Методи боротьби та профілактики зі стресом

 Проводить життя, щодо вільну від ролей; здатний виражати природні потреби, бажання і почуття без виправдання. Ефективно розподіляє час, уникає напружених ситуацій. [9]

 

2.2 Методи профілактики стрессу

 

Спосіб життя - це наше повсякденне життя з раннього ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксаційного способу життя є і початок трудового дня, і режим харчування, і рухова активність, і якість відпочинку та сну, і взаємини з оточуючими, і реакція на стрес, і багато іншого. Саме від нас залежить, яким буде наш спосіб життя - здоровим, активним або ж нездоровим, пасивним. [1]

Якщо нам вдасться позитивно вплинути на свої основні життєві принципи, домогтися того, щоб релаксація і концентрація стали складовою частиною нашого способу життя, то ми станемо врівноваженим і будемо більш спокійно реагувати на стресогенні фактори. Необхідно знати, що ми в змозі свідомо впливати на ті чи інші процеси, що відбуваються в організмі, тобто володіємо здатністю ауторегуляції.

Можна виділити чотири основні методи профілактики стресу за допомогою ауторегуляції: релаксація, протистресова "переробка" дня, надання першої допомоги при гострому стресі та аутоаналіз особистого стресу. Використання цих методів при необхідності доступно кожному.

Дуже часто люди при поверненні додому переносять свою робочу активність, збудженість в сім'ю. Що ж потрібно, щоб позбутися від своїх денних вражень і, переступивши поріг будинку, не зганяти на домашніх свій поганий настрій? Адже таким чином ми приносимо додому стрес, а провиною всьому - наше невміння відмовитися від накопичених за день вражень. Перш за все, потрібно встановити добру традицію: повернувшись додому з роботи чи навчання, відразу ж проводити релаксацію. [13]

Дуже важливо, щоб ініціатива таких "переробок" дня виходила від нас самих. Необхідно попередити своїх близьких, що в цей короткий період часу ми забуваємо про свої домашні обов'язки, і спробувати провести ці 10 хвилин разом з ними. На свіжу голову на вирішення всіх домашніх проблем, буде потрібно набагато менше нервової і фізичної енергії.

 Якщо ми несподівано опиняємося в стресовій ситуації (нас хтось розлютив, вилаяв начальник або хтось з домашніх змусив понервувати) - у нас починається гострий стрес. Для початку потрібно зібрати в кулак всю свою волю і скомандувати собі "СТОП!", щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу. Щоб зуміти вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно знайти ефективний спосіб самодопомоги, свій метод. І тоді в критичній ситуації, яка може виникнути кожну хвилину, ми зможемо швидко зорієнтуватися, вдавшись до цього методу допомоги при гострому стресі. [7]

 Тепер розглянемо, як можна виявити і пояснити реакції свого організму на стресові ситуації. Тобто, як можна визначити свій особистий стрес. Зрозуміти свою власну стресову ситуацію надзвичайно важливо:

 по-перше, прояв стресу в кожної людини індивідуальний,

 по-друге, у стресу, як правило, не може бути єдиної причини - таких причин завжди безліч;

по-третє, ви зможете знайти найбільш прийнятний для себе вихід із ситуації. [13]

 Найбільш виправдав себе методом аутоаналіз особистого стресу є щоденник стресів. Метод цей нескладний, однак вимагає терпіння. Протягом декількох тижнів - по можливості щодня - необхідно робити в щоденнику прості позначки: коли і за яких обставин були виявлені ознаки стресу. Краще записувати свої спостереження і відчуття ввечері після роботи або перед сном, коли легше пригадати найдрібніші подробиці і деталі. Якщо в кінці дня позначок не зробити, то на наступний день, в життєвих турботах і суєті забудеться, коли і що відбулося.

Аналіз записів у щоденнику допомагає просто і швидко визначати, які події або життєві ситуації сприяють виникненню стресу. Саме регулярно повторювані ситуації, описані в щоденнику, можуть бути причиною виникнення стресу.

Корисно записувати свої відчуття відразу при настанні гострого стресу, щоб потім у спокійному та урівноваженому стані проаналізувати їх.

Якщо ми перегорнемо власні записи і спробуємо їх систематизувати, то виявимо, що деякі основні ознаки стресу повторюються: дратівливість, неможливість зосередитися, забудькуватість, часті зітхання, відчуття бігають по тілу мурашок, м'язова напруга, (не сидиться на місці) відчуття внутрішньої тяжкості, сухість у роті, неспокійний сон, швидка стомлюваність, незрозуміле почуття страху, поганий настрій, стан депресії, часті головні болі (особливо в потиличній частині), болі в суглобах, відсутність апетиту або навпаки, переїдання, запори, прискорене серцебиття.  

