Що таке мовленевий вплив

До психологічних методів  активізації  належать такі:

• „запитання — відповідь”. Такий метод допомагає зосереджувати увагу аудиторії на важливих моментах спілкування, перевіряти засвоєння матеріалу за допомогою запитань;
• психологічна пауза (час, даний суб’єктом аудиторії для осмислення певного виокремленого положення чи поставленого запитання).

     Третій крок  активізації — виведення аудиторії  на рівень обговорення та прийняття рішення — досягається логіко-психологічними та аудіовізуальними методами.

     Логіко-психологічні  методи на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними  засобами (схеми, малюнки, графіки, відеоматеріали тощо).

    Отже, активізація  мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії — це система дій, завдяки якій суб’єкт забезпечує аудиторії найглибший рівень пізнання того чи іншого питання, наслідком  чого є повноцінний двосторонній процес спілкування суб’єкта та аудиторії.

    Отже, тактичний  закон  дозволяє суб’єктові  знайти ефективні засоби впливу на аудиторію.

Розглянуті чотири закони риторики (концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний) спрямовані на розвиток інтелектуального центру (мисленнєвих здібностей людини), таких якостей, як самостійність, самокритичність, глибина, ерудиція, гнучкість,  відвертість мислення. Інакше кажучи, знання й застосування цих законів сприяє розвиткові ефективного мислення. Отже, риторика передусім вчить людину грамотно мислити: „Все, що хочеш сказати, розглянь перш за все в голові своїй, бо у багатьох язик передує і самій думці” (Ісократ); „Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину” (Цицерон).

 

 

2.5  Мовленнєвий закон

 

Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дієвій словесній формі (ДСФ). ДСФ становить систему комунікативних якостей мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, багатство, образність, стислість, доцільність).

Зупинимося на характеристиці деяких комунікативних якостей мовлення.

Правильність — це володіння нормами літературної мови (орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними). Про значення правильності Цицерон писав так: „...вміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти — вже ганьба, тому що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина”.

Основними шляхами, які  сприяють розвиткові правильності мовлення, є тренінги (власні вправи), робота із словниками та лінгвістичною літературою, написання листів, слухання та аналіз взірцево правильного мовлення, про що писали класики риторичного мистецтва, зокрема Феофан Прокопович та ін.

Виразність — комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії.

До засобів виразності можна віднести засоби художньої  образності (порівняння, епітети, метафори і т.ін.), фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція), приказки, прислів’я, цитати, афоризми, крилаті слова та вирази, синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, градація, повтор, період).

Дієва словесна форма виявляється  і в такій мовленнєвій якості, як ясність.

Основний шлях розвитку ясності мовлення — сам процес спілкування. Практика свідчить, що чим частіше суб’єкт вступає в процес комунікації, тим більше уваги він приділяє роботі над своїм мовленням, зокрема над ясністю, оскільки від цього також залежить досягнення поставленої ним мети. Ясність мовлення зумовлена точністю мовлення. Від точності слів залежить точність дій людей: „Вірно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь” (Декарт). Точність мовлення розвивається в роботі із словниками, навчальною, науковою літературою, шляхом аналізу власного та чужого мовлення тощо.

Точність  тісно пов’язана  із  стислістю.

Стислість формує уміння говорити суттєво. На це уміння давні греки звертали особливу увагу: „Все, що ви сказали спочатку, нами забуте, бо це було давно. А кінець вашого мовлення нам не зрозумілий, бо забутий початок”. Зокрема, виступи спартанців відзначалися стислістю, максимальним лаконізмом. За легендою, мати, проводжаючи сина на війну, казала: „Повертайся зі щитом чи на щиті”.

Дієвість словесної форми визначається її доцільністю.

Основний спосіб розвитку доцільності мовлення — виступ з однією й тією самою темою в різних  аудиторіях. Ця якість шліфує мовне чуття суб’єкта, допомагає ефективно керувати поведінкою аудиторії (знімати роздратування, викликати почуття симпатії, створювати стан впевненості тощо).

