Соціально-трудові проблеми молоді

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра управління персоналом і економіки  праці

 

 

 

 САМОСТІЙНА РОБОТА

  З ДИСЦИПЛІНИ

"ЕКОНОМІКА  ПРАЦІ ТА  СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ  ВІДНОСИНИ"

НА ТЕМУ: «Соціально-трудові проблеми молоді».

 

 

 

 

 

 

Розробила студентка

3 курсу заочного  відділення 

Групи 4А

Попас Олена  Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Одеса 2013рік.

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………......................................3ст.

І. Соціальна робота із молоддю

1.1. Положення молоді  у суспільстві………………………………………………..4-5ст.

1.2. Державна молодіжна  політика…………………………………………………..6-7ст.

ІІ. Діяльність органів по справам молоді

2.1. Зміст роботи органів  по справам молоді…………………………………8-10ст.

2.2.Організація соціальної роботи з молоддю у сфері дозвілля 11-12ст.

ІІІ. Сприяння держави  у зайнятості і працевлаштуванні молоді

3.1. Проблеми молоді на  ринку праці……………………………………………13-16ст.

3.2. Соціальна підтримка безробітної молоді……………………………….17-22ст.

Висновок…………………………………………………………………………………………..23-24ст.

Список використаних літературних джерел…………………………………….25ст. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Незважаючи на процеси соціально-економічної стабілізації, що намітилися, в Україні, положення молоді залишається нестійким. Соціальне неблагополуччя відбивається на стані здоров'я цієї соціальної групи населення, у молодих людей спостерігається зростання захворювань, супутніх крайній бідності(передусім туберкульоз). Великий відсоток молодих людей, що не мають роботи, половина працюючої молоді працює не по тій спеціальності, яку придбала в процесі навчання, або зовсім не має професії.

 

Розробка механізму  взаємодії всіх учасників соціально-трудових відносин (держави, роботодавців, органів  місцевої влади, громадських організацій) по питанню стабілізації зайнятості молоді, надання їй допомоги в адаптації до ринку праці та вивчення питань пов’язаних з проблемами працевлаштування молоді є надзвичайно актуальним й суспільно значимим.

 

Це пов'язано з наростанням  негативних тенденцій у сфері молодіжної зайнятості (ріст чисельності безробітних у віці до 29 років, збільшення в їхньому складі частки осіб із середньою спеціальною і вищою професійною освітою, частки довгостроково безробітних), а також з негативними наслідками молодіжного безробіття (ріст числа правопорушень серед підлітків і молоді, широке поширення в молодіжному середовищі алкоголізму, наркоманії, проституції й інших антигромадських явищ).

 

Одним з найбільш небажаних  наслідків молодіжного безробіття є зниження трудової мотивації, затримки у формуванні способу життя працюючої людини в тих молодих людей, чиє трудове життя починається з безробіття. У зв'язку із цим держава й суспільство не повинні пасивно очікувати самонастроювання молодіжного ринку праці: потрібно науково обґрунтована політика регулювання молодіжної зайнятості.

 

Звідси у молоді проявляються тривога, відчай, обурення, вандалізм, що говорить про наявність соціальній напруженості серед молодих людей, ведучої, у свою чергу, до подальшого відчуження від суспільства. Невдачі в соціальній адаптації молоді і дітей до нових соціально-економічних умов проявляються в молодіжній злочинності, наркоманії, алкоголізмі, проституції, масштаби яких набули безпрецедентний характер. 

В цілому соціальне положення молоді в Україні відображає загальний стан суспільства, яке знаходиться в перехідному періоді.

Моя тема особливо актуальна, оскільки молодь - це майбутнє України. На даний момент молодь складає 30% населення планети, і саме вона займе з часом провідні позиції як в економіці і політиці, так і в соціальній, духовній сферах суспільства.

 

 

 

І. Соціальна  робота із молоддю.

1.1.Положення  молоді у суспільстві.

"Молодь" - це соціально-демографічна  група, що виділяється на основі  обумовлених віком особливостей  соціального становища  молоді , їх місця і функцій в соціальній структурі суспільства, їх специфічних інтересів і цінностей.

Перш ніж говорити про соціальне становище і  захист  молоді , слід визначити вікові рамки цієї групи населення. Сучасні  вчені вважають, що вікові межі періоду молодості умовні, їх можна визначити інтервалом від 13-14 років до 29-30 років. Проте молодість - не стільки етап життєвого циклу, скільки певний соціальний статус людини, пов'язаний з основними видами діяльності: учень, військовослужбовець, який працює і т. д.

До початку XXI ст. в  молодіжному середовищі відбулися  настільки помітні демографічні зміни, що вони, як ніякий інший показник, чітко характеризують становище  російської  молоді  в  суспільстві . Загальна її чисельність до теперішнього часу складає більше 32 млн чоловік, або 22% населення країни.

