Програми виховання і навчання «Дитина»

♦  вести записи та реєстрацію усіх видів роботи за встановленою  формою;'

♦  за встановленими  формами й у встановлені терміни  оформляти  і  подавати  звіти  про  роботу;

♦  обладнати кабінет  психолога відповідно до вимог;

♦  брати участь у  роботі методичних семінарів психологів   дошкільних   закладів   і   шкіл;

♦  не проводити обстеження, які суперечать морально-етичним   нормам;

♦  постійно   підвищувати   свій   професійний   рівень.

Відповідальність   працівників   психологічної  служби

Психолог дошкільного  навчального закладу несе персональну професійну відповідальність за адекватність методів, які він використовує у роботі з дітьми, батьками та педагогічним колективом, за правильність психологічного діагнозу, за хід і результати корекційної та розвивальної роботи з дітьми, за доцільність і аргументованість рекомендацій, які він дає батькам, вихователям,   дітям.

Психолог дошкільного  навчального закладу відповідає за збереження протоколів обстежень, документації,  її своєчасне оформлення у визначеному порядку.

Практичний психолог зобов'язаний складати план своєї роботи, на яку він має дозвіл і відповідну кваліфікацію (забороняється планувати і виконувати роботи, до яких психолог не підготовлений). Річний план психолога  входить  у  річний  план  дошкільного   закладу.

Крім планів, психолог веде щоденники, їх форма довільна. Бажано мати окремі щоденники для кожної групи, а також для студій, гуртків, що працюють у дошкільному  навчальному  закладі.

Зміст  роботи  психолога  дошкільного  навчального  закладу

Співпраця   психолога  з   педагогічним   колективом дошкільного   навчального   закладу

Метою співпраці психолога з педагогічним колективом є підвищення рівня психологічної компетентності, підтримка зацікавленості до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методами індивідуального й особистісно орієнтованого підходу, уміння визнавати кожну дитину як підростаючу особистість,   поважати   її   і   надавати   відповідну   допомогу.

Орієнтовні    напрямки    роботи    психолога з    педагогічним    колективом дошкільного    навчального    закладу

1.  Вивчення запитів  вихователів усіх груп, спеціалістів, що ведуть гуртки, студії щодо психологічних проблем,   пов'язаних  з   дітьми   та   їхніми   батьками.

2.  Підвищення психологічної освіти вихователів: передбачити, спланувати і здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури  і  професійної  компетентності  вихователів.

3.  Практична допомога  вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного   клімату  в  групах:

♦  привчити вихователів  аналізувати предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і спільних занять дітей; періодично  вносити  зміни  в  організацію  середовища;

♦  допомагати вихователям  у підготовці до прийому  нових  дітей;

♦  допомагати користуватись  методом психолого-педагогічного  спостереження за взаєминами дітей: хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого у групі поважають, не поважають, з ким не дружать, хто у що і з ким грається, рівень гри; хто чим цікавиться; які нахили мають діти; що є характерним для спілкування між дітьми; якою є культура поведінки, етика стосунків у дітей; розвиток мови,   мислення,   уваги,   уяви  у  дітей;

♦  надавати психологічну допомогу в організації життя  дітей у групах, у поділі групи  на підгрупи для проведення занять, у проведенні індивідуальної роботи   з  дітьми;                                                               і

♦  привчати вихователів  спостерігати за своїм ставленням до кожної дитини і за ставленням дітей до вихователя, аналізувати внутрішні причини емоційного   несприйняття   деяких  вихованців;

♦  допомагати  у  корекції  ставлення  до  дитини;

♦  опрацьовувати для вихователів індивідуалізовані програми освітньо-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за запитами вихователів), залучаючи вихователів  до  створення  та  обговорення   цих  програм;

♦ надавати вихователям  допомогу в залученні батьків до співпраці, у підтримці їхнього інтересу до життя   групи.

4.  Підготовка психолого-педагогічних  консиліумів із залученням педагогічних  працівників, лікаря з метою аналізу поведінки та розвитку дитини (за запитами   вихователів,   батьків   чи   з   ініціативи  психолога).

5.  Проведення занять (семінарів, дискусій, обговорень) за запитами вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для шкільних закладів, ознайомлення з новинками психологічної вітчизняної і світової літератури; обговорення сенсаційних педагогічних повідомлень, цікавого досвіду, педагогічних інновацій, визначення доцільності їх впровадження; прогнозування змін у власній роботі, заохочення до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на  основі  досвіду і  нахилів  вихователів.

6.  Аналіз планів  вихователів з точки зору їх  відповідності  віку  та  можливостям  дітей.

7.  Проведення психотерапевтичної  роботи з вихователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу  у  здійсненні  освітньо-виховного  процесу.

8.  Надання невідкладної  психолого - педагогічної допомоги  у гострих конфліктних ситуаціях,  під час життєвих криз особистості (різних працівників дошкільного   закладу),   у  випадках стихійних  лих. тощо.

9.  Консультування вихователів з широкого кола особистих  проблем.

Робота   з   батьками  вихованців дошкільного  закладу

Метою роботи психолога з членами родин вихованців (матір'ю, батьком, бабусею, дідусем) є привернути їхню увагу до власної дитини, допомогти зрозуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у формуванні особистості, ролі тата й мами і, загалом, родинної атмосфери у формуванні таких базисних якостей сина чи дочки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно переживати перемоги і поразки. Батьки мають зрозуміти і відчути необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб уміти по-справжньому любити свою дитину, приймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи і не дорікаючи їй, допомагати їй змістовно, радісно й щасливо провести дошкільні роки у рідному  колі,   добре  підготувати  дитину  до  школи.

