Основные направления исследований сексуального поведения

   Другий тип сценарію – це романтичний сценарій. Тут вже діють такі категорії: “коханці”, “закохані”, “кохані”. Сексуальне життя будується на базі почуттів, вони можуть стати основою вступу до шлюбу. Підкреслюється лише важливість емоційного залучення. Розрив відносин пов’язаний з тяжкими емоціями. Романи окреслюються як космічні, і ревнощі – це їх невід’ємний атрибут. У жіночій версії реконструкція сексуальності значить і реконструкцію почуттів і емоцій.

   Саме поняття “кохання” є бажанням життя, “кохання” охоплює широкий спектр різних почуттів і дій. На думку Е. Гідденса, “романтичне кохання – це жіноча риса, жіночий шлях до визволення. Адже для жінок кохання – це основа для сексу, а для чоловіків – все навпаки” [4, C. 128]. Цієї думки притримуються й інші вчені, які вважають, що сексуальне бажання і кохання більш тісно пов’язані у жінок, ніж у чоловіків. Для чоловіка прояв емоційності проблематизує його маскулінність, саме через це він обмежує себе. Таким чином, ми можемо дійти таких висновків щодо романтичного сценарію: сексуальна концепція жінок в даному випадку – це “романтичне кохання”, яке слугує основою для сексу. Для чоловіка – це сексуальне володіння об’єктом кохання-пристрасті або кохання-прихильності.

   Комунікативний сексуальний сценарій має такі особливості. Перш за все слід відмітити те, що на сцені сексуальних взаємодій “акторами” є друзі, близькі люди. Сексуальні відносини при цьому виступають як серія паралельних або послідовних зв’язків, де одні мають постійний характер, а інші – короткочасний. Щодо розрізнених на основі сексу сценаріїв, то для жінок в такому випадку сексуальні відносини є наслідком особистісної комунікації, вираження її іншими засобами, тобто ідентичність жінки в сексуальній сфері будується як ідентичність “жінки-подруги”. А для чоловіка комунікація є наслідком сексуальних відносин. В комунікативному сценарії репрезентація сексуальності значно змінена порівняно з іншими сексуальними сценаріями. Головною цінністю тут є індивідуальна комунікація із партнером, у тому числі й еротична.

   Сутність гедоністичного сценарію полягає в наступному: на сцені взаємодіють сексуальні партнери, і сексуальні відносини тут мають вигляд автономної сфери і природного прояву людини. Сексуальне задоволення у цьому сценарію є невід’ємним елементом сексуальних відносин. Сексуальність, з позиції гедоністичного сценарію, – це набір тілесних практик і досвіду, які приводять до задоволення. Людина має бути сексуально компетентною, а це визначається й досвідом, і знаннями, й навичками, а також орієнтацією, яка спрямована на задоволення партнера.

   В наш час крім усіх сценаріїв, які були вже згадані вище, слід визначити такий вид сценарію, як “ринковий”. Саме в цьому випадку на сексуальній сцені діють не партнери, коханці та інші, а “спонсори”, “проститутки”, “утриманки”.

За даним сценарієм чоловік, який вступає у сексуальні відносини для задоволення сексуальних потреб, має все це оплачувати; жінки ж вступають у сексуальні відносини лише для того, щоб отримати матеріальні блага [5, С. 133]. Слід зауважити, що саме цей сценарій найбільш виразно демонструє гендерну асиметрію певного “договору”.

Що стосується соціальної компетентності чоловіка в певних сексуальних відносинах, то це його статус, частіше матеріальний, тобто це можливість чоловіка купити сексуальні послуги; а сексуальною компетентністю жінки виступає її “професіоналізм”, інакше кажучи, здатність ці послуги продати.

   Таким чином, розглянувши сексуальність в ідеально-типовому варіанті, ми можемо говорити про те, що сексуальні відносини в даному випадку – це різні сценарії сексуальної поведінки, які все ж не вичерпують усіх можливих інтерпретацій сексуальної поведінки.

3)Традиції вивчення сексуальної поведінки молоді в Україні та Росії

   Массові соціологічні опитування почали використовуватися для вивчення сексуальності людини на початку ХХ століття. Перший з них був проведений у 1902 році В. Фавром, який опитав у Харкові біля 2000 студентів трьох вищих навчальних закладів. До початку першої світової війни на території Російської імперії було прведено як мінімум 5 обслідувань сексуальності. Окрім дослідження в Харкові було проведено три “статевих переписа студентів”: в 1904 р. В Московському університеті (М. Членов), а потім за аналогічною програмою — в університетах Томська та Юрьєва(Тарту). В 1908 році В. Жбанков провів перше в світі обслідування “статевого життя жінок, що навчаються”. Він опитав студентів та вчительок Москви, 80% яких були у віці до 25 років. Розквіт досліджень сексуальної поведінки спостерігався у Радянському Союзі у 20-ті роки, коли було проведено більше 30 масових соціологічних опитувань в основному серед молоді в самих різних мічстах та селах. І до революції, і в 20-ті роки вивчалося широке коло питань, що відносяться до сексуальної поведінки, наприклад: відношення до сім'ї і до шлюбу; мотивація сексуальних відносин; характеристики першого сексуального партнера;  еротичне сприйняття; мастурбація; венеричні захворювання; аборти і методи контрацепції; проституція і т.п.

