Объемы картофелеводства в Украине

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

Кожне підприємство, яке  функціонує в умовах ринкової економіки  керується в своїй діяльності головним критерієм ефективного  виробництва рівнем рентабельності. Для всебічної оцінки ефективності виробництва необхідно використовувати  систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості  сільського господартва, характеризувати  ступінь результативності виробництва. Отже, ефективність діяльності аграрного  підприємства і його ринкова позиція  регламентується певними показниками, наведеними в табл.2.3.1.

 

Таблиця.2.3.1. Рентабельність виробництва с.-г. продукції.

Види продукції	2 006р.				2008р.
	Повна с/в 1ц, грн.	Ціна реалізації 1ц, грн.	Прибуток (+), збиток (-) на 1ц, грн.	Рентабельність, %	Повна с/в1ц, грн.	Ціна реалізації 1ц, грн.	Прибуток (+), збиток (-) на 1ц, грн.	Рентабельність, %
пшениця	44,01	40,6	+95,8	19,6	43,31	105,4	120,5	9,4
картопля	50,4	137,4	411,1	84,3	72,8	130,9	193,5	15,0
Всього по рослинництву				103,9				24,4
Вирощування худоби та птиці (в живій масі): великої рогатої  худоби	1624,6	464,1	-239,4	-45	5565,2	848	-350	-32,6
молоко	138,1	80,1	-75,6	-14,3	261,8	131,4	-197	-18,5
всього по тваринництву	х	х	х	-59,3	х	х	х	-51,1

 

Отже, з таблиці ми бачимо, що найбільші прибутки у 2006 році, в  розрізі видів продукції, що виробляє господарство, отримано від реалізації картопля при цьому рівень рентабельності склав 84,3%. Вагомий рівень прибутковості  також спостерігається по зерну  при рівні рентабельності відповідно 19,6%. Вцілому галузь рослинництва прибуткова хоча і спостерігається незначне зниження рівня рентабельності у 2008р.

Що ж стосується галузі тваринництва, то тут ситуація негативна.

Жоден вид продукції не відображає позитивного результату. Така ситуація пояснюється понесенням значних витрат на утримання та відгодівлю тварин, а також дуже низьким рівнем закупівельних цін за тону живої  маси. Реалізаційна ціна м’яса і молока значно нижча від собівартості продукції, тому при їх реалізації не покриваються затрати на виробництво і господарство несе збитки. Рентабельність тваринництва в цілому у 2006, 2007, 2008 роках має від’ємний характер і знаходиться в межах – 51,1 – 63,5%. В зв’язку з цим, господарству конче необхідна підтримка держави для підвищення ефективності тваринницької галузі.

 

 

 Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування картоплі

 

Як зазначає О.О.Сабко (1985) основним завданням землеробства на всіх етапах його розвитку є раціональне використання і захист землі, збереження та підвищення її родючості. У системі агротехнічних  заходів та його цілеспрямованого впливу на грунт провідною ланкою є сівозміна.

Враховуючи біологічні особливості  і здатність пльових культур  не тільки використовувати, а й активно  відновлювати родючість грунту, сівозміна  істотно впливає на фактор родючості, як забезпеченість поживними речовинами і вологого вмісту гумусу, біологічний  режим, фізіологічні властивості, та швидкість  детоксикації шкідливих речовин, що надходять у грунт при його сільськогосподарському використанні.

Крім того, сівозміна зумовлює агрономічну  стратегію підвищення продуктивності грунту і врожайності сільськогосподарських  культур, визначає та взаємопов’язує в єдиний комплекс всі ланки системи  землеробства. Від спеціалізації  сівозміни, складу, і чергування культур  залежать системи удобрення, обробіток  грунту, врожайність культур, а також  оптимізація гумусового та фізико-кліматичного стану грунтового покиву, регулювання  балансу поживних речовин і вологи та запобігання явищам ґрунтовтоми.

Гумус як основа біогенності грунту, його фізико-хімічної та біологічної  ємкості і в значній мірі зумовлює трансформаційні можливості грунту, тобто здатність найбільш ефективно  сприймати, акумулювати внесені  з добривами поживні речовини і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію і забезпечувати швидку утилізацію пестицидів та інших хімічних препаратів.