Проаналізувавши записи, можна визначити, в який час дня найчастіше настає нездужання, відбувається це на роботі або ж після повернення додому. За допомогою ведення щоденника стресів можна з'ясувати для себе, що нам заважає в житті, що викликає наш особистий стрес. [7]

В якості профілактики стресів дуже підходять вправи по створенню і підтриманню хорошого настрою. При цьому потрібно, звичайно, пам'ятати, що стрес як напруга психофізичної системи людини - необхідна умова життєдіяльності. [6]

 

2.3 Комплексні способи подолання стрессу

 

1. Допомога іншим. Людина в стані  стресу може звернутися за  допомогою і підтримкою до  інших. Вона це повинна зустрічати  стрес самотньо. Підтримка від  друзів та близьких може дуже  допомогти. Але не менш дієвим  є надання допомоги іншим людям. Психологи, які працювали із військовополоненими, заручниками, біженцями, жертвами катастроф, зазначають, що вирішальний момент  в їх одужанні - це співчуття, «видужання  через взаємодопомог у». Люди  набувають сили, коли надають  допомогу іншим. Апостол Павло  закликав: «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа».

Чому зацікавленість в інших цілюща? Здатність виглядати назовні із свого «панцира», дбати про інших - риси, що стосуються усіх успішних механізмів подолання стресу, які досі обговорювалися. Саме це веде до розв'язання проблеми, допомагає переоцінити конфлікт, побачити його очима інших, дозволяє розглянути проблему в перспективі замість перебільшення її значущості. Через такі складові, як терпимість (толерантність), прощення, відчуття зв'язку з людьми приходить допомога й полегшення. [1]

Різновидом психологічної допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині (клієнту) в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт). Клієнт і терапевт спілкуються у формі розмови, яка ґрунтується на співчутті, довір'ї, прийманні особистості клієнта, розумінні. Знання, досвід, кваліфікація психолога, характер відносин з клієнтом мають значення і при визначенні проблеми, і при пошуку продуктивного погляду на неї, і в зниженні фізичного ефекту від стресу. [5]

2. Могутній психотерапевтичний  ефект має віра в Бога. Вона  пропонує звільнення від стресу  шляхом змінення уявлення людини  про саму ситуацію, про вимоги  до себе, про можливість і важливість  справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його  любить, сприймає неприємності набагато  спокійніше, тому що приймає їх  або як заслужений наслідок  своїх дій, або як випробування.

О. Степуріна у дипломному дослідженні над 40 віруючими і 40 невіруючими встановила наявність суттєвих статистичних відмінностей між двома групами. Для віруючих властива більша емоційна стабільність, більша стійкість щодо ставлення до стресу, вищий рівень симпатії (співчуття), наявність наскрізного сенсу життя, тобто вони прагнуть до більш довготривалих та опосередкованих цінностей порівняно з невіруючими. Величезний цілющий потенціал має молитва, яка здатна приносити втіху та внутрішню гармонізацію за найнестерпніших обставин.

У дослідженні Т. Пашукової було виявлено, що навіть нетривалий (протягом двох тижнів) досвід молитви привів до подолання небажаних психічних станів у школярів. У них навіть змінилися характерологічні тенденції - зменшилася домінантність-владність, самовпевненість-самозакоханість, несамостійність-конформізм.

Замисліться, яка глибина у такій давній східній молитві: «Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити (це є активний вплив на проблему), дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не можу зробити (тобто інша інтерпретація і прийняття проблеми), і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного (йдеться про комплексні способи подолання стресу)». [1]

3.Зміна способу життя, наближаючи  його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється - це  наслідок того, як ми живемо, що  їмо, як поводимося, яких звичок  дотримуємося. Варто змінити причину, щоб змінився наслідок. Ми можемо  відмовитися від шкідливих продуктів  та напоїв, поганих звичок, розвинути  в собі самоконтроль, використовувати  силу волі, розвивати правильні  мотиви, впевненість в собі, займатися  самовдосконаленням. Треба вчитися  раціонально використовувати свій  час, розподіливши його так, щоб  не витрачати лише на підтримання  життя.

В. Фостер писав: «Нам необхідний час для відпочинку, для насолоди товариством друзів і красою світу, в якому ми живемо. Повноцінне життя вимагає часу на те, щоб послухати жайворонка, який заливається радісною піснею або разом з дитиною відчути радість, збираючи в лісі проліски. Просто необхідний час, щоб збагачувати наше життя симфонією мистецтва, обертонами і гармонією музики. Життя передбачає, щоб ми відводили час для молитви. А коли згущуються нічні тіні, воно пропонує нам подивитися на зірки і подумати про Того, Хто створив все це. Через тисячу років земні проблеми, котрі займають світ сьогодні, не будуть мати жодного значення». [13]

Отже, не такий страшний стрес, як його дехто уявляє. Від нього можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б у житті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися із загрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувало замислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність, волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення. [11]

 

 

 

 

Висновок

 

  Дослідивши в сучасний психології вплив стресу на людину, можна стверджувати, що стрес - це частина повсякденного життя. Стреси деколи необхідні кожному: перемикання швидкостей автомобіля, при русі по обледенілій дорозі, боротьба за свої права, приготування до свята, подолання труднощів, підготовка до іспиту, необхідність справити належне враження при службовій розмові - у всіх цих ситуаціях потрібна стимуляція позитивного стресу.