   Серед різноманітних характеристик сексуальної поведінки особливо виділяють  

вік початку статевого життя. В Україні та Росії початок статевого життя у чоловіків був достатньо раннім. По результатам опитування В. Фавра, 73% студентів у віці 17-20 років вже мали досвід статевого життя. Медіанний вік сексуального дебюту в першу треть ХХ століття у студентів був приблизно між 17 та 18 роками. Згідно з данними досліджень в германії, медіанний вік у німецьких студентів був більш високим — 19,8 років. Більшість досліджень проведених на території України та Росії свідчили про те, що 10-15% всіх опитаних чоловіків почали статеве життя до 15 років, чого не було в ті часи ні в Германії, ні в Австрії.

   Дівчата починали статеве життя пізніше. Особливо помітним їх відставання від парубків було в дореволюційному місті серед людей з високим рівнем освіти. Згідно з оцінками В. Жбанова, майже 90% московських студенток і вчительок у віці від 17 до 20 років були незайманими, у віці 21-25 років — 45,4%. Медіанний вік сексуального дебюту наближався до 26 років. В тих хто ніколи не був у зареєстрованому(церковному) шлюбі, число тих, хто мав сексуальний досвід дорівнювало 18%.

   Однак, в середньому для країни вік початку статевого життя у жінок був набагато нижчим, що було пов'язано з відносно низьким середнім віком вступу в перший шлюб. Згідно з данними перепису населення 1897 року він складав у Європейській частині Російської імперії 21,4 роки, згідно з данними 1926 року,

в СРСР у мешканок міст він дорівнював 21,5, у сільських дівчат — 20,9, тоді як в англії і Уельсі на межі століть середній розрахунковий вік вступу у перший шлюб був більше 26 років, у Франції дорівнював 24 рокам.

   Після війни і революції вік початку статевого життя у жінок в містах понизився. Медіанний вік сексуального дебюту у студенток з досвідом статевого життя згідно з данними обслідувань знаходився в межах від 19,5 до 21 року. Оскільки значна частина респонденток (40-60%) не мала цього досвіду, можна припустити, що імовірнісний вік початку статевого життя у цієї групи дорівнював приблизно 21-22 рокам. Радянські дослідники відмічали, що у другій половині 20-х років жінки починали статеве життя трохи пізніше, ніж у перші роки революції.

    На базі існуючих фрагментованих данних, можна припустити, що за період з початку 1930 до кінця 1950 років вік початку статевого життя в країні побільшав. Одним з факторів цього збільшення стало обмеження дошлюбних зв'язків у молоді. Як показали дослідження А. Харчева та С. Голода, серед ленінградських студентів кінця 50-х початку 60-х років частка почавших статеве життя до шлюбу, а також розповсюдженість випадків раннього сексуального дебюту була меншою, ніж серед їх однолітків у першій треті двадцятого століття. Крім того, став вище вік вступу у перший шлюб, цьому сприяла сильна деформація статевовікової структури населення країни в роки другої світової війни.

   В цілому ця тенденція суперечила загальносвітовій. В західних країнах у цей час вік сексуального дебюта знижувався. Наприклад, у французьких жінок 1942-1951 років народження він дорівнював 19,3 рокам, тобто був майже на 2 роки менше, ніж у жінок, що народилися в 1922-1931 роках. Для німкень тих же поколінь відбулося зменшення з 20,9 до 18,6 років. Для відповідних чоловічих поколінь середній вік початку статевого життя у французів залишався майже незмінним (18 років), а у німців зменшився з 20,4 до 18,4 років.

    Хоча, і Радянський Союз, не дивлячись на пануючі морально-ідеологічні установки, не залишався обабіч від загальносвітових процесів. Згідно з данними С. Голода, в 60-ті —90-ті роки серед студентської молоді спостерігалася достатньо стійка тенденція к більш ранньому початку статевого життя. Крім того, було зафіксовано зменшення відмінностей в поведінці юнаків та дівчат, наприклад, в сфері дошлюбних відношень. Згідно з данними обслідувань, проведених О. К. Лосєвою в Москві, середній вік початку статевого життя у чоловіків в 1983-1984 роках знизився у порівнянні з 1975-1976 років з 19,2 до 18,1, а у жінок — з 21,8 до 20,6 років.

   У кінці 80-х років, в період “перебудови”, зміни в масовій статевій поведінці пришвидчилися, пришвидшилося і зниження віку статевого дебюту. В 1993 році І. Кон, В. Червяков і В. Шапіро почали фундаментальну серію досліджень сексуальної поведінки в росії. Вони опитали 1615 учеників шкіл та ПТУ в Москві та Санкт-Петербурзі. Опитування, що було проведено в 1995 році, охопило 2871 підлітка 16-19 років в Москві, Новгороді, Борисоглібську та Єльце; а в 1997 році — 4000 школярів 7-9 класів, їх педагогів та батьків у восьми регіонах росії. Це обслідування продемонструвало на прикладі поколінь, наскільки “помолодшав” секс за минулі роки, особливо у дівчат. Серед мам цих школярів лише трохи більше 7% мали секс-дебют до повноліття, серед татусів до інтимного життя до 18 років долучився лише кожен п'ятий. Опитування 1995 року показало, що приблизно 47% дівчат і 48% юнаків у віці 16 — 17 років мали сексуальний досвід. Спробуємо дізнатися з чим пов'язана ця тенденція.

