Правова психологія. Психологічна школа права Л.І. Петражицького

Юридична психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.
Об'єктом психологічної науки є психіка особистості як властивість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відображення суб'єктом правовідносин об'єктивної реальності, саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності.
Право — система норм (правил поведінки) і принципів, вста­новлених або визнаних державою як регулятори суспільних від­носин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуаль­них інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма за­ходами легального державного впливу аж до примусу.
Психологічна теорія права — виникла в середині XIX ст. і розвинута Л. Петражицьким, Тардом, Россом та ін. Вони заперечували об’єктивну реальність права (сукупність правових норм) і стверджували, що право є “психічним переживанням” (почуттями чи емоціями). Представники цієї теорії стверджують, що можна знищити кодекси законів, але право залишається у головах людей, оскільки тільки у них міститься правове почуття чи ідея права. Право, на думку Л. Петражицького, це “імперативно-атрибутивна (обов’язково правочинна) емоція”, яка спонукає одну зі сторін виконувати якусь дію, а з 80 іншого боку, надає повноваження вимагати виконання цієї дії. Предметом теорії права він вважав правові переживання, які поділяються на переживання офіційно-ділового (позитивного) права та інтимного права.