Соціалістичне право як особливий історичний тип права

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

 

ЦИКЛ ЗАГАЛЬНОЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

Навчальна дисципліна: Порівняльне  правознавство

 

 

 

 

 

 

К У Р С О В А     Р О Б О Т А

 

 

на тему:

"Соціалістичне право як особливий історичний тип права"

 

                                                                                   

          

 

 

 

 

                                                 Науковий керівник:

                                                                            Викладач циклу ЗЮД,

                                                                           ст. лейтенант вн. служби

                                                                            Бандоля Л.Г.

 

 

 

                                                                   Виконав: курсант 41навч.групи

                                                                   рядовий вн. служби 

                                    Шарапата А.В.

 

 

 

 

 

Чернігів  2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3-4

РОЗДІЛ 1

ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПРАВА

1.1. Поняття, основні принципи і різновиди соціалізму………………….5-7 

1.2.Політичні доктрини марксизму-ленінізму……………………………7-13

1.3. Комуністична ідеологія……………………………………………….13-14

 

РОЗДІЛ 2

КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАВАТ  І ДЕРЖАВИ

2.1. Риси соціалістичного типу держави …………………………………15-19

2.2. Диктатура пролетаріату – сутність нової держави………………….20-22

2.3. Взаємозв’язок соціалістичної держави та права……………………22-23

 

РОЗДІЛ 3

СОЦІАЛІСТИЧНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ  ТА ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ: ПОРІВНЯЛЬНА  ХАРАСТЕРИСТИКА

3.1. Соціалістична та романо-германська правові системи………….…..24-26

ВИСНОВОК…………………………………………………………………26-27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...28-29

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Традиційно в усіх науках базові дисципліни вважались ключовими об’єктами досліджень, оскільки саме вони визначали загальний контекст розвитку та перспективи цих наук. В системі юридичних наук до таких дисциплін належить історія держави і права, рівно як і теорія держави і права,  порівняльне правознавство. Ці дисципліни приділяють значну увагу вивченню правових систем світу. Це не є випадковим, оскільки саме правові системи є основою правової культури. Без їх вивчення залишаться незрозумілими минуле, сучасний стан та подальші перспективи розвитку як окремих національних законодавств, так і права у світовому масштабі.

Таким чином, актуальність теми даного дослідження не потребує спеціальних  підкріплень. До того ж, на сучасному  етапі, в зв’язку з процесами  глобалізації, що охопили різні сфери  життя суспільства, в тому рахунку  і правову, знову постає завдання провести порівняльну оцінку різних правових систем, вибрати з них  найкраще, відкинути застарілі та недемократичні положення і норми, щоб на основі синтезу кращих елементів  різних правових систем створити універсальну правову систему, яка буде найбільш оптимальною для всіх країн.

Не зважаючи на це, дана тема є вкрай  складною, оскільки потребує дослідження  базових засад різних галузей  права більшості сучасних європейських країн. Причому, для найбільш повного  висвітлення даної теми потрібно не просто зробити констатацію наявного стану соціалістичної правової системи (як це досить часто робиться), а подивитись на цю тему ширше – в її історичній ретроспективі та у зв’язку з  порівняльним правознавством. Лише такий  підхід дозволить об’єктивно висвітлити дану тему.

Об’єктом курсової роботи є соціалістична правова система. Причому вона досліджується в зв’язку з іншими правовими системами світу, на основі порівняльної оцінки низки своїх структурних елементів.

Предметом дослідження є наявна і науково вивчена інформація про розвиток та сучасний стан соціалістичної правової системи; дані, що констатують вплив даної правової системи на стан моралі, правосвідомості та правопорядку європейського суспільства; наукові прогностичні оцінки подальших перспектив соціалістичної правової системи.

Мета та завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності теми соціалістичної правової системи. Нашою метою є дослідити витоки, розвиток, сучасний стан та подальші перспективи розвитку соціалістичної правової системи з урахуванням загальних тенденцій у розвитку права в світі на сучасному етапі.