Отже, специфіка мовленнєвого закону риторики полягає в тому, що цей закон стає  базою, яка дозволяє людині оволодіти грамотним процесом говоріння і навіть піднятися до рівня мистецтва живого слова (отримання етико-естетичного задоволення від свого та чужого мовлення).

 

2.6.   Закон ефективної  комунікації

 

Закон ефективної комунікації  передбачає систему дій суб’єкта з метою налагодження контакту на всіх етапах риторичної комунікації як необхідну умову ефективної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності.

 Контакт — це „спілкування без перешкод”, це вищий рівень спілкування, який характеризується взаємодією поведінки суб’єкта й аудиторії.

З метою встановлення і збереження контакту необхідна така система  дій:

• управління поведінкою аудиторії;
• управління власною поведінкою.

     Управління  поведінкою аудиторії передбачає  уміння зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії через різні стимули (обличчя, очі, жести, міміка, поза, запитання, репліки тощо), і чітко реагувати на неї. Названа дія дає можливість суб’єктові підтримувати зворотний зв’язок протягом усього процесу риторичної комунікації.

Управління власною поведінкою передбачає уміння суб’єкта узгоджувати свої жести, міміку та інші рухи тіла із задумом. Суб’єктові слід уміти регулювати свої рухи, щоб вони не заважали, а „працювали” на головну думку, сприяли її чіткому вираженню. Окрім того, оратор повинен володіти своїм психологічним станом: не підвищувати голос, не чіплятися до слів, не ображатися, а бути стриманим, терплячим, уважним, доброзичливим.

 

2.7. Системно-аналітичний

Системно-аналітичний  формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як) що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

 

РИТОРИЧНІ  ЗАКОНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позначення:

Р – риторика

К – концептуальний закон

А – закон  моделювання аудиторії

С – стратегічний закон

Т – тактичний  закон

М – мовленнєвий  закон

ЕК – закон  ефективної комунікації

СА – системно-аналітичний  закон

 

 

 

 

3. Ефективність виступу в різних аудиторіях

 

 Сучасна  наука про мовний вплив пропонує  ряд рекомендацій щодо ефективного  впливу на аудиторії різного  типу.

Однорідна/різнорідна аудиторія 

 Однорідна  аудиторія справедливо вважається  зручною та легкою для ефективного  мовного впливу. Різнорідна аудиторія  включає різні за рівнем і  віком, професійній підготовці  людей - батьків і дітей, старше  покоління і молодь, освічених  і малоосвічених, фахівців і  неспеціалістів. Саме тому важко  знайти підхід до такої аудиторії.  Як відзначав академік М. Старіковіч, дуже важко виступати перед широкою аудиторією в Політехнічному музеї в Москві, доводиться читати лекцію з принципом булки з родзинками: "Хто прийшов добре поїсти, той жує хліб, ... а інший виколупує родзинки -- цікаві деталі "[14]. Рекомендується орієнтуватися на слабких слухачів, а також порушувати під час впливу на різнорідну аудиторію тільки одне питання.

  Велика/невелика аудиторія

 Велика  аудиторія легше піддається мовнму впливу, особливо емоційному. П. Сопер писав: "У масі людина схильна швидше підтримати пропозицію, ніж переживати тяжку свідомість, що він "йде в кущі". Велика аудиторія думає: раз ми разом, ми не помилимося ".

 Реакція  великій аудиторії завжди інтенсивніша  і емоційніша. Крім того, діє закон  зниження інтелектуального рівня:  чим більше аудиторія, тим нижче  в підсумку виявляється її  середній інтелектуальний рівень. Нагадаємо судження Д. Карнегі: "Людина в складі натовпу  буде сміятися і аплодувати  з приводу таких речей, які  його не чіпали б у складі  півдюжини слухачів ". При дії  на велику аудиторію необхідна  стислість. Велика аудиторія - сама нетерпляча, вона не терпить  довготами в усному мовленні  і великих письмових матеріалів, швидко втомлюється від сприйняття. Орієнтуватися треба на низький  рівень реципієнтів, будувати  фрази просто, якщо не сказати  примітивно.

