Гендерні аспекти тривожності у юнацькому віці

Студентський вік характеризується великою дифференційністю емоційних реакцій та способів вираження емоційних станів, а також підвищення самоконтролю та саморегуляції. Важливо відмітити, що в якості общин особливостей цього віку відмічається зміна настрою з переходами від безутримних радощів до зневіри, виступаючих позмінно. До них відносяться особлива сенситивність – чутливість до оцінки іншими своєї зовнішності, спроможностей, навиків, і наряду с цим, надлишкова самовпевненість і підвищена критичність по відношенню до навколишніх людей.

Тонка чутливість часом уживається с переважаючою черствістю - хвороблива сором’язливість – з розв’язністю , бажанням бути признаним, оціненим іншими, з підкресленою незалежністю, боротьба с авторитетами – з обожненням випадкових кумирів, чуттєве фантазування – з сухим мудруванням, вважає А.Е. Личко [5].

Четвертий курс – це перше реальне знайомство зі спеціальністю в період проходження практики. Відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя і культури.

Певний рівень тривожності – природною та обов’язковою особливістю активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний  рівень тривожності – це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання. Все ж таки, підвищений рівень тривожності являється суб’єктивним проявом неблагополуччя особистості. [10]

Високо тривожні студенти схильні сприймати небезпеку своїй самооцінці та життєдіяльності в обширному діапазоні ситуацій і реагувати доволі напружено, вираженим станом тривожності[10].

Поведінка тривожних людей в діяльності направленої на досягнення успіху, має наступні особливості:

- Гострота емоційного реагування на повідомлення про невдачі.

- Гірше працюють в стресових ситуаціях або в умовах дефіциту часу, відведеного на рішення задач.

- Боязнь невдачі переважає над прагненням до досягнення успіху.

Частіше всього тривожні студенти – це невпевнені в собі люди, з нестійкою самооцінкою. Постійне почуття страху, що вони відчувають перед невідомим призводить до того, що вони рідко проявляють ініціативу. Віддають перевагу не звертати на себе увагу оточуючих, поводять себе чемно, намагаються точно виконувати доручення – не порушують дисципліну.

Тривожність багато в чому обумовлює поведінку студента. Існує визначений рівень тривожності – необхідна особливість активної діяльності особистості. Рівень тривожності показує внутрішнє відношення студента до певного типу ситуації і дає непряму, побічну інформацію про характер взаємовідносин з однолітками та дорослими[10].

Коли ж цей рівень перевищує оптимальний, можна говорити про появу підвищеної тривожності. Підвищений рівень може свідчити про недостатнє емоційне пристосування до тих чи інших соціальних ситуацій. Тривожність офарбовує у похмурі тони відношення до себе, іншим людям та дійсності.

Тривожні студенти, як правило, не користуються всезагальним признанням у групі, але і не знаходяться в ізоляції, вони частіше всього входять в число найменш популярних, так як дуже часто невпевнені в собі, замкнуті, мало спілкуються, або, навпаки, дуже багато говорять, настирні або озлоблені. Також причиною непопулярності є безініціативність із-за своєї невпевненості в собі, в результаті, ці студенти не завжди можуть бути лідерами в між особистих взаємовідносинах.

Результатом безініціативності тривожних студентів являється те, що в однолітків з’являється прагнення домінувати над ним, що веде до зниження емоційного фона, до тенденції уникнення спілкування, виникають внутрішні конфлікти, пов’язані зі сферою спілкування, посилюється невпевненість в собі[11].

У невпевненої, тривожної людини породжується недовіра до інших. Він остерігається інших, чекає нападу, насміху, образи, сприяє утворенню реакції психологічного захисту у вигляді агресії, направленої на інших. Це виражається у відмові від спілкування і уникнення осіб, від яких поступає «небезпека». Такі студенти, як правило, самотні, замкнуті, малоактивні. Це, як правило, відображається на успішності навчальної діяльності та налаштуванні контактів з оточуючими[10].

Отже, можна зробити висновок, що тривожним студентам характерна занижена самооцінка та самоповага, вони не вірять в себе та свої сили. А це сприяє неповноцінному розвитку особистості студента і відображається на його статусному положенню в групі.