Основні    напрями    роботи    з    батьками

1. Консультативна робота. її завданнями є надання консультацій батькам, що вперше приводять дитину в дошкільний заклад, щодо психічного навантаження, яке доведеться пережити дитині, і відповідно рекомендацій по його подоланню; допомога у налагодженні постійних психолого-педагогічних взаємин з вихователями; підвищення психологічної компетентності з певних питань, що допоможе батькові та матері позитивно ставитись до власної дитини, краще зрозуміти свою роль у її житті, аналізувати витоки психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні, та шляхів їх культурного" розв'язання; поради батькам при  виборі  для  дитини  певних  студій,   школи.

Форми   консультативної  роботи:

—  індивідуальні консультації для батьків, які звернулись  до  психолога  з  конкретними  запитаннями;

—  родинні консультації для кількох членів сім'ї з  метою вироблення шляхів співробітництва  і довірливих  взаємин у вихованні дітей;

—  групові консультації, під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання  психології,   цікаві  для  більшості   батьків   групи.

Орієнтовна    тематика    консультацій:

1) Вимоги дошкільного  навчального закладу до батьків та дитини. Права та обов'язки батьків. Режим дитини у період її адаптації до дитячого садка. Взаємини   батьків   з  дитиною  у  цей  період.

2)  Психологічні проблеми  оптимізації розвитку дитини з урахуванням її вікових та індивідуальних особливостей.

3)   Аналіз причин  типових труднощів у спілкуванні  батьків і дітей та спільний  пошук шляхів їх запобігання.   Особливості  виховання  сина  і  дочки.

4)  Методи психологічної  допомоги дітям у подоланні перебільшених страхів, сором'язливості, плаксивості, дратівливості, ревнощів (коли в сім'ї не одна дитина),   впертості тощо.                                           

5)  Консультації з  питань розумового розвитку дитини, її здібностей, вибору шкільного навчального закладу, який відповідає індивідуальним схильностям майбутнього  учня.

Вимоги до консультативної роботи з батьками. Ефективна консультація неможлива без налагодження особливих взаємин, прихильного ставлення психолога до клієнта. Це ставлення передбачає прийняття, відкритість, зацікавленість. Психолог мусить не тільки приймати почуття і думки клієнта (когось з батьків), а  й  демонструвати  це  прийняття.

У стосунках з батьками психолог мусить уникати настирливого дидактизму, моральних та оціночних  суджень,   зауважень,   звинувачень  тощо.

Не можна випитувати у клієнта всупереч його бажанню подробиці його особистого життя. Сенс консультації не в тому, щоб психолог достеменно вивчив проблему і розв'язав її для клієнта, а в тому, щоб клієнт прояснив свою проблему для себе і знайшов власне  рішення.

Психолог не дає порад  чи рецептів, навіть якщо їх чекають  від нього. Він не переконує, не умовляє, не підштовхує, а робить усе можливе, щоб клієнт сам виробив рішення  і прийняв на себе відповідальність за  його  здійснення.

2. Підвищення рівня  психологічної освіти батьків.  Перед психологом стоїть завдання  пробудити і підтримувати у батьків потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. Природна інтуїція матері й батька як найперших і   головних   педагогів   дає   більше   позитивних   результатів,   коли   спирається   на   їхню   психологічну   компетентність.

Форми   освітньої  роботи:

—  науково-популярні  лекції з психологічних питань розвитку та виховання дитини на групових батьківських  зборах,   факультативах  для   батьків;

—  бесіди та дискусії з групою батьків, зацікавлених спільними  проблемами  виховання  та розвитку дітей;

—  оформлення стендів, листівок, папок з психологічною   інформацією;

—  залучення батьків  до користування бібліотекою психологічної  літератури.

Вимоги до освітньої роботи. Освітня робота є пропагандою психологічних знань серед батьків, тому вона  має   здійснюватись  у  цікавій  і  доступній  формі.

Інформація, яку подає  психолог, мусить ґрунтуватись   на  науково   перевірених фактах.

Освітня робота є одним  із засобів ознайомлення батьків  з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і, загалом, з організацією психологічної служби  в  дошкільному  закладі,   а  далі  й  у  школі.

Конкретні приклади і діагностичні дані, які використовує психолог в освітніх цілях, необхідно надавати в такій формі, щоб вони не могли бути використані  на  шкоду  дитині.

3. Профілактично-корекційна  робота з батьками. Мета її  — допомогти деяким батькам  переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися хибних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам  з  дитиною.

Форми профілактично-корекційної  роботи з батьками:

—  лекції та бесіди, під  час яких аналізуються типові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми певного віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок  на  розвиток  особистості;    

—  активні форми  психологічного навчання, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти один з одним    та    зі    своєю    дитиною    (тренінги    батьківської ефективності,  партнерського спілкування,  креативності, групові  дискусії,   рольові   ігри   та   ін.);

—  індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог ознайомлює їх з результатами психологічного обстеження дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі, про засоби, які можуть покращити   психологічне   благополуччя   дитини;

—  консультації, метою  яких є корекція виховної позиції батьків, створення більш сприятливих умов для  розвитку  особистості  сина  чи  дочки.

Орієнтовна тематика профілактично корекційної    роботи    з    батьками:

1)  Співпраця з батьками  новачків, мета якої — допомогти  дітям краще адаптуватись до умов дитячого  садка.

2)  Підготовка батьків  до попередження конфліктів і  подолання труднощів, які можуть  виникати у спілкуванні  з  дитиною  в  кризові  періоди  її розвитку.