Іншим підходом до опису впевненої поведінки є навички спеціальної поведінки, що виражають впевненість у собі. Базовим твердженням є просте вираження почуттів, думок і прав. Наприклад: „Я хотів би зараз піти”, чи: „Ви мені дуже подобаєтесь”. Емпатичне твердження вказує на усвідомлення почуттів і позиції іншої людини. Зростаюча впевненість у собі розвивається поступово – від мінімально упевнених висловлювань, що не потребують відносно значних зусиль, до більш категоричних тверджень, коли мінімальна відповідь неефективна [1; 7].

      Виходячи  з проведеного нами теоретичного аналізу, можна зробити висновки, що впевненість у собі є властивістю  особистості, ядром якої виступає позитивна  оцінка індивідом власних навичок  та здібностей як достатніх для досягнення значущих для нього цілей та задоволення його потреб. Важливим при формуванні впевненості у собі є не стільки об'єктивний життєвий успіх, статус тощо, скільки суб'єктивна позитивна оцінка результатів власних дій та оцінки, що надходять з боку значущих людей. Позитивні оцінки наявності, «якості» й ефективності власних навичок та здібностей визначають соціальну сміливість у постановці нових цілей та визначенні завдань, а також ініціативу, з якою людина береться за їхнє виконання. Важлива наявність позитивного образу ²Я², що включає прийняття себе, адекватну самооцінку, прийняття відповідальності за власні рішення та життя в цілому, турботу про своє ²Я² як духовне, так і фізичне, задоволеність собою та життям, доброзичливість, спокій та самодостатність. Тому дуже важливо формувати позитивний образ ²Я² у дитини  із раннього дитинства. Не тільки батьки, але і кожний значущий для дитини дорослий, має поважати її прагнення до самоствердження, допомагати їй утримувати свою поведінку у певних межах й уникати такого з нею поводження, яке може викликати в неї сумніви у власних силах й своїй значимості та підірвати, ще не стійке, відчуття впевненості в собі.

      Впевненість у собі є необхідною умовою існування  особистості як суб'єкта активності, здатного до самостійного вибору цілей. Самоорганізація особистості на суб'єктивному рівні неможлива без відчуття впевненості у собі, як повноцінного оволодіння собою, своєю сутністю, як здатності самостійно ставити цілі та діяти відповідно до них, зберігаючи адекватну критичну позицію стосовно самого себе, здатності передбачати результати дій до їх виконання, самостійно будувати стратегію досягнення цілей відповідно до внутрішніх особистісних змістів. Це означає вміння співвідносити потреби, що виникають, з власними можливостями та з прийнятними для даної людини способами реалізації, що відповідає соціокультурним орієнтирам даного суспільства в кожній конкретній ситуації.

      Людина  постійно змінюється, змінює її кожна  дія. Саморозвиток полягає в постійному «виході людини за межі себе», межі свого досвіду, а кожний такий «вихід»  призводить до зміни самого досвіду, тобто себе самої, і це продовжується нескінченно. «Вихід людини за межі себе» пов'язаний з певним рівнем впевненості людини у собі в тій чи іншій сфері її життєдіяльності. Таким чином, у різних сферах життєдіяльності людині властивий різний ступінь, чи рівень впевненості у собі в залежності від того, наскільки вона здається авторитетною та успішною сама собі в різних сферах життя у своєму минулому досвіді, а також в залежності від того, наскільки для неї значуща сама по собі та чи інша сфера життя. Таким чином, результат будь-якої не передбачуваної активності заздалегідь невідомий, і людині необхідна певна міра впевненості у собі, щоб бути здатною на вчинок, чи, іншими словами, необхідна віра у власні можливості, саме вона робить реальної постановку цілей.

      Повноцінний розвиток людини як особистості та суб'єкта діяльності неможливий без  спілкування. Теоретичний розгляд  формування Я-концепції, позитивного  самовідношення, первинності довіри світу свідчить про те, що впевненість у собі формується та виявляється саме в спілкуванні. У процесі спілкування формується інтегральна оцінка себе, своєї цінності в даній реферативній групі, свого соціально-комунікативного рангу, який певною мірою визначає самооцінку та рівень домагань.  

      Таким чином, «впевненість у собі» є  досить багатогранним та складним феноменом, який складається з великої кількості  компонентів. З кожним днем він набуває  все більшого значення, тому потребує подальшого вивчення. За мету можна  поставити виділення деяких типів впевнених у собі людей на основі, наприклад, професійної діяльності.

