·  Попросіть про те ж саме незнайомої людини на вулиці - наприклад, можна сказати, що вам потрібно оплатити мобільний телефон.

      ·  Далі трохи складніше: попросіть незнайомої людини на вулиці дати вам трохи грошей - на квиток в автобусі або метро, пояснивши, що забули гаманець в гостях або втратили його.

      ·  Зайдіть в кафе або магазин і попросіть дозволу зателефонувати з їх телефону. Якщо офіціанти зажадають зробити замовлення, ввічливо відмовтеся, відповівши, що вам треба просто зателефонувати, і продовжуйте наполягати на своєму.

      ·  Перебуваючи в переповненому вагоні метро або в автобусі, попросіть кого-небудь поступитися вам місце - без будь-яких пояснень. Якщо почнуть ставити запитання, чоловік може сказати, що у нього закрутилася голова, а от жінці достатньо просто попросити чоловіка поступитися їй місце - на жаль, сьогодні ми про це забули.

      ·  Найскладнішою для багатьох людей - як чоловіків, так і жінок, виявляється ситуація, коли потрібно підійти у громадському місці (кафе, ресторані і т.д.) до незнайомої людини, яка для них сексуально приваблива, і заговорити з нею, а тим більше познайомитися і налагодити контакт. Спробуйте зробити це, як би не було страшно, і запросіть його (її) піти разом з вами в театр, на концерт або просто в кіно.

      Ситуації  можуть бути будь-якими - важливо не тремтіти від страху перед невдачею, а просто зробити це, і тоді ви поступово почнете відчувати, як світ навколо вас змінюється, і ви відчуваєте себе все комфортніше. Звичайно, без невдач не обійтися, але звертати увагу треба не на них, а на свої успіхи: хвалите себе, навіть якщо ви просунулися всього на крок.

      Запам'ятайте, що в будь-якій ситуації, спілкуючись  з іншою людиною, говорити потрібно голосно й чітко, але ні в якому разі не кричати.

      Дивіться  людині в очі, але не весь час - іноді  відпускайте погляд, інакше це може бути розцінено, як тиск.

      Тримайте  себе вільно, але не розв'язно; висловлюйте  свої почуття, побажання і вимоги прямо, кажучи - «я хочу», і не бійтеся здатися егоїстом.

      Якщо  ви про щось просите, не вибачайтеся  за турботу - краще скажіть людині «спасибі» за послугу.

      Що  б не трапилося, не проявляйте агресії  по відношенню до іншої людини, не намагайтеся  його образити або принизити - все це прояви слабкості і невпевненості.

      Поважайте себе та інших людей, і ваше спілкування  завжди буде продуктивним.

      Навчіться діяти рішуче в будь-яких ситуаціях, не озирайтеся на інших і не думайте  про те, що вони скажуть про вас - просто йдіть до мети. Коли ви отримаєте те, до чого прагнули, завдяки власним зусиллям, то ваша самооцінка підвищиться автоматично, а впевненість стане невід'ємною частиною вашого ставлення до себе та світу.

      Вправи  на розвиток упевненості у собі:

      1. Гра “Витівник”. Кожному учасникові пропонуємо пригадати веселу гру і провести її у групі. Група ставить “витівникові” оцінки за п'ятибальною системою. Після того, як усі награлися, визначаємо найкращого масовика.

       2. Тренінг “упевненості в собі”.  Розпочинаємо з групової дискусії про значення впевненості для досягненні успіхів у різних сферах життєдіяльності, в особистісній реалізації. Підводимо до розуміння впевненості як спроможності висувати й втілювати в життя власні цілі, інтереси тощо. Тренінг впевненості в собі реалізуємо через певні соціальні ситуації, які тренуємо в рольовій грі та реальних умовах. Вчимося висувати вимогу; говорити “ні” і критикувати; встановлювати контакт; відкрито звертати увагу на себе, свої цілі, інтереси; дозволяти собі помилки.

