Вплив темпераменту на прояв творчих здібностей

 В даний час наука  має у своєму розпорядженні достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту по визначеній стрункій програмі. Однак для складання психологічної характеристик традиційних 4 типів звичайно виділяють наступні основні властивості темпераменту:

 Сенситивність визначається тим, яка найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення якої-небудь психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.

 Реактивність характеризується  ступенем мимовільності реакцій  на зовнішні або внутрішні впливів однакової сили (критичне зауваження. образливе слово, різкий тон - навіть звук).

 Активність свідчить  про те, наскільки інтенсивно (енергійно  людина впливає на зовнішній  світ і переборює перешкоди  в досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги).

 Співвідношення реактивності  й активності визначає, від чого  в більшому ступені заздрості  діяльність людини: від випадкових  зовнішніх або внутрішніх обставин, настрої, випадкові події) або  від цілей, намірів, переконань.

 Пластичність і  ригідність свідчать, наскільки  легко і гнучко пристосовується  людина до зовнішніх впливів  (пластичність).

 Екстраверсія, інтроверсія визначає, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверт), або від образів, представлень і думок, зв'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт).

 З огляду на всі  перераховані властивості. Я.Стреляу  дає наступні психологічні характеристики  основних класичних типів темпераменту:

 САНГВІНІК. Людина з підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у нього урівноважені. Він жваво, збуджено відгукується на усе, що залучає його увагу, має живу міміку і виразні рухи. По незначному приводі він регоче, а несуттєвий факт може його розсердити. По його особі легко угадати його настрій, відношення до предмета або людини. У нього високий поріг чутливості, тому він не зауважує дуже слабких звуків і світлових подразників. Володіючи підвищеною активністю і будучи дуже енергійну і працездатним, він активно приймається за нову справу і може довго працювати не стомлюючись. Здатний швидко зосередиться, дисциплінований, при бажанні може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому властиві швидкі рухи, гнучкість розуму, спритність. швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки. Без зусиль не тільки переключається м однієї роботи на іншу, але і переучується,. опановуючи новими навичками. Як правило він у більшому ступені відгукується на зовнішні враження, чим на суб'єктивні образи і представлення про минуле і майбутнє, екстраверт.

 У сангвініка почуття  легко виникають, легко змінюються. Легкість з який у сангвініка утворяться і переробляються нові тимчасові зв'язки, велика рухливість стереотипу, відбиває також у розумовій рухливості сангвініків, виявляють деяку схильність до нестійкості.

 ХОЛЕРИК. Як і  сангвінік відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він неприборканий, нестриманий, нетерплячий. Запальний. Він менш пластичний і більш інертний. Чим сангвінік. Звідси - велика стійкість прагнень і інтересів, велика наполегливість, можливі утруднення в переключенні уваги, він скоріше екстраверт.

 ФЛЕГМАТИК має високу  активність, що значно переважає  над малою реактивністю, малою  чутливістю й емоційністю. Його  важко розсмішити і засмутити - коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним. При великих неприємностях залишається спокійним. Звичайно в нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як мова. Він неметкий, із працею переключає увага і пристосовується до нової обстановки, повільно перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження, інтроверт.

 недоліком флегматика  є його інертність, малорухомість.  Інертність позначається і на  відсталості його стереотипів,  труднощі його перебудови. Однак  ця якість, інертність, має і позитивне  значення, сприяє обґрунтованості  сталості особистості.

 МЕЛАНХОЛІК Людина з високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно уразливий, болісно чуттєвий. Міміка і рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Звичайно він невпевнений у собі, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко стомлюється і мало працездатний. Йому властива легка і хитлива увага й уповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків - інтроверти.

 Меланхолік соромливий, нерішучий, боязкий. Однак у  спокійній звичній обстановці  меланхолік може успішно справлятися  з життєвими задачами.

 Можна вважати уже  твердо установленим, що тип темпераменту  в людини уроджений, а від яких саме властивостей його уродженої організації він залежить, ще до кінця не з'ясовано [12].

2.  Творчі здібності людини.