1.2 Вплив невпевненості  в собі на розвиток  особистості

      У нашому суспільстві проблема невпевненості  в собі стає глобальною. Дивно, що це відбувається саме зараз, коли якість життя людей покращується з кожним днем. А може, вся справа саме в цьому: в колишні часи людина не мала розумної побутової техніки та інших можливостей - навіть поїздки на порівняно невеликі відстані були проблемою, але люди це долали, і ставали впевненіше. Звичайно, завжди були люди із заниженою самооцінкою, але сьогодні, коли вони просто губляться у величезних просторах мегаполісів, це відчувається все сильніше.

      Статистика  психологічних досліджень показує, що саме проблема невпевненості змушує людей найчастіше звертатися до фахівців: таким людям важко спілкуватися з оточуючими. Вони ніяк не приймають рішення і мучаться від того, що не можуть реалізувати свої бажання і потреби.

      Настрій у таких людей майже завжди пригнічений, вони починають заздрити іншим - тим, хто впевнений у собі і спокійний, і ще глибше провалюються в болото відчаю.

      Невпевненість в собі, проблема древня, як людська  цивілізація, привернула увагу медиків  і психологів порівняно недавно  – в середині XX століття. Саме тоді стало зрозуміле: прогресуюча невпевненість в собі може спричинити масу неприємностей – аж до психосоматичних захворювань, таких як астма, головний біль і гастрит.

      Одні  пояснюють невпевненість в собі тим, що в корі головного мозку  невпевненої в собі людини процеси  гальмування переважають над процесами збудження.

      Невпевненість в собі дає початок підлітковому цинізму, із-за неї виникають шлюбні союзи пузатих сорокалітніх чоловіків  з юними вісімнадцятирічними  дівами і так далі Але головне  – вона як би блокує людину, заважає йому самовиражатися і навіть дає можливість проявити себе в негативному ключі.

      Ось всього лише декілька прикладів. Те, як невпевненість в собі може послужити  причиною сильної залежності від  чужої думки, пояснювати не треба. Хіба що сказати про те, як незручно відчуває себе залежний: чужі інтереси і оцінки видаються йому набагато значимішими, ніж власні; кожен свій вчинок і навіть задум він оцінює перш за все очима тих, що оточують, а головне – йому хочеться схвалення від всіх: починаючи з близьких і закінчуючи пасажирами в трамваї.

      Або візьмемо ревнивців: людина, що з'їдається ревнощами фактично «пережовує»  один-єдиний страх, – що він виявиться  гіршим за суперника, якому нададуть перевагу.

      Не  факт, що невпевнена в собі людина має  неодмінно бути тихонею. Наприклад, агресивна поведінка по відношенню до свідомо слабкішого – теж прояв невпевненості в собі (а заразом і бажання її компенсувати).

      Невпевненість в собі може виявлятися на різних стадіях  поведінки. Наприклад, якщо думка про  те, чи не попросити на вечірці подругу представити вас тому красеневі, змінилася побоюванням, що навряд чи він сприйме серйозно так жахливо одягнену дівчину – це невпевненість в собі на стадії постановки мети. Коли хтось готується вступати до престижного ВУЗУ, але раптово вирішує, що це дуже круто для людини без зв'язків, і у результаті подає документи в позаштатний інститут – це невпевненість в собі при плануванні дій. А ось коли наш хтось вже написав вступний твір  в позаштатний інститут і рве на собі волосся, бо він жахливий, хоча ще кілька годин тому видавався цілком пристойним – це невпевненість в собі при оцінці результатів своїх дій.

      Звідки  взагалі береться невпевненість  в собі? Як і багато інших напастей, вона часто формується в дитинстві, коли знання про світ і про себе здебільше складаються з чужих  оцінок, а не з реальних фактів. «Щось  у вас загальмоване дитя», – говорить вихователька дитячого саду мамі. Мама дивиться на мрійливого сина і запитує: «Що ж ти у мене насправді такий?» І ось зерно посіяне.

      Але це ще півбіди. Для того, щоб невпевненість  в собі пустила коріння, треба  потерпіти яку-небудь невдачу. Яка  буде бурхливо сприйнята або вами, або що оточують.