У відповідності до поставленої  мети було визначено наступні завдання:

- дослідити витоки та історію  формування соціалістичної правової  системи;

- виявити причини, що обумовили  сучасний стан соціалістичної  правової системи шляхом короткого  огляду історичного розвитку  даної правової системи;

- встановити зв’язки соціалістичної  правової системи з іншими  правовими системами світу;

- дослідити структурні особливості  даної системи права.

Структура курсової роботи: складається  з 3 розділів. В першому розкривається  поняття,  історія становленя, розвиток та  форми соціалістичної правової системи.  В другому розділі дається коротка характеристика соціалістичної держави.  В третьому розділі викладається порівняльна характеристика правових систем, а саме: соціалістична та романо-германська.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Політична ідеологія  соціалістичної системи права

1.1. Поняття, основні принципи і різновиди соціалізму

 

Соціалістична правова сім’я (або  соціалістична правова система) складає, або точніше складала, ще одну численну правову сім’ю.

Соціалістична система була виділена в науці порівняльного права  за її цільовою направленністю. Тут право розглядається як знаряддя і засіб революційного перевлаштування суспільства, побудови нового ладу. Ця система охоплювала колишній СРСР і соціалістичні країни. За юридичними ознаками ця система більш близька до романо-германської системи.

На соціалістичні правові системи  Єворопи, Азії і Латинської Америки, які складали соціалістичний табір, значний вплив зробила перша соціалістична правова система - радянська. Національні правові системи зарубіжних соціалістичних держав являлись і являються різновидами радянського права. Тому на прикладі права СРСР можна розглянути основні риси, які притаманні соціалістичному праву.

Соціалістичне право має деяку  схожість із романо-германською правовою системою. Воно достатньо широко зберегло її термінологію, а також хоча б по-зовнішньому вигляду - її структуру. Для радянського права характерна концепція правової норми, яка мало чим відрізняється від французької чи німецької концепції. Виходячи з цього, деякі західні автори, особливо англійці і американці, відмовляються бачити в радянському праві оригінальну систему, і тому відносять її до романо-германської правової сім’ї [1, с 56].

Соціалістичні юристи одностайно захищали протилежну тезу. Для них право - це надбудова, відображення відповідної  економічної структури. Радянські  автори заперечували, тільки те, щоб  відмінності в системах праві  зводилися тільки до формальних моментів, без розгляду змісту будови галузей  права. В державі соціалістичній і не соціалістичній постають різні  проблеми, які розглядаються марксистсько-ленінським вченням під новим, індивідуалістичним кутом зору.

Соціалістичне право має яскраво  виражений класовий характер. Єдине, або основне у соціалістичного  права, є спочатку революційна творчість  виконавців, а пізніше, нормативно-правові  акти, у відношенні яких декларувалось, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім  всього народу, керованого комуністичною  партією. Із нормативно-правових актів, що приймалися, більшу частину складали підзаконні (таємні і напівтаємні накази, інструкції і т.д.), які фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державного апарату.

Соціалістичне право розглядається  як реалізація марксистсько-ленінської доктрини. Те, що стосується категорій  і інститутів, то тут неможна не визнати оригінальністю радянського  права. По зовнішньому вигляду в  ньому збережені категорії і  інститути романо-германської системи, однак за своєю суттю вони корінним образом оновлені. В суспільстві нового типу, заснованим на іншій економічній системі, і яка керується іншими ідеалами, виникають зовсім інші проблеми.

Радянська система права , хоч зовнішньо  і залишається такою ж , як і  система романо-германського типу, але існують і значні відмінності: сімейне право відокремлено від цивільного, зникло торгове право, з’явилось колгоспне і житлове право.

Конституційне право у вищій  мірі відрізняється від конституційного  права західних країн. Особливо характерні дві риси: ведуча роль, відведена  комуністичній партії, та здійснення влади і управління Рада-ми всіх рівнів. Оригінальність соціалістичного права не зводиться лише до характеристики конституційного права, теж можна сказати і про інші галузі: адміністративне право, кримінальне, трудове, цивільне і т.д. [4, с. 103]

Ще одним важливим аспектом соціалістичного  права є заперечення приватного права. Права, за думкою теоретиків марксизма-ленінізма - це не більш чим аспект політики, інструмент, в руках панівного класу. В цій концепції не залишається місця для приватного права, яке претендувало б на незалежність від яких би то не було упереджених думок і політичних обставин.

