Організаційно-нормативні правові засади волонтерства в Україні

ЗМІСТ

 

 

Вступ

Розділ 1. Організаційно-нормативні правові засади волонтерства в Україні.................................................................................................................5

1.1. Операціоналізація поняття «волонтерство»..............................................5

1.2. Історичний розвиток волонтерського руху................................................7

1.3. Волонтерська діяльність  та основні засади ії провадження...................11

Розділ 2. Нормативно-правове законодавство у сфері волонтерської діяльності...........................................................................................................15

2.1. Реалізація державної політики у сфері волонтерської діяльності..........15

2.2. Закон України «Про волонтерську діяльність»........................................16

2.3. Правові основи діяльності волонтерства в Україні..................................19

2.4.Способи вдосконалення волонтерської діяльності в Україні...................23   

Висновки………………………………………………………………………..27

Перелік посилань…............................................................................................33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства - прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

Система соціального  захисту в Україні в сучасних умовах постійно потребує до себе уваги  з боку держави та суспільства. Зміни  в України в останні роки призвели до сильного погіршення населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед нами як ніколи. Але ефективна робота установ соціального захисту неможлива без висококваліфікованих працівників, які досконало володіють усіма необхідними професійними навичками та вміннями.

Одним із таких напрямків  соціальної допомоги є участь добровольців у здійснені цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами - волонтерська робота. Волонтерство -  це неоплачувана, свідомо, добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером.

Волонтери важливі для  кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи  цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.

Волонтерська діяльність в Україні, хоча і нестала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище  та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб. В загалі ж, волонтерство, як можна бачити, є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери - першопрохідці, які вказують шлях до просування.

В сучасних умовах все  глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми мають неухильно розвязуватись, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; Вона стає завданням першочергової ваги у здійсненні нової політики країни. Формування великого руху добровольців - є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.

Об’єктом  роботи є волонтерський рух в Україні.

Предметом дослідження – нормативно правове регулювання волонтерської діяльності в Україні.

Метою роботи є проаналізувати нормативно-правовий регламент в Україні стосовно волонтерської діяльності, з’єднати в єдине всю нормативно-правову базу волонтерського руху в Україні.

Завдання дослідження:

• операціоналізація поняття «волонтерство» ;
• визначити історичний розвиток волонтерського руху ;
• дослідити волонтерську діяльність та основні засади ії провадження;
• дослідити реалізацію державної політики у сфері волонтерської діяльності ;
• проаналізувати Закон України « Про волонтерську діяльність» ;
• визначити правові основи діяльності волонтерства в Україні ;
• знайти способи вдосконалення волонтерської діяльності в Україні ;

Актуальність  роботи полягає у тому, що не існує повної нормативно-правової  характеристики волонтерського руху в Україні.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-НОРМАТИВНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ВОЛОНТЕРСТВА  В УКРАЇНІ

 

1.1.Операціоналізація  поняття «волонтерство»

 

Широко відомо, що поняття «волонтер» і « волонтерство» походять від фр. Volontair - добровільний, а воно у свою чергу від лат. Voluntarius, voluntas - добра воля, і рівнозначні таким слав'яноязичним поняттям, як " доброволець" і «добровольчество», що розуміється як добровольча діяльність.

Від англ. «volunteer» (доброволець, йти добровільно) – це особа яка за власним бажанням допомагає іншим людям. В багатьох словниках поняття «волонтер» часто трактується як «особа, яка добровільно поступила на військову службу. Нині волонтерство майже не зв’язано з воєнною діяльністю. Воно розвивається в напрямку допомоги всім, хто ії потребує [16].

Перше видання Великої  радянської енциклопедії в статті «Добровольці» також підкреслювало військовий аспект терміну : «Добровольці - особи, що добровільно поступають на військову службу».

В Малій радянській енциклопедії давалася розшифровка поняття «волонтер»: «Людина, що поступила на воєнну службу за власним бажанням, доброволець». Крім того, це видання помістило статтю «Добровольчество», де відзначалося, що це «один із способів комлектування і поповнення озброєних сил, заснований на залученні у війська добровольців» [5].

На сьогоднішній день волонтерство прийняло зовсім інше значення.

Волонтер - це будь-яка фізична особа, у тому числі іноземні громадяни і особи без громадянства, які вносять свій внесок у розвиток волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність, ґрунтуючись на принципах волонтерської діяльності.

Волонтер - це людина, яка, працюючи безоплатно, прагне внести свій вклад в реалізацію соціально  значимих проектів.

Волонтерська діяльність - це широке коло діяльності, включаючи традиційні форми взаємодопомоги і самодопомоги, офіційне надання послуг і інші форми цивільної участі, яка здійснюється добровільно на благо широкої громадськості, причому грошова винагорода не є головним мотивом.

Простіше кажучи, волонтерська праця не оплачується, як це прийнято розуміти в нашому суспільстві. Та і  розраховувати на те, що хтось платитиме  людині, що не має знань і навичок, м'яко кажучи, нерозумно. Але це не означає, що волонтер працює абсолютно безкоштовно. При тому, можуть витрачати на цю діяльність від шести годин в тиждень. Волонтери - не лише альтруїсти, вони працюють заради набуття досвіду, спеціальних навичок і знань, встановлення особистих контактів. Часто волонтерська діяльність - це прямий шлях до оплачуваної роботи, тут завжди є можливість проявити і зарекомендувати себе з кращого боку, спробувати себе в різних сферах діяльності і визначитися з вибором життєвого шляху [4].

