Земля, як об’єкт власності та господарювання в аграрній сфері

у комплексній забудові населеного пункту, чи пов`язані з виконанням

технічних умов освоєння та забудови земельної ділянки та інше. Висновок

щодо оціночної вартості об’єкту  оцінки базується на підставі

порівняльного та причинно-наслідкового аналізу отриманих результатів

оцінки за різними методичними  підходами. Зміст звіту про проведення

оцінки має відповідати специфіці  об`єкта, що оцінюється, і включати:

 

підставу для проведення експертом  оцінки земельної ділянки;

 

мету оцінки та дату, на яку проведено  оцінку;

 

опис об`єкта оцінки;

 

план та характеристику земельної  ділянки, включаючи її фізичні та

економічні характеристики, правовий стан, особливості її місця

розташування, опис меж, характер використання та стан забудови;

 

аналіз найбільш ефективного використання земельної ділянки;

 

викладення методичних підходів та обґрунтування їх вибору для проведення

оцінки;

 

розрахунок оціночної вартості об`єкту оцінки за обраними методичними

підходами;

 

перелік основних передумов, прийнятих  у процесі оцінки;

 

висновок експерта щодо оціночної  вартості об`єкту оцінки;  експерта щодо оціночної вартості об`єкту оцінки;

 

видання сертифікату на об`єкт оцінки.

 

До звіту додаються ситуаційний  план та план земельної ділянки, інші

матеріали, які були використані  при оцінці, а також копія угоди

(спеціального дозволу) на право  проведення оцінки земель та  копія

кваліфікаційного сертифіката  експерта. Експертна грошова оцінка об`єктів

земельної власності здійснюється на договірних засадах юридичними

особами, у складі яких (у трудових відносинах з якими) перебувають

експерти з грошової оцінки земель (не менше двох осіб). До виконання

робіт з експертної оцінки земельних  ділянок залучаються юридичні особи,

що уклали з Держкомземом України угоду про здійснення робіт з грошової

оцінки земельних ділянок (в  тому числі експертної), усіх категорій  та

форм власності. Термін дії висновку експерта про вартість об`єкта оцінки

- два місяця від дати оцінки, [9, ст. 652]

 

Висновок

 

Метою моєї курсової роботи було розкриття  теми «Рентні відносини та

особливості їх прояву в сучасній економіці».

 

Отже, всі рентні відносини розподіляються між державою, земельними

власниками й тими, хто користується землею ( фермери, селянську

господарства, селянські спілки, кооперативи тощо). Методи, форма, частка

розподілу визначаються пануючими  відносинами власності в аграрному

секторі.

 

Загальнонародна власність на землю  передбачає: по-перше, відсутність

абсолютної ренти, отже збагачення земельних власників за рахунок усіх

інших споживачів сільськогосподарської  продукції; по-друге, концентрацію

диференціальної ренти І, як дару природи, в руках держави й використання

її в інтересах всього суспільства; по-третє, мінімальне вилучення

диференціальної ренти ІІ, для того, щоб господарства, які одержали її за

рахунок своїх додаткових трудових зусиль і капітальних вкладень, могли

цю ренту використати для  підвищення ефективності виробництва  й вирішення

своїх соціальних проблем.

 

Приватна власність на землю, по-перше, породжуючи монополію приватної

власності на землю, веде до утворення  абсолютної земельної ренти, тобто

до стягнення додаткового податку  на користь земельних власників  з усіх

споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю

продукцію на ринку формуються не на основі середніх (суспільно

необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна

власність на землю перешкоджає  вільному переливу капіталу. По-друге,

диференціальна рента І, потрапляючи  в приватні руки, вилучається з

суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб

(власників землі), а не суспільства  в цілому. По-третє, диференціальна

рента ІІ через механізм переукладання  орендних договорів максимально

вилучається в тих, хто її створив, на користь земельних власників, що

веде до втрати стимулів у користувачів землею робити додаткові

капіталовкладення, пов’язані з  підвищенням родючості землі  й

ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.

 

В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та

землекористувачі щорічно вносять  плату за землю у вигляді земельного  ь плату за землю у вигляді  земельного

податку або орендної плати. В земельному податку й орендній платі

міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то

рентний доход перетворюється в  ренту, [16,ст.50-61] Проте рентні

відносини, які склалися тепер в  Україні, мають перехідний характер. До

цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому

економічні відносини, які виникають  в аграрному секторі, є тимчасовими,

не стійкими й чекають свого  законодавчого врегулювання. Невизначеність у

відносинах власності впливає  й на ефективність сільськогосподарського

виробництва, підриваючи його матеріальну  основу, а саме: економічний

інтерес.

 

 

 

Список використаної літератури

 

Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с. 

 

Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528

с.

 

Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478с.

 

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –

Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.

 

Гарбуз М. Формування і розвиток ринку землі в процесі проведення

земельної реформи // Економіст, 2001, №9,42-45с.

 

Герасимчук А.А., Куценко О.М., Писаренко  В.М., Рабштина В.М.

 

Соціально-економічні проблеми аграрної сфери виробництва: Конспекти 

 

лекцій. - К.:НМК ВО, 1993 р.-№10.-С. 79.

 

Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко  Т.О. Соціальні проблеми

реорганізації колективних сільськогосподарських  підприємств –  К.: Центр

соціальних експертиз і прогнозів  Інституту соціології НАНУ, 2000, - 108

с.

 

Эберхард Шульце, Петер Тиллак. Сируктура предприятий и собственности  в

сельском хозяйстве Центральной  и Восточной Европы. – Институт аграрного

развития в Центральной и  Восточной Европе IAMO 2001, 25-31с.

 

Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. -

Київ, “Урожай”, 1998. – 814 с.

 

Земельний кодекс України.//ВВР - 1993. —  № 10 – 79 с.

 

 Климко Г.Н,, Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О., Чухно А.А. Основи

 

економічної теорії: політекономічний аспект. - К.:Вища школа - Знання:.

-

 

1997. - 455-462 с.

 

Кузняк Б. Проблеми відродження  господаря на землі. //ЕУ. - 1993. — 

 

№ 6. - 68-74 с.

 

Михайленко О. Основи держави і  права. - К.:Феміна - 1995. - 160 с.

 

Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією

 

С.В.Мочерного. Основи економічної  теорії. - К.: "Академія", 1997. - 261-

 

272 с.

 

Оуєн О.С. Охорона природних ресурсів /на рос.мові/ -М.:Колос -

 

1977. – 416 с.

 

Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері

 

України.//ЕУ. - 1997. — № 4. —50-61с.

 

. Писаренко В.М., Куценко О.М.  Екологічні основи раціонального 

 

природокористування в аграрному  виробництві. - Навчальний посібник -

 

К.:НМК ВО - 1992. - 200 с.

 

Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в

Україні. - Київ, 1998. – 224с.

 

PAGE  

 

PAGE   2

 

Соціальне страхування

 

Госпрозрахун – ковий доход

 

Проценти за кредит

 

Платежі в бюджет

 

Валовий дохід

 

Орендна плата

 

Матеріальні затрати

 

Виручка

 

Фонд роз – витку виробництва