Як і кожна психологічна проблема, проблема творчих здібностей людини може розглядатися на різних змістових  рівнях, оскільки сам предмет пізнання має багаторівневу та багатомірну структуру, а відтак і пізнавальний акт може здійснюватись у різних змістових просторах, з використанням засобів та технік, що мають різні пізнавальні можливості, відрізняються за когнітивною ємністю та когнітивною експозицією. Зараз ми звернемося до розгляду творчих здібностей людини з позиції можливості та необхідності здійснення нею свого покликання та призначення, буттєвого потенціалу, свого буття як безпосереднього самобуття.

Це досить високий за абстрагованістю рівень аналізу психічного, який певною мірою відволікає увагу дослідника від реальних виявів сутності досліджуваного явища, проте з іншого боку дає змогу узагальнити зміст сукупності зовнішніх ознак предмета і наблизитись до безпосереднього тлумачення його сутнісних проявів. До засобів теоретизації та наукового абстрагування такого рівня належать метод онтологічно орієнтованого пізнання, екзистенціальний аналіз, феноменологічна рефлексія та ін. Застосування подібних методів у даному випадку є необхідним, оскільки тлумачення змісту творчих здібностей людини має бути здійснене на рівні буттєвого узагальнення їхньої природи, закономірностей розгортання та реалізації.

Большакова Л.А. творчі здібності визначає як складна особисту якість, що відображає здібність людини до творчості в різних сферах життєдіяльності, а також дозволяє надавати підтримку  в творчій самореалізації іншим  людям. Це висока міра захопленості, інтелектуальної активності, пізнавальної самодіяльності особи [2].

Мотков О.І. під творчими здібностями розумів здатність  дивуватися і пізнавати, уміння знаходити  рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здібність до глибокого усвідомлення свого досвіду. [5]

В.В. Кліменко складовою  творчих здібностей вважає психомоторику, обумовлюючи свою думку єдністю  руху, дій, думки та енергопотенціалу людини. Головною умовою роботи механізму  творчості, автор розглядає оптимальний стан душі (мислення, почуття, уява) і тіла (енергопотенціал, психомоторика) та гармонійність розвитку всіх його складових. Лише тоді мислення, почуття, уява будуть знаходити нові завдання, психомоторика їх розв’язувати, а енергопотенціал давати життя діям.

Психомоторні здібності включають в себе: відтворення часових, динамічних та просторових параметрів, диференціювання часових, динамічних та просторових зусиль, переключення тонусу між групами м’язів, в координаційно складних вправах та у мінливих умовах. Критеріями досконалості психомоторних здібностей є динаміка засвоєння нових рухів та рухових дій, точність їх виконання, пластичність та раціональність, економічність, доцільність, своєчасність, а показниками їх розвитку відповідно є: швидкість і міцність; влучність і кучність; виразність, цілісність, гармонійність, граціозність, естетичність; спритність.[6, с. 20-22]

          Буттю конкретної людини властива інтенція творення, тобто кожна людина володіє здатністю до творчого діяння у світі повною мірою. Проте в процесі онтогенетичного розвитку та саморозвитку особистості певним чином складаються умови виявлення та розвитку конкретних здібностей даної особистості; вона більш чи менш активна у здійсненні самовпливів на цей процес; і, нарешті, дана особистість має певний потенціал розвитку власних здібностей та реалізації їх у процесі життєдіяльності. Якщо на перших етапах онтогенезу людина майже повною мірою залежить від умов розвитку, в яких вона перебуває та які створюють для неї її ближні, то потім поступово вона стає здатною активно включатись у створення умов свого розвитку, забезпечення його продуктивності, вибір нових площин саморозвитку тощо. Вже в юності молода людина складається як зрілий суб'єкт власного життя і може активно керувати розгортанням часових та змістових його характеристик.

Уже в цей період стають актуальними і вимагають застосування здібності людини, що мають своєрідний зміст і характер та виявляють реальну здатність людини бути суб'єктом свого життя. Специфіка здібностей цього типу полягає в тому, що вони не мають своїм предметом процес виконання певної суспільно корисної, власне предметної діяльності і не виявляються через результативність виконання даної діяльності особистістю, перебуваючи поза її операціональним, аксіологічним, предметно-результативним простором.

