Правова психологія. Психологічна школа права Л.І. Петражицького

  З погляду Петражицького, філософія права розпадається на дві самостійні науки: теорію права і політику права. Теорія права повинна стати позитивною наукою, без яких-небудь елементів ідеалізму і метафізики. Політика права як прикладна дисципліна покликана з'єднати позитивні знання про право із суспільним ідеалом, тобто представити наукове рішення проблеми, що складала зміст колишніх природно-правових навчань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Значення психологічної теорії права Л.Петражицького

для розвитку теорії права 

  Петражицький  не залишив докладних рекомендацій  щодо практичного здійснення  політики права. Своє завдання  він бачив у тому, щоб намітити  відправні принципи нової юридичної  науки, обґрунтувати її необхідність. Цілком ясно йому було одне: чільне положення в правовій політиці держави повинні займати не примусові міри, а механізми виховного і мотиваційного впливу на поведінку людей. Лише за допомогою таких механізмів офіційне право здатне направити розвиток народної психіки до загального блага.

Суспільно-політичні  ідеали Петражицького були близькі  до етичного соціалізму, що получили поширення  в Росії на межі XIX-XX ст.ст. Для  сучасної епохи, відзначав він, характерні процеси “соціалізації виробництва”, заміни “деспотичного режиму системою державного й общинного самоврядування”. У майбутньому право зживе себе і поступиться місцем нормам морального поводження. “Узагалі право існує через невихованість, дефектності людської психіки, і його завдання полягає в тім, щоб зробити себе зайвим і бути скасованим”.

  Вчення  Петражицького користувалося великою  популярністю серед прихильників  партії кадетів. Під впливом  його ідей відбувалося формування  поглядів багатьох представників  немарксистського соціалізму в  Росії того часу (Г.Д. Гурвич, П.А.  Сорокін і ін.).

Зближенню психологічної концепції права  з марксизмом сприяв М.А.Рейснер, один з перших радянських правознавців. Сприйняття марксистами вчення Петражицького  про виховну роль права полегшувалося  тим, що в документах російської соціал-демократії й у Конституції РСФСР 1918 р. соціалізм визначався як бездержавний лад (із утвердженням сталінізму і теорії радянської соціалістичної держави послідовники Рейснера були піддані ідеологічному шельмуванню за пропаганду надкласової етики).

  Правова  доктрина Петражицького привернула увагу соціологів до проблем нормативної природи і структури правосвідомості, стимулювала дослідження в області юридичної психології.

  Учень  Петражицького П.А.Сорокін об’єднав  його концепцию із соціологією,  розвивши її в такий спосіб  у комунікативному напрямку, визнавши об'єктивні прояви права, його соціальне буття. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

  Отже, на зламі XIX—XX ст. у країнах Західної Європи стався перехід соціології від натуралізму та біологізму до психологізму, відбулося становлення психології як науки. Деякі вчені робили спроби віднайти сутність права в почуттях, інстинктах, емоціях, які, на думку психологів, є первинними відносно розуму і панують над ними.

  Право почали розглядати як похідне від психіки, таке, що міститься в характері людини, в його переживаннях. З подібних ідей виникала психологічна теорія права, найвидатнішими представниками якої були французький соціолог і криміналіст Габріель Тард (1843—1904) та викладач Петербурзького, а потім Варшавського університетів Лев Йосипович Петражицький (1867—1931).

  Аналізуючи елементи психіки людини, такі як воля, свідомість, відчуття та емоції, Петражицький вважав, що останні є основою поведінки людини. Найбільш важливими є етичні емоції людини, що виникають внаслідок уявлень про якісь вчинки. Власне, вони є внутрішніми імперативами, заперечують егоїстичні зазіхання і сприяють формуванню почуття обов'язку.

  Прихильники психологічних концепцій права – Т. Тард, Ф. Гіддінг, Л.Петражицький бачили основи і джерела права і суспільства в психіці людей.

  Тард причиною виникнення права (як і будь-якого соціального явища) вважав пристосування, наслідування, відкриття. Завдяки їм первісні відкриття систематизувалися і складалися в систему законів і уряд.

  Згідно Гіддінгу, причиною виникнення суспільства, держави і відповідно, права є свідомість породи (раси,), тобто пошук людьми подібних собі.

  Теорія Петражицького безмежно розширювала поняття права. Він вважав правовими будь-які емоційні переживання, зв'язані з уявленнями про взаємні права й обов'язки.

  Співвідношення інтуїтивного й офіційного права, по теорії Петражицького, у кожній країні залежить від рівня розвитку культури, стану народної психіки. З погляду Петражицького, філософія права розпадається на дві самостійні науки: теорію права і політику права. Теорія права повинна стати позитивною наукою, без яких-небудь елементів ідеалізму і метафізики. Політика права як прикладна дисципліна покликана з'єднати позитивні знання про право із суспільним ідеалом, тобто представити наукове рішення проблеми, що складала зміст колишніх природно-правових навчань. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Бедь В.В. Юридичн психологія: Н вч. посіб. -- 2-ге вид., доп. І переробл. -- К.: МАУП, 2004. -- 436 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 426­ 430 

2. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М., «Теорія держави і права» Академічний курс: Підручник.- Київ: Юрінком Інтер, 2006. 

3. Загальна  теорія держави і права / За  ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2002. 

4. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — X.: Право, 2008. — 240 с.  

5. Потопейко Д.А. Правосвідомість як особливе суспільное явище. М., 1971. 

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. - 656с. 

7. Чефранов В.А. Правова свідомість як різновид соціального відображення. Київ, 1976.  

8. Юридична психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і переробл. — К.: МАУП, 2004.