      3. Вправа “Невпевнені, впевнені  та агресивні відповіді”. Кожному  учасникові пропонуємо продемонструвати  в заданій складній ситуації  невпевнену, агресивну та впевнену  відповідь. Ситуація пропонується  з реального життя. Далі підлітку  необхідно детально розповісти про свою невпевненість; похвалитись невпевненістю, підключивши міміку, змінивши голос; розповідь про власну невпевненість, необхідно довести до абсурду.

      Одним з аспектів формування адекватного  рівня домагань є виховання та розвиток відповідальної поведінки особистості.

 

      2. Дослідження впливу рівня впевненості у собі на прояв креативності студентів

      2.1 Методика експериментального  дослідження

      Людська індивідуальність неповторювана, унікальна, тому реалізація індивідуальності - це і є творчий акт (внесення в світ нового, унікального, раніше не існуючого). Основними процесуальними характеристиками креативності є такі:

      - креативність розгортається в  процесі суб'ект-суб'ектного взаємодії;

      - креативність завжди тією чи  іншою мірою адресована іншій  людині.

      Ці характеристики логічно витікають з розгляду креативності як реалізації власної індивідуальності, оскільки людська індивідуальність виявляється в процесі міжособистісного спілкування (прямого або опосередкованого) і завжди тією чи іншою мірою є пред'явленням своєї індивідуальності іншій людині.

      У численних психологічних працях [11; 12; 17; 18], присвячених юнацькому  віку, найчастіше акцент робиться на питаннях розвитку самосвідомості і адекватної самооцінки, оскільки саме цей вік  є центральним періодом становлення світоглядної системи, деяких рис характеру та соціального інтелекту.

      Величезне значення мають ці питання, коли йдеться  про студентів. При цьому необхідно  пам'ятати, що сам освітній процес є  одним з головних чинників, що впливають  на розвиток особистості, тому на перше місце ставляться розумові здібності, знання, уміння і навички.

      Юнацький  вік пов'язаний із самоідентифікацією (Е. Еріксон). Тобто людина починає  усвідомлювати себе самостійною  особистістю і намагається себе позиціонувати саме в цій якості. Карл Юнг називав цей шлях індивідуалізацією, А. Маслоу дав цьому процесу ім'я "самоактуалізация", іншими словами, пошук свого місця в тому суспільстві, яке є реальністю. У тому суспільстві, в якому належить молодій людині жити та працювати.

      Даний період життя найбільш важливий для формування адекватної самооцінки. В юнацькому віці формується уміння самоаналізу, самоспостереження, здатність аналізувати власні результати і, тим самим, адекватно оцінювати себе, вірити у власні сили.

      Коли  людина упевнена в собі, вона вірить, що в неї є усе необхідне для досягнення мети і що вона не розгубиться, якщо її не досягне. Упевненість в собі стоїть в одному ряду з самоповагою, але як означення застосовується тоді, коли ми говоримо про свої уміння та здібності до певної діяльності (Я упевнений, що зможу ...).

      Саме  тому, метою дослідження ми обрали вивчення впливу рівня впевненості  у собі на прояв креативності майбутніх  вчителів. Гіпотеза дослідження: прояв  креативності майбутніх вчителів залежить від рівня впевненості у собі.

      Дослідження було проведено у 2011 році. У дослідженні  взяли участь 12 студентів  (І - ІІ курси) ВУЗів м. Києва віком 18-19 років (загалом 12 осіб). Проводилося у три  етапи: вивчення рівня впевненості  студентів у собі; вимірювання  рівня невербальної креативності; співвіднесення результатів обох досліджень.

      Упевненість в собі діагностувалася за допомогою  тесту Райдаса, що складається з 30 тверджень, які описують різні  типи поведінки людей. Студентам  необхідно було вказати ступінь  згоди або незгоди з цими твердженнями в балах від 1 до 5.

