Практика практичного психолога

 
 
 
 
 

Етичні  принципи та правила  роботи

практичного психолога у сфері  освіти  

          Етика роботи практичного психолога  грунтується на загальнолюдських моральних і етичних цінностях. Передумови вільного і всебічного розвитку особистості та її поваги, зближення людей, створення гуманного суспільства є визначальними для діяльності психолога.

          Етичні принципи та правила  роботи психолога формують умови,  при яких зберігаються і усталюються  його професіоналізм, гуманність  його дій, повагу людей, з  якими він працює. У своїй роботі  практичний психолог керується  такими принципами і правилами: 

   1.Принцип  не нанесення шкоди випробуваному.  Організація роботи психолога  повинна бути такою, щоб ні  її процес, ні її результати  не завдавали шкоди його здоров'ю,  стану чи соціальним станом.

   2.ПРИНЦИПИ  компетентності психолога. Психолог  має право братися за вирішення  тільки тих питань, по яких  він професійно обізнаний і  наділений відповідними правами  і повноваженнями виконання психокорекційних  або інших впливів. 

   3.Принцип  неупередженості психолога. Неприпустимо  упереджене ставлення випробуваному,  яке б суб'єктивне враження  він не робив своїм виглядом, юридичним чи соціальним становищем.

   4.Принцип  конфедіциальності. Матеріал, отриманий  психологом в процесі його  роботи з випробуваним на основі  довірчих відносин, не підлягає  свідомому чи випадковому розголошенню  і повинен бути представлений  таким чином, щоб він не зміг  скомпрометувати ні випробуваного,  ні замовника, ні психолога,  ні психологічну науку. 

   5.Принцип  обізнаного згоди. Необхідно сповіщати  випробуваного про етичні принципи  і правила психологічної діяльності.

   6.Право взаємоповаги  психолога і випробуваного. Психолог  виходить з поваги особистої  гідності, прав і свобод. Робота  допускається тільки при одержанні  згоди випробуваного в ній  брати участь.

   7.Права безпеки  застосовуваних методик. Психолог  застосовує тільки такі методики  дослідження, які не є небезпечними  для здоров'я випробуваного. 

   8.Право попередження  неправильних дій замовника. Психолог  інформує випробуваного про характер  переданої замовнику інформації  та робить це тільки після  згоди випробуваного. 

   9.Правило співпраці психолога і замовника. Психолог зобов'язаний повідомити замовника про реальні можливості сучасної психологічної науки в галузі поставлених замовником питань, про межі своєї компетентності і межах своїх можливостей.

   10.Права професійного  спілкування психолога і випробуваного.  Психолог повинен володіти методами  психодіагностичної бесіди, спостеріга-дення,  психологічного впливу на такому  рівні, який дозволяв би, з одного  боку, ефективно вирішувати поставлену  задачу, а з іншого - підтримувати  у випробуваного почуття задоволення  від спілкування з психологом.

   11.Правило обгрунтованості результатів досліджень психолога. Психолог формує результати дослідження, у термінах і поняттях, прийнятих у психологічній науці.

   12.Правило адекватності методик. Застосовувані методики повинні бути адекватні цілям дослідження, віком, статтю, освітою, перебуваючи випробуваного, умовами експерименту.

   13.Правило науковості результатів дослідження. У результатах дослідження має бути тільки те, що неодмінно отримає будь-який інший дослідник такий же спеціалізації та кваліфікації, якщо він повторно проведе інтерпретацію первинних даних, які пред'являє психолог.

   14.Правило виваженості відомостей психологічного характеру. Психолог передає замовнику результати досліджень в термінах і поняттях, відомих замовнику, у формі конкретних рекомендації. Він не передає жодних відомостей, які могли б погіршити становище випробуваного, замовника.

   15.Правило  кодування відомостей. На всіх матеріалах психологічного характеру вказуються не прізвище, ім'я, по батькові випробовуваних, а присвоєний їм код, відомий тільки психолога.

   16.Правило контрольованого зберігання відомостей психологічного характеру. Психолог повинен попередньо узгодити з замовником список осіб, які мають доступ до матеріалів, що характеризує випробуваного, а також місце і умови їх зберігання, мети використання і терміни знищення.

   17.Правило коректного використання відомостей психологічного характеру. Відомості психологічного характеру про досліджуваного ні в якому разі не повинні підлягати відкритого обговорення, передачу чи повідомленням комусь поза форм і цілей, рекомендованих психологом.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кабінет психолога  

Вимоги  до приміщення та інтер'єру:  

Кабінет створений  на базі звичайного класу, знаходиться  на першому поверсі. Кабінет розділений на зони:

   1. Навчальна  зона - парти, стільці і дошка 

   2. Робоча зона - стіл, стілець, комп'ютер і шафи 

   3. Зона релаксації - крісла, квіти, килим 

Меблі розставлені  функціонально, красиво і просторо. Зони кабінету розділені за всіма  правилами, дуже добре зроблена зона релаксації.  

Температурний режим:  

          Температура в кабінеті хороша, не душно, не жарко, але й  не холодно. Влітку кабінет  провітрюється, взимку всі вікна  щільно утеплюються, тому температура  в кабінеті весь рік сприятлива.  

