МIНIСТЕРСТВО ОСВIТІ І НАУКИ УКРАЇНІ 

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНІЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра філософії і психології

 
 
 

                                                                      До захисту допустити

                                                                           Керівник роботи

                                                                      ___________________

                                                                                     ^{(пiдпис)}

                                                                      ___________________

                                                                                       ^(дата) 
 
 
 

на тему  « Лідерство в групах (колективах) та його реалізація в діяльності економіста»

           
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк 2009 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст 

Вступ.....................................................................................................................3

1. Основи лідерства............................................................5

   1.1. Поняття і зміст лідерства.............................................6

   1.2 Функції  і обов'язки лідера..........................................6

   1.3Стилі лідерства..........................................................10

2.Лідерство в нову епоху. Суперлідерство...........................16

   2.1.Якості, необхідні лідерові в майбутньому…….…………17

   2.2Лідер в інформаційній епосі…………………………………21

3.Висновок………………………………………………………….....24

Література……………………………………………………..………26

 

Вступ 
 

       У наш час можна знайти немало організацій, що живуть по паперовому плану, за інерцією, без «вогника». На перший погляд вони чітко слідують інструкції і порушень не спостерігається. Проте, якщо знайдеться людина або команда однодумців, здатних виявити суть і сенс у вимерлій системі, вдихнути нове життя в процеси роботи, організація може вийти на принципово новий рівень якості і продуктивності роботи. Такими людьми є лідери.

     Лідер – (англ.leader- to lead вести, керувати) особа, за якою решта всіх членів групи визнає право брати на себе найбільш відповідальні рішення, інтереси, що зачіпають їх, і визначальний напрям і характер діяльності групи. Член групи, що займає провідне положення відносно напряму, контролю і зміни діяльності інших членів групи по досягненню групових цілей. У різних джерелах лідер визначається як людина, мисляча глобальними категоріями, передбачає потенційні можливості, створює загальне бачення майбутнього. Він цінує в людях відмінності, делегує їм повноваження, відчуття партнерства, вітає зміни. Демонструє лідер і знання технологій, розвиває командний підхід до роботи, демонструє особисті досягнення. Може діяти відповідно до проголошених цінностей, проте може і міняти ці цінності, якщо того вимагає ситуація.

     Лідерство- здатність впливати на індивідуумів і групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей. Влада – не завжди лідерство. Зате зворотне, як правило, вірно завжди: лідерство породжує влада і в значній мірі забезпечує її. Лідерство не потребує застосування сили, хоча і має її. Саме лідер покликаний сформулювати таку ідею або систему ідей, яку готові прийняти ті, хто шукає пояснень. Управлінець повинен бути сильним, бо керівник не може бути слабким за визначенням.

     За  останні роки в теорії і  практиці роботи економіста співвідношення  ефективності управління і лідерства є одним з самих ключових. Лідерство - найважливіший компонент якісного керівництва. Воно зустрічається скрізь, де є стійке об'єднання людей.  При переході до ринку відбувається відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи адміністративної                                                                     дії, практично необмеженої виконавчої влади до ринкових взаємин, що базуються на економічних методах. Стає необхідним принципово новий підхід до пріоритетів. Головне у середині організації - працівники, а за її межами - споживачі продукції.

     Сучасна  концепція розвитку виробництва  полягає в тому, що максимальна  продуктивність, якість і конкурентоспроможність  можуть бути досягнуті тільки  за участю кожного співробітника  у вдосконаленні виробничого процесу спочатку на своєму місці, а надалі на підприємстві в цілому. Залучення персоналу до процесу поліпшення якості результатів роботи створює творчу обстановку і є могутнім мотивом персоналу до праці, що дозволяє кожному співробітникові максимально реалізувати свій досвід і внутрішній потенціал.

     Людей,  що мають владу в організації, можна розділити на 3 категорії: формальний керівник, неформальний лідер і формальний лідер. Останній має повний набір інструментів впливу і, як наслідок, більший шанс на успіх. Аналіз природи лідерства показує, що воно виникає з певних потреб людей і їх об'єднань, які і покликані задовольнити лідери. Лідер володіє такими якостями як гнучкий і гострий розум, воля, цілеспрямованість, організаторські здібності, компетентність і доскональне знання своєї справи, ділова хватка, харизма, уміння зрозуміти особливості психології людей. 

     
 

     Мета і завдання роботи - вивчити поняття, суть і функції лідерства, провести аналіз взаємин між керівником і підлеглими. Спробувати визначити зовнішність лідера в майбутньому.                                                                                                                    

     Об'єкт дослідження - розгляд управлінських взаємин, їх суть і особливості.

     Предмет дослідження – причини виникнення лідерства, вивчення стилів лідерства і застосування їх в різних ситуація.  

     Методологічна основа дослідження – досягнення вітчизняної і зарубіжної науки в дослідженні особливостей лідерства. В ході роботи пропрацювала загальна і спеціальна література, міжнародна практика.

     Структура курсової роботи. Курсова робота складається з введення(2 стор.), основного тексту (20стор.), виводу і списку літератури. 
 
 
 
 
 

1.Основи  лідерства.

1.1.Поняття  і зміст лідерства. 
 