Природна зміна чисельності  населення обумовлено головним чином  постійним зниженням числа народжених. Особливу тривогу викликає надмірно висока смертність серед молодих  людей. У першу чергу це відноситься  до молодих чоловіків: до 30 років смертність серед них більш ніж в 2 рази перевершує смертність серед жінок. У ряду причин на перше місце висуваються такі, як нещасний випадок, загибель у результаті транспортних пригод та ін

Чимало проблем пов'язано  зі здоров'ям молодих: різко знизився його якість; зросла кількість захворювань, раніше не властивих молодим людям; спостерігається зростання венеричних захворювань і числа ВІЛ-інфікованих.

Головною причиною погіршення здоров'я  молоді  продовжує залишатися кризовий стан суспільства і його наслідки - неякісне харчування, скорочення числа оздоровчих установ та ін Можливо, ситуація зміниться після реалізації молодіжних програм, прийнятих Урядом РФ.

У сфері освіти  молоді  стан справ також неоднозначно. Безперечним досягненням є прагнення молоді  до знань, навчання в вузах і технікумах.  У той же час існує проблема працевлаштування випускників, які отримали професійну освіту.  У результаті багато з них змушені працювати не за фахом. Серед офіційно зареєстрованих безробітних частка  молоді  протягом останніх 5 років становить 30% і вище.

Безумовно, молодь як соціальна  група має свої особливості. Найчастіше вони пов'язані з труднощами адаптації  до сучасних соціально-економічних  умов: з професійним та соціальним самовизначенням, працевлаштуванням, житловими проблемами і т. д.

Про гостроту соціального  стану молодого покоління в російському  суспільстві  і явища соціальної патології в молодіжному середовищі. Незважаючи на вжиті профілактичні  заходи, продовжують зростати злочинність неповнолітніх, наркоманія, токсикоманія, алкоголізм. Причини моральної деградації криються як в соціальному неблагополуччя, так і в невмінні організовувати своє дозвілля, відсутності можливості знайти підходящу роботу,  у  пияцтві, жорстокості батьків, низьких доходах, втрати соціальних і моральних орієнтирів і т. д.

Мимоволі постає питання  про систему соціального захисту, спрямованої на забезпечення правових та економічних гарантій для кожної молодої людини. Необхідні цільова  підтримка молодим людям, сім'ям, організаціям і суспільним інститутам, які працюють з молоддю, постійна допомога тим, хто не в змозі без неї обходитися, живе за межею бідності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Державна  молодіжна політика

Державна молодіжна  політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

1. вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
2. допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
3. залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
4. надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
5. координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Головними напрямами  державної молодіжної політики Україні  є:

1. розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
2. забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
3. створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; — формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
4. охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.
5. Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

 

Під державною підтримкою молодіжних та дитячих об'єднань мається  на увазі сукупність заходів, що вживаються органами державної влади України відповідно до законодавства. Мета підтримки - створення і забезпечення правових, економічних та організаційних умов, гарантій і стимулів діяльності таких об'єднань, спрямованих на соціальне становлення, розвиток і самореалізацію дітей та молоді в суспільному житті, на охорону і захист їх прав.

Молодіжні громадські об'єднання  беруть участь у виробленні, експертизі та внесення до органів влади проектів законодавчих і нормативних актів  з молодіжної політики. Вони координують  реалізацію проектів і програм молодіжних та дитячих об'єднань та надають їй сприяння.

Загальновизнана у нашій  країні соціальна значимість цих  організацій, оскільки вони включають  молодь у систему соціальних відносин, допомагають опановувати нові соціальні  ролі.

На регіональному рівні  також формуються реєстри дитячих і молодіжних громадських об'єднань. Держава підтримує молодіжні та дитячі програми та проекти - виділяє гранти, субсидії, дотації, надає організаційну та інформаційну допомогу.

У червні 2001 р . була створена Координаційна рада з питань взаємодії з молодіжними та дитячими громадськими об'єднаннями. Це консультативно-дорадчий орган, покликаний виробляти пропозиції з питань вдосконалення діяльності молодіжних і дитячих громадських об'єднань. Державна молодіжна політика України будується на основі великих цільових програм.

В кінці 2005 р . була прийнята програма, яка розрахована на десять років - до 2016 року і визначає головну  мету ГМП - розвиток потенціалу молоді в інтересах України. Причому ефективна молодіжна політика має стати політикою пріоритетів, що визначають такі напрями діяльності, робота з якими забезпечить молоді можливості для самостійного вирішення виникаючих проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.  Діяльність органів по справам молоді.

2.1. Зміст роботи  органів по справам молоді.

1. Забезпечення зайнятості молоді та підтримка підприємницьких ініціатив

Протягом 2008 року на обліку в центрах зайнятості Київщини перебуває 30981 осіб у віці до 35 років. З них, працевлаштовано 15330 молодих людей, започаткувало власну справу - 520 молодих  осіб, працевлаштовано шляхом надання дотації роботодавців за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на відшкодування заробітної плати безробітним – 752 молодих людей.