Гендерні аспекти тривожності у юнацькому віці

3

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Інститут управління та права

Курсова робота

Дисципліна:«Психодіагностіка»

Тема:«Гендерні аспекти тривожності у юнацькому віці»

ВСТУП

Проблема тривожності є однією з найбільш актуальних тем сучасної психології. Посеред негативних переживань людини тривожність займає особливе місце,часто вона призводить до зниження рівня трудової діяльності, продуктивності діяльності, до труднощів в спілкуванні. В останні роки об’єктом уваги стає проблема профілактики та корекції тривожності у зв’язку з різкими змінами, які відбуваються в нашій країні, в житті сучасного суспільства, що породжує невпевненість і непередбачуваність  майбутнього життя індивіда, і, як наслідок, підвищений рівень тривожності. Це особливо характерно в період,коли людина засвоює нові види діяльності (навчання в вузі, засвоює нові спеціальності,служба в армії і т.д.), при підготовці до тяжких ситуаціях (екзамени, змагання і т.д.)

Людина с підвищеною тривожністю в результаті може зіткнутися з різноманітними соматичними захворюваннями. Розібратися в феномені тривожності, а також в причинах її появи достатньо тяжко.

Більшість людей, використовуючи термін «тривога», навіть не замислюються про те, що він насправді означає. Дуже багато людей, якщо їх попросити пригадати, що саме вони відчували в стані тривоги, скажуть, що у них були недобрі передчуття, відчували хвилювання, занепокоєння, а можливо, навіть тремтіли. Переживання тривоги спричиняє за собою відчуття ізоляції і самоти, деякі люди включають в патерн тривоги і емоцію печалі. Важливо пам'ятати, що в стані тривоги ми, як правило, переживаємо не одну емоцію, а якусь комбінацію або патерн різних емоцій, кожна з яких має вплив на наші соціальні взаємини, думки і поведінку.

Вивченням тривожності займалися багато відомих психологів. Такі як Зігмунд Фрейд, Карен Хорні, Ганна Фрейд, Дж. Тейлор, А. Прихожан, Ролло Мей. Саме тривожність, як відзначають багато дослідників і практичні психологи, лежить в основі цілого ряду психологічних труднощів, у тому числі багатьох порушень розвитку, службовців приводом для звертання до психологічної служби. В багатьох дослідженнях тривожності розглянуті причини її появи, а також шляхи її попередження и корекції (Л.В.Бороздіна, Б.І.Кочубей, А.М.Прихожан та ін.). Не звертаючи уваги на те, що в психології вагома кількість робіт відведена саме тривожності, ця проблема не втрачає своєї актуальності, оскільки тривожність являється серйозним ризик-фактором для розвитку психосоматичних відхилень (Г.А. Аріна, Т.А. Артемова), нерідко служить причиною виникнення стресових станів (П. Алсоп). З тривожністю можуть бути пов’язані  причини виникнення неврозів, невміння адаптуватися до нових ситуацій, труднощів в інтелектуальній діяльності, зниження рівня розумової діяльності, труднощів в спілкуванні і встановленні міжособових зв’язків.

Серед українських вчених тривожність вивчав Ф. Б. Березін, який вважав, що страх – це конкретизована тривога, і вона дає уявлення того, що загрозу можна усунути шляхом певних дій. Л. В. Долинська звертала увагу на проблему профілактики і корекції тривожності методами соціально-психологічного навчання.

Значення корекції тривожності, її подолання важливе при підготовці студентів до важких ситуацій (іспити, змагання і ін.), при опануванні нової діяльності.

Мета роботи: дослідити ситуативну та особистісну тривожність у студентів четвертого курсу.

Об'єкт нашого дослідження: емоційна сфера особистості.

Предмет: особливості прояву тривожності у студентів четвертого курсу.

Ми ставимо наступні завдання:

1. Вивчити психологічну літературу з проблеми тривожності.

2. Провести експериментальну роботу для виявлення рівня тривожності у студентів четвертого курсу;

3.  Провести аналіз отриманих результатів, порівняти результати дівчат та хлопців.

Для вирішення поставлених задач в дослідженні використовувалась методика «Дослідження тривожності (Ч.Д. Спілбергер, адаптація Ю.Л. Ханін)

РОЗДІЛ I ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРИВОЖНОСТІ

У цьому розділі розглянуто бачення тривожності різними вченими. Представлено два види тривожності: ситуативна та особистісна тривожності. Також вивчено причини появи та розвитку тривожності. Розглянуто особливості тривожності студентів.

1.1.           Основні підходи до дослідження тривожності у вітчизняній і зарубіжній психології

Емоції і почуття являють собою віддзеркалення реальної дійсності у формі переживань. Різноманітні форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрій, стреси, пристрасті та ін.) утворюють в сукупності емоційну сферу людини. [22] Емоції – «особливий клас психічних процесів, пов’язаних з інстинктами, потребами  та мотивами, які відображаються у формі переживання значущих діючих на індивіда явищ та ситуацій для здійснення його життєдіяльності. [23].

Виділяють такі види почуттів, як моральні, інтелектуальні та естетичні. По класифікації К. Ізарда, виділяють емоції фундаментальні та виробничі. До фундаментальних відносять: 1)інтерес-хвилювання; 2)радість; 3) здивування; 4) горе-страждання; 5)гнів; 6) відразу; 7)презирство; 8)страх; 9) сором; 10)провину.[1]

Останні – виробничі. Із поєднання фундаментальних емоцій з’являється такий комплексний емоційний стан, як тривожність, яка може поєднувати в собі і страх, і гнів, і провину, і інтерес-хвилювання. [1]

Тривожність – це схильність індивіда до переживання тривоги, яка характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги: один із основних параметрів індивідуальних відмінностей [2]

Тривожність – особлива риса, яка відображає зменшення порога чутливості до різноманітних стресорних агентів. Тривожність виражається в постійному відчутті погрози особистому «я» в різноманітних ситуаціях. [3].

