Програми виховання і навчання «Дитина»

3)  Залучення сім'ї  до активної роботи з профілактики і корекції відставань у розвитку певних психологічних функцій дитини. (Відставання можуть бути як абсолютними (порівняно з віковою нормою), так і відносними (відповідно до індивідуальних можливостей дитини). Останнє стосується, зокрема обдарованих дітей, які не реалізують повністю своїх здібностей.

4)  Налагодження в  разі необхідності стосунків  батьків один з одним або  з вихователем з метою попередження шкідливого впливу конфліктних взаємин дорослих  на  розвиток  особистості  сина  чи  дочки.

5)  Залучення батьків  до участі в житті групи, що дає можливість спостерігати за своєю дитиною в різних  проявах  її  активності,   в  стосунках  з  дітьми.

Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками. Психолог виступає неупередженим посередником між сім'єю та дошкільним закладом, допомагає узгодити вимоги батьків і вихователів так, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потребам  розвитку  дитини.

Коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах    дитини,,   психолог    намагається    зберегти    з ними доброзичливі стосунки, не звинувачує їх (нейтральне ставлення сім'ї до роботи психолога краще, ніж  негативне).

Іноді доводиться проводити  профілактичну роботу тільки через  дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога  ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків для дошкільника є основним фактором його психологічного   благополуччя.

 

Робота   психолога   з  дітьми

Робота психолога з  дітьми включає три основні напрямки, що є взаємопов'язаними та взаємодоповнюючими:

1. Розвивальна робота. Мета цього напрямку роботи — активна участь і вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини. Завданнями його є забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам; допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей; розвиток здібностей,   нахилів  дітей.

Зміст    і    форми    роботи:

♦  психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих  сторін психіки, так і на розвиток особистості в цілому з урахуванням завдань розвитку на кожному віковому етапі. Програми включають психологічну і педагогічну частини. Психологічну частину психолог здійснює самостійно, педагогічну — опрацьовує і здійснює (коригуючи при потребі) разом   з   вихователем,   залучаючи  і батьків;

♦  розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприймання і спостережливості, пам'яті,   активізація  творчої уяви,   мислення,   мови;

♦  вироблення індивідуального  стилю діяльності, що відповідає типологічним особливостям дитини і може компенсувати труднощі, зумовлені підвищеною збудливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швидкою розумовою втомлюваністю; формування елементів саморегуляції   у   поведінці   вихованців;

♦  розвиток (шляхом вправляння в ігрових ситуаціях) соціально спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь у дітей, які зазнають труднощів у  спілкуванні;

♦  формування психологічної  готовності дітей до шкільного навчання з урахуванням необхідності розвитку кожного з компонентів шкільної зрілості: розумового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового;

♦  забезпечення психологічних  умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях; надання відповідної психологічної допомоги їх керівникам;

♦  психолог відповідно до своїх інтересів та здібностей сам може вести систематичну розвивальну роботу   в   гуртку  чи   студії.

Вимоги до здійснення розвивальної роботи. Психологічна і педагогічна частини розвивальної роботи можуть здійснюватись у таких формах: 1) з окремою дитиною; 2) з групою дітей; 3) у руслі виховної роботи  у  групі;   4)   разом   з  дітьми  і  батьками.

Розвивальні заняття  бажано будувати на ігровій та пізнавальній мотивації, а не на змагальній чи мотивації  досягнень.

Тривалість розвивальних занять залежить від їх інтенсивності, віку дітей, але, як правило, не перебільшує   15 — 20  хвилин.

Якщо розвивальні заняття  виявились неефективними для конкретної дитини, слід провести додаткове психологічне обстеження, а не збільшувати їх тривалість.

Розвивальні завдання слід добирати так, щоб у процесі навчання дитина проходила послідовно сенсомоторний,   зоровий,  образний етапи  інтеріоризації дій.