Таким чином, можна сказати, що проблемою тривожності займалися багато психологів. Це такі як З.Фрейд, К. Хорні, Р. Мей, А. Прихожан та ін. Узагальнюючи погляди вчених можна зробити припущення, що тривога – це невизначене передчуття, вона неконкретна, «невловима», «безпредметна», може бути результатом неправильних навиків спілкування; особливі властивості тривоги – почуття невпевненості і безпорадності перед обличчям небезпеки.

В широкому сенсі, тривожність розуміють як негативне емоційне переживання, пов’язане з передчуттям небезпеки. Те, що тривожність наряду зі страхом і надією – особлива емоція, пояснює її особливе положення посеред інших явищ.

Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, оскільки це властивість багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, чи бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю й самовиховання. Виділяють два основних види тривожності. Перший з них – це так звана особистісна тривожність, а другий – ситуативна тривожність.

Причини, що викликають тривогу і впливають на зміну її рівня, різноманітні і можуть лежати в усіх сферах життєдіяльності людини. Одні вчені вважають, що джерелом розвитку тривожності є соціальне оточення, а саме батьків як перших людей, з якими взаємодіє дитина. Інші стверджують, що тривожність обумовлена ​​конфліктною будовою самооцінки, коли одночасно актуалізуються дві протилежні тенденції - потреба оцінити себе високо, з одного боку, і почуття непевності - з іншого.

Тривожним студентам характерна занижена самооцінка та самоповага, вони не вірять в себе та свої сили. А це сприяє неповноцінному розвитку особистості студента і відображається на його статусному положенню в групі.

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ У СТУДЕНТІВ ЧЕТВЕРТОГО КУРСУ УФКС

Нами було проведено дослідження, в якому приймали участь студенти Запорізького національного технічного університету кафедри управління фізичною культурою і спортом четвертого курсу. Загальна кількість досліджуваних склала 26 чоловік, серед них  13 хлопців та 13 дівчат.

Студентам спочатку було запропоновано відповісти на 20 запитань, які містили варіанти відповідей: ні, це не так; пожалуй так; вірно; цілком вірно. Потім вони відповідали на наступні 20 запитань, з варіантами відповідей: ніколи, майже ніколи, часто,майже завжди.

Загальна кількість склала 40 запитань.

Була використана методика «Шкала тривоги і тривожності Ч.Д. Спілберга »- це група особистісних опитувальників, розроблена автором у 1966 - 1973.

У 1976-78 р.р. був Ю.Л. Ханіним адаптований, модифікований і стандартизований російськомовний варіант STAI, який відомий як шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна.

Методика діагностики самооцінки Спілбергера - Ханіна є надійним і інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини).

Шкала полягає 2 частин по 20 завдань у кожному. Перша шкала (STAI: X1) призначена для визначення того, як людина відчуває себе зараз, в даний момент, тобто для діагностики актуального стану, а завдання другого шкали (STAI: x2) спрямована на з'ясування того, як суб'єкт діагностує тривожність як властивість особистості. [17]

Кожна із частин шкали забезпечена власною інструкцією, заповнення бланка відповідей не складне, тривалість обстеження становить приблизно 5 - 8 хвилин. Кожне висловлювання, включене до опитувальника, оцінюється респондентами за чотирибальною шкалою. Вербальна інтерпретація позицій оціночної шкали в першій і в другій частинах різна. Для STAI: x1: «ні» - 1 бал, "скоріше ні" - 2 бали, «скоріше так» - 3 бали, «так» - 4 бали. Для STAI: x2: «майже ніколи» - 1 бал, "інколи" - 2 бали, «часто» - 3 бали, «майже завжди» - 4балла.

Ю.Л. Ханін отримав нормативи по-рівневої вираженості тривожності: Від 20 -34 балів - низький рівень

від 35 - 44 балів - середній рівень

вище 46 балів - високий рівень

Цей опитувальник широко поширений в прикладних дослідженнях, особливо в галузі клінічної психодіагностики і високо оцінюється за достовірні діагностичні дані.

Результати підрахунку отриманих даних дозволяють говорити про те, що у більшості студентів серед хлопців переважає помірний рівень тривожності: 62%(8) - ситуативна тривожність і 84%(11) особистісна тривожність. Серед дівчат переважає помірний рівень особистісної тривожності – 54%(7) та низький рівень ситуативної тривожності – 62%(8). Аналіз даних представлений нами в таблиці. 1.

Таблиця 1.

Таблиця 2.