Договір контрактації

Такий набір  дій сторін, складових предмету договору, пояснювався існуванням планово-регульованої економіки та адміністративними  методами впливу на сферу приватноправових відносин. Зокрема,договір контрактації, який в той час відносився до планових господарських договорів, не розглядався в якості самостійної підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань його суб’єктів. У кращому випадку він включався як один елементів до складної юридичної сукупності фактів, що спричиняли виникнення цивільно-правового зобов’язання. Основна ж роль належала плановому акту – державному плану закупівель сільськогосподарської продукції. Призначенням договору було передусім регулювання сфери виробництва, що не могла прямо регламентуватися цивільним правом. Тому вважалося за можливе говорити про його вплив на сферу виробництва, маючи на увазі не прямий, а опосередкований вплив, оскільки потреба в товарах, роботах та послугах з боку організацій і населення тягне укладання договорів з придбання цих товарів, робіт і послуг.

Проте за ринкових відносин відпадає потреба у більшості  „супроводжувальних” дій у складі предмету договору контрактації. Сьогодні контрактанти, поряд із вимогами щодо вирощування (вироблення) обумовленої у договорі продукції, звичайно є зацікавленими у якості продукції, що їм постачається (особливо, якщо це продукція сільського господарства), відповідності її особливим вимогам, наявності її необхідних зовнішніх і внутрішніх властивостей та характеристик (смакові якості, поживність, екологічна чистота, вміст тих чи інших речовин тощо). А це, як відомо, багато в чому досягається застосуванням певних технологій виробництва. Проте у самому процесі виробництва (вироблення) та застосуванні певних агроправил вони зацікавлені лише опосередковано та, як правило, здебільшого не можуть і не повинні впливати (через допомогу у виробництві чи інші додаткові дії договірного характеру) на нього. Тому ми не можемо підтримати за таких обставин позиції щодо поширення практики включення у договори контрактації умов, що регламентують сам процес вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції.

Об’єктом договору контрактації є сільськогосподарська продукція, що підлягає передачі її виробником заготівнику. Як було зазначено вище, наявність у вигляді об’єкта договірних відносин самевирощеної (виготовленої) одним з їх учасників – виробником сільськогосподарської продукції, є однією з специфічних рис правової конструкції договору контрактації. Основними проблемами у визначенні об’єкту договору контрактації можна вважати:

• чи може бути об’єктом договору контрактації перероблена сільськогосподарська продукція?
• яка продукція є сільськогосподарською, а яка промисловою?
• як юридично відобразити ознаку „майбутнього врожаю” сільськогосподарської продукції?

1. Слід звернути увагу на те, що вимога ЦК України про те, щоб сільськогосподарська продукція, що реалізується за договором контрактації, була вирощена безпосередньо продавцем-виробником, відрізняє цей договір від договору поставки, за яким постачальник може реалізувати як продукцію власного виробництва, так і закуплену в інших осіб. З сказаного вище слідує висновок про те, що об’єктом договору контрактації може служити лише сільськогосподарська продукція, вирощена (вироблена) самим виробником, що може передбачати, однак, можливість її переробки у господарстві виробника його силами і засобами. На наш погляд, включення до об’єкту договору контрактації переробленої продукції, практично призводить до перетворення договору контрактації у звичайний договір поставки. Однак, як це обгрунтовано буде доведено далі, законодавці схильні до включення у перелік сільськогосподарської продукції й готових (перероблених) продуктів.

2. Необхідно вказати, що чіткого визначення поняття «сільськогосподарська продукція» чинний Цивільний та Господарський кодекси не містять. Таке визначення дає Закон України „Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються громадянами на митну територію України” від 13 вересня 2001 року. Згідно зі ст. 1, сільськогосподарська продукція – це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою КМ Україні⁶. Відповідно Постанова Кабінету Міністрів України „Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності” від 31 серпня 1998 р. № 1354 відсилає до Закону України „Про Митний тариф України” від 05.04.2001 р., у додатку якого власне і міститься необхідна класифікація товарів. Як зможемо побачити, вітчизняне законодавство відносить до сільськогосподарської продукції не тільки власне продукти рослинного і тваринного походження, а й різноманітну переробну та, подекуди, промислову продукцію (1-24 групи товарів – це перші 4 розділи продуктів у Додатку). До останньої вказаний Закон України відносить, перш за все, «готові харчові продукти, цукор, кондитерські вироби, алкогольні та безалкогольні напої, тютюн тощо».
3. Отже, відносно договорів контрактації під сільськогосподарської продукцією, яка реалізується, слід розуміти як продукцію, яку ще належить виростити (виробити) у майбутньому, так і продукцію, вже наявну у товаровиробника на момент укладення договору контрактації. Головне, щоб реалізовувалася саме та сільськогосподарська продукція, яка вироблена або вирощена безпосередньо виробником сільськогосподарської продукції (як стороною договору). За цією ознакою, зокрема, як було вже нами вказано вище, договір контрактації відрізняється від договору поставки, за яким постачальник реалізує покупцю не обов’язково вирощені чи вироблені ним товари ⁷. У відносинах з контрактації можливість реалізації продукції, що закуповується виробником сільськогосподарської продукції, тобто продукції, яка не була вирощена (вироблена) ним, виключається.