      Проте і це не вистачає. Кожному з нас  доводилося переживати невдачі або  чути невисокі оцінки власних здібностей? Чому ж одних не позбавляють сил  сплески невпевненості в собі, а інших вони просто паралізують?

      Теорій  із цього приводу досить – як чисто фізіологічних, так і психологічних. Одні пояснюють невпевненість в собі тим, що в корі головного мозку невпевненої в собі людини процеси гальмування переважають над процесами збудження. Інші зводять справу до уміння адаптуватися до життя і взаємодіяти: якщо людина не здатна правильно ставити цілі, співвідносити їх із зовнішніми обставинами і позитивно оцінювати свої результати – то це і є невпевненість в собі.

      1.3. Рекомендації щодо  подолання невпевненості  та розвитку впевненості  в собі

      Перш  за все, перестаньте згадувати минулі невдачі, і звинувачувати батьків  і вчителів у тому, що вони виховали вас невпевненим і сором'язливим. Минулого не повернути і не виправити, зате даний повністю в наших силах, і потрібно використовувати всі  можливості, щоб жити повноцінним і щасливим життям.

      Наступне, що варто усвідомити: ваша свобода  і життєрадісність набагато важливіше  того, що про вас думають і говорять інші люди: сусіди, колеги по роботі, знайомі  та родичі. Якщо ваші рішення і вчинки не приносять шкоди оточуючим, то ви можете вести себе так, як хочеться саме вам, а не комусь іншому.

      Для того, щоб вважати себе гідною людиною, необов'язково чекати похвали від  оточуючих - знайдіть привід похвалити  себе самі. Спробуйте скласти список того, що у вас добре виходить: своїх умінь і талантів, включаючи навіть ті, які здаються вам негідними уваги - наприклад, у вас виходять дуже смачні пироги. Навіть якщо для того, щоб фіксувати свої плюси і досягнення, вам доведеться завести щоденник - зробіть це.

      Перестаньте порівнювати себе з іншими людьми, і переживати через те, що вони досягли  більшого, ніж ви. У успішних людей  треба вчитися, і перш за все тому, що завжди треба йти до своєї мети, а не намагатися виправдовувати очікування оточуючих. Порівнюйте свої сьогоднішні досягнення з вчорашніми, і все буде відмінно - зрозуміло, якщо ви будете весь час йти вперед.

      Спробуйте змінити свою реакцію на невдачі  і неприємності: навчіться радіти їм, як новим можливостям, або хоча б поставтеся до них нейтрально. Це звучить незвично, і може здатися дурним, та й навколишні можуть не зрозуміти - але результат вартий того. З часом ви почнете помічати, що неприємності кудись поділися, а всі справи, за які ви беретеся, у вас непогано виходять.

      Упевнені  в собі люди впевнені не тому, що у них в житті все гладко, а тому, що вони вперто йдуть до своїх цілей, не зациклюючись на неприємності і невдачі.

      Психологи пропонують багато різних вправ і  тренінгів для розвитку впевненості. Відвідувати курси та тренінги може не кожен, хоча це потрібно робити обов'язково. Заплануйте собі таке навчання, а до тих пір спробуйте зайнятися  своєю поведінкою самі.

      Є ряд простих ситуацій, що допомагають виробити впевненість, але ці ситуації треба створити самому - а невпевнені люди якраз таких ситуацій намагаються уникати.

      Ми  наведемо кілька прикладів: можна вибрати  щось для себе, але краще виконати все, що пропонується нижче.

      Почніть з магазинів - наприклад, з магазину дорогої побутової техніки чи меблів. Увійдіть, виберіть товари, які  вам подобаються, не звертаючи уваги  на ціну, і попросіть продавців  показати їх вам - з детальною консультацією. Потім чемно подякуйте і вирушайте у своїх справах, нічого не купивши.

      Наступний раз зайдіть в інший магазин - бутік з дорогим одягом, і  уважно розглядайте ті моделі, які  вам подобаються. Потім починайте  приміряти - стільки, скільки хочете. Якщо послуги продавця вам не потрібні - ввічливо відмовтеся від них, пояснивши, що ви просто хочете приміряти одяг - це ваше право. Далі зробите, як і в першому випадку, не думаючи про те, що ви можете викликати негативну реакцію продавців.

      Таких ситуацій можна змоделювати багато:

      ·  Зайдіть в будь-який магазин і попросіть касира розміняти вам гроші, не виправдовуючись і не даючи розлогих пояснень.