 Переважно  індуктивна подача матеріалу. 

 Емоційність  повинна бути вищою за середню. 

 Необхідно  пропонувати чітко і просто  сформульовані рішення, викладати  і розвивати одну точку зору, аргументувати одну думку. Не  треба багато і ретельно аргументувати.  Не слід закликати велику аудиторію  "Давайте подумаємо", слід відразу  повідомляти, що треба думати.

 Ефективно  вплив короткими фразами, афористичність.

  Підготовлена/непідготовлена аудиторія

 Зазвичай  виділяють три рівня підготовленості  аудиторії і відповідно три  види аудиторії за ступенем  підготовленості - добре підготовлена, підготовлена і непідготовлена (малоподготовленная) аудиторія.

 До добре  підготовленої аудиторії відносять  зазвичай аудиторію, що включає  реципієнтів середнього та похилого  віку, які мають вищу і середню  спеціальну освіту, достатній життєвий  і соціальний досвід, внутрішні  мотиви до пізнання навколишнього  світу. Це звичайно керівники  різного рівня, професорсько-викладацький  склад, політики.

 Підготовлену, зрілу аудиторію утворюють слухачі  молодого та середнього віку  із середнім освітою, що не  мають ще достатнього життєвого  і соціального досвіду, але  мають усвідомлений інтерес до  пізнання. Сюди відносяться студенти  старших курсів, фахівці з проблеми.

 Слабо  - або малоподготовленная аудиторія утворюється слухачами з початковим або незакінченою середньою освітою, підлітками, молоддю, у якої відсутній життєвий і соціальний досвід і інтерес до пізнання. Це - школярі, учні ПТУ і технікумів, неорганізована молодіжна аудиторія, робітники, стихійна змішана публіка. При дії на добре підготовлену

 аудиторію  необхідно акцентувати увагу  на те нове, що аудиторія дізнається  з повідомлення, тому що головний  мотив підготовленої аудиторії  - "що нового?". Переконувати  треба в основному логічно,  раціонально, звертатися до розуму  слухачів. Ефективно звернення до  абстрактних міркувань і положень. Ірраціональні і парадоксальні  аргументи і доводи малоефективні. 

 Ефективна  висхідна аргументація - від менш  сильного аргументу до більш  сильним, а також двостороння  аргументація і контраргументації.  Чи не зловживати негативними  фактами, виклад будувати на  позитивній основі. Згадувати вчених, їх думки і заслуги. Чи не  зловживати цитатами, уникати стереотипів  думок групових лідерів ( "Путін  сказав ..."," Нємцов заявив ...", "Зюганов заявив ..." та ін.) При  впливі на підготовлену аудиторію 

 необхідна  велика емоційність, ніж при  зверненні до добре підготовленої  аудиторії. Абстрактні міркування  неефективні, потрібні конкретні  доводи.

 Необхідно  робити для такої аудиторії  практичні висновки. Міркування  обов'язково супроводжувати прикладами  та ілюстраціями, що підтверджують  висновки. Застосування риторичних  прийомів виявляється дуже ефективним. При дії на малоподготовленную, малокультурна аудиторію ефективна

вопросноответная форма викладу. Емоційність виступу повинна бути максимальною. Необхідно приводити максимум прикладів, випадків з життя.

 Ефективна  однобічна аргументація. Ефективно  апелювати до практичного результату ( "Ви будете мати ..."," ви  зможете ...", "у вас не буде ..." і т. д.). Ефективна спадна  аргументація - від сильного аргументу  до слабших. 

 Ефективно  широке використання гумору.

 переконливі  ірраціональні аргументи (парадокси,  емоційний тиск, емоційні кошти).

 переконливі  посилання на численні авторитети (академіків, професорів, іноземних  вчених). Ефективні посилання на  відомі історичні факти (наприклад,  реформи Петра 1), на "загальні  думки", трюїзмами, приказки і прислів'я.

 Емоційні  аргументи набагато ефективніше  логічних.