Договір контрактації

І ще одна цікава деталь. При наявності істотно  обставин, що змінилися зміна договору за рішенням суду допускається лише у  виняткових випадках і тільки тоді, коли розірвання договору буде суперечити суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на змінених судом умовах. Порушення істотних умов договору поставки (а в даному випадку слід застосовувати правила договору поставки)

- Він поставив  продукцію неналежної якості  з недоліками, які не можуть  бути усунені у прийнятний  для покупця строк; 

- Їм неодноразово  порушувалися терміни поставки.

Виходячи з  вищеназваної статті ЦК, порушення договору поставки покупцем вважається істотним у наступних випадках:

- При неодноразовому  порушенні термінів оплати товарів; 

При неодноразової  невибірку товарів.

Договір поставки, а отже, і договір контрактації, вважається зміненим або розірваним з моменту отримання однією стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від виконання договору повністю або частково, якщо інший термін розірвання або зміни договору не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін.

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Особливості  виконання договору контрактації.

Норми статей 530, 631 ЦК України регулюють питання строків виконання зобов’язання та договору. Зокрема, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. У договорі контрактації сторони визначають строки його виконання, беручи до уваги при цьому періоди виробництва сільськогосподарської продукції та фактори сезонності.

Враховуючи  загальні принципи (ст. 532 ЦК України), можемо визначити такі особливості місця виконання договору контрактації: зобов’язання з контрактації виконуються за місцем вироблення або зберігання сільськогосподарської продукції, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання, або ж просто за місцем перебування виробника; виконання договору контрактації може здійснюватися й у місці перебування заготівельника, у тому числі іншому вказаному ним місці. Зокрема, як правило, не допускається відмова заготівника від прийняття сільськогосподарської продукції, якщо вона відповідає умовам договору контрактації та у встановлений договором строк поставлена йому (тобто, поставлена за місцем його перебування).

У зв’язку з  цим, не можемо оминути й питання  доставки сільськогосподарської продукції  в процесі виконання договору контрактації. Відповідно, за загальним правилом, за договором контрактації вивезення, експедирування й розвантаження продукції провадяться контрактантом або за його рахунок. Але на практиці контрактант найчастіше не здійснює вивезення продукції від виробника власними силами. Сторони в договорах встановлюють один із наведених далі порядків вивезення (або використовують їх у сукупності стосовно окремих обсягів закуповуваної продукції):

1. контрактант приймає продукцію безпосередньо у виробника;
2. контрактант приймає продукцію на своїх приймальних пунктах;
3. виробник безпосередньо доставляє продукцію третім особам за вказівкою контрактанта. Як правило, контрактант зобов’язаний прийняти доставлену продукцію на своєму приймальному пункті або у виробника в обумовлений термін, не допускаючи простою транспортних засобів виробника.

Характерною особливістю  чинного законодавства є те, що норми ЦК України не згадують про  можливість регулювання відносин виконання  договору нормами ГК України, однак  останній, поряд із ст. 272 „Договір контрактації сільськогосподарської продукції”, містить також ще дві спеціальні статті: „Особливості виконання договорів контрактації” та „Відповідальність за договором контрактації”. Так, зокрема, відповідно до спеціальних норм ГК України, виробник повинен не пізніш як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.¹¹

Для договору контрактації характерно також те, що він може передбачати обов’язок контрактанта надавати виробнику певну допомогу в організації виробництва і здачі продукції, в забезпеченні господарства тарою і пакувальними матеріалами, у видачі промислових чи продовольчих товарів або комбікормів у порядку зустрічного продажу (що не передбачено, наприклад, законодавством про поставку). Це випливає з поняття договору контрактації та визначення обов’язків контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства як істотної умови договорів контрактації, наведених у нормах ГК України. Виходячи з практики застосування цієї норми права, до обов’язків контрактанта щодо сприяння виробникам в організації виробництва сільськогосподарської продукції можуть бути віднесені такі види допомоги: надання пільгових кредитів на придбання пального та інших енергоносіїв, сприяння в постачанні сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин; організація передачі в оренду техніки на період збирання врожаю, транспортування, зберігання сільськогосподарської продукції, а також спеціальні консультації з питань рослинництва, тваринництва, агротехніки тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Відповідальність  за договором контрактації.

Відповідальність за договором контрактації

 

Відповідальність  за невиконання чи неналежне виконання  сторонами договірних зобов'язань  у формі штрафних

санкцій має  визначатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні порушення обов'язковість такої відповідальності і навіть вид та розмір санкцій передбачається в законі. Так, згідно із ст. 274 ГК України:

• за нездачу  сільськогоподарської продукції у  строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку у розмірі, передбаченому договором (якщо інше не встановлено актами законодавства);

• за невиконання  зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської  продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови у  прийманні продукції, пред'явленої виробником у строки і порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробникові штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується,— повну її вартість.

Відповідальність  у формі відшкодування збитків  передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення  з боку виробника - у разі, якщо він  своєчасно не підготував продукцію  до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому і мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.

