Соціально-трудові проблеми молоді

Служба зайнятості вирішує  не тільки соціальні, економічні, але  й психологічні проблеми безробітного. Прогнозування поведінки безробітних на ринку праці, діагностика та корекція негативних психологічних станів - одні з основних напрямків діяльності служби зайнятості по роботі з молоддю. Стабільне емоційний стан сприяє швидкому працевлаштуванню.

Сприяння зайнятості та працевлаштування молоді може бути організовано за кількома напрямками:

1. Освіта молоді - проблема  комплексна, її вирішення передбачає  взаємодію і співпрацю різних  структур: державних органів влади,  служби зайнятості населення, сфери освіти і комітетів у справах молоді. Одним з напрямків діяльності є сприяння додаткової освіти молоді через організацію та функціонування профільних клубів і центрів додаткової освіти. Щоб запобігти появі нових безробітних, необхідно вести систематичну профорієнтаційну роботу з абітурієнтами, яка має сприяти особистості у професійному самовизначенні з урахуванням не тільки потреб і можливостей, але і ситуації на ринку праці.

Для успішної адаптації  школярів до трудової діяльності реалізується програма "Шлях до професії", яка покликана зіграти важливу роль у професійному самовизначенні школяра. У ході реалізації програми з'являється можливість зацікавити учнів у профорієнтації.

Програма "Ефективна  поведінка на ринку праці" розрахована  вже на більш дорослу категорію молоді (18-23 роки), тобто на випускників професійних навчальних закладів. Вона пропонує активні форми навчання навичкам ефективної поведінки на ринку праці. Основна проблема випускників не в тому, що вони отримали невідповідне освіту, а в тому, що вони не вміють грамотно будувати відносини з роботодавцем при працевлаштуванні. Відомо, що роботодавці охоче беруть на роботу комунікабельних, упевнених у собі, ініціативних людей, а самої головне - що вміють творчо підходити до вирішення проблем. Дана програма визначає не тільки практичний досвід працевлаштування, а й підвищує особисті якості молодих людей, тобто робить їх більш конкурентоспроможними на ринку праці.

Реалізація даних програм  дає молоді можливість ефективно  адаптуватися до сучасних умов ринку праці.

2. Сприяння професійній  підготовці молоді. У системі  заходів соціального захисту  населення від безробіття важливе  місце займає право молоді  на безкоштовну професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку  за направленням органів служби зайнятості.

Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації безробітної молоді здійснюються в  освітніх установах професійної  та додаткової освіти, навчальних центрах  органів служби зайнятості, освітніх підрозділах організацій або в інших навчальних закладах відповідно до укладаються органами служби зайнятості договорами.

Право в пріоритетному  порядку пройти професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації мають молоді інваліди, які тривалий час не працюють громадяни (після закінчення шестимісячного періоду безробіття), звільнені з військової служби, випускники освітніх установ, а також громадяни, вперше шукають роботу (раніше не працювали) і при цьому не мають професії (спеціальності), та ін..

Ефективність системи професійної освіти молоді підтверджується високою часткою працевлаштування після закінчення навчання громадян.

3. Зміна порядку прийняття  молоді на роботу. Роботодавці  сьогодні пред'являють завищені  вимоги до молодих фахівців. Багато  компаній не бачать перспектив застосування праці підлітків і молоді та відносяться до їх здібностям і можливостям з великою неповагою, не бачать для них умов кар'єрного росту в рамках свого підприємства. Отже, основним заходом щодо соціальної підтримки молоді може стати пом'якшення критеріїв прийому на роботу, працевлаштування без досвіду роботи, створення гнучкого графіка роботи для студентів денної форми навчання та ін

Сьогодні є можливість поєднати вторинну зайнятість неповнолітніх  з орієнтацією на майбутню професію. При розумній організації дана форма зайнятості молоді може бути економічно вигідна компаніям та підприємствам і орієнтована на виконання соціальних функцій. Соціальний ефект від реалізації програми вторинної зайнятості підлітків може повністю виправдати економічні витрати на її реалізацію, оскільки прилучення підлітків до трудової діяльності, безумовно, справляє позитивний вплив.

4. Квотування місць  для молоді. Для посилення соціальної  захищеності молодих людей у  деяких муніципальних утвореннях  вже прийняті постанови про квотування робочих місць для молоді. Однак внаслідок відсутності закону про квотування робочих місць для молоді соціально незахищеним категоріям молодих людей не гарантується одержання робочих місць.