Традиційно відлік досліджень тривожності починається з робіт З. Фрейда. В ранніх трудах З. Фрейда можна знайти два варіанта пояснення тривожності: 1) як результат розрядки подавленого сексуального потягу; 2) як сигнал про наявність небезпечної ситуації, що потребує от індивіда адекватного приспособлення. Тим самим, по З. Фрейду, неприємний стан тривоги являється корисним адаптивним механізмом, що пробуджує індивіда до уникнення небезпеки.

При цьому важливо виділити вказівки З. Фрейда на два джерела небезпеки – зовнішній світ та внутрішні імпульси. При першому джерелі виникає об’єктивна реакція тривоги, яку він вважав синонімом страху. В цьому випадку мова йде про достатньо адекватне сприйняття зовнішньої небезпеки і емоційна реакція пропорційна величині зовнішній небезпеці. Це виражається в простій схемі з трьох головних компонентів.

Об’єктивна небезпека – Сприйнята небезпека = Тривога

В результаті Анна Фрейд трактує тривожність як безпредметний стан очікування, невизначеної небезпеки, а Карен Хорні говорить про очевидну ірраціональність тривоги і відчуття безпорадності тривожності. «Як страх, так і тривога являються адекватними реакціями на небезпеку, але у випадку тривоги вона скрита і суб’єктивна. Отже, інтенсивність тривоги пропорційна тому сенсу, який для даної людини має дана ситуація. Причини його тривоги йому не відомі.»[18]

Альберт Елліс розглядує тривожність як стан, оснований негативною самооцінкою і який призводить до неадекватної поведінки. При цьому відрізняють два види тривожності: тривожність дискомфорту і «Я-тривожність», при чому остання пов’язана з передбаченням недостатньої поваги і самоповаги.

Як стійка межа особи, тривожність – це підвищена схильність відчувати тривогу з приводу реальних або уявних небезпек.[15] Психолог Н.Б. Пасинкова в дослідженні (1996), присвяченому вивченню зв'язку рівня тривожності з ефективністю інтелектуальної діяльності пише: “Прояви тривожності можуть  полягати в загальній дезорганізації діяльності, що порушує  її спрямованість і продуктивність. Проте тривожність не є спочатку негативною межею особи. Оптимальний її рівень – природна і необхідна умова особової активності ” [14].

В останні роки дають перевагу описувати тривожність як триваючий страх, коли ситуація небезпеки не зникає, або ж як сукупність трьох компонентів: 1) суб’єктивне переживання «невиразного і неприємного передчуття»; 2) сприйняття тілесних реакцій (потіння, підвищення частоти дихання і т. п.); 3) поведінка, пов’язана з відстороненням та уникненням [4].

Б. Ф. Скінер вважає тривогу як негативне побічне явище, яке пов’язане з використанням покарання. Із-за своєї природи небезпеки тактика покарання небажаної поведінки може визвати – «емоційні ефекти». Якщо людина отримала неправильні навики і помилкові патерни поведінки, які запам’ятовуються за допомогою якогось підкріплення і людина не знає, як бути дружньою, як вести бесіду, як виразити гнів, як відхилити незрозумілі просьби, то дане соціальне не співвідношення може призвести до тривоги.[5].

У вітчизняній психології дослідження по даній проблемі достатньо нечасті і носять фрагментарний характер. В останній час зацікавленість  російських психологів до вивчення тривожності суттєво посилилась.

Російський дослідник М. Литвак вважає, тривога – це емоція, яка виникає при загальній оцінці ситуації як неблагополучній. Якщо джерело тривоги ліквідувати неможливо, тривога переходить в страх.

Більшість авторів схильні розглядати тривогу як реакцію на невизначений, часто невідомий сигнал, тривога часто з’являється задовго до настання небезпеки. Джерела тривоги часто не усвідомлюються і  не піддаються логічному поясненню і налаштовані на майбутнє[3].

На думку А. Прихожан, на психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, стурбованість, занепокоєння, нервозність і переживання почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, неможливості прийняти рішення.

Тривожність як сигнал про небезпеку звертає увагу на можливі труднощі, перешкоди до досягнення мети, які знаходяться в ситуації, дозволяє мобілізувати сили і тим самим досягти найкращого результату. Тому нормальний (оптимальний) рівень тривожності розглядається як необхідний для ефективного приспособлення до дійсності.

Існує припущення, що тривога визначається лівою, міркуючою частиною нашого мозку, і, нарешті, тривога носить соціально обумовлений характер.

Ролло Мей вважає тривогу похмурим передчуттям, що викликане небезпекою цінності, яку індивід вважає необхідною для свого існування як особистості. Небезпека може бути спрямована на фізичну або психологічну цінність, або на іншу цінність, яку індивід пов’язує зі своїм існуванням. Причини для тривоги у різноманітних людей можуть бути настільки ж різноманітними, як і цінності, від яких причини залежать.[6]

Зарубіжні психологи А. Маслоу, К. Хорні, Е. Фромм говорять про те, що тривога представлена в суб’єктивнім переживанні в більш розпливчастій, невизначеній формі, ніж страх. Тому вона, таким чином, виявляється тісно пов’язана з низькою терпимістю до невизначеності, високою чутливістю до неоднозначних, невизначених ситуаціям. Люди здатні відмовитися від реалізації свого потенціалу, це знижує рівень хвилювання, робить життя більш передбачуваним, менш тривожним.[20]