Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2012 в 22:09, курсовая работа
Метою роботи є проаналізувати нормативно-правовий регламент в Україні стосовно волонтерської діяльності, з’єднати в єдине всю нормативно-правову базу волонтерського руху в Україні.
Завдання дослідження:
операціоналізація поняття «волонтерство» ;
визначити історичний розвиток волонтерського руху ;
дослідити волонтерську діяльність та основні засади ії провадження;
дослідити реалізацію державної політики у сфері волонтерської діяльності ;
проаналізувати Закон України « Про волонтерську діяльність» ;
визначити правові основи діяльності волонтерства в Україні ;
знайти способи вдосконалення волонтерської діяльності в Україні ;
Вступ
Розділ 1. Організаційно-нормативні правові засади волонтерства в Україні.................................................................................................................5
1.1. Операціоналізація поняття «волонтерство»..............................................5
1.2. Історичний розвиток волонтерського руху................................................7
1.3. Волонтерська діяльність та основні засади ії провадження...................11
Розділ 2. Нормативно-правове законодавство у сфері волонтерської діяльності...........................................................................................................15
2.1. Реалізація державної політики у сфері волонтерської діяльності..........15
2.2. Закон України «Про волонтерську діяльність»........................................16
2.3. Правові основи діяльності волонтерства в Україні..................................19
2.4.Способи вдосконалення волонтерської діяльності в Україні...................23
Висновки………………………………………………………………………..27
Перелік посилань…............................................................................................33
Друге – мотивація. Засоби залучення людей до волонтерської діяльності визначаються залежно від певної ситуації в суспільстві. Держава може запропонувати: свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління, фінанси; допомогу в отриманні офіційно визнаного статусу, страхового та соціального забезпечення для того, щоб вивести волонтерів на рівень фахівців інших сфер діяльності; зниження ставок для платників податків, які підтримують волонтерські ініціативи; за певних обставин враховувати волонтерську діяльність як проходження військової служби; надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування, та ін. у користування волонтерів.
У такому випадку службовці та працівники громадського і приватного секторів, можуть погодитися на співпрацю у волонтерській діяльності без відриву від основного місця роботи. Крім того, система ООН може визначити найкращі шляхи подальшої підтримки волонтерської служби з боку суспільства. Це може бути встановлення національних волонтерських корпусів для вирішення проблем навколишнього середовища, захворювання на СНІД/ВІЛ-інфекцію, питань захисту та пропаганди культурної спадщини.
Третє – встановлення системи обміну інформацією. Телебачення, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів, і таким чином сприяти використанню вже існуючої «найкращої практики» та робочих процедур для того, щоб уникнути необхідності кожній громаді «вигадувати колесо». Такий обмін інформацією може здійснюватися на місцевому рівні, на рівні провінцій, сусідніх держав, далекого зарубіжжя за допомогою електронних засобів передачі інформації.
Четверте – пропаганда. Виконання цього завдання спрямоване на виявлення замовлень на послуги волонтерів, пропозицій про бажання надавати послуги в якості волонтерів з урахуванням розширення такого типу діяльності, а також на формування сприятливого загального клімату, громадської та офіційної думок, що підтримували б волонтерські ініціативи. Цей процес також може бути спрямований на визнання статусу волонтерів, використання напрацьованих схем, встановлення систем обміну інформацією. Тут важливо врахувати компетентність і професіоналізм фахівців-волонтерів, а також користь, яку отримає суспільство від їх діяльності (наприклад, кампанії по розробці програм раціонального використання навколишнього середовища та ін.)[15,26].
В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми мають неухильно розв’язуватись, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергової ваги у здійснені нової політики країни. Формування великого руху добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.
Все вищеперелічене підводить до одного єдиного висновку- для того
щоб волонтерство війшло докорінно в суспільне життя в Україні, потрібно зробити цю справу популярною, розвивати ії, пропагандувати доброчинність та безкорисливу допомогу людям, залучати як можна більше молоді в цю справу.
Висновки
1) Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм, але професійно.