      Невербальна креативність студентів досліджувалася за допомогою субтесту "Завершення малюнків" (Complete Figures), який був адаптований А.Н. Вороніним у 1993-1994 роках в лабораторії діагностики здібностей Інституту психології РАН. Особливий акцент у цьому субтесті ставиться на виявленні невербальної креативності як певної здібності до "породження" нового, оригінального продукту в умовах мінімальної вербалізації. Тест являє собою кілька картинок з набором ліній, використовуючи які, випробовуваним необхідно домальовувати картинку до певного осмисленого зображення.

 

      

2.2 Аналіз результатів  експерименту

      Результати  діагностики впевненості у собі студентів наочно представлені на діаграмі (рис. ..1).

      

Рис. 2.1. Розподіл студентів за результатами діагностики рівня впевненості у собі

      Як  видно з діаграми, 49,8 % студентів мають середнє значення впевненості у своїх силах, тобто здебільшого вони вірять у те, що можуть впоратися зі своїми справами, але інколи мають сумніви, як і більшість людей. 41,5% респондентів впевнені у собі - майже не сумніваються у собі, довіряють своїм почуттям, переконані, що усе роблять правильно. Невпевненість у собі продемонстрували 5% опитаних - їм важко починати діяти через вагання, те, що відбувається в їхньому житті, здається складним і важким для вирішення. Невелика кількість юнаків (8,3%) виявилися занадто самовпевненими - сумніви їм майже не відомі, полюбляють діяти, ризикують і навіть не помічають цього.

      Загалом студенти показали доволі високі результати упевненості в собі, що свідчить про готовність до складної діяльності, віру у свої сили, бажання досягати поставлених перед собою цілей.

      Зі  всього різноманіття критеріїв креативності для нашого дослідження представляють інтерес критерій оригінальності, запропонований Дж. Гілфордом і Е. Торренсом. Діагностичні можливості методики дозволяють оцінювати такий показник креативності, як оригінальність. У даному варіанті тесту використовується 6 картинок, з яких ми обрали 3 найбільш інформативні.

      За  результатами аналізів малюнків студентів  було розподілено на4 групи:

      1) ті, усі 3 малюнки яких були  оригінальними - 100 % оригінальних.

      Ця  група склала 20 % виборки;

      2) ті, що мали 2 оригінальних і один  малюнок, що зустрічався більше ніж 2 рази у групі, - 66 % оригінальних;

      Найбільша за обсягом група - 40 % студентів.

      3) ті, що мали 1 оригінальний і 2 малюнки,  що зустрічалися більше двох  разів у групі - 66 % стереотипних.

      До  цієї групи потрапили 19 % досліджуваних.

      4) ті, усі 3 малюнки яких були стереотипними, тобто зустрічалися більше 2 разів у групі, - 100% стереотипних;

      Кількість склала 21 % досліджуваних студентів.

      З отриманих даних можна побачити, що студентам, які взяли участь у  дослідженні, притаманний досить високий рівень невербальної креативності (60 % виборки продемонстрували оригінальні і здебільшого оригінальні результати).

      Наступний етап дослідження - співвіднесення результатів  дослідження впевненості у собі та креативності. Розподіливши студентів  на групи згідно з результатами дослідження впевненості у собі, ми потім визначили кількість студентів у кожній групі, які продемонстрували певний ступінь оригінальності або стереотипності малюнків. Дані наведено у таблиці 2.1.

      Отримані  дані свідчать про те, що зі збільшенням  показника впевненості у собі від невпевненості у собі до самовпевненості стереотипність малюнків студентів поступово зменшується (33 % - 34 % - 19 % - 0). Кількість оригінальних малюнків, навпаки, збільшується разом із зростанням значення впевненості у собі (0 -7 % - 27 % - 50 %). Здебільшого стереотипні малюнки (66 % стереотипних) характерні для тих, хто має середні показники впевненості у собі. Переважно оригінальні малюнки створили невпевнені в собі (67 %) та занадто самовпевнені (50%).

 

Таблиця 2.1

Розподіл оригінальних та стереотипних малюнків студентів в залежності від рівня впевненості у собі