Відповідальність  за порушення зобов'язань за державним  контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань  за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором):

- за порушення  зобов'язань щодо якості (комплектності)  товарів (робіт, послуг) - штраф  у розмірі двадцяти відсотків неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення  строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1 відсотка  вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення  виконання зобов'язання, а за прострочення  виконання зобов'язання понад 30 днів - штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості¹²

За невиконання  або неналежне виконання сторонами  своїх обов'язків за договором  контрактації передбачено майнову  відповідальність у формі неустойки  і відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється в договорі у процентному відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання  зобов'язань: кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором періоди (строки), підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнення незданої кількості їх неможливе. Проте штраф за нездачу господарством продукції вираховується, виходячи лише з вартості продукції, не зданої в попередньому періоді. Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому заготівельником, відшкодовує заготівельникові збитки, яких він зазнав у зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і не попередило про це заготівельника тощо.

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупок або в договорі за згодою обох сторін встановлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не надано право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у безспірному порядку. Як сторона в договорі поставки заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед споживачем (одержувачем). Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми штрафів, сплачених одержувачам за поставку сільгосппродукції неналежної якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання  договірних зобов'язань по прийманню  продукції заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку, як правило в такому ж розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед контрактантом за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці (якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства). В договорі може бути передбачена відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені строки договірних зобов'язань по зустрічному продажу цукру, олії, меляси тощо. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації будується на принципі вини (умислу або необережності), яка презюмується (ст.209 ЦК України). Господарство звільняється від відповідальності за 'невиконання зобов'язань за договором, якщо вони не виконані внаслідок стихійних лих чи інших несприятливих умов або з вини заготівельника. Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, які застосовуються при страхуванні майна колгоспів, держ-госпів та інших господарств. До інших несприятливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства (наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням). Доказами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної інспекції по заготівлях та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації тощо. Вина заготівельника вбачається в ненаданні допомоги в організації виробництва і транспортуванні продукції на приймальний пункт, непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами тощо. Арбітражні суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоча б частину продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим несприятливим умовам.

З урахуванням  усіх цих обставин і вирішується  питання про звільнення господарства від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором контрактації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ III Реалізація сільськогосподарської продукції за договором контрактації.

3.1 Правові  форми реалізації сільськогосподарської  продукції.

Реалізація сільськогосподарської продукції опосередковується договорами на її реалізацію, що укладаються безпосередньо між виробниками різних організаційно-правових форм господарювання, особистими підсобними господарствами та споживачами і заготівельниками. Застосування договірних умов реалізації забезпечуються свобода волевиявлення сільгосптоваровиробників у виборі виду договорів на реалізацію виробленої продукції, у розробленні змісту умов і порядку укладання договорів та їх виконання.

До таких  договорів, що опередковують переміщення сільськогосподарської продукції відносять договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції який укладається безпосередньо між виробником і споживачем. Відносини між ними регулюються ст. 713 ЦК. Згідно з цієї статті за договором контрактації виробник зобов’язується виробити і передати заготівельникові продукції у власність вироблену ним продукцію обумовлені в договорі строки у кількості та асортименті, передбачених договором, а контракт зобов’язується сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за узгодженими цінами.

Відносини між  виробниками сільськогосподарської  продукції – господарськими товариствами різних організаційно-правових форм (виробничими  кооперативами, фермерськими та підсобними господарствами) (надалі – виробники продукції) і споживачами – зацікавленими юридичним особами та громадянами щодо її реалізації здійснюються шляхом укладання прямих договорів контрактації, які є цивільно-правовими. Сторонами договору контрактації є продавець (виробник продукції) і заготівник (контрактант). Виробником продукції виступають юридичні особи-підприємці. Ними можуть бути як підприємці – юридичні особи, так і громадяни, які здійснюють виробництво сільгосппродукції для переробки, продажу або власних потреб.

До такого договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інша не встановлена договором  або законом. Основну роль в регулюванні  таких відносин відіграє ЦК. Разом  з цим ст. 713 ЦК передбачено можливість визначення законом особливостей укладення та виконання договорів контрактації. Це положення дає можливість визначити співвідношення положень між цивільним та господарськими кодексами щодо регулювання відношень із договору контрактації з одного боку, положення ГК (ст. ст. 272-274) є спеціальними стосовно положень ст. 713 ЦК, тому вони мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договором контрактації. З іншого, якщо спеціальним законом окремі питання не врегульовано, мають застосовуватися загальні положення ЦК – про купівлю-продаж, про договір поставки, якщо вони відповідають природі відносин, які існують між сторонами відповідно до конкретного договору, та іншим спеціальним законом не встановлені окремі правила про регулювання того або іншого питання. З огляду на це, положеннями ст. 272 ГК визначаються можливості застосування договору контрактації щодо державної закупівлі сільськогосподарської продукції, яка здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.