За характером та переважанням тих чи інших форм діяння особистості  щодо реалізації здібностей розрізняють: здібність до екзистенціального розуміння власного буття як такого, що поступово та поступально розгортається у реальному просторі та часі; здатність до екзистенціального перетворення власного життя відповідно до діючих законів онтологічної причинності людського існування, в якому домінуючою є форма самопричинення поряд із причинениям іншими сутніми. Якщо в основі реалізації здібностей першого типу переважають пізнавально орієнтовані форми діяння, то у забезпеченні здібностей другого типу переважають активно-перетворювальні форми діяння. Процес здійснення цих здібностей є досить динамічним і постійно змінюється протягом онтогенетичного розвитку особистості. Необхідно підкреслити, що найбільш активно розвиваються ці здібності в період юності та зрілості, і саме зріла особистість здатна повною мірою ефективно реалізувати їх. Вектор реалізації цих здібностей може бути спрямований особистістю і у зовнішній, і у внутрішній світ, до сутності власного "Я". І саме зріла людина здатна регулювати, тримати під контролем можливі чи очікувані зміни в собі чи інших сутніх, які викликаються, провокуються чи очікуються в процесі творчого, конструктивного діяння особистості.

Оволодіння здібностями  екзистенціального характеру відбувається в процесі особистісного зростання людини, в процесі якого вона вивчає та навчається застосовувати культурно-історичний досвід "мудрого скеровування" власного життя до тих цілей, у досягненні яких людина розкриває культурно-історичний зміст свого існування та повною мірою оволодіває культурно-творчою силою свого "Я". Коли в житті людини відбувається продуктивний синтез ЇЇ здібностей до предметного творення (мається на увазі творчий характер діяння у професії, соціальній справі тощо) та здібностей до екзистенціального творення (в яких розкривається здатність особистості до свідомої вибудови власного життя як єдиного творчого процесу), тоді кожний продукт діяння людини набуває культурно-історичної цінності, а сама людина осягає реальність реалізованого нею власного покликання та призначення. Необхідно вказати ще на один тип творчих здібностей людини, без яких попередні можуть залишитися дещо невиявленими, — це здібності до операціонального творення, що розкриваються у здатності людини процесуально забезпечувати, енергетично насичувати, операціонально витримувати послідовність власного творчого діяння як цілісного, завершеного та продуктивного процесу. Йдеться про окрему професійну дію чи про цілісний етап професійного діяння особистості в житті в цілому; зріла творча особистість має операціонально забезпечувати ефективність власного діяння в кожний окремий його момент.

Вказані три типи творчих  здібностей людини, які розгортаються  та реалізуються нею протягом усього активного життя, являють собою  складні генералізовані утворення, психологічний зміст яких постає у світлі розуміння принципу генералізації та диференціації психологічних явищ. Ці здібності виявляються на найбільш пізніх етапах онтогенезу людини і генералізують у собі окремі творчі здібності передуючих рівнів (до розгляду яких ми зверталися в попередніх розділах). Якщо спробувати проаналізувати змістові складові вказаних узагальнених типів, то ми отримаємо складні багаторівневі моделі творчих здібностей людини, в яких постануть — від найелементарніших характеристик операціонально-пошукового діяння до утворень синтезованого характеру (як, наприклад, здібність очікування творчого акту або здібність концентрації творчої енергії на предметі діяння) — всі природні, сутнісні та феноменологічні складові такого поняття, як творча обдарованість людини. Цьому можна присвятити спеціальне дослідження, а поки необхідно вказати, що представлені генералізовані типи творчих здібностей людини можуть диференціюватися та генералізуватися відповідно до нових рівнів їх пізнання або вивчення, а також синтезуватися в утворення вищого рівня відповідно до висвітлення якісно нових рівнів існування, буття, творчого діяння людини, яка ніколи не зупиняється у пошуках можливостей втілити свій творчий геній [13].