В грунтах з більшим вмісто гумусу поліпшуються фізико-механічні показники, вони менше ущільнюються пр. проході  сільськогосподарської техніки. Так, грунти з вмістом гумусу до 2% при  навантажені 2 кг/см² і вологості 18% ущільнюються на 15 %, ніж грунти, що вміщють гумусу до 1% (Барштейн Л.А; Бергульова Л.Я. 1985 р)

Основним джерелом нагромадження  органічних речовин у грунті, який обробляється, я культура польових рослин, їх кореневі та післяжнивні  залишки з рослинними рештками у  типових сівозмінах надходить у  грунт більше органічних, ніж з  органічними добривами. Деякі нагромадження  органічної речовини в грунті відбувається уже в процесі вегетації рослин за рахунок регенерації кореневої  сисистеми, кореневих виділень та посиленої  діяльності мікроорганізмів. Таким  чином, вирощувані культури виступають не лише споживачами, а й активними  творцями грунтової родючості. Так, за даними Ликова О.М.(1982 р) вміст гумусу в грунті на ділянці беззмінного  чорного пару за півстоліття знизився більше як на половину, тоді як під посівами с/г культур він утримався на вихідному рівні, або навіть підвищувався.

За даними НДІ землеробства (Зубенко  В.Ф. 1981 р) с/г культури за їх здатністю  нагромаджувати рештки поділяються  на три основні групи:

1. Багаторічні трави нагромаджують  кореневих і післяжнивних решток  в межах 50-80 ц/га сухої маси  що в 1,03 – 1,05 рази більше  сформованого врожаю.

2. Озимі жито і пшениця нагромаджують  40-50 ц/га що дорівнює врожаю.

3.Ярі культури 20-40 ц/га і менше.

Серед найменше органічної маси залишають  просані, кукурудза, картопля, коренеплоди.

Позитивний впли с/г культур  на родючість грунту визначається не тількі кількістю а якістю рослинних  решток, зокрема, вмістом азоту. Решти  бобових культур містять 2-2,5% більше азоту, тоді як рештки злакових 0,5-1,05%. У  порахунку на гектар посіву, як зазначає Геллер І.А. та інші (1985), з рештками багаторічних трав зокрема конюшини, в грунті залишається від 90 до 200 кг азоту, люпину – 70, озимих – 55 , з рештками кукурудзи і картоплі 20-40 кг.

В зв’язку з чим при вирощуванні  картоплі необхідно підбирати такі попередники, які максимально можуть забезпечити рослини елементами живлення , завдяки накопичення рослинних  решток, що дають можливість значно збільшити вміст органічної речовини і створити необхідні водно-фізичні  властивості для росту і розвитку рослин картоплі.

Деякі дослідники вкзують  на невибагливість кароплі до попередника  і при внесенні достатної кількості  органічних і мінеральних добрив можна одержати висок врожаї при  розміщенні після озимого жита і  пшениці. Однак, зауважують, що останні  повинні бути розміщені по зайнятим парам.

Оптимальні умови для росту  і розвитку картоплі складаються  при РН – 5,6 -6,0. На дуже кислих грунтах  урожай знижується, що пов’язано з  нестачею магнією.

Картопля як живий рослинний  організм для нормального росту  і розвитку потребує постійного забезпечення вологою і поживними речовинами. Вони поглинаються з грунту і повітря.

Усі необхідні елементи для росту  картоплі є фізіологічно рівноцінними, тобто жоден із них неможе бути замінений іншим.

Потреба рослини картоплі в елементах  мінерального живленя досить висока. Наприклад, урожаєм у 100 ц і відносної  кількості бадилля з грунту виноситься в середньому 50 кг азоту, 20 фосфору, 60 калію , 25 кальцію. Слід зазначити, що картопля має не досить добре розвинену  кореневу систему. Основна маса її розміщується в орному шарі грунту на глибині 20-25 см. Тому повністю потреба рослини  в елементах живленя буде задовольнятися лише тоді коли вони містяться в  грунті у легкодоступній формі і  увеликій кількості.

Потреба картоплі в окремих елементах  і їх надходження до рослини протягом вегетації нерівномірна. Найбільш активно  азот, фосфор ф калій картопля поглинає за час бутонізації – цвітіння, а це 68 – 80 % кожного елемента від загальної кількості їх за вегетацію.

Для ранніх сортів картоплі цей період настає у червні для середньостиглих  у червні липні. В цей період спостерігається  найбільші приросту гички яка  забезпечує одержання високого урожаю бульб.

