Програми виховання і навчання «Дитина»

Інтелектуальні ігри — це ті, що містять в собі проблемні та логічні завдання, розв'язання яких вирішується в ігровій формі. До них належать загадки, кросворди, ребуси, метаграми, анаграми, шаради, чайнворди.

Характерною рисою таких  ігор є задоволення і підвищення емоційного тонусу, прояв яскравих інтелектуальних емоцій: здивування, сумніву, впевненості, здогадки, радості відкриття, успіху. Ці ігри збагачують емоційну сферу дитини, викликають прагнення до спільної діяльності і бажання допомогти товаришам. Доцільно підтримувати дітей в таких іграх, це закріплює дитячу самостійність, заповнює її позитивним моральним  змістом.

Методика роботи з  інтелектуальними іграми будується на компонентах пізнавальної діяльності:  змістовому,   мотиваційному,   процесуальному,   контрольно-цінювальному.      Змістовний     компонент     забезпечує міст    матеріалу,    на    якому    створюється    завдання, спішне   рішення   пізнавальних   завдань   можливе,   якщо   діти   володіють   міцними   знаннями,    які   можуть комбінувати в процесі розгадування ігор-загадок.  Мотиваційний   компонент   має   на   меті   пробудити   і   закріпити  у дітей  позитивні емоції у процесі  навчання, викликати   інтерес,   допитливість,   бажання   до   самостійного  розмірковування  і,   як  наслідок  —   сформувати   прагнення   до   розумової   діяльності.   Формування мотиваційного  компоненту повинно  створювати  особливий емоційний мікроклімат, який стимулює інтелектуальні    почуття     дітей:     здивування,     зацікавленість, захопленість,    інтерес,    задоволення    від   усвідомлення переборення   труднощів.   Процесуальним   компонентом забезпечується  готовність  дітей  до  пізнавальної  діяльності.  В  ній  передбачається  здатність дітей до швидкого вибору потрібної інформації, уміння виділити головне,  пов'язати відоме з невідомим.  Для формування процесуального компоненту потрібно виробити навички дошкільнят швидко включатися в роботу, працювати в певному темпі, вміння планувати,  що потрібно здійснити  для   виконання   завдання,   визначати  послідовність   дій.   Контрольно-оцінювальний   компонент   у пізнавальній    діяльності    відіграє    спонукальну    роль. Швидка  і  об'єктивна  оцінка успіхів  дитини  у  розгадуванні  інтелектуальних  ігор  багато  в  чому  визначає пізнавальну  активність,   прагнення  досягти  результату. Ознайомлюючи   дітей   з   ребусом,   наголошуємо   на тому,  що це своєрідна загадка,  в якій слово або фраза    зображені    комбінацією    фігур,    літер    або    знаків. Своєрідність ребусного письма в тому, що слова в ньому позначаються зображеннями різних предметів.  Малюнки    можуть    поєднуватися    з   літерами    і   різними комбінаціями із літер, чисел, фігур, умовних позначень. Дітям  дуже  до  вподоби  ігри  на відгадування  зашифрованих   слів.   Коли   навчаємо   відгадуванню   ребусів,   пам'ятаємо  такі  правила:

— якщо   малюнок   зображено   догори   ногами,   то слово  читається  справа  наліво;

—  якщо ліворуч від  малюнка стоять коми, не читається   відповідна  кількість  перших  букв  слова;

—  якщо коми стоять праворуч від малюнка, не читаються   останні   букви;

—  якщо в ребусі присутня геометрична фігура, вона називається повністю, далі додається буква і читається  все  разом;

—  якщо частина слова вимовляється як числівник, то   в  ребусі  вона  зображена  цифрами;

—  розташування літер  або складів над рискою і під  нею говорить про те, що у слові-відповіді  є один із  складів   на,   під;

—  якщо малюнок або літера зображені в середині іншої літери, то це означає, що у слові є літера в або   у;

Метаграми — загадки, в яких зашифровані слова слід вгадувати за ознаками, сформульованими  у стислому  римованому  тексті.   Наприклад:

З   «М»   у  полі  я  росту,

З   «Р»   у річці  я  живу.  (Мак,   рак)

З   «І»   я  сплю   в   коморі,

З   «И»   я  плаваю  у   морі.   (Кіт,   кит.)

Анаграми — це слова  з різним значенням, що містять одні й ті самі звуки, розташовані в  різному порядку. За допомогою перестановки звуків або складів (порядок перестановки вихователь пропонує) утворюються зовсім різні слова {пила — липа, насос — сосна, осел — село). Завдання такого типу активізують  мислення  дітей   і  процес  читання  слів.

Шарада — загадка, в якій слово зашифроване окремими  частинами:

Дві  ноти  ми,   а далі  те,

що  кажуть,   коли  сідають   на  коня.   

Разом   —   чудова  гра.   (Доміно.)

