Предмет: психологія сексуальності  
Вид роботи:     Контрольна робота

Зміст 

1. Порівняльна  характеристика визначення  статі з точки  зору біології, психології  та соціології

     На  психічні особливості людини, її задатки  впливають генетичні механізми, вік, її стать.

     Питання про відмінність між чоловіками і жінками також пов´язане з подвійною детермінацією досліджуваних ознак. Урахування еволюційно-біологічного чинника зумовлює розуміння статі як конституціональної координати, що спричиняє відмінність між двома групами людей чоловічої і жіночої статі в аспекті несоціальних впливів. Розуміння ж людської поведінки як здебільшого соціального феномена, що переживає вплив культурного контексту, зумовлює розуміння статевої або сексуальної ролі, запропонованої суб´єктові як членові групи [5]. У цьому разі відмінності, про які йдеться, досліджують як статеворольові стереотипи, що зумовлюють жіночий або чоловічий тип поведінки. Перспективну позицію у питанні про співвідношення статевих (у біологічному значенні) і статеворольових (у значенні стереотипів) відмінностей розробляє Девід Басе в еволюційній теорії особистості, зазнаючи: чоловіки і жінки виявлятимуть особистісні відмінності безпосередньо у тих сферах життя, де вони зіштовхуються з проблемами адаптації, що стосуються їхніх біологічних відмінностей у сексуальних і репродуктивних функціях. Інакше кажучи, незалежно від джерела походження, особистісні відмінності виникають насамперед як соціальний феномен, що не визначається такою ж мірою природними чинниками, як, наприклад, фізичні відмінності між чоловіками і жінками.

     У момент запліднення виникає генетична основа того, що люди назвали статтю. Одна з двадцяти трьох пар хромосом, що мають назву статевих хромосом, отримує Х-хромосому, і комбінація XX, що виникає, означатиме появу істоти жіночої статі, або ж двадцять третя пара матиме патерн XY, який зумовлює формування морфологічних особливостей, властивих чоловіку.

     Першим  актом самовизначення в особистості, яка себе ще слабо усвідомлює, є  зарахування суб´єктом себе до певної статі. Дворічні малята, які мають  до цього часу досить розмите уявлення про свої відмінні риси, вже можуть ідентифікувати себе як хлопчика чи дівчинку. Починаючи з цього віку, їхня поведінка починає диференціюватися в досить визначеному напрямі, як у сенсі біологічного розвитку, так і щодо формування статеворольових установок.

     Вплив генетичних факторів на розвиток статевої самоідентифікації продовжується  впродовж усього життя. Особливо помітні  відмінності між статями починають  виявлятися під час дозрівання, коли організм виділяє більше гонадотропних  гормонів, що коректують формування еволюційно-біологічних ознак статі. За цей період у хлопчиків рівень тестостерону збільшується у 18 разів, а в дівчаток рівень естрогену - тільки у вісім разів. Інші типи гормонів (андрогенно-адреналінові, стероїдні стимулюючі і загальні гормони росту), взаємодіючи зі статевими гормонами, утворюють конституціональний статус індивідуальності, яка формується [5].

     На  тлі загальних відмінностей у  конституції, у період дозрівання з´являються  більш виражені ознаки чоловічого і  жіночого стилів поведінки.

     У цей період відбувається остаточне  закріплення статеворольових стереотипів, а також загалом завершується формування статевої ідентифікації  як процесу, пов´язаного з фізіологічними елементами дозрівання організму. Починають  виявлятися найбільш значущі (хоча не більш зрозумілі за своєю природою) відмінності. 
 
 
 

     Таблиця

Статеві відмінності в  період дорослості

     Примітка: I   - фізичний розвиток; II - когнітивний  розвиток; III  - соціальний розвиток.

2. Психологічні особливості  відмінності статей 
в індивідуальній психології А. Адлера

     Теорія  сексуальності Альфреда Адлера (1870 - 1937) більш опукло представлена в опозиції її теорії Фрейда. У той час як Фрейд уважав, що розвитку особистості сприяють насамперед сексуальні устремління індивіда, Адлер, навпроти, стверджував, що сама особистість у всьому її різноманітті, спосіб життя індивідуума визначають характер сексуальних устремлінь.

