Договір контрактації

Розглядаючи цей  договір як за цивільними, так і  за господарським правом, слід визначити  наступні його особливості щодо реалізації сільськогосподарської продукції в господарській діяльності.

Договір контрактації на закупки для державних потреб укладається на основі державного замовлення на поставку сільськогосподарської  продукції. Він також укладається  на підставі типових договорів щодо конкретних видів продукції (зернових, овочів, картоплі, цукрових буряків, м’яса, молока, риби тощо). Визначаючи пріоритет державного замовлення у контрактаційних відносинах, ГК при укладенні договорів контрактації ставить державне підприємство у рівні умови з контрактантами – юридичними особами, заснованими на приватній чи колективній власності. Разом з тим, розміщуючи державне замовлення на державні закупки сільськогосподарської продукції; держава стимулює укладення договорів контрактації. Це проявляється вияв у тому, що відповідно до законів у договорі має встановлюватися обов'язок контрактанта сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції. Незалежно від умов договору контрактант зобов'язаний прийняти вироблену продукцію та оплатити її. Тим самим держава забезпечує товаровиробнику гарантію збуту виробленої продукції в узгоджених договором асортименті, кількості, якості і за узгодженими, вигідними для виробника, цінами.

При цьому прийняття  на виконання державного замовлення на виробництво і поставку сільськогосподарської продукції посилює юридичну відповідальність виробника за виконання замовлення з виробництва продукції, своєчасне і неухильне виконання умов договору щодо строків, асортименту, кількості і якості продукції, а контрактанта – за своєчасне прийняття виробленої продукції у кількості і на умовах, передбачених договором, та її оплату за визначеними договором цінами.

Треба також  мати на увазі, що у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника продукції. Необхідно також враховувати, що ст. 232 ГК передбачено, що, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язань встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються у частині, не покритій цими санкціями. Крім цього, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Крім договору контрактації сільськогосподарської продукції, товаровиробники можуть її реалізувати на підставі договорів купівлі-продажу, що укладаються на аграрних біржах, аукціонах, а також через оптові продовольчі ринки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Аграрна  біржа як одна із форм реалізації  сільськогосподарської продукції.

У сучасних ринкових умовах все більшого значення набуває  реалізація сільськогосподарської  продукції через біржовий ринок, який виражається у діяльності Аграрних біржах. Правовий статус Аграрної біржі, порядок її створення та діяльності регулюються Законом від 24.06.2004 р. «Про державну підтримку сільського господарства». Відповідно до ст. 17 цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення Аграрної біржі» (надалі – Біржа), який затвердив її статут та склад наглядової ради. Згідно з цією постановою біржа є неприбутковим (непідприємницьким) підприємством і не розподіляє свої доходи на користь свого засновника або своїх членів. Відповідно до Статуту (п. 13) Біржа створюється з метою підвищення рівня продовольчої безпеки країни надання біржових послугу суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, продажу товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів і та іпотечних закладних, а також з проведення та/або організації розрахунково-клірингової діяльності.

Предметом діяльності Біржі є: належна організація  біржових торгів (аукціонів) товарами, товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними, створення розрахунково-клірингових систем для обслуговування укладених біржових договорів (контрактів); формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов'язані з нею послуги) та інші біржові товари; дослідження кон’юнктури організованого аграрного ринку та вивчення суспільної думки щодо такого ринку, надання консультацій з питань комерційної діяльності; надання біржових послуг, необхідних для проведення Аграрним фондом товарних або фінансових інтервенцій з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельній цін об'єктів державного цінового регулювання; виконання рішень Аграрного фонду про запровадження режиму адміністративного регулювання ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання у випадках, передбачених законом; організація біржових торгів з придбання та продажу об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву, а також з продажу об'єктів державного цінового регулювання що були конфісковані або підлягають продажу відповідно до Закону. Порядок продажу та придбання таких товарів підлягає узгодженню з Аграрним фондом; надання фінансових та інших консультацій, пов'язаних з розрахунково-кліринговою діяльністю; створення програмного забезпечення з питань біржової діяльності; надання послуг з поширення інформації про результати біржових торгів (аукціонів), рекламних послуг; провадження діяльності у сфері інформатизації, навчання та підвищення кваліфікації біржових брокерів (дилерів) та працівників Біржі; випуск біржових бюлетенів, довідників та інших інформаційних і рекламних видань з питань, пов'язаних з біржовою діяльністю.