Криптограми — загадки, де слова зашифровано в певний спосіб: за допомогою малюнків, цифр, геометричних  фігур  або   кольору.

Шахи — давня інтелектуальна гра. -З історії відомо, що це не тільки спосіб цікаво провести вільний час,   а  й  нагода  для  розвитку  інтелекту,   мислення.

Врахування певних педагогічних умов дає змогу досягти успішного  оволодіння дошкільниками правил шахової  гри та викликати стійкий інтерес до неї. Шахи стають привабливою для дитини грою тільки за умови створення в ній ігрової фабули та подальших ігрових  ситуацій.

В ознайомленні старших дошкільників з суттю гри доречно спиратись  на розповідь, побудовану у формі  казки, або використати такий прийом, як гра-драматизація   (наприклад,   «У  шаховій  країні»).

Після виникнення первинного інтересу до шахів дітей ознайомлюють з  назвами фігур і правилами  гри. Наведені далі дидактичні ігри допоможуть закріпити ці  знання.

Відгадай  шахову  фігуру  за  описом

Мета: навчати дітей порівнювати  своє уявлення про шахову фігуру з  її словесним описом; закріпити знання  про  зовнішні  ознаки  та  назви  шахових  фігур.

Обладнання: предметні малюнки  із зображенням  шахових  фігур,   шахова  дошка  та її  фігури.

Хід гри. На столі зворотним боком  догори розкладено малюнки із зображенням шахових фігур. Педагог пропонує дітям пригадати назви та характерні зовнішні  ознаки  шахових  фігур.

Дитина, яку викликає ведучий, підходить  до столу, бере одну картку і, нікому її не показуючи, описує зображену шахову фігуру. Решта дітей уважно слухають, і той, хто відгадав, піднімає догори відповідний малюнок і називає фігуру. Той, хто першим підняв картинку-відповідь, у винагороду ставить відповідну фігуру на шахову дошку і стає наступним учасником   гри.

Розрізні  картинки

Мета:   закріпити знання про  шахові фігури та їх розташування   на  шаховій  дошці.

Обладнання : шахові дошки  для кожної дитини, малюнки із зображенням  частин (половинок) шахових  фігур.

Хід гри. Вихователь ставить  перед дітьми завдання: скласти з частин (половинок) шахові фігури та розкласти зображення на шаховій дошці у вихідній позиції.

Ознайомившись з ігровим  завданням, діти складають з половинок шахові фігури та розміщують їх кожен на своїй дошці. Переможе той, хто першим виконає завдання. Переможець отримує нагороду — емблему із  зображенням шахового  короля.

Коли діти оволодіють первинними знаннями про фігури та правила гри, можна перейти до розв'язання елементарних шахових .задач та пов'язаного з ними  аналізу  шахових  партій.

Гра в шахи виконує  позитивну роль в загальному розвитку старших дошкільників. Вона розширює кругозір, активізує мислительну діяльність, тренує логічне мислення, спостережливість, увагу, виховує в дитини витримку, цілеспрямованість, впевненість у своїх силах, самоповагу, толерантне ставлення до супротивника, збагачує дитячу уяву, підтримує фантазію, приносить естетичне задоволення, сприяє розвитку  здібностей  і  таланту.

Помітним явищем сучасного  науково-технічного забезпечення суспільства, ери високих технологій, є комп'ютерні ігри. Комп'ютерні ігри за змістовим компонентом, складністю ігрових дій, виховним впливом можна розподілити на ігри для дорослих та ігри для  дітей.

Комп'ютерні ігри, які  цілеспрямовано створюються для дитячого кола, є корисними щодо формування інтелекту й можуть успішно застосовуватися для розумового розвитку старших дошкільників, творчого тренінгу, вироблення оптимальних стратегій розв'язання  інтелектуальних  завдань.

Необхідною умовою застосування комп'ютерних ігор у роботі з дітьми дошкільного віку є елементарна комп'ютерна освіченість педагога, ознайомлення дітей з будовою комп'ютера та формування в них навичок   користування   персональною   електронно-обчислювальною  машиною.

Проведення з дошкільниками  комп'ютерних ігор є безпечним  для дитячого здоров'я, якщо їх організатори дотримуються певних санітарно-гігієнічних вимог, користування персональними комп'ютерами. Серед загальних вимог щодо розташування та обладнання  відповідного   приміщення  виділяються   такі:

—  кабінет комп'ютерної  техніки не може розташовуватися   в  підвальних  та  цокольних  приміщеннях;

—  кімната повинна  бути звукоізольованою від приміщень, які мають підвищений рівень шуму (майстерня,   фізкультурний зал тощо);

—  підлога має бути неслизькою, з антистатичним покриттям;

—  в інтер'єрі приміщень  не можна застосовувати матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

Проведення будь-яких занять, комп'ютерних ігор у тому числі, в кабінетах, обладнаних персональними електронно-обчислювальними машинами, супроводжується змінами основних параметрів мікроклімату приміщення (зменшення аерації повітря, підвищення його температури і вологості). За санітарно - гігієнічними нормами оптимальними параметрами температури є 19 ... 21 °С, допустимими — 18 ... 22 °С. Нормальною є відносна вологість повітря 62—55 %, а допустимою   —   39—31 %.