     Взаємодію статей Адлер уважав однією з основних трьох життєвих проблем, з якими людина обов'язково повинна зустрітися, включаючи сюди працю й соціальні відносини. Оскільки Адлер до того ж надавав особливого значення єдності особистості, то представлені їм теорії взаємодії статей практично є введенням у його теорію особистості в цілому.

     В розділі «Соціологічні й теоретичні роботи» Адлер розкриває погляди  на «жіноче питання», по яких очевидно, що він на стороні рівності статей. Ймовірніше усього, саме з них починаються психологічні вишукування автора. В частині «Сексуальність й особистість» розглядаються питання сексуального розвитку, сексуальних відносин чоловіків і жінок у психологічному аспекті, статевого виховання й полової зрілості [6].

     Необхідно зупинитися й на термінологічному аспекті. Із психологічними дослідженнями Адлера широко пов'язані два терміни: «соціальний інтерес» й «спосіб життя». Ці два терміни Адлер не вводив у науковий обіг до 1918 й 1926 р. відповідно, незважаючи на те, що більшість його досліджень на розглянуті проблеми лягли на папір багато раніше. З іншого боку, термін «чоловічий протест», що часто фігурує в цих ранніх роботах, пізніше був замінений такими поняттями, як «прагнення до успіху, влади, переваги» або просто плюс-ситуація.

     Необхідно відзначити, що вирішення всіх життєвих проблем Адлер бачив у розумному розподілі сил між людьми, які, будучи відповідальними й тими, хто довіряє один одному, прикладуть всі зусилля, щоб без примусу й узгоджено рухатися спільно до шляхетних цілей. Він прийшов до цього переконання в процесі спостереження за своїми пацієнтами, це потім вивів у теорію, що він з більшими складностями представив у вигляді наукової концепції, наблизивши її наскільки це було можливо до реалій життя.

     Адлер показав, що таку життєву проблему, як секс і шлюб, не можна вирішувати сугубо індивідуально; і якщо ми хочемо процвітати й навіть вижити, то в цьому повинні взяти участь як все суспільство в цілому, так і кожен індивідуум зокрема. Адлер розумів, що вирішення проблеми перебуває в найтіснішій взаємодії між протилежними статями й пропонував не помилкову доктрину про «самоактуалізації», але доктрину про актуалізацію кожного з нас, а через дітей - майбутнього всього людства. Саме тому книга й має назву «Взаємодія статей» [6].

     За  Адлером вся соціальна система, традиції, закони, мораль і звичаї свідчать про привілейоване положення людей чоловічої статі, на яких вони орієнтовані й за допомогою яких вони зберігають свою життєздатність. Вони оточують дитину чи ледве не з дитинства й впливають на її психіку. І хоча ми не можемо стверджувати, що дитина ясно усвідомлює ці зв'язки, однак вона почуває їх. Уявіть собі хлопчика, що на вимогу облачитися в дівочий одяг упадає в шалене обурення. Подібні випадки дають нам досить підстав для детального розгляду цих зв'язків. Таким чином, ми знову, але вже з іншого боку, підходимо до висновку про існування прагнення до влади.

     Коли  один раз прагнення хлопчика до власної значимості досягає певного рівня, він зволіє ступити на той шлях, що гарантує йому як чоловіку привілею, спостережувані їм навкруги. Сучасне сімейне виховання досить сприяє вирощуванню прагнення до панування, а звідси й схильність до піднесення чоловічих привілеїв і бажання до їхнього досягнення. Причина в тім, що звичайно саме чоловік, батько з'являється перед дитиною як символ влади. Своїми таємничими приходами й відходами він викликає в сина багато більший інтерес, чим мати.