     Практика  показує, що жоден чинник не  забезпечує велику вигоду і  користь для організації, ніж ефективне лідерство. Лідери потрібні для визначення цілей і завдань організації, забезпечення міжособових контактів з підлеглими і вибору оптимальних, ефективних шляхів вирішення тих або інших завдань. Для справжнього лідера вираз «вирішити проблему» не існує, оскільки для нього є поставлені завдання, які треба вирішити. Він розуміє, що завдання треба вирішувати у міру їх надходження і відразу, інакше вони повернуться з подвоєною силою. Вірогідність, що організація з наявністю лідера досягне великих висот швидше, ніж організація, що не має лідера, очевидна і зрозуміла без слів і доводів.

      Лідер – член організації,  що володіє високим особистим  статусом, робить сильний вплив на думку і поведінку людей, що оточують його, членів якого-небудь об'єднання, організації і виконуючий комплекс функцій. Лідер шукає добровільної участі підлеглих в діяльності по досягненню організаційних цілей. Він робить на людей вплив і направляє, координує їх активність в потрібне русло з їх згоди і доброї волі. В першу чергу лідер уміє ставити перед самим собою цілі і досягати їх. Уміє визначати першорядні речі. Так, дослідник Арктики Шмідт вмудрився в 14 років визначити свої життєві цілі. Він написав їх, а коли підрахував, скільки часу необхідно для здійснення цих самих цілей, то опинилося близько 240 років. Він розумів, що всі цілі здійснити фізично неможливо, і викреслив другорядні. Те, що залишилося, Шмідт знову підрахував, і виявилось, що на їх реалізацію йому потрібно близько 120 років. Але це залишилися тільки найважливіші цілі, і він нічого викреслити не міг. Він помер в 64 роки і на той час здійснив практично всі свої цілі. Він просто здогадався поставити їх в юності. Адже мета – це могутній стимул нашого руху вперед.

     Феномен  лідерства корениться в самій  природі людини. Подібні явища  спостерігаються в середовищі  тварин, ведучих стадних, колективний  спосіб життя. Тут завжди виділяється  найбільш сильна, достатньо розумна, наполеглива і рішуча особина – ватажок, керівник стадом(зграєю) відповідно до                                                                                          його неписаних законів, які диктуються взаєминами з середовищем і є біологічно запрограмованими. Саме лідер покликаний задовольнити певні потреби людей і їх об'єднання.

     Лідерство  грунтується на потребі самоорганізації,  впорядкуванні окремих елементів  системи в цілях забезпечення  її життєвої і функціональної  здатності. Лідерство є невід'ємним і незамінним компонентом. Його можна замінити чіткою системою контролю, покарань і заохочень, але це малоефективно. Немає лідерства – жорсткіше контроль, більше часу йде на постановку завдань, гірше клімат в колективі. Відбувається втрата тимчасових і людських ресурсів. Як наслідок текучість кадрів, фінансові втрати, зниження ефективності компанії. З цього можна зробити висновок, що лідерство служить ключем до хорошої організації і конкурентоспроможності в глобальному масштабі. 
 
 

1.2 Функції і обов'язки лідера. 
 
 

     Успіх  лідера залежить як від загальних  цілей, так і від його особистих  якостей. Він можливий при здійсненні  ряду функцій. Перерахую деякі  з них.

     1.Лідер як адміністратор. Найбільш очевидною для лідера є роль верховного координатора діяльності групи. У круг його відповідальності незмінно входить функція спостереження за виконання. Суть адміністративної функції полягає в розпорядженні роботи іншим членам групи.

     2.Лідер як планувальник. Він часто приймає обов'язки розробника методів і засобів, за допомогою яких група досягає цілей. Ця функція включає як визначення безпосередніх кроків, так і розробку довгострокових планів діяльності.

     3.Лідер як політик. Встановлення мети і основної лінії поведінки групи. Групові цілі і методи їх досягнення мають три джерела:

- вказівки зверху, отримувані групою від керівника  відповідно до субординації;

- вказівка знизу,  тобто вирішення самої групи.  Хоча цілі і засоби визначені  знизу, лідер, проте, несе відповідальність  за їх реалізацію, оскільки він також залучений у вироблення цих цілей ;                                                                                 

- вказівки самого  лідера. Таким чином, незалежно  від джерела, визначення групових  цілей і методів їх досягнення  є обов'язковою функцією лідера.

     4.Лідер як експерт. Майже у всіх випадках, коли члени групи залежать від людини, технічні знання і кваліфікація якої необхідні для здійснення групових цілей, навколо цієї особи відбувається поляризація влади, яку він може використовувати для зміцнення своєї ролі лідера.

     5.Лідер як представник групи в зовнішньому середовищі. Лідер є офіційною особою групи, виступаючою в зовнішньому середовищі від імені всіх. Він ототожнює собою всіх членів групи, їх колективний розум, волю і так далі Він трансформує інформацію, витікаючу від групи і отримувану для групи. Лідер як регулятор відносин усередині групи здійснюється через комунікативну мережу, яка може мати різний вигляд. У деяких групах вся інформація проходить через лідера. Іноді існують в групі наближені до лідера особи, які замикають на собі цю мережу. Існує тип груп, де лідер є і одним зі всіх.

     6.Лідер як джерело заохочень і покарань. Цю функцію лідер застосовує для контролю над діяльністю учасників групи. Вона пред'являє високі вимоги до особових якостей лідера. У руках лідера опиняється засіб, завдяки якому він може зменшити або підтримати тенденцію до фракціонізму усередині групи, залежно від того, які його особисті плани.