Соціалізація і становлення особистості

 Етнос  - це історично складена на  певній території стійка сукупність людей, яка має загальні риси та стабільні особливості культури (включаючи мову) і психічного складу, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень. Етнічна або національна належність людини, як встановлено, визначається насамперед мовою, яку вона вважає рідною, і культурою, що стоїть за цією мовою.

 Відомо, що сучасне людство має дві  - три тисячі етнічних спільностей.  Держави, які існують сьогодні  на Землі (їх біля двохсот), є поліетнічними.

 Кожен  етнос має специфічні особливості.  Вони існують у характері і  традиціях праці людей, в особливостях  побуту, уявленнях про сімейці  стосунки і взаємини з іншими  людьми, про добро і зло, красиве  і потворне і под. Етнічні особливості найкраще проявляються на рівні буденної свідомості. Наприклад, гостинність як риса особистості українця, малозначна для німців; пунктуальність, що має високу оцінку в німців, не актуальна для жителів Латинської Америки і под.

 Етнос  як фактор соціалізації поколінь, що підростають, не можна ігнорувати, але й не потрібно абсолютизувати. Так, порівняльне вивчення виховання у численних, не схожих одна на одну культурах дало змогу зробити висновок про те, що в кожній з них батьки прагнуть виховувати одні й ті самі дитячі риси, що варіюються згідно із статтю. У хлопчиків насамперед культивують розвиток самостійності й уміння досягати успіхів, у дівчаток - почуття обов'язку, дбайливості і покірності. Всі народи намагаються виховувати своїх дітей працьовитими, сміливими, чесними. Відмінності полягають у шляхах вирішення цих завдань.

 За способами  соціалізації етнічні особливості поділяються на вітальні і ментальні. Під вітальними (життєво важливими, біофізичними) розуміють способи фізичного розвитку дітей (характер харчування, спортивні заняття, охорону здоров'я і под.). Під ментальними - духовний склад етносу, який багатьма ученими визначається як менталітет.

 Суттєвим  фактором соціалізації є тип поселення, в якому живуть учні і дорослі, що їх оточують. Найбільш типовими поселеннями України є міста і села.

 Відмінності  у соціально-економічних, соціально-психологічних, культурних і природних умовах життя міста і села впливають на формування різних способів життя, різної ментальності.

 Сільський  тип поселення продовжує залишатись  ефективним фактором соціалізації покоління, що підростає, оскільки в ньому і нині досить сильним є соціальний контроль за поведінкою людини. Відносно стабільний склад жителів села, слабка їх соціально-професійна культурна диференціація, тісні родинні і сусідські зв'язки, "відкритість" спілкування, близьке спілкування дорослих і дітей, природодоцільний, непоспішний, розмірений ритм життя та інше є реальними передумовами для появи неповторних рис у поведінці жителів села.

 Іншими  є умови соціалізації покоління, що підростає у місті, яке є осереддям матеріальної і духовної культури суспільства. Міське населення складається із численних соціальних верств і професійних груп, які мають найрізноманітніші ціннісні орієнтації і стилі життя. У місті людина одержує великий обсяг вражень, різної інформації (транспорт, реклама, потік людей, окремі люди, установи, організації та ін.). Особистість має широкий вибір кола і груп спілкування, що дозволяє набути досвіду соціальних взаємодій, краще орієнтуватися у дійсності, що оточує. Всі ці особливості не можуть бути не враховані в процесі навчання і виховання підростаючого покоління.

 Особливу  роль у процесі соціалізації відіграють засоби масової комунікації, які є різновидом масового спілкування людей. Серед них перше місце за своїм впливом на дітей посідають електронні засоби: кіно, телебачення, відео, що витіснили собою друковані засоби.

 Масова  комунікація стверджує ідеологію  правлячих кіл, здійснює соціальне регулювання й управління, поширює наукові знання і культуру, організовує розваги та інше. Вона відіграє велику роль у формуванні відповідних соціальних уявлень, орієнтації у соціумі, виборі певної групи, самоствердженні, емоційній розрядці.

 Останнім  часом все більшого значення  у науці набувають макрофактори  соціалізації, у тому числі і природно-географічні умови, оскільки встановлено, що вони прямо і опосередковано впливають на становлення особистості. Так, екологічні зміни біосфери, забруднення навколишнього середовища, порушення екологічної рівноваги у біосфері, що викликані антропогенною діяльністю людини, спричинили негативний вплив природних факторів на її здоров'я і діяльність, почали загрожувати самому існуванню людини. Якісно нові проблеми людства одержали назву глобальних.