Якщо при  купівлі-продажу предметом є індивідуально  визначені або родові речі, що існують  в натурі, а при поставці, як правило, – родові речі, що існують або знаходяться в серійному виробництві, то при контрактації предметом є те майно, яке не тільки не існує в натурі на момент укладення договору, але і по відношенню до виникнення якого не має і не може бути впевненості, оскільки його виробництво включає в себе не тільки технічні процеси, вплив на які здійснює людина, але й базується переважно на біологічних процесах, що в найменшому ступені залежать від діяльності людини. Однак, наявність сільськогосподарської продукції на момент укладення договору не може перетворювати договір контрактації на реальний. І це є важливим для визначення моменту укладення договору. З цього приводу в юридичній літературі вірно підкреслюється, що фактичне виконання угоди не можна змішувати з моментом її виникнення; сторони мають право домовитися про те, що передача речі за консенсуальним договором може співпасти з моментом укладення договору, однак така домовленність не робить договір реальним ⁸

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3Зміст  договору контрактації.

З наведеного нормативного визначення змісту зобов’язання та інших  цивільно-правових засад можемо встановити наступний зміст договору контрактації (тобто істотні умови договору контрактації): умова про предмет, в тому числі, про найменування кількість і асортимент товару – сільськогосподарської продукції; умова про ціну товару; умова про строки виконання договору. На відміну від норм Цивільного кодексу України (ст. 638 ЦК України містить лише загальні положення про істотні умови та вказівку на предмет договору як істотну умову), більшість з них вказується у нормах Господарського кодексу України (ч. 3 ст. 272). У договорах контрактації повинні передбачатися:

• види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;
• кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
• ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;
• обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;
• взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;
• інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У нормах Господарського кодексу України щодо регулювання  контрактації передбачено, що у цих  договорах можуть закладатись і  деякі інші умови, передбачені Типовим  договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Типові договори контрактації розробляються і затверджуються щодо поставки сільськогосподарської продукції і визначають умови держави-замовника не лише до кількості, а й до якості продукції, до порядку і термінів здавання її виробником. Затверджуються типові договори на поставку державі окремих видів рослинницької і тваринницької продукції. У договорах, що укладаються на підставі Типових договорів, як правило, конкретизуються права та обов’язки сторін щодо конкретних видів продукції (зернових, овочів, картоплі, цукрових, буряків, м’яса, молока, риби та ін.) Як вже було нами зазначено, сьогодні такі акти необхідно вважати не „типовими” у повному розумінні цього слова за радянських часів, а „примірними”, оскільки вони, за загальним правилом, не мають нормативного характеру. Однак, якщо в силу детальної розробленості умов та врахування специфіки взаємовідносин сторін при реалізації того чи іншого виду сільськогосподарської продукції вони будуть зручними для учасників даних відносин і отримують широкого розповсюдження у договірній практиці, не виключено, що через деякий час вони зможуть перетворитися на звичаї ділового обороту (особливо, у сфері, не пов’язаній із державними закупівлями).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сучасна сфера застосування договору контрактації та правове регулювання.
2. У зв’язку з переходом до ринкових відносин втратило своє значення планування закупок продукції, вирощеної сільськогосподарськими організаціями. Реформа економічних відносин супроводжувалася перетворенням радгоспів і колгоспів у господарські товариства, виробничі кооперативи, утворенням селянських (фермерських) господарств заснованих на приватній власності. За цих умов договір контрактації, заснований на планових актах закупівель сільськогосподарської продукції, стає непридатним для регулювання відповідних економічних відносин. Обсяг здійснення державних закупівель сільськогосподарської продукції у державних, колективних і приватних сільськогосподарських підприємствах, у тому числі й у фермерських господарствах, значно зменшився. Нині здійснюються лише закупівлі матеріальних цінностей, у тому числі сільськогосподарської продукції і продовольства для формування запасів державного матеріального резерву, на утримання Збройних Сил України, виправних установ і мобілізаційних резервів.
3. Особливості державних закупівель сільськогосподарської продукції шляхом укладення договору контрактації визначені в статтях 272-274 Господарського кодексу України. В нормах цих статей міститься загальна характеристика державних закупівель сільськогосподарської продукції за договорами контрактації, а також дається вказівка на особливості цього виду договорів. Головна особливість полягає в тому, що за договорами контрактації здійснюються державні закупівлі сільськогосподарської продукції на підставі державного замовлення на її поставку.
4. У сфері контрактаційних відносин норми Цивільного кодексу необхідно трактувати ширше, аніж норми Господарського кодексу. Відповідно до норм першого Кодексу контрактантами сільськогосподарської продукції можуть бути не лише державні організації, а й юридичні особи права приватної власності, оскільки у ньому немає обмежень щодо кола осіб, які можуть здійснювати закупки за договорами контрактації. Це, в свою чергу, свідчить, що норми Господарського кодексу в сфері контрактації сільськогосподарської продукції мають більш вузьке застосування порівняно з нормами Цивільного. Такий підхід законодавця є виправданим, зважаючи на загальні цивільно-правові положення, відповідно до яких, окрім Цивільного кодексу, „законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання” ⁹(ст. 9 ЦК України). Водночас, „не є предметом регулювання Господарського кодексу майнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України” (ст. 4 ГК України). Таким чином, в разі буквального тлумачення положень законодавства про сферу застосування договору контрактації, фактично призначенням норм Цивільного кодексу є врегулювання будь-яких договірних відносин контрактації сільськогосподарської продукції, за винятком державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. Останнє, в свою чергу, регулюється виключно нормами Господарського кодексу та окремого спеціального законодавства у цій сфері.
5. Серед інших законодавчих актів у цій сфері можна назвати нормативно-правові акти щодо механізмів проведення державних закупок (нормативно-правові акти, що доповнюють механізми, викладені у Господарському кодексі України). Однак, при цьому, найбільш відомий Закон „Про поставки продукції для державних потреб” від 22.12.1995 р. Згідно з п. 4 ст. 1 цього Закону,„особливості відносин, що виникають у зв’язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, регулюються окремими актами законодавства України”. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, що цілком або частково відбувається за рахунок державних коштів, за умови, коли вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тис. євро, а робіт – 100 тис. євро, то до таких відносин за участю державної сторони можна застосовувати Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22 лютого 2000 року. Даний Закон, зокрема, детально регламентує тендерні процедури державної закупівлі та процес укладення договорів про закупівлю, до яких, із врахуванням специфіки об’єкта та деяких інших особливостей, можна умовно зараховувати і договори контрактації сільськогосподарської продукції.
6. Сфера же договірних відносин контрактації між приватними суб’єктами спеціально фактично не врегульована жодним чином, не враховуючи норми однієї статті Цивільного кодексу. І сьогодні це вже не можна виправдовувати відсутністю відповідних відносин або пріоритетною важливістю саме державної закупівлі сільськогосподарської продукції. Не заглиблюючись у тонкощі аграрних відносин, а також враховуючи важливість розвитку договірних відносин для сільського господарства, вважаємо за доцільне прийняти окремий нормативно-правовий акт або відповідний розділ у спеціальному законі, що б додатково врегульовував форми реалізації сільськогосподарської продукції, а, зокрема, відносини контрактації між особами приватного права. Саме у такий спосіб є можливим усунення дисбалансу, а також рівномірного представлення та забезпечення інтересів як сільгосптоваровиробників, так і заготівельників у відносинах контрактації та, у кінцевому підсумку, формування якісних і дієвих механізмів збуту й отримання відповідної сільськогосподарської продукції на приватних або ж комерційних засадах.