Матеріал, на якому будуються  розвивальні заняття, не повинен викликати у дитини додаткових труднощів при оперуванні ним. Це сприяє як усвідомленню способів дій, так і забезпеченню позитивної мотивації до розвивальних занять. Наприклад, відповідно до рівня розвитку і досвіду дитини психолог   визначає   послідовність   і   кількість   ігор-занять,   на яких дитина оволодіває способом і еталоном встановлення спочатку однієї якості у матеріалі (розміру, форми,   запаху  чи   смаку),   а  згодом   —   двох,   трьох.

2. Психологічне вивчення і діагностична робота з дітьми. Метою діагностичної роботи є поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, їх динаміки від середньої групи і до вступу до школи; з'ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку певних  пізнавальних  процесів.

Діагностичну роботу відповідно до конкретних завдань можна проводити з окремою дитиною, з групою дітей, а також з дитиною в умовах звичайної родинної  обстановки.

Результати психолого - педагогічного вивчення є підставою  для складання індивідуалізованих, особистісно-орієнтованих розвивальних і корекційних програм.

Зміст    і   методи    діагностичної    роботи:

♦  вивчення емоційного ставлення дітей до ровесників та вихователя; визначення самопочуття дитини у групі та рівня адаптації (ранній і молодший дошкільний вік — шляхом спостережень; середній і старший вік — до спостереження можна долучати спеціальні завдання (індивідуальні бесіди, розмови, гра «Вибір  у  дії»);

♦  вивчення рівня  емоційного благополуччя дітей у  групах; визначення у дітей старшої  та підготовчої групи особливостей ставлення до себе, тобто самооцінки і Я-концепції, яка закладається в цьому віці — активної, життєрадісної, позитивної чи пасивної, негативної;

♦  психодіагностичне  обстеження дітей на вимогу вихователів  та батьків з метою визначення відповідності їх розвитку віковим нормативам, рекомендації занять у гуртках чи студіях для розвитку певних здібностей, визначення потреби в додаткових чи корекційних  заняттях;

♦  вивчення особливостей дітей, їх інтересів, нахилів, здібностей, рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних умінь з метою вироблення рекомендацій для індивідуалізації виховної роботи, яку можуть   проводити  вихователі,   батьки  і  сам  психолог;

♦  визначення рівня  шкільної зрілості у шестирічок та компонентів психологічної готовності до школи у семирічних дітей (діагностика проводиться у вересні-жовтні для вироблення корекційних індивідуалізованих програм для вихователів та для забезпечення наступності у роботі з психологом школи і вчителями (за наслідками  обстежень у  травні);

♦  участь у роботі медико-психолого-педагогічної комісії.

Основні вимоги до здійснення психологом діагностичної роботи. Психолог користується лише апробованими методами, з якими він обізнаний. У разі використання нових, неперевірених або недостатньо знайомих методик психолог попереджає про це замовника   (вихователя  чи  батьків).

Поглиблене психологічне обстеження дитини проводиться за зверненнями або за згодою батьків. Результати  його  є   конфіденційними.

Якщо під час діагностики  з'ясовуються проблеми, що входять до компетенції лікаря, дефектолога (зокрема логопеда), психолог допомагає батькам встановити  контакт   з  відповідним  спеціалістом.

Психолог зводить до мінімуму ризик негативного впливу обстеження на дитину. Для того, щоб  сам факт обстеження не сприймався дитиною або групою як ознака неблагополуччя, доцільно продумати, як запрошувати дітей. Можливо, надати формі запрошення характеру випадковості або гри («Хто бажає?», «У кого сьогодні зелененька сорочка?»), чи планомірності («Хто тут у мене за списком наступний?»). Для того, щоб дитина не була збентеженою, не відчувала своєї неспроможності як під час обстеження, так і після його завершення, потрібно подбати про те, щоб у неї склалось враження, що вона успішно справляється з завданнями, що вона чогось сьогодні    навчилась    (викладати    цифри    по    порядку, знаходити круглі чи зелені предмети, розв'язувати задачі тощо), навіть якщо все доводиться виконувати психологу.

