Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2011 в 17:45, контрольная работа
Поняття «особистість» широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У загальній психології ці поняття не є тотожними.
Вихідним є поняття «людина». Людина — це, насамперед, біологічна істота, яка наділена, на відміну від інших представників біологічних видів, свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати.
ІІ стадія (від
року до 3 років). Ця стадія характеризується
формуванням та відстоюванням дитиною
своєї автономії та незалежності
на противагу сумнівів у собі та
почуттю сорому. Боротьба почуття
незалежності, самостійності, впевненості
у собі проти сорому та сумніву
приводить до встановлення співвідношення
між здатністю співпрацювати
з іншими людьми і наполегливістю
та її обмеженнями. У кінці стадії
виникає стійка рівновага між
цими протилежностями. Вона буде позитивною,
якщо батьки та близькі не будуть занадто
керувати дитиною, гіперопікати, придушувати
її прагнення до автономії. Із відчуття
самоконтролю при збереженні позитивної
самооцінки виникає стійке почуття
доброзичливості та гордості, із почуття
втрати самоконтролю і стороннього
зовнішнього контролю з’являється
стійка схильність до сумніву в собі
та сорому.
ІІІ стадія (від
3-х до 6 років). На цій стадії при
нормальній лінії розвитку формується
ініціативність, активність і в той
же час переживання почуття вини
та моральної відповідальності за свої
бажання. Дитина жадібно та активно
пізнає оточуючий світ, через гру
дитина проникає у світ дорослих відносин.
На цьому етапі відбувається усвідомлення
своєї статевої приналежності. Прагнення
зайняти місце батька (матері) у
відносинах з батьками протилежної
статі.
ІV стадія (від 6
до 11 років). Ця стадія характеризується
включенням дитини у нові соціальні зв’язки
— вступом у школу. Формується любов до
праці та вміння поводитися із знаряддями
праці або почуття неспроможності, неповноцінності,
нездатності, заздрості до інших дітей.
Якщо за сприятливих умов значимість батьків
для дитини відходить на другий план, то
за появи почуття власної неадекватності
вимогам школи сім’я знову стає притулком
для дитини.
V стадія (від 11 до
20 років). У підлітковому та юнацькому
віці з’являється почуття цілісного усвідомлення
себе та свого місця в житті, відбувається
самовизначення, вибір професії, особистість
окреслює свій життєвий шлях, формується
«я» ідентичність, яка включає відчуття
стійкості та непреривності власного
«Я», незважаючи на ті зміни, які відбуваються
з нею у процесі її росту та розвитку. Негативний
полюс — непевність у розумінні власного
«Я» («дифузна ідентичність»), яка проявляється
у регресії до інфантильного рівня і бажанні
якомога довше відтягнути прийняття дорослого
статусу, стійкому почутті тривоги та
ізоляції, постійному очікуванні чогось
такого, що зможе змінити життя, страхові
перед особистим спілкуванням, презирстві
до визначених суспільних ролей, ірраціональному
віддаванні переваги всьому іноземному
(«добре там, де нас немає»).
Наступні 3 стадії
характеризують життєвий шлях дорослої
людини.
VI стадія (від 20
до 40—45 років). Для неї характерно встановлення
дружніх зв’язків, пошук супутника життя,
прояв почуття близькості до людей, задоволення
особистим життям, реалізація в роботі
на противагу почуттю відчудженості, самотності.
VII стадія (від 40—45
до 60 років). Е. Еріксон вважав цю стадію
центральною в житті людини. За нормальної
лінії розвитку людина характеризується
високою продуктивністю праці, піклуванням
про майбутнє покоління, боротьбою творчих
сил людини проти застою, стагнації, заскорузлості.
На останній
VIII стадії відбувається інтеграція результатів
всіх попередніх фраз, формується мудре
відношення до життя, яке зріла особистість
сприймає не впадаючи у відчай, не розчаровуючись
у прожитому житті, у людях, у собі і не
відчуваючи презирства до життя, бажання
отримати від життя більше, ніж було отримано,
паралізуючого страху смерті, яка наближається.
Дана періодизація дає можливість людині зрозуміти себе та знайти співчуття до себе — на протилежність тим поясненням, які люди самі створюють для власних незрозумілих якостей, а саме: «Я поганий», «Я лінивий і недисциплінований», «Я небезпечний» тощо. За Е. Еріксоном, ці труднощі відображають сімейні процеси, котрі ускладнили доступ людини до почуття безпеки, автономії чи задоволення власною ідентифікацією, чи те що доля позбавила дитинство відданого друга чи матері на початковому віковому етапі.
Информация о работе Людина, особистість, індивід, індивідуальність