За нестачу окремих елементів  зокрема азоту пригнічується  ріст не тільки надземної маси але  і кореневої системи. Ріст коренів  при цьому уповільнюється потім  вони боліють і відмирають. При  достатньому забезпеченні азотом поліпшується поглинання фосфору, калію та інших  елементів що сприяють збільшенню, що сприяє збільшеню площі листків  приросту сухої речовини вмісту крохмалю, білка та інших цінних сполук.

Не меншу чутливість картоплі на мінеральні добрива в порівнянні з гноєм вказує Нйдін П.Г. що підтверджує  специфічну і значну роль органічних добрив на легких підзолистих грунтах. Незважаючи на такі твердження найбільш високі врожаї картоплі одержують при  комбінації гною з новим мінеральним  дбривом. За дослідженнями урожай картоплі небув менший 200 ц/ га. Прирости врожаю знаходились в межах 90-10 ц/га. Що вказує на високу ефективність сумісного застосування під картоплю органічних і мінеральних  добрив.

Тому в досліджуваному господарстві ефективним буде застосування повного  мінерального добрива на фоні зеленого добрива. Мінеральні добрива пропонується вносити при заорюванні зеленої  маси люпину в дозах 45 кг/га д.р. азоту, фосфору і калію, що дає можливість додатково отримати приріст врожаю 30,0 цн/га.

Елементи живлення по різному впливають  на насінні чкості бульб. Їх нестача, призводить до зниження врожаю бульб  у наступних репродукціях. Надлишок азоту сприяє заселенню посівві  картоплі комахами – переносниками  вірусних хвороб, що утруднює проведення фіто санітарних, добір здорових сортів Панченко М.Г. (1995 р).

Негативно впливають на урожайність  картоплі вцілому і особливо насіннєвої як дуже низькі, так і високі температури  вегетаційного періоду, а також  засуха і перезволоження.

Якщо умови вирощування в  більшості випадків впливають на урожайність насінної картоплі в  наступних репродукціях то в комплексі  заходів що забезпечують вирощуванню  здорового садивного матеріалу, основна роль належить способам боротьби з вірусними хворобами які  значною мірою впливають на довговічність  сорту. Цей комплекс причин зумовлює потребу впровадженні в господарство нового насіннєвого матеріалу.

Є дві форми заміни насіннєвого  матеріалу: сортооновлення та сортозаміна. Сортооновлення – це процес поліпшення насіннєвого матеріалу поширених  у виробництві сортів, який за тих  чи інших умов при розмноженні  витратили свої насінні якості та продуктивність сортооновлення в господарствах  необхідно проводити щорічно  з розрахунку 40-45 тонн садивного  матеріалу першої, другої репродукції  на кожні 100 га посіву. Якщо на таких  площах картопля не вирощується, ьо садивний матеріал оновлюється на площу що висаджується в господарстві.

Сортозаміна – це процес швидкого впровадження у виробництво нових  високопродуктивних сортів картоплі.

Насінну картоплю для сортоновленя і сортозаміни потрібно завозити із спеціалізованих елітних господарств.

Як показали дослідження інституту  картоплярства урожайність картоплі тіснопов’язано з репродуктивністю насінного матеріалу

В основі методичних підходів оцінки економічної оцінки застосуванні інтенсивних  та інших технологій лежить визначення окупності додаткових матеріально-фінансових ресурсів що спрямовуються на інтенсифікацію виробництва врожаєм с/г культур.

Зрозуміло, що одним із агрозаходів  неможливо досягти максимальної ефективності і продуктивності поля. В арсеналі рослинницької галузі існує багато агрозаходів які дають можливість збільшити урожайність, однак максимальну ефективність можна одержати від комплексу заходів, які поєднуючись доповнюють один одного, підвищуючи їх ефективність. Особливо це характерно при вирощуванні картоплі культури яка реагує на кожен агрозахід – добрива, вапнування, рихлення, попередник, строки посадки та ін..

Пропозиції:

Для підвищення продуктивності вирощування  картоплі, зниження собівартості та підвищення якості одержуваної продукції пропонуються наступні заходи:

1. В якості попередника використовувати  люпин на зелене добриво. По  ефективності дії воно анологічне  гною але при цьому здійснюється  економія на перевезення і  внесення.

2. Для по ліпшення фізико-хімічних  властивостей дерново-підзолистих  супіщаних грунтів на яких  вирощується картопля, а також  для покращення використання  рослинами елементів живлення  пропонується застосування вапна.

3. Як відомо картопля недає  кращі результати при поєднанні  органічних і мінеральних добрив, тому пропонується на фонф  зеленого добрива внесення NРК  в дозах 45 кг/га діючих речовин.