Стрес не тільки зло, не тільки біда, але і велике благо, бо без стресів різного характеру наше життя стало б схоже на якесь безбарвне і безрадісне животіння. Активність - єдина можливість покінчити зі стресом: його не пересидить і не перележиш. Постійне зосередження уваги на світлих сторонах життя і на діях, на які можуть поліпшити становище, не тільки зберігає здоров'я, але і сприяє успіху. Ніщо не бентежить більше, ніж невдача, ніщо не підбадьорює більше, ніж успіх.

 Розкриті аспекти психологічного явища, які говорять нам про те, що людині необхідні хороші адаптаційні здібності, які допоможуть пережити найважчі життєві ситуації, вистояти в самих жорстких життєвих випробуваннях. Ці адаптаційні здібності ми і самі можемо в собі виховати, і удосконалювати за допомогою різних вправ. Різні аспекти стресу є предметом досліджень в області психології, фізіології, медицини, соціології та інших наук.

 Без стресу жити  неможливо і навіть шкідливо. Однак стресори бувають різними: стресор - друг, що приносить величезну  користь нашому здоров'ю, стимулюючий  творчу діяльність; стресор - від  якого можна легко відмахнутися  і через годину-другу просто  забути або згадати з усмішкою  і почуттям деякого незадоволення. Але зустрічається (і значно частіше, ніж нам би хотілося) стрессор - ворог, що наносить страшні удари по самим життєво важливим органам.

Знання по данній проблематиці широко використовується в ряді галузей знань, об'єднує велике коло питань, пов'язаних із зародженням, проявами і наслідками екстремальних впливів зовнішнього середовища, конфліктами, і т. д.. Відзначимо лише, що й донині в літературі не завжди чітко розмежовуються поняття стресу, дистресу, напруги, напруженості, емоційного стресу і т. д., що ще більше ускладнює вивчення цієї і без того досить складної проблеми.

Стрес як особливий психічний стан пов'язаний з зародженням і проявом емоцій, але він не зводиться лише до емоційних феноменів, а детермінується і відображається в мотиваційних, когнітивних, вольових, характерологічних та інших компонентах особистості. Саме тому феномен стресу потребує спеціального психологічного вивчення.

Проблема психологічного стресу в трудовій діяльності і соціальному житті людини особливо активно стала вивчатися у нас в країні і за кордоном в останні три-чотири десятиліття.

Дослідження проблеми психологічного (професійного) стресу в значній мірі грунтуються на положеннях її когнітивної теорії. У вітчизняній і зарубіжній літературі отримали досить широке висвітлення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стресовий стан.

 Кожна людина по-різному реагує на зовнішній стресор. У цьому виявляється його індівідуальність. Отже, особістісні особливості найтіснішім чином пов'язані з формою реагування на стресор та ймовірністю розвитку негативних наслідків.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Виилма Л. Понимание языка стрессов. Т. 1.У-Фактория,2004.-160 с.
2. Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса.-М.,2001.-336 с.
3. Ганзен В. А. Системные описания стресса в психологии. - Л.,1984. - 176 с.
4. Гринбер Дж. Управление стрессом. 7-е изд. – СПб.: Питер, 2002.-496 с.
5. Китаев–Смык Л. А. Психология стресса.– М.: Наука, 1983.-367 с.
6. Кокс Т. Стресс.– М.: Медицина, 1981.-232 с.
7. Леонова А. Б., Кузнецова А. С. Психопрофилактика стрессов.– М.: МГУ, 1993.-123 с.
8. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2005.-583 с.
9. Попова Л.М,  Соколов И. В. Стресс жизни: Сборник.- Спб,  ТОО «Лейла», 1994.-384 с.
10.   Селье Г. Стресс без дистресса. – Рига, 2007.- 123 с.
11. Столяренко Л.Д. Основы психологии, 1998.-642 с.
12.   Судаков К. В. Системные механизмы эмоционального стресса. М.,1981.-335 с.
13.   Трошин В.Д. Стресс и стрессгенные  расстройства.Диагностика, лечение и профилактика.-М.,1997.-784 с.
14.   Тюрин А. М. Как избежать стрессов на предприятии. Учебник для вузов - СПб.: Питер , 2005.-464 с.
15.   Франкенхойзер М. Эмоциональный стресс.– М., 1970.-376 с.