Програми виховання і навчання «Дитина»

2. Навчання дітей прояву  шанобливого, прихильного ставлення  до однолітків і дорослих. Психологи підкреслюють, що у ставленні до себе ніби віддзеркалюється ставлення до інших. Отже, якщо ми навчимо дітей шанувати людей, це сприятиме кращому пізнанню себе і цінуванню в собі того, що цінується в інших. Для цього вихователеві необхідно збагатити традиційні форми роботи певними нюансами. Дітей, зокрема, треба навчити виявляти радість за успіх іншого. Це можуть бути такі способи, як аплодисменти, потискування рук, схвальні вигуки тощо. Особливу увагу слід приділити навчанню виявляти співчуття тим дітям, які з якихось причин не досягли успіху («Наступного разу в тебе вийде», «Це  з  кожним   може   трапитися»   тощо).

Ефективним прийомом демонстрації шанобливого ставлення  є написання записок своїм  одноліткам із словами подяки. Можна  зробити спеціальну «скриньку подяки», куди діти будуть вкладати ці записки. Зрозуміло, вихователь має допомогти дітям у їх написанні і потурбуватися, щоб кожна дитина отримала таке послання. У кінці тижня чи місяця записки зачитують  у  присутності  інших  дітей.

. 3. Проведення спеціальної роботи з поглиблення рефлексії у дітей. Вихователь повинен вчити дитину розглядати себе ніби збоку, придивлятися до себе, обговорювати ті чи інші риси свого характеру — це сприяє кращому пізнанню себе і виробленню ціннісного ставлення. Така форма роботи повинна переконати дитину: незважаючи на те, що всі різні, доброго, шанобливого ставлення до себе вартий кожен. Намагаючись активізувати рефлексію, краще звертатися до тих сфер життя дитини, що є найбільш інформативними у плані самопізнання. Це можуть бути розмови про зовнішній вигляд, звички, уподобання, про членів сім'ї та місце, яке дитина займає у родині, про ігрові інтереси дитини, про друзів, про справи, в яких дитина особливо компетентна. Названі теми можуть бути реалізовані у різних формах, але обов'язковою умовою має бути сприятливе емоційне середовище, в якому дитина відчула б до себе добре ставлення та щирий інтерес педагога і однолітків. Наслідком проведених розмов може стати створення кожною дитиною «Книги про мене», куди ввійдуть малюнки  з   названих  тем  та  короткі  підписи.

4. Доцільно також включити у  зміст освітньої роботи розмови з дітьми про любов, дружбу, повагу до людей, самоповагу. Не слід прагнути до чіткого й однозначного пояснення цих понять, значно важливіше навчити дітей «упізнавати» прояви цих почуттів у людей та навчитись самостійно виявляти їх. Це можуть бути 2—3 бесіди з однієї теми, що доповнюються читанням художньої літератури, іграми, тренінгами, малюванням, складанням розповідей   тощо.   На   таких   заняттях   кожна   дитина   при загальній підтримці має сформулювати самостійну позицію,   спробувати   переконувати   інших.

Розглянемо для прикладу зміст  і методику проведення   бесід  з   теми   «Повага».

Бесіда   «Що   означає   поважати  людей?»

Бесіді передує проблемна ситуація. Вихователь: «Діти, мені хочеться розповісти вам історію про Тетянку і  Дмитрика та про їхніх друзів з  дитячого садка. Ось подивіться — вони зображені на цій картинці. Зверніть увагу, які гарні у них іграшки, яке світле і просторе приміщення групи. Але діти чомусь сумні. Вся біда в тому, що жодна спільна справа у них не виходить. Почнуть вони гратися, та не можуть розділити іграшки, збираючись на вулицю, починають штовхатися і обов'язково посваряться. А то буває і так, що в когось з дітей не виходить малюнок,   і  всі  починають  над  ним   сміятися».

Запитання до дітей: 1. Як ви думаєте, у  чому тут справа? 2. Чи можна стверджувати, що діти сваряться і б'ються тому, що не поважають один одного? 3. Що означає шанувати іншу людину? 4. Як можна  показати,   що   ти  шануєш   іншу  людину?

Гра   «Посміхнись   і   скажи   добре   слово»

Діти сидять півколом. Доторкуючись по черзі долоньками один одного («передаючи свою повагу»), посміхаються  і  говорять   «добрі»   слова.

Гра   «Вибери   потрібну  картинку»

Кожна дитина отримує набір із 5 картинок, де є сюжети, які можна  розцінити як прояв шанобливого  ставлення до інших. Дітям потрібно вибрати ці картинки і пояснити свій вибір. Заохочуються відповіді зі своєрідним трактуванням сюжету. Закінчується гра тим, що діти, орієнтуючись на картинки, продовжують речення: «Поважати людину — означає... (дарувати   квіти,   допомагати,   співчувати  тощо)».

Бесіда   «Кого  ти   поважаєш і  як люди  про   це  дізнаються?»

Запитання до дітей: 1. Кого ви поважаєте? 2. За що варто поважати інших людей? 3. Як люди дізнаються   про те,   що  ви  їх  поважаєте?