Сучасний вплив волонтерської  діяльності на розвиток суспільство є безумовно важливим. Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорисливо, у більшості випадків анонімно, виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину свого вільного часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати в грошовому еквіваленті, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, отримання нових знань та навиків, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь [1].

 

1.2.Історичний розвиток волонтерського руху

 

Історія людства не пам'ятає такого суспільства, якому були б  чужі ідеї добровільної і безкорисливої  допомоги. Добровільна допомога, що робиться людиною або групою людей  суспільству в цілому або окремим людям, ґрунтована на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства і не переслідує цілей витягання прибутку, отримання оплати або кар'єрного зростання [17].

Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859 рік. Саме тоді французький  письменник-журналіст Анрі Дюман, вражений кривавими картинами битви при Сольфоріно запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюманом, керуються сьогодні волонтерські у всьому світі.

До XIX ст. Волонтерство сприймалось, як військова справа, а волонтери  – романтичні юнаки, які прагнули за покликом серця піти в бій за чужу незалежність і обов’язково  далеку екзотичну країну.

З XIX ст. волонтерство набуває соціального змісту і визначається як добровільна вмотивована, неоплачувана діяльність у вільний від основної роботи час, спрямована на допомогу інших.

В країнах Західної Європи і США волонтерський рух почав  активно розвиватися в XIX ст., як рух „дружніх візитерів”, сестер милосердя, самаритян, місіонерів і т.д.

Волонтерами були, як правило, приватні особи, громадські діячі (Д. Адамс, М. Річмонд, А. Соломон), релігійні діячі (пастор С. Барнетт, Ч. Вара). В 20-ті XX ст. з’являються перші міжнародні робочі табори добровольців, європейські служби добровільної праці [2].

Тільки у ХХ столітті, на європейському континенті добровольчество  стало придбавати риси загального соціального  феномену [17].

 Молоді люди - французи і німці, зустрілися і дійшли чудової думки, що стала згодом гаслом волонтерського руху : "Краще працювати разом, чим воювати один проти одного". У 1920 році у Франції біля Вердена був здійснений перший проект волонтерського табору за участю німецької і французької молоді, у рамках якого волонтери відновлювали зруйновані першою світовою війною ферми. Грошей за свою роботу волонтери не отримували, але справно забезпечувалися зацікавленою стороною проживанням, живленням і медичним страхуванням - цей принцип організації волонтерської праці зберігся і до цього дня. Ідея рознеслася по усій планеті. У 60-х роках виникають десятки волонтерських програм з миротворчою місією подружити Східну і Західну Європи. Екологічні проекти отримали широке поширення з 80-х років XX століття [24].

Розквіт волонтерського руху в США  припадає на 30-ті роки, в цей час  в ньому приймало участь близько 3-х мільйонів молоді. Президентом  Ф. Рузвельтом була створена волонтерська організація Civilian Conservation Corps для зниження рівня безробіття. Наступний розквіт волонтерства в США починається з 1961 року, коли Президент Кеннеді створив організацію  «Служба миру» [2].

Так само два невеликі підйоми у  волонтерові були в 70-і роки. Другий підйом був пов'язаний з відродженням президентом Картером Civilian Conservation Corps. Але у той час до руху приєдналися тільки 20 тисяч чоловік. 80-і роки супроводжувалися занепадом діяльності волонтерів, оскільки президент Рейган не підтримав відродження організації «Civilian Conservation Corps». І тільки декілька міст і штатів продовжували діяти на місцевому рівні. Тільки 8 тисяч молодих людей брало участь в русі в ті роки. Волонтерський рух при президентові Клінтоні, починаючи з 1993 року, досяг найбільших розмірів. Він сприяв виділенню 1,5 мільйона доларів США на 3 роки діяльності організації. Конгрес виділив тільки частину цієї суми, але, незважаючи на це, ряди волонтерів поповнилися(до 1996 року їх стало 35 тисяч). Одна з особливостей клинтоновскої програми - те, що він ініціював участь молоді в молодіжних службах як до їх навчання у Вищих навчальних закладах, так і після їх закінчення [24].

У 1970 році в Ізраїлі була створена національна цивільна служба для  того, щоб забезпечувати можливість волонтерського служіння для релігійних єврейських дівчат, які згідно закону не повинні проходити військову службу.

У Європі з 80 років волонтерські загони широко розповсюджують екологічні проекти.

В Парижі 14 вересня 1990 року на XI Всесвітній конференції Міжнародної  Асоціації добровільних зусиль була прийнята Загальна декларація волонтерів. В ній визначають цілі, значення, принципи руху. Декларація написана відповідно до Загальної Декларації Прав Людини 1948 р. і Міжнародної Конвенції про Права Дитини 1989 року і виходить з принципу, що «будь-яка особа має право вільного об'єднання в мирні асоціації». Для подальшого розвитку волонтерського руху в 1994 році була прийнята програма «Зміните все до кращого. Загальна стратегія волонтерської діяльності». Ця програма, що фінансується з державного бюджету, була розроблена для організацій державного, добровольчого і бізнес - секторів і розглядає волонтерський рух як дуже важливий елемент розвитку демократії, за допомогою якого громадяни беруть на себе відповідальність за співтовариство. Головною вимогою програми є залучення маргінальних груп, таких як представники національних меншин, інваліди, пенсіонери. Особлива увага приділяється також інтеграції волонтерської роботи в систему освіти і створенню можливостей участі в ній для молоді. Сьогодні волонтерські організації існують у 80 країнах [14, 23].