Замовниками психологічного обстеження дитини найчастіше виступають батьки. Так, передаючи їм отриману в процесі діагностики інформацію, психолог несе відповідальність за те, щоб це не завдало шкоди  ні   батькам,   ні  дитині.   Для  цього   необхідно:

а)  не образити почуття  самоповаги батьків (не оголошувати  результати обстежень у присутності  інших батьків, не створити враження, що психолог звинувачує батьків у недбалому ставленні до виховання своєї дитини або незадоволений їхньою дитиною порівняно з  іншими);

б)  не зародити у батьків  думки про неповноцінність їхньої дитини. Для цього всі слабкі сторони вихованця слід розкривати як невідповідні його сильним сторонам і можливостям, а не у порівнянні з іншими  дітьми   або   з   віковою   «нормою»;

в)  звести до мінімуму ризик неправильного розуміння і неетичного використання батьками або вихователями психологічної інформації. Для цього дані обстеження слід формулювати таким чином, щоб уникнути непорозуміння, не використовувати термінів, які можуть бути неадекватно сприйняті неспеціалістами, не наполягати на стопроцентній надійності своїх висновків;

г)  психолог дошкільного навчального закладу вповноважений особисто перешкоджати неетичному і некоректному застосуванню даних обстеження як батьками, так і вихователями чи адміністрацією дошкільного навчального  закладу.

3. Профілактична та корекційна робота. Метою профілактично-корекційної роботи є забезпечення відповідних психологічних умов для нормального самопочуття дитини в дошкільному закладі, профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості, попередження психологічних перевантажень та невротичних зривів у дітей; психологічна допомога   в   адаптації   дітей   раннього   віку,    молодшого дошкільного віку та новеньких дітей старшого віку до умов дошкільного закладу; опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям легше привчатись до умов дошкільного закладу; обстеження дітей під час переводу із старшої групи у підготовчу з метою розробки рекомендацій батькам на літо щодо збагачення умов розвитку сина чи доньки у потрібному напрямку та вироблення індивідуальних програм корекційної роботи для вихователів на наступний  рік.

 

Зміст і форми  профілактично-корекційної    роботи    з    дошкільниками:

♦  проведення ігор та занять з усією групою з метою формування позитивного ставлення до перебування в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об'єкти природи,   книжки  тощо);

♦  проведення психогімнастичних  ігор і вправ (з групками дітей  по 3 — 5), які: а) потребують корекції   емоційного   стану  або   психологічних установок;

б)   мають надмірну вразливість і потребують спеціальних    засобів    профілактики    нервових    перенапружень;

в)    у недостатній мірі володіють необхідними поведінковими або розумовими навичками і можуть засвоїти  їх у  процесі  тренування;

♦  індивідуальні психотерапевтичні  заняття з дитиною, яка знаходиться у важкому психологічному стані, з метою виявлення і усунення причин психологічного неблагополуччя або пом'якшення впливу на неї  психотравмуючих  факторів;

♦  створення умов для отримання дитиною позитивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприйняття. З цією метою добираються такі ігри і вправи, які забезпечують набуття дитиною позитивного досвіду, а психолог прагне до найбільш повного усвідомлення дитиною нового   досвіду,   своїх  нових  досягнень;

♦  покращення психічного стану дитини, звичних для неї  способів переживань: зняття напруження, підвищення емоційного тонусу; вивільнення  пригнічених емоцій (гніву, страху, образи) та вироблення шляхів їх конструктивного «відреагування» дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдання, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи  тощо;

♦  корекція хибних установок  дитини щодо оточуючих, до занять, ігор (діяльності) і до себе самої: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських стосунків з однолітками, тренування навичок адекватного реагування на невдачу, відмову тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така організація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані зразки реагування не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Засвоєні нові звички діяльності зумовлюють подальшу перебудову самосприйняття дитини та її особистісних позицій;