Конфлікт у міжособистісних відносинах

       Незважаючи  на те, що деякі можуть порахувати стиль  ухилення «втечею» від проблем і  від відповідальності, а не ефективним підходом до розв'язання конфліктів, в  дійсності відстрочка може бути цілком відповідною і конструктивної реакцією на конфліктну ситуацію. Цілком імовірно, що, якщо ви спробуєте ігнорувати її, не висловлювати до неї своє ставлення, піти від рішення, змінити тему чи перенести увагу на що-небудь інше, то конфлікт розв'яжеться сам собою. Якщо ні, то ви зможете зайнятися їм пізніше, коли будете більше готові до цього.

       Стиль пристосування. Він означає що ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Ви можете використовувати цей підхід, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не дуже суттєво для вас. Цей стиль корисний також у тих ситуаціях, в яких ви не можете взяти верх, оскільки інша людина володіє більшою владою. Оскільки, використовуючи цей підхід, ви відкладаєте свої інтереси в сторону, то краще вступати таким чином тоді, коли ваш вклад в даному випадку не дуже великий або коли ви робите не дуже велику ставку на позитивне для вас рішення проблеми. Це дозволяє вам почувати себе комфортно по відношенню до бажань іншої людини. Якщо ви вважаєте, що поступаєтеся в чомусь важливому для вас, і відчуваєте у зв'язку з цим незадоволення, то стиль пристосування у цьому випадку неприйнятний. Він може виявитися неприйнятним і в тій ситуації, коли ви відчуваєте, що інша людина не збирається у свою чергу поступитися чимось чи що ця людина не оцінить зробленого вами. Цей стиль слід використовувати тоді, коли ви відчуваєте, що, трохи поступаючись, ви втрачаєте мало.

       Поступаючись, погоджуючись або жертвуючи своїми інтересами на користь іншої людини, ви можете пом'якшити конфліктну ситуацію і відновити гармонію.

       Стиль співробітництва. Слідуючи цьому стилю, ви берете активну участь у вирішенні конфлікту і відстоюєте свої інтереси, але намагаєтеся при цьому співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи в порівнянні з більшістю інших підходів до конфлікту, оскільки ви спочатку «викладаєте на стіл» потреби, турботи й інтереси обох сторін, а потім обговорюєте їх. Однак, якщо у вас є час і вирішення проблеми має досить важливе для вас значення, то це гарний спосіб пошуку взаємовигідного результату і задоволення інтересів всіх сторін.

         Цей стиль особливо ефективний, коли сторони мають різні приховані  потреби. Спершу може здатися,  що обидва хочуть одного і  того ж або мають протилежні  цілі на віддалене майбутнє, що  є безпосереднім джерелом конфлікту. Однак існує відмінність між зовнішніми деклараціями або позиціями в суперечці і прихованим інтересами або потребами, які служать справжніми причинами конфліктної ситуації.

       Співпраця є дружнім, мудрим підходом до вирішення  завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Проте це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні виділити на це якийсь час, і вони повинні вміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати один одного і потім виробити альтернативні варіанти і вирішення проблеми.

       Стиль компромісу. Стиль компромісу передбачає поступки в своїх інтересах, щоб задовольнити іншу сторону, інша сторона робить те ж саме. Іншими словами - часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншого. Ви робите це, обмінюючись поступками і торгуючись для розробки компромісного рішення.

         Такі дії можуть в деякій  мірі нагадувати співпрацю. Проте  компроміс досягається на більш  поверхневому рівні в порівнянні  з співробітництвом; ви поступаєтеся в чомусь, інша людина також в чомусь поступається і в результаті ви можете прийти до спільного рішення. Ви не шукаєте приховані потреби та інтереси як у випадку застосування стилю співробітництва. Ви розглядаєте лише те, що кажете один одному про свої бажання.

       Стиль компромісу найбільш ефективний у тих випадках, коли ви й інша людина хочете одного і того ж, але знаєте, що одночасно це для вас нездійсненно.

       Коли  ви намагаєтеся знайти компроміс  з іншою людиною, вам слід починати з прояснення інтересів і бажань обох сторін. Після цього необхідно окреслити область однакових інтересів. Ви повинні висувати пропозиції, вислуховувати пропозиції іншого боку, бути готовим до поступок, обміну послугами тощо. В ідеальному варіанті компроміс влаштує вас обох.