     Розрізнення чоловічих і жіночих характерних  ознак, таким чином, не має достатніх підстав. Ми бачимо, що як ті, так й інші статеві ознаки можуть відповідати вимогам прагнення до переваги, що можна домогтися влади й за допомогою «жіночих» засобів, наприклад, через смиренність і покірність. Використовуючи свій арсенал можливостей, покірна дитина може більше достигнути у своєму просуванні вперед, чим його впертий одноліток, хоча в обох випадках прагнення до переваги буде мати місце. Першість чоловіків викликало серйозне утруднення в психологічному розвитку жінок, що знайшло відображення майже в повсюдній незадоволеності ними своєю роллю. Вони живуть і діють у тих же умовах, що й всі люди, але з якоїсь причини успадкували неослабне відчуття неповноцінності. Надуманий міф про природне походження їхньої неповноцінності є додатковим, обтяженим фактором у їхньому психологічному розвитку.

     Всі ці явища засновані на помилках нашої  культури. Як тільки який-небудь міф  проникає в культуру, так він відразу  знаходить собі місце скрізь і у всьому. Так, міф про жіночу неповноцінність і пов'язана з ним перевага чоловіка постійно порушує гармонію статей. І як наслідок, виникає величезна напруга, що зачіпає особливо любовні відносини, загрожуючи будь-якій можливості для досягнення щастя, і найчастіше руйнує їх. І все сексуальне життя індивідів отруюється цією напругою, воно висушується й стає нудним й бідним [6].

     От чому щасливий шлюб так рідкий, і діти виростають із упевненістю, що шлюб - це щось надзвичайно важке й жахливе. «Міф про жінок» і подібні з ним думки часто відвертають дітей від збагнення щирого розуміння життя. Досить згадати багатьох дівчинок, що вважають шлюб однією з можливостей втечі від сірого життя; і чоловіків і жінок, що бачать у шлюбі одне лише неминуче зло. Труднощі між статями, що виникають внаслідок цієї напруги, за останнім часом виросли до неймовірних розмірів. І їх тим більше, ніж сильніше привнесена з дитинства схильність дівчини бунтувати проти нав'язаної їй жіночої ролі; або, відповідно, чим більше буде чоловіче прагнення відігравати привілейовану роль, незважаючи на те, що це виходить за рамки логіки.

     Характерною ознакою примирення й ослаблення напруги між статями є товариство (Kameradschaftlichkeit). Саме у взаєминах статей субординація так само нестерпна, як вона неприйнятна й між націями. Труднощі, що виникають на основі субординації як для однієї, так і для іншої сторони, настільки великі, що кожному з нас варто звернути увагу на дану проблему. Ця область настільки велика, що стосується життя кожного індивідуума. А складна вона тому, що наша культура нав'язала дитині форму вибору свого відношення до життя у вигляді опозиції до протилежної статі.

     Неспішне  виховання, можливо, могло б перебороти ці труднощі. Але скажений ритм наших  днів, відсутність по-справжньому  апробованих педагогічних принципів, і особливо дух суперництва у всіх сферах життя наклали печатку й на самих маленьких дітей, надавши їм майже готове керівництво подальшого життя. Багато з людей з побоюванням вступають у любовні відносини. І ця небезпека для них полягає в тім, що саме чоловіку при будь-яких обставинах приходиться доводити своє чоловіче начало, навіть за допомогою хитрості й «перемог» над жінками. А це руйнує відкритість і довіру в любові.

     Одна з головних помилок Фрейда, що полягає в тім, що неврастеніком рухають його дитячі бажання (особливе бажання інцесту). Він уважав, що вони виникають щоночі (теорія сновидінь), а також при певних обставинах й у реальному житті. Однак у реальному житті всі дитячі бажання самі вже перебувають під впливом вигаданої кінцевої мети; звичайно вони й самі мають характер керівної, нехай і скоординованої думки й через її економічність дуже вдало служать як умовні показники [6].

     Помилкові погляди на життя заважають чоловікам і жінкам. Хоча ми дійсно повністю беремо до уваги фізичну концепцію еротизму, ми Повинні наполягати й на тім, що особистісна позиція має вирішальне значення для напрямку еротизму і його недоліків.