 

 

 

 

 

Розділ II Укладання та виконання договору контрактації

2.1 Укладання зміна та розірвання договору контрактації.

Правове регулювання  укладення договору контрактації сільськогосподарської продукції зазнало значних змін, порівняно з радянськими часми. Україна поступово відходить від умов, коли держава, по суті, переберала на себе основні повноваження та правомочності щодо укладення та визначення умов договору контрактації, а також забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції у спосіб виконання державного замовлення. Сьогодні зацікавлені суб’єкти підприємницької діяльності мають можливість самостійно обирати контрагентів за договорами реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема, договором контрактації, а також дбати про умови її збуту, забезпечення своїх прав через рівнозначне встановлення обов’язків та, в цілому, безпосередню та вільну участь у процесі укладення договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Узагальнено можемо виділяти три основні способи укладення договору контрактації:

• укладення договору за пропозицією (загальний спосіб);
• укладення договору на виконання попереднього договору;
• укладення договору на виконання державного замовлення, в тому числі за результатами тендерних процедур.

Стаття 183 ГК України містить особливості укладання господарських договорів за державним замовленням. Зокрема, такі договори укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання – виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов’язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Закон України  «Про закупівлю товарів, робіт і  послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. містить особливу процедуру укладення договору контрактації. Основною особливістю даного способу укладення договору контрактації є наявність попереднього тендеру (конкурсу) для визначення контрагента держави у відносинах із закупівлі продукції за державні кошти. Ним початково може бути лише вітчизняний виробник – суб’єкт підприємницької діяльності – резидент, який здійснює виробництво товарів (сільськогосподарської продукції) на території України. Однак, у кінцевому підсумку стороною в договорі контрактації, поряд із уповноваженим державою представником – замовником, стає переможець відповідної тендерної процедури закупівлі – учасник, тендерна процедура якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована. Договір про закупівлю (в т.ч. ним може бути і договір контрактації, оскільки норми Закону відсилають до положень ЦК України, останній же, в свою чергу, не містить окремого „договору про закупівлю”, – отже, може бути укладений у формі договору купівлі-продажу, поставки, контрактації тощо; визначальне значення при визначенні виду буде мати ознака предмету договору) набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визначеним переможцем процедури закупівлі.