5. Розвиток підприємницької  діяльності. У системі зайнятості молоді характерною є часткова або приховане безробіття, коли роботодавець дає можливість працювати неповний робочий день, тиждень або офіційно не реєструє працівника. На думку багатьох фахівців, для нормалізації ситуації в галузі зайнятості населення потрібно розвиток підприємництва, особливо в малих містах і сільській місцевості. Малий і середній бізнес багато в чому ініціює появу додаткових робочих місць, сприяє ділової активності громадян, в тому числі і тих, хто менш конкурентоспроможний на ринку праці.

У стратегічному плані  мова йде про підготовку покоління  людей, здатних нарощувати фінансово-економічні, наукові, освітні, соціально-політичні, культурні та духовні ресурси  країни. У силу специфіки і стратегічної важливості для майбутнього країни підприємницьку підготовку слід розглядати як самостійну освітню галузь і розвивати за двома напрямками. Перше стосується всіх без винятку молодих людей і спрямоване на розвиток їх здібностей, знань, умінь і навичок у проектно-практичної діяльності, на формування підприємницького образу. Друге є лінією підготовки фахівців, які професійно займаються підприємницькою діяльністю в галузі промислового виробництва, сфері послуг, торгівлі, реклами, мас-медіа, банківської справи і т. д. і формують нові джерела ресурсів з метою отримання прибутку.

6. Залучення молоді  до оплачуваних громадських робіт.  Елементом підтримки безробітної  молоді є фінансування державою  громадських робіт і залучення  до них молоді.

Під громадськими роботами розуміється трудова діяльність, що має соціально корисну спрямованість і організована в якості додаткової соціальної підтримки громадян, які шукають роботу.

Право на участь в громадських  роботах мають молоді люди, зареєстровані  в органах служби зайнятості з  метою пошуку підходящої роботи, та безробітні. Переважним правом на участь в громадських роботах користуються молоді безробітні, які не одержують допомогу, і громадяни, які перебувають на обліку тривалий час (понад 6 місяців). Участь громадян у громадських роботах допускається лише за їх згодою. При цьому враховується стан здоров'я, вікові і професійні особливості людини.

Громадська робота дозволяє знизити соціальну напруженість, при цьому частина молодих  безробітних забезпечується робочими місцями з оплатою праці.

Питома вага громадян до 30 років, які брали участь у громадських роботах, складає в середньому по Росії близько 30%. В основному це люди, вперше шукають роботу і не мають трудових навичок, проте місячний заробіток учасника суспільних робіт дуже малий. Обсяг залучення громадян у дану форму зайнятості залежить не тільки від фінансування, але і від бажання безробітної молоді в ній брати участь.

7. Організація ярмарків  вакансій. У метою надання громадянам  додаткових послуг зі сприяння  в працевлаштуванні в ході  співпраці з роботодавцями служба зайнятості організовує ярмарки вакансій. Дана форма роботи дає можливість будь-якому охочому ознайомитися з банком даних вільних робочих місць, самостійно підібрати собі роботу і в ході безпосереднього спілкування з роботодавцем з'ясувати варіанти і умови працевлаштування. Останнім часом широкого поширення набули міні-ярмарки, спеціалізовані ярмарки для певних груп населення (молоді, інвалідів, фахівців у певній сфері трудової діяльності, висококваліфікованих працівників і т. д.).

8. Створення спеціальних  молодіжних організацій для вирішення  проблеми зайнятості. Сьогодні соціальні  підприємства для молодих людей  - реальне явище на молодіжному  ринку праці. Незважаючи на  те, що діють вони в різних  секторах та галузях економіки,  розв'язувані ними завдання дають підставу виділити дані підприємства в окрему категорію.

При створенні соціальних підприємств доводиться долати цілий  ряд проблем, пов'язаних з невизначеністю їх правового статусу. Разом з  тим одним із завдань створення  даних організацій є виконання найважливіших соціальних функцій (відвести підлітків з вулиць, знизити напруженість у молодіжному середовищі та ін.) Створення робочих місць для підлітків і молоді дає їм можливість поєднувати роботу з навчанням, визначитися з вибором професії, набути досвіду трудової діяльності. Організовуючи підготовку і навчання молодих працівників, підприємство як би включається у реалізацію соціальної молодіжної політики. Тому важливо створювати і розвивати такі механізми, які дозволили б молоді не тільки заробляти, але й вчитися нової, цікавої професії, набувати знання і досвід. Коли підліток придбає необхідні навички, сформується і професійно, і психологічно, він може стати повноцінним учасником ринку праці.

Застосовуються різноманітні форми організації робочих місць для  учнів , такі як створення некомерційних підприємств та організація соціальних виробництв на базі навчальних закладів.

