Організаційно-нормативні правові засади волонтерства в Україні

Так, стаття 1 вищевказаного  Закону передбачає, що волонтерська діяльність - добровільна, безкорислива, соціально  спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської  допомоги. Волонтерську допомогу закон визначає як роботи і послуги, безкоштовно вироблені або надаються волонтерами та волонтерськими організаціями. Поняття волонтерської організації визначається у статті 5 Закону - юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і яке отримало статус волонтерської організації відповідно до вимог цього Закону. Відповідно до статті 7 Закону, волонтер - фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку і яке здійснює волонтерську діяльність на добровільній і безоплатній основі.

Таким чином, на підставі вищенаведених визначень, на жаль, неможливо  визначити зміст основних понять у сфері волонтерської діяльності. Вміщені в Законі дефініції одних  понять посилаються на визначення інших, а останні, в свою чергу, відсилають до змісту перше, що повністю позбавляє сенсу закріплювати дані поняття на законодавчому рівні, оскільки так і не дається відповідь на питання «що ж таке волонтерська діяльність».

У той же час, відповідно до визначення поняття «волонтер», таким може вважатися тільки фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, тоді як п. 2 ст. 7 Закону встановлює, що волонтерами можуть бути громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території Україні з письмової згоди одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Таким чином, хоча Законом і дозволяється здійснення волонтерської діяльності особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, але під визначення поняття «волонтер», що міститься в ньому, вони не потрапляють. Крім того, введення вікового обмеження осіб, які мають право займатися волонтерською діяльністю, не відповідає положенням Загальної декларації добровольчества 2001 року, а також Декларації Організації Об'єднаних Націй «Ми, Народи» 2000 року, які визнають права кожної людини на волонтерську діяльність - жінки, чоловіки, дитини - на відкрите, вільне і добровільне служіння суспільству, незалежно від своїх культурних і етнічних особливостей, релігії, віку, статі, фізичного, соціального та матеріального становища.

В ст. 9 Закону встановлено, що волонтерська допомога надається  волонтерами тільки за дорученням та на підставі договору про здійснення волонтерської діяльності, укладеного з волонтерської організацією. Таким  чином, волонтери позбавлені права надавати допомогу самостійно, обмежується їхнє право самостійно визначати напрями і форми допомоги, оскільки вона виявляється за дорученням волонтерської організації в рамках укладеного між ними договору. Дане введене обмеження прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 2 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», яка передбачає право фізичних осіб займатися благодійністю (і волонтерською діяльністю як формою благодійності) як самостійно, так і разом з відповідними організаціями [12].

Законодавча підтримка волонтерської діяльності потребує внесення змін до законів про громадські та благодійні організації та прийняття державної програми про конкретну підтримку волонтерства, що особливо актуально для України у зв’язку з наближенням ЄВРО-2012 – подібні заходи, як показує досвід Олімпіади в Пекіні 2008 року, стають успішними завдяки добре організованій участі численних волонтерів.

Можна зробити висновок, що зроблені зміни в законодавстві  Україні, потребують подальшої доробки, усунення протиріч, що повинно сприяти розвитку та популяризації волонтерського руху в Україні [23].

 

2.3. Правові основи діяльності волонтерства в Україні

 

Волонтер - фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного  віку і здійснює волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі. Волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Волонтери надають волонтерську допомогу на підставі договору про  провадження волонтерської діяльності, укладеного з волонтерською організацією.

Волонтерськими організаціями можуть видаватися посвідчення волонтера.

Волонтерська організація - юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської  згідно з вимогами Закону.

Волонтерська організація  забезпечує залучення волонтерів для надання ними волонтерської допомоги шляхом укладання з ними договорів про провадження волонтерської діяльності.

Волонтерська організація  має право:

- провадити волонтерську  та іншу неприбуткову діяльність;

- залучати волонтерів  для здійснення волонтерської діяльності;

- отримувати кошти  та інше майно для здійснення  волонтерської діяльності;

- використовувати у  своєму найменуванні та волонтерській  діяльності слова "волонтерська  організація";

- самостійно визначати  напрями здійснення волонтерської  діяльності;

- набувати інші права,  передбачені законом.

Волонтерська організація  зобов'язана:

- забезпечувати волонтерам  безпечні та належні для життя  і здоров'я умови надання волонтерської  допомоги;

- здійснювати підготовку  волонтерів (за необхідності);

- відшкодовувати прямі збитки, завдані волонтерською організацією в разі одностороннього розірвання нею договору про надання волонтерської допомоги, якщо інше не передбачено договором;

- відшкодовувати моральну  та майнову шкоду, що спричинена  внаслідок здійснення нею волонтерської діяльності, відповідно до закону;

- відшкодовувати волонтерам  витрати, пов'язані з наданням  ними волонтерської допомоги, передбачені  статтею 11 цього Закону;

- страхувати волонтерів  відповідно до Закону України  "Про страхування";

- дотримуватися правового  режиму інформації з обмеженим  доступом;

- забезпечувати вільний  доступ до інформації, що стосується  здійснення нею волонтерської  діяльності.