Біржова торгівля продукцією сільського господарства здійснюється відповідно до Типових правил біржової торгівлі, затверджених наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України та Міністерства фінансів України №103/44/62 від 03.04.1996 р. Це основний документ, який регулює порядок здійснення біржових операцій стосовно торгів сільськогосподарської продукції, встановлює правила торгівлі для учасників торгів, посадових осіб і працівників біржі, визначає зміст біржових договорів та надає гарантії їх виконання. Правила є обов'язковими для всіх бірж. Крім того, біржі можуть затвердити свої правила лише за умов, що вони не суперечать типовим Правилам.

На кожен  вид сільськогосподарської продукції  ціни визначаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції на даний момент біржових торгів визначається ціна, яка є остаточна з тих, які було названо покупцем біржовим маклером.

Виходячи з  вищенаведеного ціна біржових угод (біржового  товару) – це ціна, за якою здійснюються операції купівлі-продажу великих  партій матеріально-сировинних ресурсів, продукції виробничо-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання на товарних біржах. Така ціна формується на базі біржової котировки (попиту й пропозиції) та надбавок або знижок із неї залежно від якості товару, віддалі товару від місця поставки, які вказуються у біржовому контракті. Угоду за даною ціною укладає той, хто першим прийняв пропозицію. Для завершення операції повинні бути зафіксовані три параметри; ціна, сума і строк поставки.

Ціна біржових угод є одним із видів вільних цін, який дає змогу повніше виявити попит і пропозицію на товари у масштабі регіону, країни та світового ринку як на час проведення торгів, так і у майбутній період. У країнах із ринковою економікою ціни біржових котирувань регулярно публікуються в періодичній пресі та електронній інформаційній мережі.

Біржова торгівля сільгосппродукцією здійснюється шляхом проведення біржових операцій. До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку, затвердженого біржею, стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів. Стандартним контрактом на біржовий товар є контракт, в якому кількість, якість, базис поставки та строки виконання є стандартними. Єдиною змінною величиною стандартного контракту є ціна, що визначається в процесі біржового торгу. За рішенням біржового комітету до торгів може бути допущена також продукція, що забезпечує виробництво сільгосппродукції, кількість якої не може перевищувати 40 відсотків від загального обсягу товару.

Заявки на купівлю  чи продаж реальної сільгосппродукції  подаються брокерами на біржу  до початку торгів. Одночасно із заявкою на продаж брокер надає довідку  сертифікованого складу про наявність  заявленої кількості сільгосппродукції, сертифікат її якості, виданий незалежною інстанцією, та документ про сплату біржі гарантійного внеску. На основі заявок формується бюлетень продажу та купівлі на даний біржовий торг, позиції якого є підставою для оголошення інформації маклером, що веде торги. Бюлетень формується за грудами сільгосппродукції, найменуваннями та за принципом зниження цін. Бюлетень за форвардними пропозиціями формується аналогічно бюлетеню зі спотового продажу та додатково розподіляється за строком виконання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