9. Правове регулювання  молодіжної політики. Необхідність  формування сучасної законодавчої  бази в області державної молодіжної політики визначається збереженням, а нерідко і наростанням цілого ряду соціальних проблем молоді, що негативно відбивається на соціально-економічному та культурно-духовному аспектах її життєдіяльності та перспективи її розвитку. Заходи, що вживаються щодо підвищення освітнього рівня молоді, її працевлаштування, вирішення житлових  проблем , розвитку різнобічних здібностей молодих людей недостатньо ефективні в силу слабкої координації цих заходів, їх часткового характеру і недостатньою правовою забезпеченості.

Перераховані вище заходи є доповнюючими один одного, і для  найбільш оптимального вирішення проблеми зайнятості молоді доцільно їх спільне  комплексне і цілеспрямоване застосування. Стратегія мотивації  буде  ефективною  тільки  тоді, коли в ній будуть враховані історично склалися умови, національний характер народів конкретних регіонів і республік. Державні і федеральні соціальні програми повинні стимулювати створення і перетворення робочих місць у більш  перспективних  і розвинених галузях економіки, залучаючи для цього не тільки бюджетні кошти, але і кошти приватних підприємств, інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Молодь уже сьогодні багато в чому визначає політичні, економічні й соціальні структури суспільства.

 

Молодь – це соціально-демографічна група суспільства, що перебуває  в стадії трудового й соціального  самовизначення й володіє рядом  специфічних ознак, що відрізняють  її від громадян іншого віку. Вона має  ряд особливостей, які з погляду  оцінки трудових ресурсів є як достоїнствами (високий освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, бажання працювати й використовувати отримані в навчальному закладі знання на практиці), так і недоліками (відсутність практичного досвіду й трудових навичок, завищені вимоги до передбачуваної роботи, завищена самооцінка й ін.).

 

Останнім часом все  більше число молодих людей вважає одержання повноцінної освіти необхідною умовою досягнення бажаного соціального  статусу й більш високого матеріального становища, певною гарантією від безробіття.

 

Вирішальним причинним  фактором результативності діяльності молодих людей є їхня мотивація.

 

При розгляді мотивації  варто зосередитися на факторах зовнішніх  і внутрішніх, які заважають активізувати діяльність молоді на досягнення поставлених цілей.

 

Зовнішній фактор, що не залежить від самого суб'єкта, –  це низька конкурентоспроможність молоді на ринку праці, він обумовлений:

 

недоліком професійного досвіду;

 

слабкою соціальною захищеністю, необґрунтовано низькою системою оплати праці в країні.

 

Внутрішній фактор, що залежить від самого суб'єкта, –  освітній рівень, ініціативність, нестандартність  мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, він  обумовлений:

 

1. амбіційністю випускників сучасних вузів;

 

2. завищеними вимогами до умов і оплати праці;

 

3. не бажання робити кар'єру із самих «низів»;

 

4. відсутність чіткої професійної визначеності.

 

Здебільшого молоді люди не мають повного й адекватного  уявлення про реальне положення сучасного ринку праці, тенденції його розвитку, не мають навичок пошуку роботи й спілкування з роботодавцями, що надає право вважати, що молодь має потребу в більше повній і точній інформації про ринок праці.

 

Разом з тим і такі проблеми, як соціальна незрілість, невміння будувати професійні плани, неадекватна самооцінка випускників утрудняють адаптацію молодих фахівців у сучасних економічних умовах.

 

Необхідно вирішувати проблему збільшення зайнятості й комплексно підходити до її рішення:

 

Держава повинна подбати про створення атмосфери соціальної стабільності й захищеності для розглянутої верстви населення (адже молодь – це майбутнє нації).

Органи місцевого самоврядування повинні активно стежити за положенням на ринку праці свого регіону.

Необхідна перебудова в освітній діяльності сучасних навчальних закладів, сьогоднішній вуз повинен випускати якісно іншого фахівця.

Важливе значення має  створення умов, що сприяють залученню  й закріпленню молодих фахівців на виробництві, це: гідна заробітна  плата й своєчасність її виплати, наявність соціальних гарантій працівнику, можливість просування по службі, рішення житлового питання, прояв ініціативи про проведення виробничої практики студентів середньої й учнів початкової професійної освіти на підприємствах, відродження традицій наставництва на виробництві. Необхідно визнати сферу молодіжної зайнятості пріоритетною частиною соціальної політики держави, тому що молодь – найбільший стратегічний ресурс країни.