 Глобальні  проблеми людства не можуть  не відбиватися в індивідуальній  свідомості. Вони стали реальністю соціалізуючої психіки людини, яка почала усвідомлювати свою відповідальність за збільшення кількості і масштабів глобальних катаклізмів, що відбуваються.

 У ролі  інтегративного результату всіх факторів соціалізації виступає спосіб життя. Він формується як наслідок взаємодії людей і навколишнього природного та соціального мікро-, мезо-, макросередовища і має риси загального (менталітет країни, форми політичної влади, економічний устрій і под.), особливого (своєрідність регіону, міста, села тощо) і одиничного (дана сім'я, школа, колектив, група, людина). Кожен із рівнів цієї ієрархії впливає на інші, зазнаючи їх впливу. Який би із рівнів ми не розглядали, яке б відповідно до нього педагогічне завдання не вирішували (від розробки основ державної стратегії соціалізації поколінь до пошуку форм ефективної допомоги самовихованню конкретного підлітка), успіху ми зможемо досягти лише тоді, коли будемо враховувати всю ієрархію, охоплюючи якнайширше коло параметрів способу життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

 Організація  за здійснення експериментального  дослідження

соціометричного статусу та стилів спілкування старшокласників.

2.1.Характеристика, мета та сутність методик.

Для експериментального дослідження  взаємозв’язку соціометричного  статусу

переважаючим стилем спілкування  старшокласників ми обрали такі методикуи:

Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.

Методика “Соціометрія”.

В наших дослідженнях взяли  участь 27 дослідних. Робота була проведена  на базі

Яворівської школи №1 в 10-х класах.

Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.

Автор методики – Братченко.

Методика признаена для  вивчення спрямованості особистості  в спілкуванні, що

розуміється як сукупність більш-менш усвідомлених особистісних значеннєвих

установок в ціннісних  орієнтаціях в сфері міжособистого спілкування, як

індивідуальна “комунікативна парадигма”, що включає уявлення про  зміст

спілкування, його цілі, засоби, бажані і припустимі способи поведінки в спілкуванні і т.д.

Методика “СОС” відноситься  до проективних, в її основі – метод  незакінчених

пропозицій. За її допомогою  можуть вивчатись індивідуальні особливості комунікативної компетентності, етичної свідомості, важливі аспекти професійної свідомості представників комунікативно насичених професій (педагогів, керівників, і т.п.).

Базова форма методики не має професійної специфікації і може бути використана

для одержання загальних  характеристик спрямованості в  спілкуванні.

При визначенні модифікації  методика “СОС” може бути орієнтована  на вивчення

комунікативної спрямованості  в конкретній сфері.

Теоретичною основою методики є концепція діалогу (М.М. Бахтін, М. Бубер, А.У.

Хараш та ін.), на базі якої автором  у спеціальному дослідженні були виділені шість основних видів СОС: діалогічна, комунікативна спрямованість (Д-СОС), авторитарна (АВ-СОС), маніпулятивна (М-СОС), альтероцентристська (АЛ-СОС), конформна (К-СОС), індиферентна (І-СОС). Ці види комунікативної спрямованості характеризується наступними ознаками (які служать одночасно і критеріями для оцінки проектного матеріалу):

Д-СОС – орієнтація на рівноправне спілкування, засноване на взаємній повазі і довірі, орієнтація на взаємопорозуміння, взаємну відкритість і комунікативне співробітництво, прагнення до взаємного самовираження, розвитку, співтворчості.

АВ-СОС – орієнтація на домінування в спілкуванні, прагнення “придушити” особистість співрозмовника, підкорити його собі, “комунікативна агресія”, когнітивний егоцентризм, вимога бути зрозумілим (а точніше – вимога згоди з власною позицією) і небажання розуміти співрозмовника, неповага до чужої точки зору, орієнтація на стереотипне “спілкування-функціонування”, комунікативна ригідність.

М-СОС – орієнтація на використання співрозмовника і всього спілкування в своїх цілях, для одержання різного роду вигоди, відношення до співрозмовника як до засобу, об’єкту своїх маніпуляцій, прагнення зрозуміти (“обчислити”) співрозмовника, щоб одержати потрібну інформацію у комплексі з власною скритністю, нещирістю, орієнтація на розвиток і навіть “творчість” (хитрість) ьу спілкуванні, але однобічна – тільки для себе за рахунок іншого.