Надання юридичній особі  статусу волонтерської організації  здійснюється центральним органом  виконавчої влади у сфері волонтерської  діяльності на підставі письмової заяви від імені цієї юридичної особи.

Волонтер має право  на:

- належні умови здійснення  волонтерської діяльності, зокрема,  отримання повної та достовірної  інформації про порядок та  умови здійснення волонтерської  діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням;

- забезпечення проведення  вакцинації, медичного огляду та  інших лікувально-профілактичних  заходів, безпосередньо пов'язаних  з наданням волонтерської допомоги;

- обов'язкове страхування  відповідно до Закону України "Про страхування";

- зарахування часу  здійснення волонтерської діяльності  до навчально-виробничої практики  в разі її здійснення за  напрямом, що відповідає отримуваній  спеціальності;

- відшкодування витрат, пов'язаних з наданням волонтерської  допомоги, передбачених статтею 11 Закону (Відповідно до цієї статті  Закону волонтерам для провадження волонтерської діяльності за рахунок коштів волонтерських організацій відшкодовуються витрати на відрядження на території України та за кордон у межах норм відшкодування витрат на відрядження, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Волонтеру відшкодовуються  підтверджені документами:

- витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до  місця здійснення волонтерської  діяльності;

- витрати на харчування, коли волонтерська діяльність  триває більше 4 годин на добу;

- витрати на проживання  у разі відрядження волонтера  до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше 8 годин;

- витрати на поштові  та телефонні послуги, якщо  волонтер здійснює волонтерську  діяльність поза межами місцезнаходження  волонтерської організації;

- витрати на проведення  медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги.)

- інші права, передбачені  договором про провадження волонтерської  діяльності та законодавством.

Волонтер зобов'язаний:

- сумлінно та своєчасно виконувати обов'язки, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності;

- у випадках, визначених  законодавством, проходити медичний  огляд та надавати довідку  про стан здоров'я;

- у разі необхідності  проходити подальшу підготовку (перепідготовку);

- не допускати дій  і вчинків, які можуть негативно  вплинути на репутацію волонтера;

- дотримуватися правового  режиму інформації з обмеженим  доступом;

- відшкодовувати прямі  збитки, завдані ним, у разі  одностороннього розірвання ним  договору про провадження волонтерської діяльності, якщо інше не передбачено договором;

- відшкодовувати моральну  та майнову шкоду, заподіяну  внаслідок здійснення ним волонтерської  діяльності, відповідно до закону.

Як ми бачемо, правова основа дуже широка і зачіпає інтереси обох сторін - як волонтера так і подопічних. Згідно з документом, держава в особі її органів та посадових осіб підтримує громадську ініціативу щодо здійснення волонтерської діяльності, гарантує і забезпечує захист передбачених Конституцією та законами прав, свобод і законних інтересів волонтерів, волонтерських організацій та отримувачів волонтерської допомоги. Але ці фактори не як не допомогають збільшити кількість волонтерів в нашій країні.[20].

 

2.4 Способи вдосконалення волонтерської діяльності в Україні

 

Розвиток волонтерського руху є одним з пріоритетів  соціальної політики України, але тільки підтримки держави мало. Необхідно  партнерство влади, бізнесу і  недержавних об'єднань і асоціацій[8].

В Україні волонтерській  рух стрімко пошірюється. Зростає кількість громадський об `єднань и організацій, діяльність якіх спрямована на надання соціальної допомоги різнім верствам населення.

Сьогодні маємо такі центри волонтерського руху в Україні:

• Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського руху при Міністерстві праці і соціальної політики;
• Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”;
• Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”;
• Український державний центр соціальних служб для молоді;
• Волонтерський центр “Пенсіонер”, ради організації ветеранів війни;
• Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну [11, 5-7].

Варто також зазначити, що не лише громадські організації, а  й держава теж намагається  розвивати волонтерських рух  в Україні. Про це свідчить діяльність ЦССМ (центр соціальних служб для молоді), де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські служби при ЦССМ поступово стали одним із напрямків державної молодіжної політики.

Доречно зазначити що на сьогодні існує, наприклад, в м. Києві, принаймні три фактори, які уможливлюють запровадження волонтерства в суспільне життя: наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержавні громадські організації; наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати; існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора, які поступово впроваджуються методом тренінгових занять для підготовки тренерів.

Ще одним спобом удосконалення волонтерскої діяльності є залучення волонтернів. Його найкраще проводити самим волонтерам. Для підбору волонтера можна використати ріні методи, включаючі:

• опитування друзів і колег;
• оголошення на радіо, телебаченні, місцевих ЗМІ;
• розповсюдження буклетів, листівок або плакатів організації;
• презентація перед повною аудіторією;
• участь в зборах обраних груп [9].

Розвиток волонтерського руху в Україні базується на таких  завданнях як:

Перше – підвищення рівня визнання. Уряди держав та місцева влада мають бути впевнені щодо механізмів залучення волонтерів до проведення консультацій і вивчення питання з метою визначення якісного внеску всього сектора волонтерів у національне процвітання та розвиток. Вирішення питань повинно ґрунтуватися на кращому досвіді роботи малих груп, місцевих громад, національних неурядових організацій, а також на результатах міжнародної діяльності волонтерів.