         Визначення свого власного стилю. Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах, і жоден з них не може бути виділений як найкращий. Ви повинні вміти ефективно використовувати кожен з них. Найкращий підхід визначатиметься конкретною ситуацією, а також складом вашого характеру. Важливо визначити для себе свої пріоритети, а також можливі альтернативні варіанти. Це дозволить бути більш вільним у виборі при зіткненні з конкретними конфліктними ситуаціями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновки

       Аналіз  та обробка психологічної та педагогічної літератури дала можливість зрозуміти, наскільки важливим у наш час є проблема конфліктів, а саме проблема конфліктів у міжособистісних відносинах.

       Конфлікт  являє собою складну систему  відносин, у якої є своя структура  та динаміка. Він має характерні сигнали, має свої причини та способи їх вирішення.

       Сьогодні  причинами виникнення конфліктів є  дуже багато факторів, серед яких виділяються, перш за все, різні людські потреби. Прагнучи до їх задоволення людина вимушена вступати в конфліктну ситуацію.

       У процесі навчання та виховання також  неможливо обійтись без протиріч і конфліктів. Діти в наш час  живуть в тих умовах, які ніяк не можна назвати сприятливими, тому шкільні конфлікти із вчителями  є звичайною складовою частиною реальності. Окрім умов виникнення цих конфліктів, що пов'язані із дітьми, характерним для цього виду конфліктів є й те, що ініціатором виникнення конфлікту може бути і вчитель, неправильна емоціональна сфера якого або недостатня професійна підготовленість якого можуть мати серйозні негативні наслідки у подальшому житті підростаючого покоління.

       Оскільки  будь-який конфлікт, якщо завчасно його не попередити, розвивається дуже швидко, нашою проблемою є його або  своєчасне попередження, або ж  вирішення із найбільш позитивними  наслідками.

       Цією  проблемою нині займається багато спеціалістів, які виділяють основу системи  вирішення педагогічних конфліктів. Такою основою є психолого-педагогічний аналіз, який має за мету розкрити причини  ситуації, що склалась, не допустити  її переходу у більш тяжкий і тривалий конфлікт, тобто навчитись володіти ситуацією, використовувати її пізнавальні та виховні функції.

       Основною  метою такого аналізу є створення  достатньої інформаційної основи для  прийняття психологічно обґрунтованого вирішення виниклого конфлікту.

       Розуміння причин виникнення конфліктів, успішне використання механізмів управління ними та накопичення досвіду щодо їх рішення приведе до вчасного та правильного виходу із конфліктів у подальшому нашому житті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Використана література 

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Ученик для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Словарь конфликтолога. – СПб.: Питер,2007
3. Андреев В.И. Основы педагогической конфликтологии. –М.,1995
4. Бех І.Д.  Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. Посібник. – К.:ІЗМН, 1998. – 204 с.
5. Васильєв Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. – СПб.: Речь, 2007. – 174с.
6. Гришина Н.В. Психология конфликта. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2008.-544с.: ил. –(серия «мастера психологии»)
7. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. М.: Гардарики, 2000.-320с.
8. Джинни Г.Скотт Конфликты и пути их преодоления –К.,1991.
9. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб.-2000.-Р. 1,2
10. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. Ученик. М.: Росийское педагогическое агентство, 1995. -184с.
11. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. –К.,1996 –Р.2
12. Короткий психологічний словник / За ред.А. В. Петровського, М. Ярошевський. - М., 1986. - С. 153
13. Кашапов М.М. теорія и практика решений конфликтніх ситуацій. Учеб. Пособие.: М.-Ярославль.Рендер,2003. - 183с.\
14. Кармин А.С. Конфликтология – СПб.: Лань,1999
15. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты -М.,1992
16. Крюкова Т.В. Основы теории принятия решений в конфликте.: Учеб.пособие. – СПб, 2005.-88с.
17. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. практическая психология конфликта: Учеб. Пособие. – 2-е узд.,стереотип. – К.:МАУП, 2002. – 256 с.:ил. –Библиогр.: с. 250-254
18. Миндел А. Разрешение конфликтов. – М.1993
19. Мелибурда Е. Я – Ты – Мы: психологические возможности улучшения общения. Пер. С польск. – М.: прогресс, 1986
20. Пономаренко В. Управление конфліктами. – М.: АСТ,Олімп,2008
21. Платонов Ю.П. Психология конфліктного поведения. – СПб.: Речь,2009
22. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процесе.-М,.1991
23. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. - Москва., 1981. - С. 185
24. Сельченок К.В. Прикладная конфликтология. Хрестоматія. – М.:АСТ. 2007. -624 с.
25. Тихомирова Є.Б., Постоловський С.Р. Конфліктологія та теорія переговорів: Підручник. – Рівне: Перспектива, 2007.- 389с.