4)Сучасні соціологічні дослідження сексуальної поведінки в Україні

   Сучасні уявлення про сексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказував Мішель Фуко в своїй роботі “Історія сексуальності”, зростання еротичної свідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась.

   Сексуальна революція 60-70–х років, цілий комплекс взаємопов’язаних культурних і соціальних чинників вплинули та обумовили еволюцію сексуальності та сексуальної культури в цілому. Лібералізація сексуальності стала можливою перш за все завдяки відокремлення сексу від функції відтворення. Формування гнучкої сексуальності стало основою сексуальної революції. Так, Е. Гідденс виділяє два основних елемента сексуальної революції: 1) становлення жіночої сексуальної автономії, яка мала значні наслідки для чоловічої сексуальності; 2) розквіт чоловічої і жіночої сексуальності.

   Сексуальна революція середини ХХ ст. змінила традиційне відношення до сексу. Ряд соціальних змін обумовив глибокі зміни в області сексуальності, буквально революціонізував, за словами Гідденса, цей світ. В першу чергу йдеться про наступ “пластикового сексу”, тобто сучасних засобів контрацепції (про що більш детально буде викладено пізніше), на “романтичне кохання”; очищення сексуальних відносин від всього привнесеного до сексу, сповідання “чистої сексуальності”; утвердження права жінки на сексуальне задоволення та розгляд проблем статі з феміністських позицій; нарешті, секс стає сферою публічною і, як відмічає Гідденс, про нього говорять мовою революції.

Стосовно головних спільних принципів еволюції людської сексуальності, по-перше, ми маємо відмітити індивідуалізацію і плюралізацію культур і стилів життя, ці процеси необхідно аналізувати одночасно на соціоментальному (нормативна культура) і індивідуальному (мотиваційні структури і стилі сексуальної поведінки) рівнях.

   На сучасному етапі головна тенденція у цій сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація остаточно емансипуються від репродуктивної біології, пов’язаної з продовженням роду. Також на сьогодні ознакою сексуальної еволюції є поширення вікових рамок сексуальної активності завдяки досягненням медицини.

   По-друге, слід визнати й те, що зрушення в сексуальній культурі нерозривно пов’язані зі змінами у системі гендерного порядку. Головними суб’єктами і агентами цих змін є не чоловіки, а жінки, соціальний стан, діяльність і психіка яких змінюється сьогодні значно швидше і радикальніше, ніж у чоловіків. Ці зрушення в гендерних стереотипах і поведінці визначають не “фемінізацію” чоловіків або “маскулінізацію” жінок й утворення “унісексу”, а послаблення номеризації гендерних відмінностей і пов’язаної з ними соціальної сертифікацією. Багато традиційних відмінностей між чоловічою і жіночою статтю, які зазвичай асоціюються зі статевим диморфізмом, такі як інструментальний і експресивний стиль життя або ж чоловіча немосоціальність, не стільки зникають, скільки трансформуються і перестають бути обов’язковою соціальною нормою.

   Нарешті, слід зазначити, що сьогодні зменшується розрив між повсякденною, побутовою і офіційною мораллю; звужується коло явищ, яким надається  моральна оцінка. Головним і єдиним критерієм моральної оцінки сексуальних дій і відносин стає взаємна згода партнерів. Осудженню, а інколи і юридичному переслідуванню, підлягають не тільки пряме  сексуальне зґвалтування, але й різні форми сексуального примушення, на які раніше навіть не звертали уваги.

   В останні роки завдяки вченим збільшився обсяг інформації і наукових даних щодо людської сексуальності. Треба сказати, що нові знання допомогли людям зрозуміти, що їх сексуальні хвилювання, індивідуальні особливості поведінки і проблеми притаманні не тільки ним, але й іншим людям. Як результат – відношення до індивідуальних сексуальних особливостей стало більш терплячим, а елемент таємничості, пов’язаний з сексуальністю, був фактично усунений. Насправді тільки за допомогою дослідження сексуальної поведінки люди нарешті осягнули те, що прояви сексуальності можуть бути багатоманітними, а сам термін “секс” не вичерпується лише статевим актом.

   Отже, слід зазначити те, що наукові і технічні досягнення дозволили людству позбавитись від застарілих страхів і проблем, що пов’язані з сексом, і розробити надійні засоби запобігання від небажаної вагітності, навчитися без перешкод лікувати бездітність. Але контрацептиви, сучасні методи переривання вагітності не можуть вирішити серйозні соціальні і особистісні проблеми, такі як початок статевого життя підлітками або засоби допомоги людям при прийнятті важливих рішень щодо їхнього сексуального життя.