Для соціалістичної правової системи  залишились чужими ідеї панування права  і думки про те, що потрібно вишукувати право, яке відповідає почуттю справедливості, заснованому на примиренні, погодженні інтересів приватних осіб і суспільства. Право носило імперативний характер, було пов’язане з державною політикою, являлось її аспектом, забезпечувалося  партійною владою і примусовою силою  правоохоронних органів. В теорії виключалась  можливість для судової практики виступати в ролі утворювача норм права. Їй відводилася лише роль суворого пояснювача права. Це принципова позиція в якійсь мірі підкріплювалась і відсутністю в країні судової «касти», яка претендувала б на те, щоб стати незалежною від державної влади. Не дивлячись на конституційний принцип незалежності суддів і підлеглості їх тільки закону, суд залишався інструментом в руках панівного класу (групи), забезпечував його панування і захищав його інтереси. Судова влада не намагалася контролювати законодавчу і виконуючу гілки влади.

 В теперішній час, в результаті  змін, які пройшли в першу чергу  в колишнім СРСР, соціалістичне  право (за винятком деяких країн)  практично перестало існувати.  І це, в котрий раз доводить, що коли держава ставить себе  вище права, коли право являєтья «інструментом в руках панівного класу чи партії» - така держава заздалегідь обрікає себе на руйнування і загибель.

 

1.2. Політичні доктрини  марксизму-ленінізму

 

Марксизм-ленінізм - самовизначення правлячих  ідеологій в країнах соціалізму в 20 столітті. Спочатку подані в персоніфікуючій стилістиці (вчення "Маркса - Енгельса - Леніна - Сталіна", тощо), ці конгломерати ідей під впливом процесів "подолання культу особи і його наслідків" почали описуватися як продукт колективного керівництва правлячих партій з акцентованим дистанціюванням від будь-яких ознак харизматичної забарвленості. У структуру марксизму-ленінізму традиційно входили ортодоксальний марксизм, ленінізм і зв'язані вчення регіональних ідеологічних апостолів, що постійно трансформуються на користь еліти, що володарює в той або інший момент. Політичні доктрини марксизму-ленінзму - один із напрямів політичної думки Новітнього Часу. Карл Маркс (1818 - 1883) - німецький філософ, економіст, політичний мислитель, основоположник учення, яке згодом здобуло назву марксизму. Марксові належить фундаментальна чотиритомна праця "Капітал". У "Маніфесті Комуністичної партії" (1848 р), написаному К. Марксом і Ф. Енгельсом, першому програмовому документі наукового комунізму обґрунтовувались ідеї щодо диктатури пролетаріату як знаряддя соціалістичного перетворення суспільства, необхідності створення пролетарської партії, висувалася теза про пролетарський інтернаціоналізм. Соціалістичні погляди К. Маркса та Ф. Енгельса значною мірою грунтувалися на класичній німецькій філософії, англійській політекономії, критичному утопічному соціалізмі.

 У марксизмі розроблено такі  стрижневі політичні ідеї: істинне  народовладдя можливе тільки  за умови подолання приватної  власності на засоби виробництва,  їх усуспільнення; досягнення  в суспільстві цілковитої соціальної  справедливості; визначальними в  політичному розвитку суспільства  є матеріальне виробництво, стан  продуктивних сил і виробничих  відносин, взаємодія базису й  надбудови; головною умовою перемоги  революції є диктатура пролетаріату; авангардом робітничого класу  має бути комуністична партія; держава - механізм економічно  наймогутнішого класу; право - зведена в закон воля панівного  класу; комуністична суспільно-економічна  формація складається з двох  фаз - соціалізму та комунізму;  в комуністичному суспільстві  не буде приватної власності,  експлуатації людини людиною,  держава й права поступово  відімруть, поступившися громадському управлінню не людьми, а речами й виробничими процесами; на найвищій фазі комуністичної формації людство здійснить стрибок із царства необхідності до царства справжньої свободи, де вільний розвиток кожного стане передумовою вільного розвитку всіх. [21, с 89]