Гра   «Ланцюжок  компліментів»

Діти сидять колом. Передаючи м'яч із рук у руки, говорять компліменти один одному («Ти добрий, розумний,   чесний,   сміливий...»).

Бесіда  «Як я  поважаю  себе»

Бесіду можна розпочати з  тренінгу «Я люблю своє ім'я». Діти сидять колом. Доторкуючись рукою до плеча  свого сусіда, називають варіанти свого імені, сусід, у свою чергу, повторює ці варіанти і називає свої (Марійка, Марієчка, Марічка, а я Михайлик, Михась,   Мишко ).

Запитання до дітей: І. Чи шануєте ви себе? 2. Що ви при цьому відчуваєте? 3. За що ви себе поважаєте? 4. А за що не поважаєте? 5. А хто шанує вас? 6. А хто вас не поважає? 7. Як ви про це  дізналися?

Гра  «Склади  свій  образ»

Дітям пропонується передати свій образ  у вигляді якоїсь фігури з кружечків  трьох кольорів, що означають таке: жовтий — «я самостійний», червоний — «я старанний», синій — «я доводжу розпочату справу до кінця». Потім діти розповідають, чому саме вони зупинилися на тому чи іншому зображенні та використали ті  чи  інші  кольори.

Зазначені напрями, форми  та методи роботи не вичерпують повною мірою розмови про модель оптимального розвитку самоповаги дитини-дошкільника. Разом з тим, їх можна розглядати як базовий підхід до вирішення означеної проблеми, що отримає подальший  розвиток.

Організація  роботи  в  групі дошкільного   навчального   закладу.

Режим  дня  дошкільного   закладу

Режим дня має надзвичайно  важливе значення для зміцнення  фізичного і психічного здоров'я  дітей в умовах дошкільної установи. В ньому мають поєднуватись сталі моменти і змінні, динамічні, спрямовані на врахування конкретних умов — вік дитини, стан її здоров'я, час праці батьків, сезонні зміни, екологічна ситуація. Все це впливає як на загальну тривалість роботи дошкільного навчального закладу, так і на окремі режимні моменти. Тому в програмі подано  кілька  варіантів  режиму.

Проміжки часу між  різними режимними моментами теж потрібно узгодити з конкретними об'єктивними потребами. Можна відійти і від суворого обмеження ЗО хвилинами часу на сніданок. Так, він проводиться не виключно з 8 год. ЗО хв. і до 9 год., а з 8 год. ЗО хв. до 9 год. ЗО хв. Якщо батьки привели малюка у садок у цей проміжок часу, його радо   зустрінуть  і нагодують.

Така організація сніданку зніме ранкову напругу дітей  і батьків, зумовлену запізненням, надасть змогу  вихователеві  спокійно  його   провести.

У поданих орієнтовних режимах  не визначається також окремо час  на підготовку до здійснення основних режимних процесів (занять, прогулянок). Ця регламентація часто заважає вихователеві, змушуючи постійно  підганяти дітей.

Можна припуститися деяких змін у послідовності проведення або тривалості окремих видів діяльності дітей протягом дня. Проте обов'язково зберігаються основні принципи побудови режиму: достатня щоденна тривалість перебування дітей на повітрі (3—4 год); повноцінний сон; чергування розумових та фізичних навантажень; регулярне харчування  (через 4—4,5 год).

Предметні заняття в літній період не проводяться,   вони   замінюються   іграми.   Тривалість   прогулянок  максимально збільшується: ігри, фізичні вправи. Окремі види занять (музичні, з образотворчої діяльності)   також  проводяться  на  свіжому  повітрі.

Організація   спілкування  дітей   в  умовах   різновікової  групи

Працюючи    в    різновікових    групах,    вихователям важливо  створити такий мікроклімат,  який сприятиме атмосфері радості,   зацікавленості  і взаємоповаги,   бажанні   спілкуватися   не   тільки   з   однолітками,   а   і   з дітьми  іншого   віку.   Це  можливо   за  умов  організації цікавої  і   змістовної  діяльності  з   врахуванням  вікових особливостей,     індивідуальних    інтересів    і    захоплень кожної дитини.  В умовах різновікової групи для старших   дітей    спілкування   з   молодшими   є   своєрідною «школою»   гуманізму,   в якій  вони  вчаться  турботливому   ставленню   і   любові  до   інших людей,   проявляють увагу до  молодших —  надають їм  допомогу,   організовують  для  них ігри,  розваги.   У  молодших дітей з'являється    можливість    звернутися    по    допомогу    не тільки  до  вихователя,   а і до  старших  дітей,   проявити  до  них  довіру,   чомусь навчитись у  них.   Молодшу дитину   в   різновіковій   взаємодії   приваблює   сам   факт спілкування зі старшими,  можливість ідентифікації себе   з   більш   досяжним,   ніж   дорослий,   зразком.   Вона значно більше зацікавлена у різновіковому спілкуванні і   зорієнтована   на   старшу  дитину,   ніж   навпаки.   Завдяки   спільній   діяльності   молодших  дітей   зі   старшими   дошкільниками   і   постійному   прикладу   активного використання   більш   розвиненого   мовлення   в   малят розширюються   функції   мови,    вони   легко   засвоюють павички спілкування,  постійно поповнюють і активізують  свій  словниковий  запас,   засвоюють  словесні  звороти  і форми  мовлення.  В процесі спілкування  старша    дитина    часто    займає    позицію    «ведучого»    по відношенню   до   «веденої»   молодшої   дитини.   Однак у різновікових групах можливе і партнерське спілкування,   яке   передбачає   спільну  зацікавленість  дітей   один одним,   виключає  зазіхання молодших на права старших і пов'язане з необхідністю одержання від них допомоги,   поради,   підтримки. Перешкодами для різновікового спілкування можуть   стати:

—  недооцінка старшою дитиною, або навмисне заниження, можливостей молодшого дошкільника («Ти це не вмієш робити», «Відійди, зараз все зіпсуєш»). Якщо молодша дитина не впевнена у собі, то контакт взагалі не відбувається. Якщо дитина активна, впевнена, то вона намагається переконати старшого у своїх  можливостях,   навіть   піти  на  конфлікт   з  ним;

—  позиція старшої дитини, коли молодший партнер сприймається тільки як об'єкт спілкування — або потрібний, або такий, що заважає. Якщо заважає, то його взагалі можна усунути від діяльності і не обов'язково з ним вступати у контакт і спілкуватися. Якщо потрібний, то їм варто оволодіти. В цьому випадку спілкування відбувається по заданій наперед старшою дитиною схемі, в якій молодшій дитині не дається можливість висловлюватись, її постійно перебивають, нав'язують свою думку. Старша дитина всіляко підкреслює свою виключність і залишає за собою право на першість:   «Я знову тебе обіграв у грі»;

—  побудова відносин між старшими і молодшими дітьми не на основі взаємних симпатій, а на силових методах, задобрюванні, обмані («Ти замість мене склади іграшки в шафу, а я з тобою стану в парі, коли будемо виходити на прогулянку», «Підійди до старших  дівчат   і  зламай  їх  будову»).

Організація спілкування дітей  різного віку потребує певної підготовки старших і молодших дошкільників, яка полягає у порадах старшим дітям, підказках, чим і як можна зайняти малят, роз'ясненні їх окремих вчинків й особливостей поведінки, в орієнтації молодших дошкільників на прояви доброзичливих почуттів і довіри До старшого. Якщо вихователь не звертатиме увагу на характер спілкування дітей різного віку між собою, це може привести до того, що старші діти дозволятимуть собі недоброзичливо ставитись до менших, не будуть приймати їх у спільну діяльність, відніматимуть іграшки, книжки і, що гірше, будуть  зневажати,   командувати,   сміятися   над  ними. Вихователь повинен пам'ятати, що малята краще сприймають розмову, безпосередньо звернену до кожного з них, тому протягом дня необхідно широко використовувати індивідуальне спілкування, в першу чергу,   з  дітьми молодшої  підгрупи.

При першому відвідуванні дитиною  групи варто запропонувати їй на кольоровому папері обвести свою долоньку, вирізати зображення за контуром (при необхідності вихователь допомагає малятам) і приклеїти на картину «Наша група». Дорослий звертає увагу на те, що на картині є долоньки і великі, і маленькі. Це тому, що в групу ходять діти різного віку, але в садочку вони завжди разом, як ці долоньки. Бути разом   краще  і  веселіше,   ніж  бути  одному.

Якщо дитина захворіла, доцільно організувати спілкування з нею декількох дітей по телефону. Може бути тільки один дзвоник, але він має бути обов'язковим, щоб діти зрозуміли, що їх завжди чекають у дитячому садку, за ними скучили. Старші діти при такому спілкуванні можуть розказати, що нового і цікавого відбувається в групі. Молодшим достатньо привітатися і побажати скорішого одужання. Особливо такого прояву доброзичливості до себе потребують діти, з якими не хочуть спілкуватися, з небажанням   приймають  у  спільну  гру.

Коли дитина повертається в групу після хвороби чи поступає новенька дитина, тому чи іншому маляті пропонується підійти до неї, сказати привітно: «Добрий ранок! Пішли гратися», «На тобі книжку чи олівці»,   «Ми   за  тобою   скучили».

Протягом дня необхідно створювати ситуації, які формують моральні звички, під час одягання і роздягання, вкладання спати і після сну, на прогулянках, заняттях і самостійних іграх. Можна звернути увагу будь-кого з вихованців на те, що одна дитина плаче або чимось засмучена, порадити запитати, чому це сталося («Я знаю, ти добрий і чуйний товариш, завжди допомагаєш дітям, коли їм погано, можеш заспокоїти, пожаліти. Спробуй заспокоїти Маринку»). Позитивному спілкуванню допоможе організація різноманітних спільних розваг.   Наприклад,  після проведення дослідів з старшими дошкільниками «Як виникають мильні бульбашки чи сонячні зайчики? Від чого залежить їх розмір?» доцільно організувати розваги для молодших, ігри з мильними бульбашками і сонячними  зайчиками.