Конкуренція, монополії і антимонопольна діяльність держави

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

   Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищують їх), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою особливістю цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація (наприклад, диктат транспортних компаній при перевезенні сільськогосподарської продукції, що швидко псується), за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

   Для завоювання більших ринків збуту компанії також подовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям та ін. Здебільшого нецінова конкуренція відбувається за панування олігополістичної структури монополій. У процесі конкурентної боротьби олігополії укладають між собою як відкриті угоди картельного типу, так і таємні (негласні) угоди. Неціновій конкуренції властива певна стабільність цін (оскільки відбувається їх узгодження між кількома могутніми компаніями, так зване лідерство в цінах). Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси споживачів.

   Нечесна конкуренція — різновид недосконалої конкуренції, що ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладення таємних угод про єдину політику цін і навіть диверсії проти конкурента).

   Залежно від форми і видів конкуренції формуються відповідні види цін. За панування монополій встановлюються насамперед монопольно високі та монопольно низькі ціни.

   Монопольно високу ціну встановлює товаровиробник, який є монополістом у виробництві й на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів і отримує внаслідок цього високі прибутки.

   Монопольно низьку ціну встановлює товаровиробник під тиском монополістів. Такого тиску зазнають малі та середні фірми при укладенні контрактів з монополіями, дрібні фермери — від транспортних і промислових компаній при доставці сільськогосподарської продукції на ринок та під час її переробки. Так, для малих фермерських господарств США, що спеціалізуються на виробництві молока, типовою є ситуація, коли з кожного долара, який споживачі заплатили за один літр молока, виробники отримують лише приблизно 25 центів.

   Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, «притягують» конкурентів, тому монополії повинні постійно шукати оптимальне співвідношення між кількістю реалізованої продукції та ціною, яке дає змогу привласнити максимальний прибуток.

   Коли на ринку панують кілька олігополій (групова монополія), переважно застосовується практика «лідерства в цінах» — щоб уникнути виснажливої конкурентної боротьби, наймогутніша компанія встановлює ціни на свої товари або послуги, а решта олігополістів за спільної мовчазної згоди встановлюють таку саму або дещо нижчу ціну (залежно від якості товару, термінів гарантійного обслуговування тощо).