Для покращення якісного складу повітря рекомендується після кожної академічної години занять здійснювати наскрізне провітрювання приміщення. Якщо дозволяють погодні умови, під час роботи на комп'ютерах вікна, фрамуги, кватирки бажано тримати  відчиненими.

У приміщенні з комп'ютерним  обладнанням щодня повинно проводитись вологе прибирання (це стосується також прибирання пилу з екрана та поверхні монітора).

Зміни основних параметрів мікроклімату приміщення прискорюють стомлення дітей. Пам'ятаючи про це,   педагоги   повинні   дбати   про   забезпечення   нормального мікроклімату робочого приміщення, попереджаючи стомлення дітей, а не чекати, коли його треба  буде  усувати.

У процесі роботи на комп'ютері  особливо велике навантаження припадає на зорові аналізатори. Відповідно до санітарно - гігієнічних вимог кабінети електронно-обчислювальної техніки мусять мати природне освітлення з орієнтацією вікон на північ, північний схід. Основний потік природного світла повинен спрямовуватись зліва. Не допускається правосторонній напрямок основного світлового потоку, напрямок ззаду та спереду дитини під час її роботи на комп'ютері. Проміння сонця і відблиски не повинні потрапляти в поле зору дошкільника та на екран монітора. Бажано, щоб поверхня робочих столів була кольору натуральної деревини, блакитного, світло-сірого чи світло - зеленого   кольору.

Оптимальна віддаль очей дитини від екрана комп'ютера  становить   0,6 — 0,7 м,   але  не  менше 0,5 м.

Дбаючи про захист зору дітей, педагог  своєчасно привертає увагу дошкільників до неправильної постави під час ігрового процесу та організує ігрову діяльність у часі, запобігаючи довготривалим іграм та попереджаючи  втому  зору.

Довготривалість комп'ютерних ігор визначається характеристиками відеотерміналів, віком дітей, часом гри в режимі дня, характером попередніх занять дітей. Для попередження перевтоми зорових аналізаторів необхідно регулярно проводити вправи для  очей.

У дітей старшого дошкільного віку легко розвивається процес гальмування нервових клітин, що викликає закономірне явище — стомлення, а отже, й пов'язане з ним зниження рівня розумової працездатності, тому ігровий процес з появою ознак стомлення  педагог  повинен   своєчасно   припинити.

Комп'ютерні ігри в своїй основі містять привабливі для дошкільників компоненти, такі, як яскраве візуальне оформлення та висока динамічність. Ці складові комп'ютерної гри об'єднані її метою та структурно підпорядковані. Бони організовані в просторі та часі. Всі ігрові складові координуються програмою, яка  визначає,   що   і  коли  слід  робити для  досягнення мети гри. Програма комп'ютерної гри фіксується в інструкції, яка допомагає педагогові орієнтуватися в змісті ігор, їх виховному та розвивальному впливі та спрямовувати ігрову діяльність  дітей.

Отже, залучення до інтелектуальних ігор розвиватиме мислення, пам'ять, увагу, уяву дітей; даватиме їм змогу відчути радість життя, щасливого існування в оточуючому середовищі; у спілкуванні з однолітками, природою, в усвідомленні своєї значущості. Інтелектуальний розвиток дасть змогу дитині здійснювати все нові й нові відкриття у віддалених галузях, які недоступні  для  її   безпосереднього  впливу.

Особливе місце в системі  дитячих ігор посідають народні ігри, які створені багатьма поколіннями людей. Це універсальна скарбниця" духовних надбань українського народу. Традиційно в практиці суспільного дошкільного виховання широко використовувались творчі ігри, ігри з правилами, а переважна більшість видів народних ігор   залишалась  поза  програмою.

Концепція українського національного дитячого садка може бути повною мірою реалізована за умови повернення до витоків народної педагогіки, обізнаності вихователів з її засобами, зокрема українським дитячим ігровим фольклором. До нього слід віднести приспівки, утішки, скоромовки, лічилки, мовчанки, за-клички, небилиці, примовки, мирилки, жартівливі мовні ігри, докучливі казки, дражнилки, хороводні ігри, народні рухливі ігри. Варто підкреслити, що загадки також є одним із видів ігор, які відображають мудрість народу і використовуються для перевірки знань та кмітливості дитини. В цьому і полягають очевидна педагогічна спрямованість і популярність загадок  як розумової розваги.