Арт-терапія: сутність та характеристика

         Розвиток здібності до ідентифікації дозволяє дитині глибше зрозуміти не тільки інших, а і усвідомити себе, своє внутрішнє «я». Особливою формою ідентифікації є антропоморфізм, коли якості живих істот приписуються неживій матерії. Цей спосіб пізнання себе і оточуючого світу особливо притаманні дітям.

           Для дитини має значення те, що вона відчула, пережила, усвідомила у дії. А дії з предметами, які «ожили», дозволяють розвивати уміння вставати на точку зору іншого. Така робота з побутовими предметами надає великі можливості для розвитку багатьох здібностей дитини: фантазії, кмітливості, спостережливості, асоціативного мислення, ритмічності, пластичності, спритності, лаконізму. [12,17]

            Лялькотерапія використовує також елементи музики, танцю, образотворчого мистецтва. Дітям надається можливість намалювати свою ляльку-образ, одягнути її на своєму малюнку так, як цього хоче дитина. Це зближує дитину з лялькою. За допомогою театральної ляльки у дітей з певними проблемами у розвитку формується соціальна стійкість.

       Ляльки також використовуються і у логопедичній роботі. Постановка правильного вимовляння звуків припускає відпрацювання відповідних партикулярних позицій за допомогою показу та пояснення. Слід підкреслити, що діти мають схильність до наслідування, наочних форм мислення, до гри.     

        Тому дуже ефективним є використання ляльок у процесі корекції артикуляційних розладів і розвитку дрібної моторики рук.

       Слід зазначити, що арт-терапія і такий її напрямок як лялько-терапія, використовує наукові і прикладні результати досліджень у освітніх, виховних, корекційних і терапевтичних цілях розвитку дітей, які мають проблеми розвитку, що дозволяє більш успішно вирішувати питання, пов’язані з їх адоптацією таких дітей у оточуюче середовище.[19,50]

    Таким чином, усе вищесказане дозволяє зробити висновок, що використовуючи весь комплекс соціально-психологічної підтримки, який включає прийоми і методи арт-педагогіки у корекційну роботу, створюються сприятливі можливості для самовираження дітей, які мають проблеми розвитку, підвищується їх інтерес до оточуючої дійсності. При цьому відбувається не тільки здійснення процесу навчання і виховання, а і здійснюється процес соціалізації таких дітей.

3.3 Арт-терапія  як засіб саморозвитку підлітків

Підлітковий вік украй  суперечливий. Це час завершення дитинства  і початку дорослого життя. У  період дорослішання в особистості  дитини відбуваються якісні зміни в  біологічній, психологічній, особистісній та соціальній сферах. Майже завжди вони супроводжуються труднощами - підвищеним рівнем самотності, тривожності, фрустрації, агресивності, порушенням адаптації, самосприйняття, емоційної  комфортності. Актуальними в період дорослішання є потреби особистості  в самоствердженні, самовираженні, самореалізації і саморозвитку.[5,18]

 Враховуючи психофізіологічні  особливості дітей, виникла необхідність  впровадження нових розвивальних  технологій, які базуються не  на вербальному каналі комунікації,  а на використанні «мови» візуальної  пластичної експресії. Саме таким методом є арт-терапія – динамічна система взаємодії між учасником, продуктом його образотворчої діяльності та арт-терапевтом у арт-терапевтичному просторі.

 Усе частіше арт-технології  використовуються в освітньому  процесі на різних ступенях  навчання.

 Перевага застосування  цього методу полягає в тому, що підліткам важко вербалізувати  свої проблеми і переживання.  Мислення підлітків більш образне  й конкретне, ніж мислення більшості  дорослих, тому вони використовують  образотворчу діяльність як спосіб  осмислення дійсності й своїх  взаємин з нею.

 У наш час арт-терапія  більш широко використовується  в роботі з підлітками так  званої «групи ризику», або  тими з них, у кого є емоційні  або поведінкові порушення. Їх  наявність призводить до низької  успішності, тому арт-терапевтична  робота може допомогти таким  дітям не тільки позбутися  цих порушень, але й сприяє  підвищенню їхніх показників  у навчанні.[10,38]

 Метою арт-терапевтичних  занять є досягнення бажаних  змін в психологічному самопочутті,  емоційна підтримка, вироблення  гуманно-орієнтованих моделей поведінки.

 Арт-терапія дозволяє  дати соціально допустимий вихід  агресивності та іншим негативним  почуттям; полегшити процес терапії  (неусвідомлені внутрішні конфлікти  та переживання часто буває  легше виразити з допомогою  зорових образів, аніж висловити  їх в процесі вербальної корекції); отримати матеріал для інтерпретації  і діагностичних висновків; проробити  думки й переживання, які клієнт  звик витісняти; налагодити стосунки  між психологом і підлітком,  що сприятиме створенню відносин  емпатії та взаємного прийняття;  розвивати відчуття внутрішнього  контролю; сконцентрувати увагу  на відчуттях і почуттях; розвивати  художні здібності і підвищити  самооцінку.

 Підліток в арт-терапевтичному  процесі отримує цінний досвід  позитивних змін. Поступово відбувається  поглиблене самопізнання, самоприйняття,  гармонізація розвитку, особистісне зростання. Це потенційний шлях до самовизначення, самореалізації, самоактуалізації особистості [21, 17].