АЛ-СОС – добровільна  “центрація” на співрозмовника, орієнтація на його меті, потребі і т.п. і безкорисливе жертвування своїми інтересами, цілями, прагнення зрозуміти запити іншого з метою їх найбільш повного задоволення, але байдужість до розуміння себе з його боку, прагнення сприяти розвитку співрозмовника навіть на шкоду власному розвитку і добробуту.

К-СОС – відновлення  від рівноправності в спілкуванні на користь співрозмовника, орієнтація на підпорядкування сили авторитету, на "об’єктну“ позицію для себе, орієнтація на некритичну “згоду” (відхід від протидії), відсутність прагнення до дійсного розуміння і бажання бути зрозумілим, спрямованість на наслідування, реактивне спілкування, готовність “підстроїтись” під співрозмовника.

І-СОС – таке відношення до спілкування, при якому ігнорується воно саме з усіма його проблемами, домінування орієнтації на “сугубо ділові” питання, “відхід” від спілкування як такого.

На виявлення ступеня  виразності у респондента кожного з цих шести видів СОС і спрямована методика.

Методика “СОС” пройшла  відповідні психометричні процедури і показала достатню ретестову надійність і конструктивну валідність.

“Стимульний матеріал”  методики “СОС” являє собою набір незакінчени пропозицій – стемів. Даний варіант методики містить  30 стемів (Див. Додаток1)

            В ході роботи дослідному потрібно було продовжити кожен стем таким чином,

щоб вийшла закінчена фраза, це завершення розглядається як відповід дослідного (проективний матеріал).

Стеми надавалися дослідному на слух, а “відповідав” він письмово. Також можливе групове проведення дослідження.

Перед проведенням методики дослідним зачитувалась інструкція:

“Уявіть, будь ласка, що Вам  необхідно обговорити з добре знайомою людиною важливу для Вас проблему. Пропоновані незакінчені фрази необхідно завершити таким чином, щоб вони відповідали Вашим уявам про те, як буде відбуватись це спілкування. Намагайтесь відповідати швидко, пам’ятаючи, що немає “гарних” чи “поганих” відповідей – важливо, щоб вони відображали Вашу думку. Відповідати потрібно суворо в порядку пред’явлення речень, додавати чи виправляти “відповіді” після ознайомлення з наступними фразами не можна.”

Інструктаж проводиться  у вільній формі, але обов’язково припускає обговорення наступних моментів:

• дослідження проводиться анонімно, але для того, щоб його результати могли бути повідомлені респондентам, їх пропонують скористатись системою шифровки (довільним способом);
• щоб дослідження мало сенс, “відповідати” потрібно максимально щиро, природно, орієнтуючись не на те, “як треба”, а на те, що ближче всього самому відповідачеві;
• по тій же причині респонденту не слід прагнути “обчислити” методику, порівнювати по ходу виконання методики стеми між собою і т.п. (Тим більше, що наприкінці дослідження цікавість респондентів цілком задовольняється), та, навпаки – важливо щоразу зосереджуватись саме на тому стемі, котрий вже зачитаний і виходити саме з власного його розуміння.
• стеми диктуються в досить швидкому темпі (30-35 секунд на кожну відповідь), “відповіді” записуються респондентами одразу (“перше, що приходить в голову”, самі стеми не записуються, але обов’язково фіксується номер пропозиції); характер, зміст, стиль, розмір і т.д. “відповідей” ніяк не регламентується – у цьому респондент цілком вільний (єдине обмеження – час на кожну “відповідь”);
• якщо дослідження провожиться в групі, необхідно підкріпити обов’язковість збереження повної тиші, щоб не заважати один одному (більш того, під час диктування стемів будь-які висловлювання вголос, читання і т.ін. цілком виключається).

Важливо в ході інструктажу  домогтись взаєморозуміння з  респондентом, при необхідності відповісти на їхні запитання, зробити уточнення і т.д. Після чого зачитуються стеми. Робити це потрібно рівним спокійним голосом, як можна більш безпристрастно. Час на “відповіді” контролюється по годиннику.

Після витікання останніх 30 секунд (тобто після 30-го стему) експериментатор збирає листки з “відповідями”, домовляється про те, як і кому будуть повідомлені результати.