Дослідження впливу сімейних відносин на розвиток особистості підлітка

 

2.6 Самостійність як компонент  становлення психічного здоров’я  підлітків

    Одним із загальних чинників позитивного спілкування між дітьми і батьками ми  рахуємо  і суб’єктивну активність особи, представлену у вигляді самостійності – якості, поза сумнівом, необхідної для розвитку особи дитяти. Вважається, що самостійність, виступаючи як особовий чинник, може детермінувати позитивні взаємини дітей і батьків. [11, с. 356] Виховання самостійності – невід’ємна вимога сьогоднішньої реальності, і передбачаюче формування цілеспрямованості, незалежності, незалежності, широти поглядів, мислення, гнучкості розуму і вчинків, заповзятливості і тверезого аналізу явища, що відбувається в житті, і ситуації.

    Особовий розвиток дитини починається з народження і завершується після закінчення школи придбанням социально-психологической самостійності і незалежності, а також відчуття внутрішньої волі, характерного для високорозвиненої особи. У дитинстві складаються основні мотиваційні, інструментальні і стильові риси особи. Перші відносяться до тих цілей і завдань, які він перед собою ставить, до його основних потреб і мотивів поведінки. Інструментальні риси включають засоби досягнення відповідних цілей, що віддаються перевага людиною, задоволення актуальних потреб, а стильові стосуються темпераменту, характеру, способів поведінки, манер.

    У міру зростання дитини, услід за тим, як рвуться його первинні фізіологічні і соціально-психологічні зв’язки з матір’ю, з іншими замінюючими і доповнюючими її в дитинстві людьми у дитини розвивається прагнення до особової незалежності і персональної свободи. Послідовні кроки реалізації цього життєво важливого прагнення такі: фізична незалежність (відділення дитяти від організму матері); фізіологічна незалежність (поява здатності самостійна задовольняти свої органічні потреби); психологічна незалежність – свобода, що розуміється як здатність людини думати і поступати сповна самостійно, згідно внутрішньо прийнятим принципам власної автономної моралі. Самостійність одна з провідних якостей особи, що виражається в умінні поставити мету, наполегливо добиватися її виконання власними силами, відповідальності, діяти при цьому свідомо і ініціативно не лише в знайомій обстановці, але і в нових умовах, що вимагають ухвалення нестандартних рішень.

    Самостійність   розглянута   і   вивчена   в   працях   В. Д. Іванова, С. Теплюк, Т. А. Маркова.

    Теплюк С. відзначає роль батьків в розвитку самостійності дітей. Батьки повинні цілеспрямовано її розвивати, не залишаючи її на потім. При цьому батьки повинні пам’ятати, що при розвитку самостійності з кожним разом об’єм самостійних дій дитяти збільшується, а допомога дорослого скорочується. Показником самостійності дитяти є результативність його дій. Цей показник не можна підмінити контролем дорослого. Контроль незмінно передбачає слухняність, а міцний союз цих двох понять може розвинути безвілля, безвідповідальність, лінощі, інфантилізм. Самостійність – це податок до внутрішньої свободи, до свободи вибору дій, вчинків, думок, в ній витоки відповідальності, упевненості в своїх власних силах, витоки творчості, відчуття власної гідності.

    В. Д. Іванов в своїй роботі вказує, що самостійність не може бути абсолютною, оскільки жити в суспільстві (у сім’ї) і бути вільним, незалежним від суспільства не можна. Всі залежать один від одного: і окремі люди, і групи людей, і людські обов’язки. Тому слід мати на увазі достатній рівень самостійності. Також Іванов розглядає самостійність в нерозривному зв'язку з самодіяльністю і самоврядністю. Необхідними компонентами достатної самостійності Іванов виділяє:

    1) уміння реагувати на критику, уміння її приймати;

    2) відповідальність, тобто необхідність і обов’язок відповідати за свої дії; відповідальність неможлива без адекватної самооцінки. Передумовою відповідальності є свобода вибору;

    3) дисципліна.