Поняття «волонтер» пойшло еволюцію свого значення. Якщо раніше волонтерами називали осіб, які добровільно поступали на військову службу. Нині волонтерство майже не зв’язано з воєнною діяльністю. Воно розвивається в напрямку допомоги всім, хто ії потребує. Отже, у сучачному значенні волонтер- це людина, яка, працюючи безоплатно, прагне внести свій вклад в реалізацію соціально значимих проектів.
2) Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859 рік.
З XIX ст. волонтерство набуває соціального змісту і визначається як добровільна вмотивована, неоплачувана діяльність у вільний від основної роботи час, спрямована на допомогу інших.
В країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIX ст., як рух „дружніх візитерів”, сестер милосердя, самаритян, місіонерів і т.д. Тільки у ХХ столітті, на європейському континенті добровольчество стало придбавати риси загального соціального феномену. Розквіт волонтерського руху в США припадає на 30-ті роки, в цей час в ньому приймало участь близько 3-х мільйонів молоді.
У 1970 році в Ізраїлі була створена національна цивільна служба для того, щоб забезпечувати можливість волонтерського служіння для релігійних єврейських дівчат, які згідно закону не повинні проходити військову службу.
У Європі з 80 років волонтерські загони широко розповсюджують екологічні проекти. В Парижі 14 вересня 1990 року на XI Всесвітній конференції Міжнародної Асоціації добровільних зусиль була прийнята Загальна декларація волонтерів.
Історія доброчинства в Україні та Росії, налічує більше ніж 100 років. На Русі завжди були люди, які безкоштовно давали допомогу хворим та нужденним.
В Україні поняття «волонтер» до 90-х XX не існувало. Людей, що займалися суспільно-корисною справою називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, меценатами.
3)Волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами: підтримка малозабеспечиних громадян, догляд за хворими, інвалідами, людьми похилого віку,постраждалим в наслідок стіхійного лиха, або екологічних та іншиих катостроф. Також волонтери можуть надавати допомогу особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів, а також проведення різноманітних заходів(пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів).
4) Реалізація державної політики у сфері волонтерської діяльності здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.
На жаль, фінансування волонтерських проектів в законодавстві України не прописано, тому волонтери займаються фандрейзингом, тобто самі знаходять альтернативні шляхи збору коштів, цими джерелами є не держава, а громадські організації та різні підприємства - меценати.
5) 19 квітня 2011 року Верховною радою України прийнято в цілому проект Закону про волонтерську діяльність, який був підписаний Президентом 11 травня 2011 року. Закон передбачає врегулювання взаємовідносин між учасниками волонтерської діяльності та визначення державної політики в сфері волонтерської діяльності.
В цілому, прийняття подібного роду законодавчого акту можна розцінювати як позитивне явище, оскільки дух цього закону відповідає усталеній практиці нормативного регулювання волонтерської діяльності в більшості країн світу.
Зроблені зміни в законодавстві Україні потребують подальшої доробки, усунення протиріч, що повинно сприяти розвитку та популяризації волонтерського руху в Україні.
6) Волонтер має право на: належні умови здійснення волонтерської діяльності, на медичний огляд та обов'язкове страхування відповідно до Закону України "Про страхування". також має право на зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності. Не меньш важливим правом є відшкодування витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги, а також інші права, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності та законодавством.
Волонтер зобов'язаний: сумлінно та своєчасно виконувати свої обов'язки, не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на репутацію волонтера, дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом, відшкодовувати прямі збитки, завдані ним, у разі одностороннього розірвання ним договору про провадження волонтерської діяльності, якщо інше не передбачено договором, та якщо, була заподіяна моральна чі матеріальна шкода, забов'язан ії відшкодовувати.
7) На сьогоднішній день можна виділити такі способи вдосконалення волонтерської діяльності :
- залучення волонтернів. Його найкраще проводити самим волонтерам. Для підбору волонтера можна використати ріні методи, включаючі:
Все вищеперелічене підводить до одного єдиного висновку- для того
щоб волонтерство війшло докорінно в суспільне життя в Україні, потрібно зробити цю справу популярною, розвивати ії, пропагандувати доброчинність та безкорисливу допомогу людям, залучати як можна більше молоді в цю справу.
Перелік посилань
Информация о работе Організаційно-нормативні правові засади волонтерства в Україні