Освітленість  і колір:  

          Кабінет висвітлюється дуже добре, колірна гамма кабінету витримана в приємних, заспокійливих тонах. Атмосфера в кабінеті, завдяки висвітленню та кольоровій гамі, створюється затишна і сприятлива.  
 
 

Методичні матеріали:

  У кабінеті  знаходиться література за напрямками:

   - Загальна  психологія 

   - Психологічні  процеси 

   - Методологія 

   - Діагностика 

   - Корекція 

   - Педагогічна  психологія 

   - Основи медичної  психології 

   - Основи конфліктології 

   - Вікова психологія 

   - Методичне  забезпечення (підручники)

  

Методики

      Психодіагностичне  дослідження проведене в 5 «Б» класі, що складається з п'ятнадцяти дітей. 
 

1. Методика "Ставлення  до предметів "

Під редакцією І.В. Дубровиной 

Мета:

Вивчення рівня  задоволеності досліджуваними предметами і пізнавальної активності. 

Інструкція:

  Піддослідним  пропонується список зі шкільних  предметів, які в даний момент  вони проходять за шкільною  програмою (десять предметів). Поруч  з кожним предметом пропонується  проставити букву: 

Червоний - предмет подобається (к)

Чорний - не подобається (ч)

Зелений - іноді подобається, іноді не подобається (з) 

      Протягом  двадцяти секунд пропонується  проставити букви навпаки шкільних  предметів. 

    

   Обробка результатів:

  Проводиться  підрахунок літер К (червоний) і Ч (чорний) і визначається  рівень задоволеності шкільними  предметами. Наприклад, такий результат:  червоний - 9, чорний - 1, (9-1). Вважається  тільки кількість червоних. Загальна  сума предметів ділиться на  три і виходять такі результати: 

      Високий  рівень: 8-10 балів

      Середній  рівень: 4-7 балів

      Низький  рівень: від 3 і нижче

Процентне співвідношення показників учнів 5 класу

по пізнавальній активності 
 

Результати  за даною методикою:

Для дітей 5 класу характерний високий рівень сформованості пізнавальної активності навчальної діяльності. Тільки в одного хлопчика (№ 2) низький рівень пізнавальної активності. Цьому хлопчикові не подобається багато навчальних предметів. У 33% учнів даного класу пізнавальна активність (бажання отримувати знання, виконувати запропоновані завдання) сформована на середньому рівні. Цим учням подобаються від 5 до 7 навчальних предметів.

2. Методика "Шкала  успішності"  

Мета:

Визначити рівень самооцінки учнів у навчальній діяльності  

     Інструкція:

 Методика проводиться  на тому ж самому листі зі  списком досліджуваних піддослідними  шкільних предметів. Викладач  пропонує Визначити наскільки  ви успішні при вивченні різних  предметів. Поруч з кожним предметом  поставте одну з цих цифр, наскільки  ви самі відчуваєте себе успішними.  Нижче наводиться шкала відповідей:  

1. - Дуже успішний

3. - Досить успішний

5. - Не успішний зовсім

Після пропонується ще варіанти 2 і 4, проміжні варіанти, якщо дитина не може сказати точно.  

Обробка результатів:

 Підраховується  тільки відповіді 1 і 2 або 5. Числа 1 та 2 записуються першими,  наприклад (9 - 1), а сума п'ятірок  іншими (9-1).

Порівнюється перше  число з методики "Ставлення  до предметів" і з методики "Шкала  успішності". Якщо обидва числа рівні  або близькі один до одного (різниця  в 1-2 одиниці), то самооцінка успішності адекватна.

    Якщо показник  з методики "Ставлення до предметів"  менше показника методики "Шкала  успішності" на 3 і більше одиниць,  то самооцінка випробуваного  завищена.

    Якщо ж  показник методики "Ставлення  до предметів" більше ніж  показник методики "Шкала успішності", то самооцінка випробуваного  занижена.

    Може бути  варіант, що обидва показники  низькі, це означає, що самооцінка  випробуваного стійко низька.

Самооцінка успішності навчальної діяльності 

Результат за даною методикою:

Адекватна самооцінка навчальної діяльності також сформована у 60% учнів класу. Це говорить про  те, що діти правильно оцінюють свої успіхи, можливості і невдачі. Вони адекватно ставляться до вимог, зауважень  вчителів, роблять правильні висновки з метою зміни ситуації.

Для 33% дітей характерна занижена самооцінка. Ці діти, як правило, невпевнені у власних силах, іноді  успіхи розцінюють як випадковість, роблять  акцент на невдачі у навчальній діяльності, переживають з приводу отримання  незадовільних оцінок.

В одного учня виявлена ​​стійка низька самооцінка. Це склало 7% від загальної кількості учнів.

3. Методика визначення  шкільної мотивації 

А. Г. Лускановой  

     Мета:

Дана методика дозволяє визначити у випробуваного рівень мотивації на шкільну діяльність, дізнатися, чи подобається йому вчиться.  

Інструкція:

 Випробуваному  пропонується 10 запитань з варіантами  відповідей, які наведені нижче: 

     1. Тобі  подобається в школі? 

а) так