    Вона має два плани – зовнішній і внутрішній. Зовнішня дисципліна характеризується слухняністю і старанністю. Внутрішній план передбачає глибший рівень дисципліни, коли окрім чіткого виконання обов’язків привноситься творчість в осмисленій діяльності. Саме цей вигляд дисципліни характерний для самостійності.

    В процесі життєдіяльності особа дитяти піддається постійному управлінню з боку дорослих, зовнішнього середовища, найближчого мікросоціуму. Поступово у нього закладається самоорганізуючий початок, що, на наш погляд, виражається в самостійності, активності, гармонізації взаємин між членами колективу, самої сім’ї.

    З вищезгаданого можна зробити наступне висновки. Орієнтація батьків в сім’ї на підтримку самостійності, автономності своїх дітей найбільш послідовно пов’язана з наявністю адекватної самооцінки, вищим рівнем саморегуляції поведінки і відсутністю симптомів дезадаптації в інших соціальних інститутах. І, що найважливіше, в сім’ї, така орієнтація батьків гармонізує взаємовідношення дітей.

 

Розділ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

3.1 Організація  та проведення дослідження

    Проведення дослідження по вивченню характера взаємовідносин в сім’ї проводилася за допомогою наступних методів:

    - бесіда з батьками і дітьми;

    - спостереження;

    - анкетування.

    Дослідження проводилося в смт. Свеса в спеціалізованій школі № 2. Було проаналізовано особливості батьківських відносин в 10 сім’ях учнів 8 – А класу.

    Першим  методом дослідження сімей була бесіда.

    Мета бесіди: встановити контакт з сім’єю; отримати основні дані про сім’ю (склад: повна, формально повна, неповна; кількість дітей, їх вік). Отримані дані оформили у вигляді таблиці (додаток 1).

    Загальний аналіз даних виглядає таким чином:

    1. 90% з 10 сімей має повний склад.

    10% (1 сім’я – 06) формально повна. У цій сім’ї батько не бере участі у вихованні дітей із-за частих роз’їздів.

    2. По кількості дітей:

    10% (04) має 3 дітей.

    40% (02, 05, 06, 08) – 2 дітей.

    50% (01, 03 07, 09, 10) – 1 дитина.

    З метою виявлення взаємовідносин між підлітками і батьками, що проявляються в побуті, проводився тест «Яка атмосфера панує в твоїй сім’ї?»

    Як критерії позитивних взаємин в сім’ї ми виділили наступні чинники:

    1 – доброта, 2 – згода, 3 – теплота, 4 – готовність прийти на допомогу, 5 – співпраця.

    Для виявлення критерію негативного відношення в сім’ї, визначили наступні ознаки:

    1 – незгода, 2 – байдужість, 3 – часті конфлікти, 4 – відсутність співпраці, 5 – холодність (додаток 2).

Таблиця 1. Результати тестування

Симптомокомплекси	№ сім’ї										Сума балів кожного симптомокомплекса
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Доброта	2	7	7	6	8	6	6	4	4	2	52
Згода	7	7	8	6	7	7	5	2	4	2	55
Теплота	8	8	7	8	8	8	8	6	6	3	70
Готовність прийти на допомогу	8	7	8	7	6	6	7	7	6	8	70
Співпраця	8	7	6	7	8	6	5	6	5	3	61

 

    Згідно таблиці склали гістограму симптомокомплексів (із критеріїв позитивних взаємовідносин).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Отже, в 40% сімей взаємини носять нестійкий характер, тобто вони можуть бути і негативними і позитивними залежно від ситуації (01, 02, 05, 07, 08, 10). В 30% сімей взаємини характеризуються як позитивні, стабільні (02, 03, 08). В 30% сімей взаємовідношення негативні (03).

    По гістограмі видно, що найменші показники – це доброта і згода, тобто в сім’ях, які мають дітей підліткового віку, існують конфлікти і відсутня згода.    Виходячи з цього, можна укласти, що позиції батьків грають важливу роль в психічному благополуччі дитини.

