальну агресію і  збільшує кримінальність суспільства. В деяких дослідженнях був виявлений  зв'язок між безробіттям і вбивствами, насиллям. За даними Американських  соціологів, 70% ув'язнених на момент арешту не мали роботи. Таким чином, злочинність може бути пояснена безробіттям в суспільстві. Зниження життєвого рівня, що пов’язано з безробіттям, змушує безробітного і його сім'ю витрачати заощадження і продавати цінні речі, щоб забезпечити достатній рівень життя. Якщо безробіття затягується, то безробітним доводиться жити на допомогу, яку не здатний заощадити через невідповідність прожитковому рівню звичайного способу життя. Прибутки не дозволяють повноцінно харчуватися, що призводить до втрати здоров'я, яке важко відновити. Розмір допомоги з місяця в місяць зменшується, що примушує опускатися нижче межі бідності. Бідність породжує соціальну і політичну апатію [19; 210-212] .

     Якщо  в перші місяці безробіття звільнена  з роботи людина ще може використовувати  раніше накопичені заощадження і  отримана допомога з безробіття, то через рік вимушеного безробіття вона позбавляється матеріальної підтримки  з боку держави. За даними Інституту  економіки РАН, у безробітного, зареєстрованого  службою зайнятості, через півтора  року безробіття дохід зменшується  більш ніж на 30%. І це не єдиний вид проблем, з якими стикаються люди, що не мають роботи протягом довгого часу (більше року). Чим більше людина без роботи, тим важче їй знайти нове місце. Це пов’язано з тим, що соціальні зв'язки, за допомогою яких можна отримати інформацію про можливості працевлаштування, порушуються. І до того ж працедавці не поспішають узяти на роботу безробітного. Для працедавця тривале перебування без роботи є негативною характеристикою. Це має раціональне пояснення, оскільки з часом втрачається кваліфікація.

     Соціально-економічні наслідки безробіття відображаються у  таких моментах: відбувається знецінення, недовикористання трудового потенціалу нації, погіршується якість життя безробітних  і членів їх сімей, посилюється тиск на рівень заробітної плати зайнятих з боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються затрати суспільства  і особи на відновлення або  зміну професіонального статусу  і рівня продуктивності праці; зростає  кількість людей, схильних до дій, що суперечить прийнятим суспільним нормам і цінностям.

Найближчим  часом Україна повинна віднайти своє місце у системі міжнародного поділу ринку праці та стати активним продуцентом конкурентоспроможної продукції. Проблеми українського ринку  праці неможливо вирішити без  впровадження державного регулювання  зайнятості, яке містить активну  і пасивну складові політики зайнятості.

2.3. Нормативно-правова база регламентації роботи з безробітною молоддю

     Законодавчі норми, які регулюють сферу молодіжного  працевлаштування, розгалужені. Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні  засади зайнятості населення, захист його від безробіття, а також соціальні  гарантії з боку держави щодо реалізації громадянами права на працю [2; 205].

    Також у Законі України «Про зайнятість населення» зазначається, що у разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може 

бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити 

свою кваліфікацію. Відповідно до цього Закону зайнятість населення України забезпечується проведенням активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі діяльності, стимулюванні створення нових робочих місць і розвитку підприємництва [2; 305].

    Основним  актом , що регулює відносини в  сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок  безробіття є Закон України ‘‘ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ’’.

     Відповідно  до даного закону, страхування на випадок  безробіття здійснюється за такими принципами :

     - надання державних гарантій реалізації  застрахованими своїх прав ;

     - обов’язковості страхування на  випадок безробіття всіх працюючих  на умовах трудового договору (контракту), а також добровільності  такого страхування особами , які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок ), а також громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності ;

     - цільового використання коштів  страхування на випадок безробіття;

     - солідарності та субсидування ;

     - обов’язковості фінансування Фондом  загальнообов’язкового державного  соціального страхування України  на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального  забезпечення у випадку безробіття  та соціальних послуг ;

     - паритетності в управлінні страхуванням  на випадок безробіття держави,  представників застрахованих осіб  та роботодавців ;

      - диференціації розмірів виплати  допомоги по безробіттю залежно  від страхового стажу та тривалості  безробіття ;

     - надання на рівні не нижче  за прожитковий мінімум , встановлений  законом , допомоги по безробіттю  та матеріальної допомоги у  період професійної підготовки , перепідготовки та підвищення  кваліфікації ;

     - законодавчого визначення умов  і порядку здійснення страхування  на випадок безробіття .

Законом передбачено такі види забезпечення :

     - допомога по безробіттю, у тому  числі одноразова її виплата  для організації безробітним  підприємницької діяльності ;

     - допомога по частковому безробіттю ;

     - матеріальна допомога у період  професійної підготовки, перепідготовки  або підвищення кваліфікації  безробітного;

     - матеріальна допомога по безробіттю , одноразова матеріальна допомога  безробітному та непрацездатним  особам ,які перебувають на його  утриманні;

     - допомога на поховання у разі  смерті безробітного, або особи,  яка перебувала на його утриманні  .

Окрім цього, законом передбачено надання  таких соціальних послуг як:

    - професійна підготовка або перепідготовка , підвищення кваліфікації та  профорієнтація ;

     - пошук підходящої роботи та  сприяння у працевлаштуванні , у  тому числі шляхом надання  роботодавцю дотації на створення  додаткових робочих місць для  працевлаштування безробітних та  фінансування організації оплачуваних  громадських робіт для безробітних;

     - інформаційні та консультаційні  послуги, пов’язані з працевлаштуванням.  [2; 265-270]

     Закон України „Про сприяння соціальному  становленню та розвитку молоді в  Україні” (від 05.02.1993 № 2998-XII, остання  редакція вiд 31.01.2009 на пiдставi 876-17) гарантує забезпечення соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді. З часу прийняття закон мав декілька суттєвих змін, які сприяли розширенню сфер та засобів працевлаштування молоді. Закон регламентує створення і діяльність молодіжних центрів праці в якості альтернативних установ Державним центрам зайнятості. Також, з метою вторинної зайнятості молоді, особливо, учнівської та студентської, визначено правовий статус молодіжних трудових загонів. Однак згаданий законодавчий акт залишає невирішеним питання рівного забезпечення випускників державних та приватних освітніх закладів першим робочим місцем. Зберігається квота на основі державного замовлення.