   Підсумовуючи вищевикладене, зазначаю, що і сьогодні договір контрактації сільськогосподарської продукції не втрачає свого змістовного значення та потреби в застосуванні. Збереження договору контрактації як окремого виду купівлі-продажу сьогодні можна обумовити необхідністю встановлення норм, які б вирівняли становище його контрагентів, оскільки на відміну від заготівельника – покупця с/г продукції, організації чи індивідуального підприємця, що займаються професійною діяльністю із закупівлі сільськогосподарської продукції з метою її подальшої переробки й реалізації і які мають можливість нав’язати свою волю виробнику сільськогосподарської продукції. Останній, на думку фахівців, є слабкою стороною, оскільки виконання ним зобов’язань за договором багато в чому залежить від природних (стихійних) факторів, що впливають на сам процес виробництва сільськогосподарської продукції (див.: Носова З.И. Договоры о закупках сельскохозяйственной продукции. – М.: «Статут», 2004. – С. 76). До того ж, бралась до уваги значна своєрідність відносин, пов’язаних з реалізацією продукції сільськогосподарського виробництва, а саме, перш за все, вплив природних факторів на процес виробництва сільськогосподарської продукції, а також його (процесу) сезонний характер. Однак, при цьому, вважаємо договір контрактації самостійним видом договору, призначеним саме для здійснення заготівель с/г продукції, що закуповується у безпосередніх виробників, для наступної переробки і реалізації споживачам.    Правове регулювання договору контрактації має свої, притаманні лише йому особливості. Зокрема, законодавство в сфері регулювання контрактаційних відносин не є однорідним. В ньому дуже велику вагу мають підзаконні нормативні акти. В радянські часи, коли майже все правове регулювання договірних відносин здійснювалося на централізованому рівні, різні державні органи отримували повноваження з правового регулювання окремого кола відносин в сфері сільського господарства.

Параграф, присвячений питанням контрактації у ЦК України має бути розширено. Поряд з поняттям договору контрактації сільськогосподарської продукції вважаємо за необхідне включення до нього статей, що б регулювали питання предмету договору контрактації, загальне поняття об’єкту договору – сільськогосподарської продукції; особливості форми, змісту та укладення договору контрактації, а також врегульовували основні проблемні питання його виконання, зокрема, строк та місце. Натомість норми ч. 2 ст. 713 ЦК України за умов вищезазначеного вдосконалення вважаємо недоцільними та такими, що не містять прямої вказівки на порядок врегулювання відносин шляхом застосування відповідного законодавства, а тільки заплутують сторони у питаннях укладення та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Доцільно було б внести зміни до чинного Цивільного та Господарського кодексів щодо особливостей предмету договору контрактації та визначити, що предметом можуть бути виключно відповідні дії зобов’язаних осіб, а об’єктом – сільськогосподарська продукція, що не була піддана промисловій обробці (наприклад, врожай бавовни, цукрових буряків тощо) або така, що пройшла лише первинну обробку для кращого збережання або підвищення якості. В протилежному випадку, продаж такої продукції має регулюватися нормами, що визначають договірні відносини в сфері купівлі-продажу та поставки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. / за ред. В. С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2012.- 228с.
2. Близнюк О. Договір контрактації сільськогосподарської продукції: історія та сучасність в законодавстві // Юридичний журнал. - 2006.- №5
3. Віхров О. П. Заходи юридичної відповідальності як засоби забезпечення виконання господарських зобов’язань / О. П. Віхров // Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.  (Донецьк, 12 черв. 2008 р.).- Донецьк: Дон УЕП, 2008
4. Господарське право: навчальний посібник / О. В. Вінник ; Міністерство освіти і науки .-2-ге вид., змін. та доп. -Київ: Правова єдність, 2009. -366 с
5. Господарське право: підручник / В.С. Щербина .-5-те вид., переробл. і допов.- Київ: Юрінком Інтер, 2012.- 250 с.
6. Господарське право: підручник / за ред. О. П. Подцерковного. - 2-ге вид., перероб. та допов. - Х. : Одіссей, 2012. - 340 с.
7. Малиновська В. До питання про специфіку договорів в сфері підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право.-2001.-№7
8. Мамутов В. Господарський кодекс у системі правового забезпечення економіки в Україні // Право України. – 2012.- №1-2
9. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: „Статут”, 1997. – С. 85
10. Подоляк С. А. Господарський договір та його юридичні конструкції – недійсність, нікчемність, неукладеність – в сучасних умовах // Часопис Київського університету права.-2009.-№3
11. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – Тула: Автограф, 2001. – С. 112