   Для діагностики впливу на особистість підлітка сім’ї була проведена проективна методика «Моя сім’я», де визначилися наступні відносини підлітків до членів сім’ї:

    1) Любов до матері - 8,4%

    2) Дружні стосунки з батьком - 17,2%

    3) Нормальна сім'я - 21,5%

    4) Мати керує сім'єю - 8,5%

    5) Не знаходить взаєморозуміння з матір'ю - 13,2%

    6) Не вважають батьків своєю родиною - 13,2%

    7) Не поважають батьків - 4,1%

    8) Авторитет батьків - 4,1%

    9) Погані взаємини з батьком - 4,1%

    10) Близькі стосунки з бабусею - 8,5%

    11) Любов до брата - 12,8%

    12) Любов до сестри - 4,1%

   13) Відчувають себе самотніми в сім'ї - 4,1%

   14) Знаходять любов з тваринами - 12,8%

    15) Самозакоханість - 4,1%

    16) Егоцентризм - 4,1%

    17) Хоче сімейних відносин - 12,8%

    18) Впевненість у допомозі батьків - 4,1%

 

3.2 Аналіз отриманих  результатів

    Виходячи із отриманих результатів, можна сказати, що вони підтверджують дані психологічної літератури [13], яка вказує на можливі конфлікти між батьками і підлітками. Непорозуміння між дорослими і підлітками можуть виникати з боку підлітка:

    - Індивідуальні  особливості підлітка.

    Це залежить від типу темпераменту. У холерика патогенним є занадто огородження зі сторони батьків; у флегматиків лишнім буде стимулювати до активності.

    - Статеві особливості.

    Дівчата більш готові ділитися проблемами і переживаннями, ніж хлопчики. Хлопці важко переносять розлучення батьків і повторних шлюб. Для дівчат травматично сприймається смерть батьків.

    Конфлікти можуть виникати і з боку батьків:

    - неадекватний стиль виховання;

    - психологічне нездоров’я батьків;

    - неефективні форми спілкування.

    Таким чином, благо приємна атмосфера в родині, теплі, довірливі відносини, готовність прийти на допомогу, співпраця і доброта до підлітка та розвиток його автономії допоможуть уникнути емоційного неблагополуччя.

Шляхи розв’язаня проблемних і конфліктних ситуацій.

    Переважна більшість сучасних психологів вважають, що принципи і методи конструктивного дозволу конфліктів батьківсько-дитячої взаємодії полягає в опорі на демократичний стиль взаємовідносин і відмові батьків від відношення до дитини як об'єкту виховання і маніпуляцій, прийнятті самоцінности особистості дитини, визнанні права особистості навіть малої дитини на вільний вибір власної дороги розвитку.

    При цьому головним завданням батьків стає не програмування шлях розвитку дитини, а створення умов для орієнтації і відповідального, розумного вибору самою дитиною оптимального шляху розвитку і самореалізації.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

    У формуванні самосвідомості підлітків значну роль відіграє сім’я, стиль родинного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним відношенням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитини і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння підлітками основних правил і норм поведінки, виробляють їх позицію по відношенню до світу і самого собі.

    На жаль, необхідно відзначити, що сьогодні одній з проблем, що найчастіше зустрічаються, з якими стикаються психологи, є проблема порушення внутрішньосімейних взаємин. Взаємовідносини дітей і батьків складаються під впливом ряду чинників: психологічний мікроклімат в сім'ї, особисті властивості і якості самих дітей.

    1. В курсовій роботі розглянули фактори, що впливають на психічне здоров’я підлітка, стилі батьківського виховання та його вплив на формування особистості підлітка, а також педагогічні рекомендації щодо сімейного виховання. Велика увага приділяється емоційному розвитку підлітка в неповних і змішаних сім’ях.

    2. При демократичному стилі виховання діти відрізняються умінням спілкуватися, активні, мають хороший фізичний розвиток. При контролюючому стилі діти слухняні, нерішучі, неагресивні. При змішаному стилі виховання діти характеризуються як слухняні, емоційно чутливі, байдужі, мають бідну фантазію. Неправильно обраний батьками стиль виховання приводить до таких емоційних станів, як депресія, агресія, стрес та замкнутість.